Постанова КАС ВС № 820/4062/17

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2022 року м. Київ справа № 820/4062/17 касаційне провадження № К/9901/51214/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Гончарової І.А., суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайська трикотажна фабрика» на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року (головуючий суддя - Мельников Р.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Курило Л.В.; судді - Присяжнюк О.В., Катунов В.В.) у справі № 820/4062/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайська трикотажна фабрика» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення, В С Т А Н О В И В: У вересні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Первомайська трикотажна фабрика» (далі - ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика»; позивач; платник) звернулося до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Харківській області (далі - ГУ ДФС у Харківській області; відповідач; контролюючий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0002181406. Харківський окружний адміністративний суд рішенням від 21 грудня 2017 року в задоволенні адміністративного позову відмовив. Харківський апеляційний адміністративний суд постановою від 20 квітня 2018 року рішення суду першої інстанції залишив без змін. ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» звернулося до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року, постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року та прийняти нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення судами норм матеріального та процесуального права. При цьому наголошує на тому, що обставини, які призвели до порушення платником законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності, настали не з його вини, у зв`язку з чим у діях посадових осіб ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» не може вбачатися умислу на вчинення правопорушення, про яке йдеться в акті перевірки, а відтак нарахування пені в розглядуваній ситуації є безпідставним. Верховний Суд ухвалою від 11 червня 2018 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика». 05 липня 2018 року від відповідача надійшов відзив на касаційну скаргу, в якому він зазначив, що доводи касаційної скарги не спростовують правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права. 02 серпня 2021 року ГУ ДФС у Харківській області заявлено клопотання про заміну відповідача у справі - ГУ ДФС у Харківській області на Головне управління ДПС у Харківській області, утворене на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України, у зв`язку з реорганізацією, яке згідно зі статтею 52 Кодексу адміністративного судочинства України підлягає задоволенню. Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами першої та апеляційної інстанцій норм процесуального права при встановленні фактичних обставин у справі та правильність застосування ними норм матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке. Судами попередніх інстанцій з`ясовано, що відповідачем проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» з питань дотримання валютного законодавства за зовнішньоекономічними контрактами від 14 квітня 2016 року № 1414/16-3 за період з 01 грудня 2016 року по 31 липня 2017 року та від 22 серпня 2015 року № 22081-2015 за період з 01 квітня 2016 року по 31 липня 2017 року, за результатами якої складено акт від 10 серпня 2017 року № 9473/20-40-14-19-08/37327380. Перевіркою встановлено недотримання платником вимог статей 1, 2 Закону України від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин; далі - Закон № 185/94-ВР) з огляду на порушення законодавчо встановлених строків розрахунків із нерезидентом фірмою Okkert e. K на суму 2520,90 дол. США за контрактом від 22 серпня 2015 року № 22081-2015, а також перевищення законодавчо встановлених термінів надходження імпортованого товару (дамбо-рулонів) за контрактом від 14 квітня 2016 року № 1404/16-3, укладеним із нерезидентом фірмою Hebei Kai De import&export Co LTD. Зокрема, станом на 31 липня 2017 року за імпортним контрактом від 14 квітня 2016 року № 1404/16-3 обліковується протермінована дебіторська заборгованість у сумі 12220,00 дол. США. На підставі зазначеного акта перевірки ГУ ДФС у Харківській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 18 серпня 2017 року № 0002181406, згідно з яким застосовано пеню за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності в розмірі 92542,39 грн. Надаючи оцінку правомірності прийняття контролюючим органом оскаржуваного акта індивідуальної дії, Верховний Суд виходить із такого. Згідно зі статтею 1 Закону № 185/94-ВР виручка резидентів у іноземній валюті підлягає зарахуванню на їх валютні рахунки в уповноважених банках у строки виплати заборгованостей, зазначені в контрактах, але не пізніше 180 календарних днів з дати митного оформлення (виписки вивізної вантажної митної декларації) продукції, що експортується, а в разі експорту робіт (послуг), прав інтелектуальної власності - з моменту підписання акта або іншого документа, що засвідчує виконання робіт, надання послуг, експорт прав інтелектуальної власності. Перевищення зазначеного строку потребує висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. За змістом статті 2 Закону № 185/94-ВР імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку. Національний банк України має право запроваджувати на строк до шести місяців інші строки розрахунків, ніж ті, що визначені частиною першою цієї статті. Так, відповідно до пункту 1 постанов Правління Національного банку України від 03 березня 2016 року № 140 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та від 07 червня 2016 року № 342 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» розрахунки за операціями з експорту та імпорту товарів, передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», здійснюються у строк, що не перевищує 90 календарних днів. Пунктом 2 постанови Правління Національного банку України від 28 липня 2016 року № 361 «Про внесення змін до деяких нормативно-правових актів Національного банку України» збільшено строки проведення розрахунків за операціями з експорту та імпорту товарів, які передбачені в статтях 1 та 2 Закону України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті», з 90 до 120 календарних днів. Аналогічна за змістом норма міститься і в постановах Правління Національного банку України від 14 вересня 2016 року № 386 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України» та від 13 грудня 2016 року № 410 «Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України». Імпортна операція у розумінні статті 2 Закону № 185/94-ВР передбачає здійснення суб`єктом господарювання імпорту. Моментом вчинення імпортної операції, зокрема моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону № 185/94-ВР є саме момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України. Аналогічна правова позиція висловлена у постановах Верховного Суду України від 04 липня 2011 року № 21-136а11 та від 16 січня 2012 року № 21-412а11. У справі, яка розглядається, хоча імпортні операції фактично не здійснювалися, проте повернення попередньої оплати за товар, який не поставлявся ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика», також не відбулося, що фактично позивачем у касаційній скарзі не заперечується. Згідно зі статтею 4 Закону № 185/94-ВР порушення резидентами, крім суб`єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції на період її проведення, строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару). При цьому аналіз статті 4 Закону № 185/94-ВР дає підстави вважати, що єдиною підставою для зупинення строків, передбачених статтями 1, 2 цього Закону, є факт прийняття до розгляду судом, Міжнародним комерційним арбітражним судом чи Морською арбітражною комісією при Торгово-промисловій палаті України позовної заяви резидента про стягнення з нерезидента заборгованості, яка виникла внаслідок недотримання нерезидентом строків, передбачених експортно-імпортними контрактами, а підставою для несплати пені за порушення відповідних строків - рішення суду про задоволення позову. Доводи позивача, наведені в тому числі в касаційній скарзі, щодо відсутності його вини, вчинення щодо нього шахрайських дій, подання заяви про вчинення кримінального правопорушення тощо Суд відхиляє, оскільки такі не мають юридичного значення для вирішення цього спору, враховуючи вимоги статті 4 Закону № 185/94-ВР. Зазначене правозастосування відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 25 квітня 2019 року у справі № 820/451/17 (К/9901/41436/18). Отже, висновок судових інстанцій про правомірність оскаржуваного акта індивідуальної дії ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального права. З огляду на викладене та враховуючи, що за правилами частини другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, а суди попередніх інстанцій не допустили порушення норм процесуального права, які б могли вплинути на встановлення дійсних обставин справи, та правильно застосували норми матеріального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги ТОВ «Первомайська трикотажна фабрика» без задоволення, а оскаржених судових рішень - без змін. Керуючись частиною другою розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15 січня 2020 року № 460-IX «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ», статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд - П О С Т А Н О В И В: Замінити відповідача у справі - Головне управління ДФС у Харківській області його правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області, утвореним на правах відокремленого підрозділу Державної податкової служби України. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Первомайська трикотажна фабрика» залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2017 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2018 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач І. А. Гончарова Судді І. Я. Олендер Р. Ф. Ханова