Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 320/643/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/643/21 Суддя (судді) першої інстанції: Лисенко В.І. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача Аліменка В.О., суддів Бєлової Л.В., Кучми А.Ю. розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області та ОСОБА_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної податкової служби у Київській області про визнання протиправними та скасування вимоги, рішення, стягнення моральної шкоди,- В С Т А Н О В И Л А: До Київського окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Державної податкової служби у Київській області, у якому просить суд: - визнати протиправними та скасувати прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податкову вимогу від 26.10.2020 №8254-13 та рішення про опис майна в податкову заставу від 03.11.2020; - стягнути з Головного управління Державної податкової служби у Київській області завдану моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року адміністративний позов задоволено частково: - визнано протиправними та скасовано прийняті Головним управлінням Державної податкової служби у Київській області податкову вимогу від 26.10.2020 №8254-13 та рішення про опис майна в податкову заставу від 03.11.2020 № 1995/10-36-13-07-25; - в іншій частині позову відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, апелянти подали апеляційні скарги, в яких: - позивач просить скасувати рішення суду в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення на його користь моральної шкоди в розмірі 100000 грн., посилаючись на психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом державної влади прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків; - відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції як таке, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційних скарг. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Як встановлено судом першої інстанції, Позивачка є громадянкою України, що підтверджується копією паспорту серії НОМЕР_1 , виданим 15.12.2014 Шевченківським РВ УДМС України в Чернівецькій області. Головним управлінням ДПС у Київській області 26.10.2020 було сформовано податкову вимогу форми "Ф" №8254-13, відповідно до якої, станом на 25.10.2020 сума податкового боргу ОСОБА_1 з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об`єктів житлової нерухомості, складає 1477,43 грн. З матеріалів справи вбачається, що дана вимога була сформована на підставі податкових повідомлень-рішень від 30.04.2020 №0208545-5405-1013 на суму 569,61 грн. та №0208543-5405-1013 на суму 1677,55 грн. Проте, дані податкові повідомлення-рішення та спірна податкова вимога, були направлені відповідачем на невірну адресу позивачки, та повернулися відповідачеві без вручення з поміткою поштового відділення "за закінченням терміну зберігання". В подальшому, 03.11.2020, на забезпечення сплати позивачкою податкового боргу Головним управлінням ДПС у Київський області було прийнято рішення №1995/10-36-13-07-25 про опис майна у податкову заставу. Вважаючи вказану податкову вимогу та рішення про опис майна у податкову заставу протиправними та такими, що підлягають скасуванню, позивачка звернулась з даним позовом до суду. Водночас, з листа ГУ ДПС у Київській області від 31.03.2021 №1802/2/10-36-24-10 про надання інформації вбачається, що за наслідками проведення звірки з податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки за зверненням позивачки, було встановлено, що згідно реєстру речових прав на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки ІС "Податковий блок" за позивачкою обліковуються наступні об`єкти нерухомості: - квартира загальною площею 87,3 кв.м. ; - нежитлове приміщення №178-13, загальною площею 40,2 кв.м. В результаті проведеного аналізу нарахувань з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки на вищевказані об`єкти нерухомості за період 2016-2020 роки, виявлено, що у зв`язку з невірним кодом ДПІ об`єкта за адресою: Вул Лобановського, с. Чайки , зазначеним в реєстрі платників податків на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, а саме 1016 (Обухівський район) замість 1013 (Києво-Святошинський район), відбулися невірні нарахування. Тому, на підставі п.п. 266.7.3, п. 266.7.3 ст. 266 ПК України, скасовано (відкликано) податкові повідомлення-рішення, а саме: від 30.04.2020 №0208545-5405-1013 на суму 569,61 грн.; від 22.04.2019 №0115215-5406-1013 на суму 1016,38 грн. ; від 30.06.2017 б/н на суму 736,72 грн. Також, позивачку повідомлено, що ГУ ДПС у Київській області були сформовані нові податкові повідомлення-рішення на сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2020 рік від 26.03.2021 №0855339-2410-1013 на суму 644,69 грн. та №0855337-2410-1013 на суму 1740,43 грн. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що станом на дату прийняття оскаржуваних вимоги та рішення про опис майна у податкову заставу, грошове зобов`язання не було узгодженим, адже тривав судовий розгляд справи. Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, порядок їх адміністрування, права та обов`язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02 грудня 2010 року №2755-VI (з наступними змінами та доповненнями в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, далі - ПК України). Частиною 2 ст. 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Підпунктом 14.1.175 п. 14.1 ст.14 ПК України визначено, що податковий борг - сума грошового зобов`язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов`язання. Відповідно до п. 59.1 ст. 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов`язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Пунктом 88.1 ст. 88 ПК України визначено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов`язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу. Згідно з пп. 89.1.2 п. 89.1 ст. 89 ПК України право податкової застави виникає у разі несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов`язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу. Відповідно до п. 89.3 ст. 89 ПК України майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису. Опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, яке пред`являється платнику податків, що має податковий борг. Таким чином, необхідною передумовою та визначальною підставою для надсилання платнику податків податкової вимоги про сплату податкового боргу та прийняття рішення про опис майна у податкову заставу є наявність у такого платника податків податкового боргу. Відповідно до п. 54.5 ст.54 ПК України якщо згідно з нормами цієї статті сума грошового зобов`язання розраховується контролюючим органом, платник податків не несе відповідальності за своєчасність, достовірність і повноту нарахування такої суми, проте несе відповідальність за своєчасне та повне погашення нарахованого узгодженого грошового зобов`язання і має право оскаржити зазначену суму в порядку, встановленому цим Кодексом. Пунктом 57.3 ст. 57 ПК України передбачено, що у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу. Згідно з п.56.18 ст. 56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили. Також судом першої інстанції встановлено, що податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020 №0208545-5405-1013 на суму 569,61 грн., №0208543-5405-1013 на суму 1677,55 грн. та податкова вимога форми "Ф" від 26.10.2020 №8254-13, були направлені Головним управлінням ДПС в Київській області на ім`я позивачки адресу: АДРЕСА_1 . Водночас, як слідує з копії паспорту позивачки, її адресою реєстрації є - АДРЕСА_2 . У відповідності до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України, податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком). З огляду на викладене, судом зроблений висновок, що податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020 №0208545-5405-1013 на суму 569,61 грн., №0208543-5405-1013 на суму 1677,55 грн. та спірна податкова вимога форми "Ф" від 26.10.2020 №8254-13 були направлені за помилковою адресою. Відтак, відповідачем не був дотриманий порядок формування та направлення податкових повідомлень-рішень та спірної податкової вимоги. Суд зазначає, що стягненню підлягає тільки узгоджений податковий борг. З аналізу податкових повідомлень-рішень, податкової вимоги та доказів наданих щодо направлення позивачці вищезазначених актів індивідуальної дії відповідачем не надано доказів того, що вони були направлені на належну податкову адресу платника податків (місце реєстрації позивачки), тому вважаються неузгодженими. Крім того, підпунктом 266.7.3. п. 266.7 ст. 266 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями (далі - ПКУ) визначено, що платники податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, мають право звернутися з письмовою заявою до контролюючого органу за своєю податковою адресою для проведення звірки даних щодо: об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, що перебувають у власності платника податку, розміру загальної площі об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності платника податку, права на користування пільгою із сплати податку, розміру ставки податку, нарахованої суми податку. У разі виявлення розбіжностей між даними контролюючих органів та даними, підтвердженими платником податку на підставі оригіналів відповідних документів, зокрема, документів на право власності, контролюючий орган за податковою адресою платника податку проводить перерахунок суми податку і надсилає (вручає) йому нове податкове повідомлення-рішення. Попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). Отже, у разі виявлення розбіжностей за результатами звірки даних, контролюючий орган проводить перерахунок суми податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, і надсилає (вручає) фізичній особі - платнику податків нове податкове повідомлення-рішення, попереднє податкове повідомлення-рішення вважається скасованим (відкликаним). У разі звернення платника податку із заявою (клопотанням) до контролюючого органу у відповідності до вимог Закону № 393, такому платнику надається письмова відповідь про результати розгляду такої заяви (клопотання). З матеріалів справи вбачається, що за наслідками проведеної звірки у березні 2021 року за клопотанням позивачки, відповідачем було скасовано (відкликано) податкові повідомлення-рішення від 30.04.2020 №0208545-5405-1013 на суму 569,61 грн.; від 22.04.2019 №0115215-5406-1013 на суму 1016,38 грн.; від 30.06.2017 б/н на суму 736,72 грн. Отже, з огляду на скасування (відкликання) контролюючим органом податкового повідомлення-рішення від 30.04.2020 №0208545-5405-1013 на суму 569,61 грн., на підставі якого була сформована спірна податкова вимога форми "Ф" від 26.10.2020 №8254-13, остання також підлягає визнанню протиправною та скасуванню. Позовна вимога про вимога про визнання протиправним та скасування рішення про опис майна в податкову заставу від 03.11.2020 №1995/10-36-13-07-25 також підлягає задоволенню, оскільки це рішення було прийнято на забезпечення сплати позивачкою податкового боргу, який був нарахований контролюючим органом на підставі скасованих податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, яка визнається судом протиправною. Стосовно позовної вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100000 грн., колегія суддів зазначає наступне. Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень. Відповідно до статті 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Згідно зі статтею 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом. Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих відносин через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. У пункті 5 цієї ж Постанови Пленуму зазначено, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Зазначений підхід узгоджується із позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 15 серпня 2019 року у справі №823/782/16 та від 8 вересня 2020 року у справі № 826/1001/17. Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції вірно зазначив, що позивачем не доведено, що зазначеними діями та бездіяльністю відповідача йому заподіяно моральну шкоду, а саме не надано належних доказів заподіяння моральної шкоди, якими обставинами вона підтверджується (наявність душевних переживань, погіршення стану здоров`я тощо), наявності причинно-наслідкового зв`язку між діями (бездіяльністю) відповідача та заподіянням йому шкоди, з яких міркувань він виходить, визначаючи розмір моральної шкоди тощо. Згідно пункту 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судове рішення ухвалене судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, на підставі правильно встановлених обставин справи, а доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, то суд апеляційної інстанції залишає апеляційні скаргі без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. Керуючись ст.ст. 242, 308, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, колегія суддів, - П О С Т А Н О В И Л А : Апеляційні скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області та ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 08 вересня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач В.О. Аліменко Судді Л.В. Бєлова А.Ю. Кучма