Постанова 4851 № 520/7908/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 17 червня 2022 р. Справа № 520/7908/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: Рєзнікової С.С., Суддів: Бегунца А.О. , Мельнікової Л.В. , розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2021, головуючий суддя І інстанції: Зоркіна Ю.В., майдан Свободи, 6, м. Харків, 61022, повний текст складено 11.06.22 по справі № 520/7908/21 за позовом ОСОБА_1 до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, ВСТАНОВИВ: Позивач, ОСОБА_1 , звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області, в якому просив суд: - визнати протиправними дії Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області щодо припинення виплати страхових виплат; - зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.01.2020, а також здійснити виплату усієї суми заборгованості за страховими виплатами за період 01.01.2020 по квітень 2021 року включно однією сумою; - допустити до негайного виконання рішення суду в частині виплати страхових виплат за один місяць. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивачем зазначено про протиправність дій відповідача, що полягають у припиненні ОСОБА_1 з 01.01.2020 страхових виплат у зв`язку з настанням страхового випадку профзахворювання. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 позов задоволено частково. В результаті виходу за межі позовних вимог вирішено: Скасувати постанову відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України у Харківській області про припинення щомісячних страхових виплат від 13.01.2020 №2016/5022/842/29. Зобов`язати Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.01.2020 та здійснити виплату суми заборгованості за страховими виплатами за період з 01.01.2020. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині виплати страхових виплат за один місяць. Стягнуто з Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на користь Держави суму судового збору в розмірі 454 (чотириста п`ятдесят чотири) грн. 00 коп. Не погодившись з рішенням суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог, відповідачем подано апеляційну скаргу, згідно з якою апелянт просить суд скасувати оскаржуване рішення в цій частині, та прийняти постанову про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи та неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права. Позивач не скористався своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу. На підставі положень п. 3 ч. 1 ст. 311 Кодексу адміністративно судочинства України справа розглянута в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши ухвалу суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що за висновком МСЕК від 19.05.1994 ОСОБА_1 встановлена стійка втрата професійної працездатності 20% безстроково. Відповідно до даних Централізованої інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України позивач перебуває на обліку з 01.07.2001. Позивач як внутрішньо переміщена особа з 10.06.2015 взятий на облік Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області, про що видано ОСОБА_1 видано довідку від 10.06.2015 №6323007536. З вересня 2015 року позивач на підставі особистої заяви та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи перебував на обліку у Чугуївському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області та отримував страхові виплати. Відповідно до Постанови Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області від 18.08.2017 № 2041/5022/842/1 постановлено: продовжити потерпілому ОСОБА_1 (номер справи 5022, номер випадку 842) раніше призначену щомісячну грошову суму в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку, в розмірі 1720,96 грн.; виплати провадити з 01.08.2017 безстроково; щомісячна страхова виплата виплачується щомісячно з місяця, у якому вона призначена, але не пізніше 30 календарних днів з дня прийняття постанови (а. с. 37). Управління праці та соціального захисту населення Чугуївської районної державної адміністрації Харківської області листом від 10.01.2020 № 10-18/84 направило до Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області для використання в роботі список осіб, яким дія довідок про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб скасована, зокрема, позивачу (а. с. 38-41). Постановою Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.01.2020 № 2016/5022/842/29 припинено позивачу страхову виплату з 01.01.2020 на підставі листа УПСЗН Чугуївської РДА від 10.01.2020 № 10-18/84 (а. с. 42). У відповідь на запит позивача Чугуївське відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області листом від 12.04.2021 № 26.01-07/295 повідомило, що страхові виплати потерпілому ОСОБА_1 припинені з 01.01.2020 у зв`язку з скасування дії довідки ВПО. Не погодившись з отриманою відповіддю позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Згідно з ст. 1 Закону України від 20.10.2014 №1706-VII "Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб" (надалі - Закон №1706-VII), внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства). З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру. Відповідно до ч. 1 ст. 14 Закону №1706-VII, внутрішньо переміщені особи користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні. Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь-яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо перемішеними особами. Згідно з ч. 1, 3 ст. 4 Закону №1706-VII, факт внутрішнього переміщення підтверджується довідкою про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, що діє безстроково, крім випадків, передбачених статтею 12 цього Закону. Для отримання довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи така особа звертається із заявою до структурного підрозділу з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем проживання у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону №1706-VII, для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов`язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв`язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв`язання проблем, пов`язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 №637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг, субсидій та пільг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов`язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року №509. Припинення або відновлення соціальних виплат проводиться структурними підрозділами з питань соціального захисту населення районних, районних у м. Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі їх утворення) рад або територіальними органами Пенсійного фонду України згідно з Порядком здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх фактичного проживання/перебування, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 за №365 "Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам". Згідно з ч. 1 ст. 46 Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування" (надалі - Закон №1105-XIV), страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються: 1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України; 2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого; 3) якщо з`ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку; 4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми; 5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов`язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню; 6) в інших випадках, передбачених законодавством. Відповідно до п. 3 розділу VII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1105-XIV, особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України. Станом на момент виникнення спірних правовідносин порядок надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для осіб, які переміщуються з тимчасово окупованої території і районів проведення антитерористичної операції затверджено постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України від 11.12.2014 №20 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 12.01.2015 за №6/26451 (надалі - Порядок №20). Згідно з п. 1 Розділу 3 Порядку №20, особи, які тимчасово переміщені, мають право на продовження раніше призначених та нарахованих страхових виплат у робочому органі виконавчої дирекції Фонду за фактичним місцем проживання (перебування) на підставі заяви, до якої додаються копії довідки про взяття на облік, паспорта або документа, що посвідчує особу, та реєстраційного номера облікової картки платника податків або серії та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера та офіційно повідомили про це відповідні державні органи і мають відмітку у паспорті). Копії засвідчуються працівником відділення при пред`явленні оригіналів. Як свідчать матеріали справи, позивач з 01.09.2015 отримував страхові виплати у Чугуївському відділенні управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області на підставі особистої заяви та довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи. Судовим розглядом встановлено, що Постановою Чугуївського відділення управління виконавчої дирекції фонду соціального страхування України в Харківській області від 13.01.2020 № 2016/5022/842/29 позивачу припинено страхову виплату з 01.01.2020 на підставі листа УПСЗН Чугуївської РДА від 10.01.2020 № 10-18/84, тобто у зв`язку з скасування довідки ВПО. Колегія суддів зазначає, вказана підстава не узгоджується з положеннями ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV, якими визначено вичерпний перелік підстав припинення виплати відповідних страхових виплат. Відповідно до п.п. 1, 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України, виключно законами України визначаються, зокрема: права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення; засади регулювання праці і зайнятості, шлюбу, сім`ї, охорони дитинства, материнства, батьківства; виховання, освіти, культури і охорони здоров`я; екологічної безпеки. Згідно з положеннями статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою. Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. З урахуванням встановлених по справі обставин, а також на підставі ч. 1 ст. 2, ч. 2 ст. 9 КАС України, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції, що з метою належного захисту порушених прав позивача в спірних правовідносинах наявні підстави для виходу за межі позовних вимог та скасування постанови відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків України у Харківській області про припинення щомісячних страхових виплат від 13.01.2020 №2016/5022/842/29, а також зобов`язання Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області поновити нарахування та виплату раніше призначеної щомісячної страхової виплати з 01.01.2020 та здійснення виплати суми заборгованості за страховими виплатами. Щодо вимог виплат в межах суми стягнення за один місяць до негайного виконання, суд зазначає, що п. 1 ч. 1 ст. 371 КАС України передбачено негайне виконання рішення суду щодо присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Оскільки, присуджені позивачу страхові виплати за відповідний період є періодичними та здійснюються з Державного бюджету України, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення підлягає негайному виконанню у межах суми стягнення страхових виплат за один місяць. Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. За приписами ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги спростовані наведеними вище обставинами та нормативно - правовим обґрунтуванням, у зв`язку з чим підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Харківській області в особі Чугуївського відділення Управління виконавчої дирекції ФСС України в Харківській області залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 11.06.2021 по справі №520/7908/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя С.С. Рєзнікова Судді А.О. Бегунц Л.В. Мельнікова