Постанова 4824 № 360/2819/18

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа №360/2819/18 Головуючий у І інстанції Унятицький Д.Є. Провадження №22-ц/824/79/2022 Головуючий у 2 інстанції Голуб С.А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: судді-доповідача Голуб С.А., суддів: Ігнатченко Н.В., Таргоній Д.О., за участі секретаря судового засідання Сакалоша Б.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Київського апеляційного суду в м. Києві апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» на рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року у справі за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Головного управління Держгеокадастру у Київській області, Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення», ОСОБА_1 про визнання недійсним наказу та витребування земельної ділянки, ВСТАНОВИВ: У грудні 2018 року прокурор пред`явив в суді названий позов посилаючись на те, що на підставі наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року №10-14169/15-17-сг затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0355) та передано у його власність для ведення особистого селянського господарства на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області. 21 серпня 2017 року за ОСОБА_1 зареєстроване право власності на вказану земельну ділянку. В подальшому на підставі договору купівлі-продажу від 13 грудня 2017 року №1635 ОСОБА_1 продав вказану земельну ділянку ОСОБА_2 . Водночас ОСОБА_1 , на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року №10-14371/15-17-сг отримав у приватну власність (право зареєстровано 16 серпня 2017) земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, яку на підставі договору купівлі-продажу від 04 жовтня 2017 року продав ОСОБА_3 . В свою чергу, ОСОБА_3 на підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Новаторські рішення» серія та номер 4, виданий 22 січня 2018 року, акту прийому-передачі та оцінки майна від 31 січня 2018 року вніс вказану земельну ділянку до статутного капіталу ТОВ «Новаторські рішення». Зазначене підтверджує, що ОСОБА_1 на час видачі ГУ Держгеокадастру у Київській області наказу №10-14371/15-17-сг від 09 серпня 2017 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі земельних ділянок для даного виду використання (наказ №10-14169/15-17-сг від 09 серпня 2017), в зв`язку з чим наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області №10-14371/15-17сг від 09 серпня 2017 року підлягає визнанню недійсним, а земельна ділянка витребуванню на користь держави. Земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488), що знаходиться в межах Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області вибула із земель запасу державної власності внаслідок повторного незаконного використання ОСОБА_1 права на безоплатну приватизацію земельних ділянок одного виду використання, шляхом державної реєстрації права на неї, тобто поза волею власника цих земельних ділянок - держави в особі Головного управління Держгеокадастру у Київській області. При цьому, ТОВ «Новаторські рішення» отримало у власність вказану земельну ділянку у особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її відчужувати. Оскільки незаконна видача одночасно двох наказів громадянину щодо безоплатного надання земельних ділянок для аналогічних потреб понад норму, встановлену Земельним кодексом України, одна з яких після реєстрації прав на неї незаконно вибула із земель державної власності та в подальшому відчужена, не може оцінюватися як воля держави, прокурор просив визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року №10-14371/15-17-сг, яким затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку загальною площею 2 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що розташована на території Шибенської сільської ради та витребувати із незаконного володіння ТОВ «Новаторські рішення» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. Рішенням Бородянського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року позов задоволено. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції ТОВ «Новаторські рішення» подало апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. В доводах апеляційної скарги зазначає, що звертаючись 11 грудня 2018 року до суду з позовною заявою, прокурор зазначив, що Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру и територіальний орган є органом державної влади, який допустив бездіяльність та не здійснює захист інтересів держави у даному спорі. 07 грудня 2018 року, тобто за 4 дні до подання позовної заяви, прокурор надіслав лист (реєстраційний номер № 4562 вих-18) до Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру, яким повідомив про звернення до суду з позовом в інтересах вказаного суб`єкта владних повноважень. В матеріалах справи відсутні докази надання прокурором можливості та достатнього часу Держгеокадастру самостійно відреагувати на стверджуване порушення. Таким чином прокурор фактично замінив компетентний орган, який може захищати інтереси держави у даній справі. З посиланням на висновки Великої палати у справі №912/285/18, апелянт вважає, що позовна зава підписана особою, яка не мала права її підписувати, отже суд першої інстанції мав залишити позовну заяву без розгляду. Звертаючись з позовом у даній справі, до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, яке є територіальним органом Держгеокадастру, та визначаючи в якості органу, що уповноважений на здійснення захисту інтересів держави у спірних правовідносинах саме Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру прокурор фактично створив парадоксальну ситуацію за якої Позивачем та Відповідачем у справі є одна і так ж особа - Держгеокадастр. Таким чином апелянт вважає, що оскільки у справі позивачем та відповідачем є фактично одна і та ж сама особа, розгляд позову неможливий із-за відсутності спору, а тому суд мав закрити провадження у справі. Крім того, апелянт з посиланням на постанову Великої палати Верховного Суду від 16 червня 2020 року по справі №372/266/15-ц, вважає, що оскільки вимога про визнання недійсними оспорюваного наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області не є нерозривно пов`язаною з рештою вимогу цій справі, а позовні вимоги про витребування земельної ділянки на користь держави в особі Держгеокадастру заявлено саме до ТОВ «Новаторські рішення», то даний спір носить господарсько-правовий характер та підлягає розгляду виключно в порядку господарського судочинства, оскільки прокурором оспорюється право власності суб`єкта господарювання на вказану земельну ділянку. На підставі викладеного в апеляційній скарзі, скаржник просить рішення суду першої інстанції скасувати, провадження у справі № 360/2819/18 в частині позовних вимог про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14371/15-17-сг про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність закрити; позовну заяву в частині позовних вимог про витребування з володіння ТОВ «Новаторські рішення» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру земельної ділянки площею 2 га з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Шибенської с/р Бородянського р-ну Київської обл. залишити без розгляду та здійснити розподіл судових витрат. Відзив на апеляційну скаргу в строки встановлені судом в ухвалі про відкриття провадження від 06 вересня 2021 року на адресу суду не надходив. В судовому засіданні представник ТОВ «Новаторські рішення» - адвокат Шеховцов Є.С. підтримав апеляційну скаргу. Прокурор проти задоволення апеляційної скарги заперечував. Інші особи в судове засідання не з`явились, про дату, час та місце судового розгляду справи повідомлялись належним чином, про причини неявки суд не повідомили. Відповідно до ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. З урахуванням викладеного, суд апеляційної інстанції доходить висновку, що учасники справи були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду справи, про причини неявки суд не повідомляли, з клопотанням про відкладення судового розгляду справи не звертались. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено, що 09 серпня 2017 року ГУ Держгеокадастру у Київській області винесений наказ №10-14169/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», відповідно до якого вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0335) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області, що підтверджується копією вказаного наказу (т.2 а.с.187). 09 серпня 2017 року Головне управління Держгеокадастру у Київській області винесений наказ №10-14371/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність», відповідно до якого вирішено: затвердити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність; надати ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) із земель сільськогосподарського призначення державної власності для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області, що підтверджується копією вказаного наказу (т.З а.с.54). З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно (т.1 а.с. 12-19) вбачається, що 04 жовтня 2017 року ОСОБА_1 продав земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області ОСОБА_3 , який 06 жовтня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу земельної ділянки №14754 від 04 жовтня 2017 року оформив на неї право власності. На підставі протоколу загальних зборів учасників ТОВ «Новаторські рішення», серія та номер: 4, виданого 22 січня 2017 року, акту прийому-передачі та оцінки майна, виданого 31 січня 2018 року ОСОБА_3 19 лютого 2018 року вніс до статутного капіталу ТОВ «Новаторські рішення» земельну ділянку площею 2,0000 га (кадастровий номер 3221088600:05:004:0488) для ведення особистого селянського господарства, розташовану на території Шибенської сільської ради Бородянського району Київської області. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що 09 серпня 2017 року Головним управлінням Держгеокадастру у Київській області, всупереч ч. 4 ст. 116, п. б ч.1 ст. 121 Земельного кодексу України, наказом №10-14371/15-17-сг «Про затвердження документації із землеустрою та надання земельної ділянки у власність» повторно надано ОСОБА_1 у власність земельну ділянку площею 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства. При цьому, посилання на те, що на момент винесення зазначеного наказу ОСОБА_1 не був власником земельних ділянок вказаного цільового призначення, суд до уваги не взяв, оскільки законодавець обмежив одним разом саме передачу у власність земельних ділянок, а не набуття права власності на них. Оскільки земельна ділянка з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 була передана у власність ОСОБА_1 незаконно, тобто вибула із володіння власника поза його волю, суд першої інстанції вважав обґрунтованими вимоги про витребування її із чужого незаконного володіння. Колегія суддів не погоджується із такими висновками суду першої інстанції виходячи з такого. Стосовно вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру У статті 41 Конституції України закріплено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Відповідно до частини першої статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 16 ЦК України). Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном (стаття 317 ЦК України). Статтею 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Відповідно до статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів, і вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна відсутні договірні відносини і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору. У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача, з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК України. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), зазначено таке: «Власник з дотриманням вимог статті 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, ланцюга договорів, інших правочинів щодо спірного майна не є ефективним способом захисту прав. Подібні за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 183/1617/16. 6.26. Задоволення вимоги про визнання незаконним і скасування розпорядження Райдержадміністрації № 358 не призведе до відновлення володіння земельними ділянками, тому така вимога не є вимогою, пов`язаною підставою виникнення або поданими доказами, як основна, з вимогою про витребування земельної ділянки з володіння добросовісного набувача на підставі статті 388 ЦК України, яка не є похідною від такої вимоги, позаяк право власника на витребування від добросовісного набувача обмежується добросовісністю набувача і зберігається за власником за умови, якщо майно вибуває з володіння власника поза його волею, що й повинно бути доведено в суді. 6.27. Тому позовні вимоги у цій справі є таким, які належить розглядати в порядку різного судочинства, оскільки вони об`єднані в одне провадження з порушенням положень частини першої статті 173 ГПК України. При цьому позивач у межах розгляду справи про витребування земельних ділянок з чужого володіння на підставі статті 388 ЦК України вправі посилатися, зокрема, на незаконність зазначеного розпорядження Райдержадміністрації без заявлення вимоги про визнання його недійсним, оскільки таке рішення за умови його невідповідності закону не тягне правових наслідків, на які воно спрямоване. Аналогічний висновок викладений Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17. 6.28. Тож обставини, які входять до предмета доказування у цій справі у спорі про витребування спірних земельних ділянок у постійне користування Підприємства від юридичної особи, можуть бути встановлені господарським судом самостійно. 6.29. З огляду на викладене та суб`єктний склад учасників спору в частині вимог про витребування земельних ділянок у постійне користування Підприємства від особи (Товариства), яка зазначає, що є добросовісним набувачем спірного майна, користується та володіє ним, Велика Палата Верховного Суду вважає, що спір у справі за такими вимогами підпадає під дію статті 4 ГПК України та підлягає розгляду за правилами господарського судочинства». По-перше, застосовуючи наведений правовий висновок до спірних правовідносин в частині вирішення вимоги про визнання недійсним наказу Держгеокадастру від 09 серпня 2017 року щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки, кадастровий номер 3221088600:05:004:0488, колегія суддів дійшла висновку, що для вирішення основної позовної вимоги про витребування цього майна з чужого незаконного володіння оспорювання рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування не є ефективним способом захисту прав. Застосування такого способу захисту не призводить до дієвого відновлення порушених прав держави у спірних правовідносинах, оскільки зазначений адміністративний акт індивідуальної дії реалізований учасниками спору, управомочена на його підставі особа набула право власності на спірну ділянку та відчужила її іншій особі; при цьому ділянка відчужена декілька разів. По-друге, у справі, що переглядається, прокурор пред`явив позов з двома позовними вимогами: 1) визнати недійсним наказ Держгеокадастру від 09 серпня 2017 року, номер 10-14371/15-17-сг, щодо відведення у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488; 2) витребувати спірну ділянку з незаконного володіння ТОВ «Новаторські рішення» на користь держави в особі Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру. Суд першої інстанції не врахував наведених положень закону та правових висновків Великої Палати Верховного Суду та дійшов помилкових висновків по суті пред`явленого позову. Отже, з урахуванням правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), постанові Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року у справі №359/288/18 (провадження 61-1646св21) колегія суддів дійшла висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги про відсутність підстав для задоволення позову у частині вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру. Стосовно оцінки доводів про порушення юрисдикції У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе, зокрема, таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних та юридичних осіб, державних і суспільних інтересів. Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ. Юрисдикційність спору залежить від характеру спірних правовідносин, правового статусу суб`єкта звернення та предмета позовних вимог, а право вибору способу судового захисту належить виключно позивачеві. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Відповідно до статті 20 ГПК України господарські суди розглядають справи у спорах, які виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. Тож розмежування компетенції судів з розгляду спорів здійснюється відповідно до їх предмета та суб`єктного складу учасників. У порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства. Спори, сторонами в яких є юридичні особи та фізичні особи - підприємці, про захист порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів розглядаються господарськими судами. Суд першої інстанції, вирішуючи спір у цій справі у частині вимог до ТОВ «Новаторські рішення» про витребування майна у порядку цивільного судочинства, зазначені положення закону не врахував, не звернув увагу на те, що предметом позову у цій справі є, зокрема, вимоги юридичної особи - керівника Бучанської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про витребування нерухомого майна із незаконного володіння до іншої юридичної особи - ТОВ «Новаторські рішення». Тобто учасниками спору є держава, від імені якої звернулася відповідна юридична особа, та приватна юридична особа. Отже, спір у справі в частині вимог про витребування спірного нерухомого майна виник між юридичними особами і підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Наведене відповідає правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17 (провадження № 12-95гс19), Верховного Суду у складі колегії судів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 грудня 2021 року у справі №359/288/18 (провадження 61-1646св21). Тому доводи заявника, наведені в апеляційній скарзі щодо порушення судом першої інстанції юрисдикції розгляду вимоги про витребування земельної ділянки, підтвердилися. Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Згідно з пунктом частини першої статті 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має, зокрема, право скасувати судове рішення суду повністю або частково і у відповідній частині і закрити провадження у справі повністю або частково. Відповідно до частини першої статті 377 ЦПК України судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, підлягає скасуванню в апеляційному порядку повністю або частково із закриттям провадження у справі або залишенням позову без розгляду у відповідній частині з підстав, передбачених статтями 255 та 257 цього Кодексу. Згідно з пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відповідно до частини другої статті 377 ЦПК України порушення правил юрисдикції загальних судів, визначених статтями 19-22 цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення незалежно від доводів апеляційної скарги. Враховуючи те, що позовні вимоги до ТОВ «Новаторські рішення» мають розглядатися за правилами господарського, а не цивільного судочинства, апеляційний суд вважає, що рішення суду першої інстанції у частині вирішення позову ТОВ «Новаторські рішення» потрібно скасувати, а провадження у справі у цій частині закрити. Щодо наслідків закриття провадження у справі на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України. Відповідно до частин третьої та четвертої статті 258 ЦПК України розгляд справи по суті судом першої інстанції закінчується ухваленням рішення суду. Перегляд судових рішень в апеляційному та касаційному порядку закінчується прийняттям постанови. Згідно з частиною першою статті 256, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі. З огляду на те, що апеляційний суд дійшов висновку на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ТОВ «Новаторські рішення» про витребування майна, суд відповідно до частини першої статті 256 ЦПК України роз`яснює заявнику його право протягом десяти днів з дня отримання цієї постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи до відповідного суду господарської юрисдикції. У частині вимог про визнання недійсним наказу Держгеокадастру від 09 серпня 2017 року, то рішення суду першої інстанції у цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у позові. За приписами пункту 2 частини першої статті 379 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення . За змістом частин першої-третьої статті 376 ЦПК України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Враховуючи викладені норми права та доводи апеляційної скарги, колегія суддів доходить висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалено з порушенням норм процесуального права, а тому підлягає скасуванню судом апеляційної інстанції з підстав, що зазначені в апеляційній скарзі, таким чином, апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним оспорюваного наказу, а частині позовних вимог про витребування земельної ділянки провадження закрити. Згідно з положенням ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З урахуванням того, що апеляційна скарга задоволена частково, то з позивача на користь ТОВ «Новаторські рішення» слід стягнути судовий збір у розмірі 2643 грн., в іншій частині розподіл судових витрат може бути здійснено в порядку ст. 142 ЦПК України. Керуючись ст.ст. 367, 369, 374, 376 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» задовольнити частково. Рішення Бородянського районного суду Київської області від 06 травня 2021 року в частині вирішення позову про визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14371/15-17-сг, щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. У задоволенні позову в частині визнання недійсним наказу Головного управління Держгеокадастру у Київській області від 09 серпня 2017 року № 10-14371/15-17-сг, щодо відведення у власність ОСОБА_1 земельної ділянки з кадастровим номером 3221088600:05:004:0488 відмовити. Провадження у цивільній справі за позовом Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру до Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» про витребування земельної ділянки закрити. Роз`яснити Бучанській окружній прокуратурі Київської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру, що даний спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Роз`яснити Бучанській окружній прокуратурі Київської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру про наявність у неї права протягом десяти днів з дня отримання ними відповідної постанови звернутися до Київського апеляційного суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією. Стягнути з Бучанської окружної прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Державної служби з питань геодезії, картографії та кадастру на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Новаторські рішення» судовий збір у розмірі 2643 грн. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 17 червня 2022 року. Суддя-доповідач Судді: