Постанова 4814 № 553/1867/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 553/1867/19 Номер провадження 22-ц/814/1058/22Головуючий у 1-й інстанції Парахіна Є. В. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Прядкіної О.В., суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І., секретаря: Владімірова Р.В., за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника адвоката Листопад Н.А., представника відповідача - адвоката Новікової М.О., розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ спільного майна подружжя за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2022 року, прийнятого під головуванням судді Парахіної Є.В., в м. Полтаві, зі складанням повного тексту 04.03.2022 року та на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2022 року, прийнятого під головуванням судді Парахіної Є.В., в м. Полтаві, зі складанням повного тексту 25.03.2022 року,- в с т а н о в и в : У серпні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з позовом про поділ спільного майна подружжя. Зазначав, що з 29 квітня 2006 року до 14 березня 2019 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 . Після розірвання шлюбу сторони не дійшли згоди щодо розподілу спільно нажитого в шлюбі майна. Збільшивши позовні вимоги, просив визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одночасно припинивши право спільної сумісної власності на : -домашній кінотеатр «Yamaha», -телевізор «Pionеer» діагональ 51, -телевізор «Samsung» діагональ 51, -пральну машину «Gorenie» об`єм 4,5 л, -холодильник «Samsung», -кавоварку «Saeco», -мікрохвильову піч, -холодильник, -кулер «Latfrost», -хлібопічку «Elenberg », -кавоварку «Saeco Vienа edition 4», -кавовий апарат «Nescafe», -барна стійка (дерево), -диван шкіряний (бежевого кольору), -мультиварка «PHILIPS», -пилосос Zelmer», -стіл кухонний скляний зі стільцями, -набір кухонних меблів, -шафа купе (6 відділень), -холодильне обладнання «Carrier 220W», -холодильне обладнання «Hitec 380W», залишивши їх у власність відповідачу. Просив стягнути з ОСОБА_2 компенсацію в розмірі Ѕ ринкової вартості побутової техніки та меблів, що знаходяться в квартирі АДРЕСА_1 в сумі 155 000 грн. Просив визнати за ним право власності на 1/2 квартири АДРЕСА_1 загальною площею 120,5 кв.м., житловою площею 62,1 кв.м., припинивши право спільної сумісної власності на квартиру. Просив стягнути з ОСОБА_2 грошову компенсацію в розмірі 1/2 ринкової вартості легкового автомобіля ЗАЗ-DAEWOO LANOS, 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності на автомобіль. Судові витрати просив покласти на відповідача. У вересні 2019 року ОСОБА_2 подала до суду зустрічний позов, в якому просила визнати квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 120,5 кв.м. її особистою приватною власністю. Просила стягнути з ОСОБА_1 1/2 ринкової вартості транспортного засобу марки Mercedec-benz, модель 208D, рік випуску 1998 п. місяць 2, колір зелений, шасі НОМЕР_3 , тип Т3 вантажний фургон-в, особливі відмітки Св. КХС779804 20.12.2005 Біржова угода ТЗ-/68/852 12.08.2006, власник ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 , видане 12.08.2006 року), який являється об`єктом права сумісної власності. Просила визнати за нею ( ОСОБА_2 ) право власності на 1/2 частину об`єкту спільної сумісної власності, а саме на транспортний засіб Mitsubishi Pajero Wagon, тип загальний легковий, універсал В, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 , колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_6 , дата реєстрації 14.09.2017 року, рік випуску 2008, власник ОСОБА_1 (свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_7 ), припинивши право спільної сумісної власності. Рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2022 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою власністю, поділ спільного майна подружжя задоволені частково. Визнано спільним майном подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 рухоме майно, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , а саме: домашній кінотеатр"Yamaha", телевізор "Pioneer",телевізор "Samsung", пральна машинка "Gorenie"об`єм 4,5л, холодильник "Samsung", мікрохвильова піч, холодильник, кулер "Latfrost", хлібопічка "Elenberg", барна стійка (дерево), диван шкіряний бежевого кольору, мультиварка "PHILIPS", пилосос "Zelmer", стіл кухонний скляний зі стільцями, набір кухонних меблів, шафа-купе (6 відділень). В порядку розподілу спільного майна подружжя: визнано за ОСОБА_1 право власності на наступне майно: - 1/2 частина квартири по АДРЕСА_3 , загальною площею 120,5 кв. м, житловою площею 62,1 кв.м в складі наступних приміщень: коридор (1) площею 9,4 кв.м, санвузол (2) площею 2,5 кв.м, кухня (3) площею 16,3 кв.м, кімната (4) площею 28,1 кв.м, хол (5) площею 14,9 кв.м, кладова (6) площею 2,0 кв.м, коридор (7) площею 2,3 кв.м, санвузол (8) площею 5,4 кв.м, кімната (9) площею 19,2 кв.м, кімната (10) площею 14,8 кв.м, лоджія площею 5,6 кв.м; - 1/2 частина автомобіля марки "Mercedec-benz", модель 208D, рік випуску 1998, колір зелений, тип ТЗ - вантажний фургон, державний номерний знак НОМЕР_8 , шасі НОМЕР_3 ; - 1/2 частина автомобіля марки "Mitsubishi Pajero Wagon", тип - загальний легковий, універсал В, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_6 , рік випуску 2008, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 ; визнано за ОСОБА_2 право власності на наступне майно: - 1/2 частина квартири по АДРЕСА_3 , загальною площею 120,5 кв. м, житловою площею 62,1 кв.м в складі наступних приміщень: коридор (1) площею 9,4 кв.м, санвузол (2) площею 2,5 кв.м, кухня (3) площею 16,3 кв.м, кімната (4) площею 28,1 кв.м, хол (5) площею 14,9 кв.м, кладова (6) площею 2,0 кв.м, коридор (7) площею 2,3 кв.м, санвузол (8) площею 5,4 кв.м, кімната (9) площею 19,2 кв.м, кімната (10) площею 14,8 кв.м, лоджія площею 5,6 кв.м; - 1/2 частина автомобіля марки "Mercedec-benz", модель 208D, рік випуску 1998, колір зелений, тип ТЗ - вантажний фургон, державний номерний знак НОМЕР_8 , шасі НОМЕР_3 ; - 1/2 частина автомобіля марки "Mitsubishi Pajero Wagon", тип - загальний легковий, універсал В, колір чорний, реєстраційний номер НОМЕР_6 , рік випуску 2008, номер шасі (кузову, рами) НОМЕР_5 . Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль марки "3A3-DAEWOO LANOS", 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , VIN-код НОМЕР_2 , припинивши право спільної сумісної власності на транспортний засіб ОСОБА_2 та ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 1/2 частину вартості автомобіля марки "3A3-DAEWOO LANOS", 2006 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , в сумі 26 802 грн. 41 коп. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. В іншій частині позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Додатковим рішенням Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2022 року доповнено резолютивну частину рішення Ленінського районного суду м.Полтави від 22 лютого 2022 року та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в сумі 7 500 грн. Рішення та додаткове рішення оскаржила ОСОБА_2 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права просить скасувати рішення в частині відмови в задоволенні позовних вимог за зустрічним позовом ОСОБА_2 та постановити нове, яким задовольнити зустрічний позов в частині вимоги про визнання особистою приватною власністю квартири АДРЕСА_1 та стягнути з ОСОБА_1 на її користь 1/2 вартості автомобіля "Mercedec-benz", 1998 р.в., державний номерний знак НОМЕР_8 , який є об`єктом спільної сумісної вартості, однак був використаний ОСОБА_1 проти її волі, не надавши доказів отримання нею Ѕ частки грошової суми від продажу автомобіля. Не погоджуючись з додатковим рішенням, ОСОБА_2 вказує на те, що суд першої інстанції не дав оцінку обсягу виконаних робіт представником позивача та не врахував її скрутне матеріальне становище. Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про залишення без задоволення апеляційної скарги з таких підстав. Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 29 квітня 2006 року до 14 березня 2019 року . У період шлюбу ними були придбані речі домашнього вжитку, побудова техніка, автомобілі "Mercedec-benz" днз НОМЕР_8 , "Mitsubishi Pajero Wagon" днз НОМЕР_6 та квартиру АДРЕСА_1 загальною площею 120,5 кв.м., житловою площею 9,4 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 04.05.2007 року, укладеним між ОСОБА_3 , яка діє в інтересах ОСОБА_4 та ОСОБА_2 , посвідчений приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Полтавської області Огир Л.А. Обґрунтовуючи позовні вимоги щодо визнання квартири особистою власністю, ОСОБА_2 посилалась на те, що спірна квартира придбана нею за власні кошти, зокрема, отримані 333 300 грн. за іпотечним договором, укладеним між нею та ВАТ «Державний ощадний банк України» 04.05.2007 року, та грошових коштів в сумі 100 000грн., отримані нею за попереднім договором з ОСОБА_5 від 30.04.2007 року з передачею авансових платежів в рахунок продажу належної їй нерухомості. Районний суд частково задовольняючи вимоги обох позовів, своє рішення мотивував нормами ст. 70 СК України щодо рівності часток подружжя у праві спільної сумісної власності. Колегія суддів погоджується з даним висновком суду. Відповідно до ч. 1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Тлумачення статті 60 СК України свідчить, що законом встановлено презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте ними в період шлюбу. Зазначена презумпція може бути спростована й один із подружжя може оспорювати поширення правового режиму спільного сумісного майна на певний об`єкт, в тому числі в судовому порядку. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Аналогічний висновок зроблений Верховним Судом України в постанові від 24.05. 2017 у справі № 6-843цс17. Основою майнових відносин подружжя є положення про те, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо/ самостійного заробітку /доходу/, вважається, що кожна річ, набута під час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом спільної сумісної власності подружжя. Відповідно до пункту 3 ч.1 ст.57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто. Отже, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи норму ст.60 СК України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя. Тобто статус спільної сумісної власності визначається такими критеріями: 1) час набуття майна; 2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття). У зв`язку з викладеним, у разі придбання майна, хоча й у період шлюбу, але за особисті кошти одного з подружжя, це майно не може вважатися об`єктом спільної сумісної власності подружжя, а є особистою приватною власністю того з подружжя, за особисті кошти якого воно придбане. Тому сам по собі факт придбання спірного майна в період шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя. Тягар доказування обставин, необхідних для спростування презумпції спільної сумісної власності подружжя, покладається на того з подружжя, який її спростовує. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч.1 ст.76 ЦПК України). Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ч.1 ст.81 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої-третьої ст.89 Кодексу суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. По справі встановлено, що придбання спірної квартири здійснювалось за кредитні кошти, отримані ОСОБА_2 за кредитним договором, який було забезпечено іпотечним договором від 04.05.2007 року (т.1 а.с.66-70). Відповідно до частин третьої-п`ятої ст.65 СК України для укладення одним із подружжя договорів, які потребують нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, а також договорів стосовно цінного майна, згода другого з подружжя має бути подана письмово. Згода на укладення договору, який потребує нотаріального посвідчення і (або) державної реєстрації, має бути нотаріально засвідчена. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім`ї, створює обов`язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім`ї. За таких обставин, за нормами сімейного законодавства умовою належності того майна, яке одержане за договором, укладеним одним із подружжя, до об`єктів спільної сумісної власності подружжя, є визначена законом мета укладення договору - інтереси сім`ї, а не власні. У договорі купівлі-продажу квартири від 04 травня 2007 року в п.12 вказано, що сторонам роз`яснено зміст, зокрема, ст.65 СК України (т.1,а.с. 11-12). При нотаріальному посвідченні договору ОСОБА_2 нотаріусу не повідомляла, що купує квартиру як особисту приватну власність, не просила визначити статус вказаного майна у договорі, останній не містить жодних застережень. Більш того, нотаріусом04.05.2007 року посвідчено заяву ОСОБА_1 про те, що він, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , дає їй свою згоду на придбання на її ім`я квартири АДРЕСА_1 , за ціну та умовах на її розсуд та передачу її ж в іпотеку Полтавському обласному управлінню ВАТ «Державний ощадний банк України» в зв`язку з отриманням кредиту на її придбання. При цьому заявив, що такий правочин відповідає інтересам їхньої сім`ї та погоджується з тим, щоб умови договору застави визначалися дружиною самостійно (т.1 а.с. 175). Набуття майна за час перебування у шлюбі створює презумпцію виникнення права спільної сумісної власності, тобто, ні дружина, ні чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Наведене узгоджується з висновками, викладеними в постанові Верховного Суду 04 серпня 2021 року у справі № 553/2152/19. Отже, зазначені обставини однозначно свідчать, що вказана квартира придбавалась в інтересах сім`ї ОСОБА_6 і останньою це не спростовано. ОСОБА_2 також посилалася на отримання грошових коштів в оплату вартості квартири АДРЕСА_1 за попереднім договором від 30.0.2007 року, укладеним з ОСОБА_5 (т.1 а.с. 86) Суд першої інстанції дав вірну оцінку обставинам укладення зазначеного договору, вказавши про його нікчемність. Вбачається, що зазначений договір укладено без дотримання вимог ст.ст. 635, 657 ЦК України. Доводи апеляційної скарги з посиланням на доходи сторін за 2007 рік висновків районного суду в цій частині не спростовують. Відносно доводів апеляційної скарги щодо розподілу автомобіль марки "Mercedec-benz" державний номерний знак НОМЕР_8 , то згідно довідки Територіального сервісного центру МВС в Полтавській області від 17.09.2019 року, вказаний автомобіль зареєстрований 12.08.2006 року за ОСОБА_1 (т.1 а.с. 178) Обгрунтовуючи позовні вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на свою користь 1/2 вартості цього автомобіля, ОСОБА_2 вказувала на те, що чоловік здійснив відчуження іншій особі без її згоди. Натомість ОСОБА_1 , стверджував, що саме ОСОБА_2 була ініціатором продажу вказаного автомобіля, брала активну участь у перемовинах з майбутнім покупцем і прийняла від нього аванс за купівлю транспортного засобу. На підтвердження даного факту, ОСОБА_1 було подано до суду ксерокопію аркуша з розрахунком платежів за продаж автомобіля, яка за його твердженням є сторінкою з блокноту ОСОБА_2 (т.1 а.с. 185). Вказані обставини в судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_7 особа, в чиєму користуванні перебуває автомобіль "Mercedec-benz", модель 208D, державний номерний знак НОМЕР_8 . Разом з тим, як зазначив районний суд і вбачається з матеріалів справи, зважаючи на те що автомобіль на час розгляду справи зареєстрований за ОСОБА_1 , то відсутні підстави стверджувати, що вказаний засіб вибув з власності ОСОБА_1 та відповідно не є об`єктом права спільної сумісної власності. Отже, доводи апеляційної скарги також не спростовують висновків суду в цій частині. Щодо апеляційної скарги на додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2022 року, то при його ухваленні судом вірно застосовані норми ст.137 ЦПК України, у зв`язку з чим відсутні підстави для зменшення визначеного розміру витрат на правову допомогу. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає фактичним обставинам справи, ґрунтується на наявних у справі доказах, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційних скаргах. З ОСОБА_2 підлягає стягненню 8644 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, сплата якого була відстрочена. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,- П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 лютого 2022 року та додаткове рішення Ленінського районного суду м. Полтави від 22 березня 2022 року залишити без змін. Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави 8644 грн. судового збору за подачу апеляційної скарги, сплата якого була відстрочена. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 15.06.2022 р. Головуючий суддя О.В. Прядкіна Судді: С.Б. Бутенко О.І. Обідіна