Постанова Запорізький апеляційний суд № 335/6173/21

Дата документу 15.06.2022 Справа № 335/6173/21 Запорізький апеляційний суд Єдиний унікальний № 335/6173/21 Головуючий у 1-й інстанції: Геєць Ю.В. Провадження №22-ц/807/845/22 Суддя-доповідач: Подліянова Г.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого,судді-доповідача суддів: за участю секретаря Подліянової Г.С., Гончар М.С., Маловічко С.В., Камалової В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів, - В С Т А Н О В И В: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області про стягнення грошових коштів. В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла бабуся позивача ОСОБА_2 , яка на випадок своєї смерті залишила заповіт, згідно до якого, остання заповіла все своє майно позивачу ОСОБА_1 18 березня 2021 року позивач отримав свідоцтво про право на спадщину за заповітом до складу якої входить недоотримана пенсія у розмірі 90290 грн. 44 коп. 24 березня 2021 року ОСОБА_1 звернувся до відповідача за отриманням недоодержаної пенсії бабусі ОСОБА_2 , проте пенсія на день звернення з позовом до суду не була виплачена. Позивач вважає дії відповідача незаконними з огляду на те, що нарахована, однак не отримана його бабусею пенсія, входить до складу спадщини та передається спадкоємцям в повному обсязі, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом, яке не скасоване. Посилаючись на викладене, просить суд стягнути з відповідача на його користь в порядку спадкування нараховану, але не виплачену недоотриману пенсію його бабусі ОСОБА_2 , в сумі 90 290 грн 44 коп, інфляційні втрати на підставі частини другої статті 625 ЦК України в сумі 7274 грн 93 коп, 3 % річних у сумі 2622 грн 96 коп, та моральну шкоду у розмірі 150 000 грн. Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 набуті в порядку спадкування за заповітом у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошові кошти недоотриманої пенсії у розмірі 90 290 грн 44 коп, інфляційні втрати за період з 12 червня 2020 року по 31 травня 2021 року у розмірі 7274,93 грн, 3% річних за період з 12 червня 2020 року по 31 травня 2021 року у розмірі 2622,96 грн, а всього стягнуто 100 188 грн 33 коп. Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на користь Державного бюджету України судовий збір розміром 1001 грн 88 коп. В іншій частини позовних вимог щодо стягнення моральної шкоди відмовлено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області подало апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з`ясування обставини справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування судом норм матеріального права, просило скасувати рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року в частині задоволених позових вимог та закрити провадження у справі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що дана справа підлягала до розгляду за правилами адміністративного, а не цивільного судочинства. ОСОБА_2 за життя було нараховано лише пенсійні виплати у розмірі 90290,44 грн вказаній у Довідці Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області №622 від 12 лютого 2021 року. Інфляційні втрати в сумі 7274,93 грн та три відсотки річних у сумі 2622,96 грн ОСОБА_2 не було нараховано за життя, у зв`язку з чим, вони не можуть бути нараховані після смерті спадкодавця та не входять до складу спадщини. Стаття 625 ЦК України може розповсюджуватися лише на договірні правовідносини. Правовідносини, які виникають між сторонами стосовно індексації грошового зобов`язання та сплату трьох процентів річних з урахуванням встановленого індексу інфляції, не є зобов`язальними в розумінні ст.625 ЦК України, вони розглядаються в рамках спору, що регулюються спеціальним законодавством про пенсійне забезпечення громадян окремої категорії в рамках адміністративного судочинства. Відповідно до відзиву на апеляційну скапгк ОСОБА_1 зазначає, що під час розгляду справи судом першої інстанції надано належну правову оцінку правовідносинам, що склалися між сторонами у справі, з`ясовано їх правову природу та як наслідок ухвалено обгрунтоване та законне рішення, а доіводи апеляційної скарги є безпідставними та необгрунтованими. В зв`язку з наведеним, просить апеляційну скару залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Учасники справи, будучи належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, відповідно до вимог процесуального законодавства до апеляційного суду не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, будь яких клопотань про відкладення розгляду справи не надали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Європейський суд з прав людини у справі "Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії" ("Alimentaria Sanders S.A. v. Spain", рішення від 7 липня 1989 року, заява №11681/85, п. 35) зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Апеляційний суд виходить з того, що якщо сторони та/або їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні. Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору. Оскільки, учасники справи були належним чином повідомленими про дату, час і місце розгляду справи, поважність причини неявки учасників справи не встановлена, заявник реалізував своє право на викладення відповідних аргументів у апеляційній скарзі, та, зважаючи на межі розгляду справи в суді апеляційної інстанції (стаття 367 ЦПК України), апеляційний суд вважає за потрібне розглянути справу в даному судовому засіданні. В силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Згідно з ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частні або зміни судового рішення є: неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до частини першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Рішення суду першої інстанції Апеляційним судом переглядається лише в частині задоволених позовнимх вимог, в частині відмовлених позовних вимог судове рішення не переглядається, оскільки не є предметом апеляційного оскарження. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, увійшла до складу спадщини, тому позивач, прийнявши спадщину, має право на виплату відповідної суми у повному обсязі. Суд вважав, що на дані правовідносини розповсюджуються норми статті 625 ЦК України, як на позадоговірні цивільно-правові зобов`язання, тому стягнув інфляційні втрати та 3% річних за період з 12 червня 2020 року по 31 травня 2021 року, які за вказаний період становлять 7274,93 грн, а 3% річних становлять 2622,96 грн. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не повністю погоджується, виходячи з наступного. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Судом встановлено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Запорізькій області ( а.с. 19). ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 померла, що підтверджується копією свідоцтва про смерть Серії НОМЕР_1 ( а.с. 27). Після її смерті спадкоємцем став її внук ОСОБА_1 відповідно до заповіту від 18 вересня 2015 року, зареєстрованого в реєстрі № 1562 та посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Запорізької області Спірідоновою М.А. ( а.с. 29). На адресу сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області була надана довідка від 12 лютого 2021 року за № 672, в якій зазначено, що ОСОБА_2 перебувала на обліку в відділенні опрацювання пенсійної документації № 1 (Шевченківський) управління з питань виплати пенсій Головного управління Пенсійного фрнду України в Запорізькій області та отримувала пенсію. Виплату пенсії припинено з 01 липня 2020 року у зв`язку зі смертю. На момент формування довідки недоотримана пенсія за період з 01 лютого 2018 року по 30 червня 2020 року складає 90290,44 грн ( а.с.33-34). 18 березня 2021 року державним нотаріусом Сьомої Харківської міської державної нотаріальної контори Сімаковою О.Г. видано ОСОБА_1 свідоцтво про право на спадщину за заповітом, відповідно до якого, спадщина, на яку видано свідоцтво, складається з недоотриманої пенсії у розмірі 90 290 грн. 44 коп., яка належала померлій його бабусі, що підтверджується Довідкою Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області № 622 (0800-0501-8/10944) від 12 лютого 2021 року (а.с. 35). 24 березня 2021 року позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату недоотриманої пенсії померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 бабусі ОСОБА_2 , надавши копії всіх необхідних документів, однак станом на теперішній час відповідач не виплатив грошові кошти позивачу, посилаючись на відсутність коштів та вважає за необхідне зменшувати суму пенсії, яка є спадщиною. Згідно з наданим позивачем розрахунком 3 % річних, нарахованих на суму заборгованості та інфляційних втрат за період затримки виконання грошового зобов`язання за період з 12 червня 2020 року по 31 травня 2021 року, інфляційні втрати за вказаний період становлять 7274,93 грн, а 3% річних становлять 2622,96 грн. Спір між сторонами виник з приводу захисту позивачем свого права на спадкування за законом, а саме право власності на спадкове майно у вигляді призначеної, нарахованої, але невиплаченої пенсії спадкодавця. Підставою своїх позовних вимог позивач зазначає наявність у нього як спадкоємця за заповітом після смерті бабусі права на спадкування недоотриманої суми пенсії. Конституцією України (стаття 41) та статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до Закону № 475/97-ВР від 17 липня 1997 року "Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції", закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права. Частиною першою статті 316 ЦК України передбачено, що правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб. Відповідно до статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (стаття 1218 ЦК України). Статтею 1219 ЦК України передбачені права та обов`язки особи, які не входять до складу спадщини, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: особисті немайнові права; право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу. Відповідно до частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" нараховані суми пенсії, на виплату яких пенсіонер мав право, але не отримав своєчасно з власної вини, виплачуються за минулий час, але не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії. У цьому разі частина суми неотриманої пенсії, але не більш як за 12 місяців, виплачується одночасно, а решта суми виплачується щомісяця рівними частинами, що не перевищують місячного розміру пенсії. Відповідно до статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Члени сім`ї, зазначені в частині першій цієї статті, повинні звернутися за виплатою суми пенсії померлого пенсіонера протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. У разі звернення кількох членів сім`ї, які мають право на отримання суми пенсії, зазначеної у частині першій цієї статті, належна їм відповідно до цієї статті сума пенсії ділиться між ними порівну. У разі відсутності членів сім`ї, зазначених у частині першій цієї статті, або у разі не звернення ними за виплатою вказаної суми в установлений частиною другою цієї статті строк сума пенсії, що належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, входить до складу спадщини. Зміст частини третьої статті 52 Закону також узгоджується зі змістом статті 1227 ЦК України, якою визначено, що суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомоги у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Крім того, зміст вищевказаних норм узгоджується із положеннями Закону України "Про пенсійне забезпечення", де в частині першій статті 91 вказано, що суми пенсії, що належали пенсіонерові і залишилися недоодержаними у зв`язку з його смертю, передаються членам його сім`ї, а в разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Положення частин другої, третьої статті 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які є спеціальними стосовно правовідносин про спадкування сум пенсії, не обмежують право на отримання сум пенсії, що належала пенсіонерові і не була ним отримана у зв`язку з його смертю. Ці положення тільки визначають подію, умови, час, коло осіб і їх правове становище, предмет правовідносин, із настанням яких можлива виплата недоотриманої пенсії померлого пенсіонера. Приміром, недоотримана пенсія померлого пенсіонера виплачується як пенсія членам його сім`ї за умови, якщо саме ці суб`єкти правовідносин звернулися за її виплатою упродовж шести місяців з дня відкриття спадщини, а якщо у цей проміжок часу не звернулися, сума недоотриманої пенсії набирає іншої правової якості - переходить у спадщину, яку члени сім`ї та/або інші особи, але вже як спадкоємці, можуть отримати як спадщину. Аналіз наведених норм матеріального права дає можливість дійти висновку про те, що суми пенсії, які перейшли у спадщину, передаються спадкоємцям у повному обсязі, без будь-яких часових обмежень. Норми частини першої статті 46 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", які регулюють виплату пенсіонеру певних сум пенсії не більше ніж за три роки до дня звернення за отриманням пенсії, не розповсюджуються на правовідносини з приводу отримання спадкоємцями померлого пенсіонера тих сум пенсії, які перейшли у спадщину. За викладених обставин, суд першої інстанції встановивши, що позивач має право на спадкове майно - пенсію відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", який є спеціальним у цих правовідносинах, зробив правильний висновок про задоволення позовних вимог у зв`язку з незаконним перешкоджанням відповідачем реалізації прав позивача, як спадкоємця, на отримання належного йому спадкового майна - пенсії спадкодавця, яка залишилася не отриманою останнім за життя. Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку згідно зі статтями 76 - 81, 89 ЦПК України, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване рішення в частині задоволення позову про стягнення з відповідача на користь позивача набуті в порядку спадкування за заповітом у зв`язку зі смертю ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , грошових коштів недоотриманої пенсії у розмірі 90290, 44 грн, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. У поданому позові ОСОБА_1 просив стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на свою користь у порядку спадкування неодержану за життя спадкодавиці - його бабусі ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 пенсію у розмірі 90290, 44 грн. Позовні вимоги не стосуються оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання особою пенсійних виплат. Позивач мотивував позовну заяву порушенням приписів цивільного законодавства та права власності на успадковані кошти. Предметом позовних вимог є зобов`язання відповідача виплатити позивачу нараховані, але не отримані спадкодавцем за життя суми пенсії, що ввійшли до складу спадщини. Вказані вимоги є майновими (стягнення грошових коштів), а правовідносини між сторонами - цивільними. Тому спір слід розглядати за правилами цивільного судочинства, а доводи апеляційної скарги про належність спору до юрисдикції адміністративного суду є необґрунтованими. Вказані висновки відповідають висновкам Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постановах від 27 березня 2019 року у справі № 286/3516/16-ц, від 3 квітня 2019 року у справі № 808/1346/18 і від 26 червня 2019 року у справі № 284/252/17. Отже, спір має приватноправовий характер і підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства. З матеріалів справи та змісту оскаржуваного судового рішення не вбачається, що суд не дотримався правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Відповідно до положень статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченгоїх суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Положення статті 625 ЦК України розповсюджуються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань. Зазначена правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 травня 2018 року по справі № 14-16цс18 ( провадження № 686/21962/15-ц). Отже, доводи апеляційної скарги про те, що положення статті 625 ЦК України розповсюджуються тільки на договірні зобов`язання є безпідставними. Позивач просив стягнути з відповідача інфляційні втрати та 3% річних за період з 12 червня 2018 року ( день смерті спадкодавця) по 31 травня 2020 року, що становить 7274.93 грн інфляційні втрати та 2622,96 грн 3% річних. Судом в цій частині позовні вимоги були задоволенні в повному обсязі. Водночас як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що свідоцтво про право на спадщину позивач отримав 18 березня 2021 року, а 24 березня 2021 року позивач здав відповідачу всі необхідні документи з свідоцтвом про право на спадщину, проте грошові кошти у розмірі 90290, 44 грн (недоотримана пенсія спадкодавеці) позивачу не виплачена на час розгляду справи, що сторонами не заперечується. Отже, прострочення виконання грошового зобов`язання для позивача, як спадкоємця померлої ОСОБА_2 відбувається з 24 березня 2021 року, тому інфляційні втрати та три відсотки річних підлягають до нарахування за період з 25 травня 2021 року (початок прострочення виконання грошового зобов`язання) по 31 травня 2021 року (в межах заявлених позовних вимог), що складає 504, 64 грн - розмір трьох відсотків річних (90290.44 грн х3% х 68 днів/365 днів/100%) та 1814,03 грн (індекс інфляції за весь період = 1,0200910, квітень 2021 року 100,7%, травень 2021 року 101,35). Таким чином до стягнення підлягають інфляційні втрати за період з 25 березня 2021 року по 31 трвня 2021 року у розмірі 1814,03 грн, 3% річних за період з 25 березня 2021 року по 31 травня 2021 року у розмірі 504,64 грн, тому в цій частині оскаржуване судове рішення підлягає зміні. Доводи апеляційної скарги, що дані правовідносини повинні розглядатися відповідно до законодавства про пенсійне забезпечення як індексація пенсії не заслуговують на увагу, оскільки відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України « Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» під доходом у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру. Спадщина (будь-яка, у тому числі, отримання невиплаченої пенсії спадкодавця) носить разовий характер. Відтак спадщина не може бути проіндексована в межах законодавства про пенсійне забезпечення, у тому числі відповідно до приписів наведеного Закону. Оскільки позовна вимога про стягнення спадщини (у тому числі невиплаченої пенсії) є вимогою цивільно-правового характеру, що врегульвана нормами ЦК України, що має розглядатись за правилами цивільного судочинства, тому і стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних, як похідна позовна вимога, мають розглядатися за правилами цивільного судочинства, отже доводи апеляційної скарги щодо цих обставин є неприйнятними. На підставі зібраних у справі доказів суд правильно встановив, що на день смерті ОСОБА_2 мала недоотриману пенсію, яка увійшла до складу спадщини, внаслідок чого зробив обґрунтований висновок, що ОСОБА_1 як спадкоємець за заповітом має право на отримання не отриманої пенсії його бабусі. У своїх рішеннях ЄСПЛ зауважив, що органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань (пункт 26 рішення від 08 листопада 2005 року у справі "Кечко проти України", заява № 63134/00). Оскільки апеляційний суд не погоджується з періодом нарахування інфляційних втрат та трьох відсотків річних, тому рішення в цій частині підлягає зміні з підстав, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України. Інші наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду та не дають підстав вважати, що суд порушив норми матеріального та процесуального прав, які б були підставою для скасування або зміни судового рішення в повному обсязі. Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 06 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "РуїсТоріха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29). Відповідно до п. в) п. 4 ст. 382 ЦПК України апеляційний суд повинен вирішити питання розподілу судовх витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно з ч.ч. 1, 13 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, зиінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. З огляду на зміну судового рішеня та часткове задоволення апеляційної скарги з ОСОБА_1 на користь Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області підлягають стягненню судові витрати у вигляді сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 283,90 грн (100188.33-92609.11=7579.22х3752,82 :100188.33). Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 376, 381-384, 390 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів,- П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області задовольнити частково. Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 06 вересня 2021 року у цій справі в частині стягнення з Головного управління Пенсійного Фрнду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційних втрат та 3% річних змінити. Стягнути з Головного управліня Пенсійного Фрнду України в Запорізькій області на користь ОСОБА_1 інфляційні втрати за період з 25 березня 2021 року по 31 травня 2021 року у розмірі 1814.03 грн, 3% річних за період з 25 березня 2021 року по 31 травня 2021 року у розмірі 504, 64 грн. В іншій оскаржуваній частині рішення суду залишити без змін. В решті рішення суду не оскаржується та апеляційним судом не переглядається. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повна постанова складена 17 червня 2022 року. Головуючий, суддя Суддя Суддя Подліянова Г.С. Гончар М.С. Маловічко С.В.