Постанова 4812 № 489/580/21

13.06.22 22-ц/812/338/22 Єдиний унікальний номер справи 489/580/21 Провадження № 22-ц/812/338/22 Доповідач в апеляційній інстанції Лисенко П.П. П О С Т А Н О В А іменем України 13 червня 2022 року м. Миколаїв Миколаївський апеляційний суд у складі колегія суддів судової палати в цивільних справах суду в складі: головуючого Лисенка П.П., суддів: Самчишиної Н.В. та Серебрякової Т.В., із секретарем судового засідання Ковальським Є.В., з участю: представника позивача ОСОБА_1 , переглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції за апеляційною скаргою ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Герцуном Віктором Степановичем на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2021 року, ухвалене у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, у с т а н о в и в : 02 лютого 2021 року ОСОБА_2 пред`явив до ОСОБА_3 , ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» зазначений позов, який обґрунтовував наступним. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, позивач є власником автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 . З його дозволу, 09 жовтня 2020 року, належним користувачем вказаного автомобіля був ОСОБА_4 . Того ж дня, о 12 год. 50 хв., в районі будинку № 64 по вулиці Космонавтів в місті Миколаєві, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в бік пр-т Миру в місті Миколаєві, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, та в наслідок удару даний транспортний засіб продовжив самовільний рух та зіткнувся із транспортним засобом Ford Mondeo, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. 21 жовтня 2020 року постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. 09 жовтня 2020 року, з метою визначення вартості матеріального збитку, він звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 . Згідно Звіту № 326-20 від 30.10.2020, вартість матеріального збитку дорівнює 134 377 гривень 09 копійок, з яких вартість відновлювального ремонту дорівнює 121 638 гривень 62 копійки, величина втрати товарної вартості становить 12 738 гривень 47 копійок. 02 листопада 2020 року ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_6 , вартість авто товарознавчого дослідження матеріального збитку транспортного засобу у розмірі 2 499 гривень 75 копійок. 12 жовтня 2020 року позивач повідомив про настання страхового випадку ТДВ «СК «Гардіан». 27 жовтня 2020 року на СТО ФОП ОСОБА_7 , в присутності аварійного комісара страхової компанії, було складено Акт огляду транспортного засобу, який був підписаний усіма сторонами без зауваження. 17 листопада 2020 року ТДВ «СК «Гардіан» перерахувала на рахунок ОСОБА_2 78 835 гривень 98 копійок страхового відшкодування. 18 грудня 2020 року ремонт автомобіля було закінчено, складено рахунок-фактура № РА-0000031 на загальну суму 122 462 гривень 98 копійок. Посилаючись на викладені обставини та на те, що йому неповністю відшкодовано матеріальні збитки, заподіяні ушкодженням транспортного засобу в результаті ДТП, яке сталося 09 жовтня 2020 року, просив стягнути додатково з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на його користь 41 027 гривень та з ОСОБА_3 стягнути на його користь матеріальну шкоду у розмірі 17 838 гривень 22 копійки. Рішенням Ленінського районного суд м. Миколаєва від 23 грудня 2021 року в задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Не погодившись з зазначеним рішенням, ОСОБА_2 , діючи через свого представника адвоката Герцун В.С. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та положенням чинного законодавства, просив рішення скасувати та прийняти постанову, якою позовні вимоги задовольнити. Правом подати відзив на апеляційну скаргу відповідачі не скористалися. Заслухавши доповідь судді, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, законність та обґрунтованість рішення суду, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав. Так, відмовляючи у задоволені позову, суд першої інстанції виходив з того, що висновок оцінювача ФОП ОСОБА_6 від 30 жовтня 2020 року №326-20, який був зроблений на замовлення ОСОБА_2 не є допустимим доказом та враховуючи що будь-яких клопотань про призначення по справі судової автотоварознавчої експертизи сторони не заявляти, як і відсутні відомості про фактично понесені витрати позивача на ремонт автомобіля, а тому позовні вимоги не могли бути задоволені. Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду не у повній мірі погоджується з встановленими судом першої інстанції обставинами та правовідносинами, його висновки щодо результату вирішення справи, вважає не вірними, не обґрунтованими й не законними. Вирішуючи спори даної категорії, суди повинні беззастережно дотримуватися вимог цивільно-процесуального закону, зокрема, ст. ст. 12, 78, 81, 263 ЦПК України та постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 18 грудня 2009 року Про судове рішення у цивільній справі . Згідно них, рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим. Рішення визнається законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільно-процесуального законодавства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При ухваленні рішення суд оцінює докази відповідно до вимог статей 77-78, ч. ч. 3-4 ст. 82, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Обставини, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть вважатися встановленими в цивільній справі, якщо такі засоби доказування відсутні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній справі, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення обов`язкові для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок або постанову суду, з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою. Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні, в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті. При цьому, згідно із статтею 81 ЦПК України, обов`язок доказування певних обставин лежить на стороні, яка посилається на них як на підставу своїх вимог та заперечень. Недоведеність обставин, на наявності яких наполягає позивач - є підставою для відмови у позові; а у разі, якщо на тому наполягає відповідач для відхилення його заперечень проти позову, а, відповідно, для задоволення вимог позивача. Оскаржене рішення районного суду не у повній мірі відповідає виписаному. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, позивач є власником автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , що підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 8). Належним користувачем вказаного автомобіля був ОСОБА_4 09 жовтня 2020 року о 12 год. 50 хв., в районі будинку № 64 по вулиці Космонавтів в місті Миколаєві, ОСОБА_3 , керуючи транспортним засобом ГАЗ 3302, реєстраційний номер НОМЕР_2 , рухаючись в бік пр-т Миру в місті Миколаєві, не був уважним, не дотримався безпечної дистанції та допустив зіткнення з транспортним засобом Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_4 , який рухався попереду, та в наслідок удару даний транспортний засіб продовжив самовільний рух та зіткнувся із транспортним засобом Ford Mondeo, номерний знак НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_5 . Внаслідок вищезазначеної дорожньо-транспортної пригоди транспортний засіб Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , отримав механічні пошкодження. Працівниками патрульної поліції на водія ОСОБА_3 було складено протокол про адміністративне правопорушення (а.с. 9). 21 жовтня 2020 року постановою Корабельного районного суду м. Миколаєва, ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КупАП та накладено на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в сумі 340 гривень (а.с. 11). Відповідно до Полісу №АР/4293972 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів від 27 вересня 2020 року, транспортний засіб ОСОБА_3 був застрахований у ТзДВ «Страхова компанія «Гардіан». За умовами вказаного договору страхування, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 гривень, за шкоду заподіяну майну 130 000 гривень. Розмір франшизи 2 600 гривень (а.с.10). 09 жовтня 2020 року, з метою визначення вартості матеріального збитку, ОСОБА_2 звернувся до суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_6 . Згідно Звіту № 326-20 про незалежну оцінку майна з визначення вартості матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 від 30.10.2020, вартість матеріального збитку, заподіяного в результаті ДТП власникові автомобіля Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 , на дату ДТП 09.10.2020 становить 134 377 гривень 09 копійок, з яких вартість відновлювального ремонту дорівнює 121 638 гривень 62 копійки, величина втрати товарної вартості становить 12 738 гривень 47 копійок (а.с. 12-28). 02 листопада 2020 року ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_6 , вартість авто товарознавчого дослідження матеріального збитку транспортного засобу у розмірі 2 499 гривень 75 копійок, що підтверджується копією квитанції (а.с. 30). 12 жовтня 2020 року позивач повідомив про настання страхового випадку ТДВ «СК «Гардіан». 27 жовтня 2020 року на СТО ФОП ОСОБА_7 , в присутності аварійного комісара страхової компанії, було складено Акт огляду транспортного засобу, який був підписаний усіма сторонами без зауваження. Згідно виписки з особового рахунку ОСОБА_2 , 17 листопада 2020 року ТДВ «СК «Гардіан» перерахувала на його рахунок 78 835 гривень 98 копійок страхового відшкодування (а.с. 42). Наступного дня, він звернувся з заявою до ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» за наданням інформації щодо розрахунку вказаної суми. На обґрунтування вказаної суми, ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» надала пояснення, що вказана сума була розрахована відповідно до Аварійного сертифікату № 80-D/77/4 від 31 жовтня 2020 року, щодо визначення вартості відновлювального ремонту з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу складових частин, та вартість відновлювального ремонту з врахуванням зносу, Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , складає 93 874 гривень 18 копійок. Відповідно до ремонтної калькуляції № 80-D/77/4, здійсненої ФОП ОСОБА_8 , вартість замінних складових складає 64 827 гривень 63 копійки; вартість ремонтних робіт становить 19 245 гривень, вартість матеріалів 8 505гривень. Із вказаної суми була вирахувана сума франшизи 2 600 гривень та ПДВ (а.с.41) 18 грудня 2020 року ремонт автомобіля було закінчено, складено рахунок-фактура № РА-0000031 на загальну суму 122 462 гривень 98 копійок та 22 грудня 2020 року, між ФОП ОСОБА_7 та ОСОБА_2 було підписано акт виконаних робіт (а.с. 43, 45). Згідно квитанцій до прибуткового касового ордера, ОСОБА_2 сплатив ФОП ОСОБА_7 вищевказану грошову суму за рахунком-фактурою, що підтверджується квитанцією № 20 від 18 грудня 2020 року на суму 49 000 гривень, квитанцією №21 від 21 грудня 2020 року на суму 49 000 гривень та квитанцією №22 від 22 грудня 2020 року на суму 24 462,98 гривень (а.с. 44). За такого, позивачем надано належні та допустимі докази витрат фактично понесених на ремонт автомобіля Renault Logan номерний знак НОМЕР_1 у сумі 122 462 гривні 98 копійок. Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення перед судом переконливості своїх вимог шляхом надання доказів є однією з основних засад судочинства (стаття 129 Конституції України). До сфери обов`язкового страхування належить цивільно-правова відповідальність власників наземних транспортних засобів згідно зі спеціальним Законом № 1961-IV. Закон № 1961-IVрегулює правовідносини у сфері обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. У цьому Законі визначено, що особами, відповідальність яких вважається застрахованою, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом, тобто таким, який зазначається у чинному договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована (пункти 1.4, 1.7 статті 1). За вимогами статті 3 Закону № 1961-IV обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників. Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV). Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IVстраховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого. У Законі № 1961-IV детально регламентовано дії водія,транспортного засобу, причетного до дорожньо-транспортної пригоди, тобто потерпілого, так і страховика. У пункті 33.1.4 статті 33 Закону № 1961-IV передбачено, що у разі настання дорожньо-транспортної пригоди, яка може бути підставою для здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), водій транспортного засобу, причетний до такої пригоди, зобов`язаний невідкладно, але не пізніше трьох робочих днів з дня настання дорожньо-транспортної пригоди, письмово надати страховику, з яким укладено договір обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду встановленого МТСБУ зразка, а також відомості про місцезнаходження свого транспортного засобу та пошкодженого майна, контактний телефон та свою адресу. Якщо водій транспортного засобу з поважних причин не мав змоги виконати зазначений обов`язок, він має підтвердити це документально. Крім того, для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ) заяву про страхове відшкодування (пункт 35.1 статті 35). Згідно з пунктом 36.1 статті 36 Закону № 1961-IV страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Так, відповідно до положень ч. 1 ст. 1166 ЦК України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. У відповідності до п. 1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Як передбачено ст. 29 та п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством. При цьому, відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) (п. 71 Постанови). Тобто, виконання обов`язку з відшкодування шкоди особою, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» покладено на страховика винної особи у межах, встановлених цим Законом і договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. Таким чином, якщо для відновлення пошкодженого у ДТП транспортного засобу ремонт здійснюється методом заміни складових частин, що були пошкоджені, на нові, страховик за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності відшкодовує не повну вартість цих складових частин, а вартість складників аварійно пошкодженого транспортного засобу з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу. Аналогічний правовий висновок викладено у поставі Верховного Суду від 11.12.2019 року по справі № 522/15636/16-ц. Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 14 грудня 2021 року (справа №147/66/17) послідовно наголошує, що основний тягар відшкодування шкоди, спричиненої за наслідками ДТП, повинен нести страховик та саме він є належним відповідачем у справах за позовами про відшкодування шкоди в межах страхової суми. Водночас в Законі наголошено, що обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП та захисту майнових інтересів страхувальників. Тобто Закон як спрямований насамперед на захист прав осіб потерпілих внаслідок ДТП, при цьому також забезпечує майнові інтереси винної особи, які полягають у відшкодуванні спричиненої шкоду не нею, а страховиком (страховою компанією) за певні страхові внески (стаття 3 Закону № 1961-IV). Як вбачається з наданих ОСОБА_2 документів, загальна вартість ремонту його автомобіля становить 134 377 гривень 09 копійок, з яких відновлювальна вартість ремонту становить 121 638 гривень 62 копійки, з врахуванням ПДВ в запчастинах та величина втрати товарної вартості становить 12 738 гривень 47 копійок. За умовами Полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АР/4293972 (ТДВ Страхова компанія «Гардіан»), цивільно-правова відповідальність на випадок події, внаслідок якої заподіяна шкода третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, страхова сума на одного потерпілого за шкоду, заподіяну життю і здоров`ю становить 260 000 гривень, за шкоду, заподіяну майну 130 000 гривень. Розмір франшизи 2600 гривень. За такого, колегія вважає, що страхова сума, передбачена страховим полісом, повністю покриває матеріальну шкоду позивачу, яку повинна відшкодовувати ТДВ Страхова компанія «Гардіан» в межах страхового Полісу. Тобто положення Закону № 1961-IV спрямовані як на захист прав потерпілої особи на відшкодування шкоди, так і на те, що винна особа має право розраховувати на відшкодування спричиненої нею шкоди страхувальником, у якого застрахована її відповідальність, а тому, розглядаючи такі спори, судам слід уважно дотримуватись балансу інтересів як потерпілої особи, так і особи, яка застрахувала свою відповідальність та переклала тягар відшкодування шкоди на страховика. Відшкодування шкоди особою, яка її завдала, можливе лише за умови, що згідно із Законом № 1961-IV у страховика (страховика) не виник обов`язок з виплати страхового відшкодування, чи розмір завданої шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика. В останньому випадку обсяг відповідальності страхувальника обмежений різницею між фактичним розміром завданої шкоди і сумою страхового відшкодування. Покладання обов`язку з відшкодування шкоди в межах страхового відшкодування на страхувальника, який уклав відповідний договір страхування і сплачує страхові платежі, суперечить меті інституту страхування цивільно-правової відповідальності (стаття 3 Закону № 1961 IV) (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 03 жовтня 2018 року у справі № 760/15471/15-ц з урахуванням постанови Великої Палати Верховного Суду від 09 листопада 2021 року у справі №147/66/17). Отже, у справі, що переглядається, спірні правовідносини виникли з приводу відшкодування збитків, завданих внаслідок ДТП, винним в якій, відповідно до постанови Корабельного районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2020 року - визнано відповідача ОСОБА_3 . Оскільки його цивільно-правова відповідальність була застрахована у ТДВ Страхова компанія «Гардіан», то вона і повинна відповідати за вказані збитки, тобто відшкодовувати суму матеріальних збитків в межах суми, передбаченої договором страхування, так як сума відшкодування не перевищує страхового ліміту. Вказані висновки містяться в постановах Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (пункт 40), від 21 листопада 2018 року у справі № 127/93/17-ц (пункт 50), від 12 грудня 2018 року у справі № 570/3439/16-ц (пункти 37, 54), від 12 грудня 2018 року у справі № 372/51/16-ц (пункт 31.10), від 30 січня 2019 року у справі № 552/6381/17 (пункт 39), від 01 квітня 2020 року у справі № 520/13067/17 (пункт 75), від 07 липня 2020 року у справі № 438/610/14-ц (пункт 54) та 13 жовтня 2020 року у справі № 640/22013/18 (пункт 31)). Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04 липня 2018 року у справі № 755/18006/15-ц (провадження №14-176цс18) (пункт 59), від 03 жовтня 2018 року у справі №760/15471/15-ц (провадження № 14-316цс18) неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик. За такого, установивши, що ОСОБА_2 на відновлення свого автомобіля Renault Logan, реєстраційний номер НОМЕР_1 , фактично поніс витрати у сумі 122 462 гривень 98 копійок, що підтверджено рахунком-фактурою, актом прийому передачі та квитанціями про сплату, а сума страхового відшкодування за страховим полісом становить 130 000 гривень, з ТДВ «Страхова компанія «Гардіан» на користь позивача підлягає стягненню різниця суми матеріальної шкоди заподіяної майну у розмірі 41 027 гривень, тобто 130 000 гривень - 78 835 гривень 98 копійок (виплачена сума страхового відшкодування) 2600(франшизи). Щодо відмови у позовних вимогах до іншого відповідача ОСОБА_3 , колегія суддів також не погоджується з висновками суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права. Згідно зі статтями 29, 32 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого в порядку, встановленому законодавством. Шкоду, пов`язану з утратою товарної вартості транспортного засобу, страховик не відшкодовує. Відповідно ч. 1 та ч. 2 ст. 1187 ЦК України, джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Статтею 979 ЦК України визначено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору. Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи. Статтею 12 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Відповідно до положень ст. 1192 ЦК України та ст. 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв`язку із пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу. Згідно з п. 32.7 ст. 32 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страхових не відшкодовує шкоду, пов`язану з втратою товарної вартості транспортного засобу. Системний аналіз пункту 32.7 статті 32 указаного Закону, статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженій наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11. 2003 № 142/5/2092, зареєстрованій у Міністерстві юстиції України 24.11.2003 за № 1074/8395, дає можливість дійти висновків, відповідно до яких власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й уразі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку (правова позиція Верховного Суду України, висловлена у справі 6-49цс14). Отже, з ОСОБА_3 , як винної особи у ДТП, на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню 2 600 гривень франшизи, 2 499 гривень 75 копійок вартість автотоварознавчого дослідження та 12 738 гривень 47 копійок величини втрати товарної вартості транспортного засобу. Оскільки суд першої інстанції вказаного не врахував, не повно дослідив обставини, що мають значення для справи, дійшов помилкових висновків, то колегія вважає, що таке рішення слід скасувати та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги. Керуючись ст. ст. 367-368, 374, 376, 381-382 ЦПК України, суд, п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 , подану його представником адвокатом Герцуном Віктором Степановичем - задовольнити. Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 23 грудня 2021 року скасувати та ухвалити нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» про відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (код ЄДРЮО 2996315213) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) у відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної внаслідок ДТП, в межах страхового ліміту, 41 027 гривень страхового відшкодування. Стягнути з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 15 338 гривень 47 копійок, з яких: 2 600 гривень франшизи; 2 499 гривень 75 копійок вартість автотоварознавчого дослідження; 12 738 гривень 47 копійок величина втрати товарної вартості транспортного засобу. В іншій частині позовних вимог відмовити. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Гардіан» (код ЄДРЮО 2996315213) та з ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_4 ) по 681 гривні судового збору понесеного ним за подачу апеляційної скарги. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту. Головуючий: П.П.Лисенко Судді: Н.В. Самчишина Т.В. Серебрякова ________________________________________________ Повний текст постанови складено 17 червня 2022 року.