Постанова Південно-західний апеляційний господарський суд № 916/1701/21

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/1701/21 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Принцевської Н.М.; суддів: Діброви Г.І., Разюк Г.П.; (Південно-західний апеляційний господарський суд, м.Одеса, пр-т Шевченка, 29) Секретар судового засідання: Соловйова Д.В.; Представники сторін в судове засідання не з`явились; розглянувши апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/1701/21 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про стягнення 59 289,13 грн. за зустрічним позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" до Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсними умов договору, (суддя місцевого господарського суду: Петров В.С., Господарський суд Одеської області, м.Одеса, просп. Шевченка, 29), ВСТАНОВИВ: У червні 2021 року Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі - АТ «НАК «Нафтогаз України») звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" (далі - ОСББ «Укржилстрой-2008») про стягнення 59289,13 грн., у т.ч.: пені - 37649,58 грн., 3% річних - 10601,65 грн. та інфляційних втрат - 11037,90 грн. В позовній заяві АТ «НАК «Нафтогаз України» зазначило, що оплату за переданий газ відповідач здійснював несвоєчасно та не виконав зобов`язання у строк, визначений договором, чим порушив умови господарського зобов`язання, зокрема, вимоги п. 6.1 договору. Пунктом 8.2 договору визначено, що у разі невиконання відповідачем п. 6.1 договору відповідач сплачує позивачу, крім суми заборгованості, пеню у розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу. Відтак, з урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу відповідача за договором, позивачем нараховано пеню за неналежне виконання відповідачем умов спірного договору в сумі 37649,58 грн., що заявлена до стягнення. Крім того, оскільки відповідачем не виконані умови договору щодо свєчасної оплати отриманого природного газу, позивачем відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України нараховані відповідачу 3% річних від простроченої суми в розмірі 10601,65 грн. та інфляційні втрати в сумі 11037,90 грн., що заявлені до стягнення. 09.07.2021 до Господарського суду Одеської області було подано зустрічний позов (вх. №2054/21), в якому ОСББ "Укржилстрой-2008" просить суд визнати недійсними як такі, що порушують права споживача комунальних послуг, пункти 8.2 та 10.3 Договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, а також пункти 7.2 та 9.3 Додаткової угоди №1 від 29.11.2018, укладених між АТ "НАК "Нафтогаз України" та ОСББ "Укржилстрой-2008", як колективним споживачем природного газу. Також у зустрічному позові ОСББ "Укржилстрой-2008" просить суд застосувати позовну давність до позовних вимог АТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з ОСББ "Укржилстрой-2008" інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошового зобов`язання. В обгрунтування зустрічного позову ОСББ «Укржилстрой-2008» зазначило, що пункти 8.2 та 10.3 Договору від 07.11.2018 (пункти 7.2 та 9.3 Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) є несправедливими, оскільки ставлять побутових (індивідуальних) споживачів, об`єднаних ОСББ «Укржилстрой-2008», як колективним споживачем у нерівне становище порівняно з іншими побутовими (індивідуальними) споживачами, а саме: пеня для співвласників у будинку за несвоєчасну оплату за газ, спожитий для підігріву гарячої води та опалення приміщень через дахову котельню становить 15,3 % річних, але не більше повідйної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення, в той час як будь-який інший побутовий (індивідуальний) споживач в Україні в подібних випадках сплачує пеню, що не перевищує 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення, а загальний розмір пені при цьому не може перевищувати 100% загальної суми боргу. Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.10.2022 позов АТ "НАК "Нафтогаз України" до ОСББ "Укржилстрой-2008" про стягнення 59289,13 грн. задоволено, стягнуто з ОСББ "Укржилстрой-2008" на користь АТ "НАК "Нафтогаз Україна" пеню в сумі 37649 грн. 58 коп., 3% річних в сумі 10601 грн. 65 коп., інфляційні втрати в сумі 11037 грн. 90 коп., витрати по сплаті судового збору в сумі 2270 грн. 00 коп., у задоволенні зустрічного позову ОСББ "Укржилстрой-2008" до АТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про визнання частково недійсними умов договору відмовлено. Суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що сторони відповідно до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України є вільними в укладанні договору, договір постачання природного газу підписано сторонами без жодних заперечень та розбіжностей та на час звернення до суду є виконаним сторонами, у зв`язку з чим позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання окремих положень спірного договору недійсними (його пунктів 8.2 та 10.3, пунктів 7.2 та 9.3 Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 р.). Крім того, суд вказав, що АТ "НАК "Нафтогаз України" не надавало, а ОСББ "Укржилстрой-2008" не отримувало житлово-комунальні послуги за спірним договором про постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, цей договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких АТ «НАК «Нафтогаз Укрїни», як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні. Місцевий господарський зазначив про безпідставність та необґрунтованість зустрічного позову ОСББ "Укржилстрой-2008" про визнання недійсними пунктів 8.2 та 10.3 Договору постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, а також пунктів 7.2 та 9.3 Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 до цього договору, у зв`язку з чим вказаний позов задоволенню не підлягає. В оскаржуваному рішенні суд зазначив, що загальна сума пені за зобов`язаннями з листопада 2018 по березень 2019 за обраний позивачем період складає 86143,80 грн. Зважаючи на те, що заявлена до стягнення сума пені за вказаними актами є меншою, ніж вище розрахована судом, та з огляду на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума пені за зобов`язанням з листопада 2018 по березень 2019, яка заявлена позивачем в розмірі 37649,58 грн. Дослідивши та перевіривши здійснений позивачем розрахунок суми 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в розмірі 10601,65 грн., судом першої інстанції встановлено, що вказані розрахунки 3% річних були здійснені позивачем вірно, у зв`язку з чим з відповідача стягнуто 3% річних, нарахованих за несвоєчасну оплату вартості поставленого природного газу в сумі 10601,65 грн. Крім того, у рішенні суд зазначив, що загальна сума інфляційних втрат за зобов`язаннями з грудня 2018 по березень 2019 за обраний позивачем період складає 12165,79 грн., але зважаючи на те, що суд не може виходити за межі позовних вимог, відповідно підлягає стягненню сума інфляційних втрат за зобов`язанням з грудня 2018 по березень 2019, яка заявлена позивачем в розмірі 11037,90 грн. Не погоджуючись з рішенням місцевого господарського суду, ОСББ "Укржилстрой-2008" звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2022 по даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України», визнати недійсними пункти 8.2 та 10.3 Договору постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, а також пункти 7.2 та 9.3 Додаткової угоди №1 від 29.11.2018, застосувати позовну давність до позовних вимог АТ «НАК «Нафтогаз України» про стягнення з ОСББ «Укржилстрой-2008» інфляційних втрат, 3% річних та пені за неналежне виконання грошових зобов`язань. Зокрема, апелянт зазначає, що висновки суду першої інстанції про те, що на спірні правовідносини не поширюється Закон України «Про житлово-комунальні послуги» не відповідають обставинам справи та зроблені за неправильного застосування норм матеріального права. Заявник апеляційної скарги звертає увагу на ст.22 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку», яка передбачає, що для забезпечення утримання та експлуатації багатоквартирного будинку, користування спільним майном у такому будинку, включаючи поточний ремонт, утримання будинку та прибудинкової території, водопостачання та водовідведення, теплопостачання і опалення, вивезення побутових відходів, об`єднання за рішенням загальних зборів має право виступати колективним споживачем (замовником) усіх або частини житлово-комунальних послуг. Разом з тим, в даному випадку ні у позовній заяві, ні у будь-яких інших процесуальних документах АТ «НАК «Нафтогаз України» немає посилань на рішення загальних зборів ОСББ «Укржилстрой-2008», яким би визначилися умови укладання і виконання договору про постачання природного газу. Більше того, у матеріалах даної справи відсутнє рішення загальних зборів ОСББ «Укржилстрой-2008», яке вимагається ст.14 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» і яким мають в обов`язковому порядку визначатися умови укладення та виконання колективного договору про постачання природного газу. Також апелянт вказує, що Господарським судом Одеської області не було застосовано до спірних правовідносин норми ст.233 Господарського кодексу України, ст.551 Цивільного кодексу України, хоча у своєму відзиві на позовну заяву від 09.07.2021 ОСББ «Укржилстрой-2008» наголошувало на необхідності її застосування та наводило свої розрахунки. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 по справі №916/1701/21 залишено без руху. 20.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла заява від Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" про усунення недоліків, допущених в апеляційній скарзі на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 по справі №916/1701/21, в якій апелянт надав докази сплати судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3405 грн. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 24.12.2021 відкрито апеляційне провадження по справі №916/1701/21 за апеляційною скаргою Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021; витребувано у Господарського суду Одеської області матеріали справи №916/1701/21. 28.12.2021 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшли матеріали справи №916/1701/21. 11.01.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" надійшов відзив на апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 по справі №916/1701/21. У відзиві АТ «НАК «Нафтогаз України» заперечує проти доводів апеляційної скарги, просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Позивач зазначає, що ним обґрунтовано здійснено нарахування відповідачу пені, 3% річних та інфляційних втрат. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 призначено розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 по справі №916/1701/21 на: 14.02.2022 року об 11-30. Разом з тим, у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю судді-члена колегії Разюк Г.П. з 14.02.2022, судове засідання 14.02.2022 року о 11-30 год. у справі №916/1701/21 не відбулось, про що складено відповідну довідку секретарем судового засідання. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.05.2022 розгляд апеляційної скарги Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 по справі №916/1701/21 призначено на 14.06.2022 року о 12:30 год. 24.05.2022 до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшло клопотання від Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про участь в судовому засіданні по справі в режимі відеоконференції, поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 30.05.2022 задоволено клопотання АТ "НАК "Нафтогаз України" про проведення судового засідання в режимі відеоконференції по справі №916/1701/21 поза межами приміщення суду, розгляд справи №916/1701/21 призначено на 14.06.2022 року о 12:30 год. в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів та системи відеоконференцзв`язку EASYCON. В судове засідання, яке відбулось14.06.2022 представники сторін не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові повідомлення, а також довідка про розміщення оголошення на веб-сайті «Судова влада». Відповідно до положень п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Також, відповідно до рішень Європейського суду з прав людини, що набули статусу остаточного, зокрема "+11 посилань", "ТОВ "ФПК "ГРОСС" проти України", "Гержик проти України" суду потрібно дотримуватись розумного строку для судового провадження. Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту. З урахуванням практики Європейського суду з прав людини критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника (справи "Федіна проти України" від 02.09.2010, "Смірнова проти України" від 08.11.2005, "Матіка проти Румунії" від 02.11.2006, "Літоселітіс проти Греції" від 05.02.2004 та інші). Враховуючи викладене, а також зважаючи на те, що явка представників сторін судом обов`язковою не визнавалась, колегія суддів апеляційного господарського суду, з урахуванням ст. 120, ст. 202, ст. 270, ч. 2 ст. 273 Господарського процесуального кодексу України, вважає за необхідне розглянути справу за відсутності представників сторін, за наявними у справі матеріалами. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Розглянувши матеріали справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, судова колегія апеляційної інстанції встановила наступне. Як вбачається з матеріалів справи, 07.11.2018 між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Укржилстрой-2008" (споживач) укладено Договір №7255/18-ТЕ-23 постачання природного газу. Відповідно до п. 1.1 вказаного Договору позивач, як постачальник, зобов`язується поставити споживачеві у 2018 році природний газ, а відповідач як споживач зобов`язується оплатити його на умовах цього договору. Згідно з п. п. 1.2., 1.3. Договору природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. Необхідний споживачу плановий обсяг природного газу, зазначений в пункті 2.1 цього договору, споживач визначає самостійно. За приписами п. 1.4 Договору за цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України. В п. 2.1 Договору визначено, що постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 по 30 листопада 2018 (включно) природний газ орієнтовним обсягом до 25 тис. куб. метрів (одна тисяча куб. метрів). Згідно п. 2.2 договору обсяги природного газу, які планується поставити згідно з цим договором (далі - планований обсяг) повністю забезпечують споживача природним газом для потреб, зазначених у пункті 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення. Допускається відхилення фактично переданих обсягів газу від планових обсягів, зазначених в п. 2.1 нього договору. Узгодження обсягів газу, що передаються за даним договором у відповідному періоді, підтверджується підписанням сторонами акту приймання-передачі газу відповідно до розділу 3 даного договору. При цьому, споживач не позбавляється права на корегування за власною ініціативою планових обсягів газу, зазначених в пункті 2.1 цього договору, шляхом підписання додаткової угоди (п. 2.3 договору). За умовами п. 12.1 договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника печаткою, і діє в частині реалізації природного газу з 01 листопада 2018 р. до 30 листопада 2018 р. (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Водночас, з матеріалів справи вбачається, що 29 листопада 2018 року між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Укржилстрой-2008" (споживач) було укладено Додаткову угоду №1 до Договору постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, згідно з п. 1 якої розділи 1-12 договору викладено у новій редакції. Так, відповідно до п. 1.1 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору. Згідно п.п. 1.2 та 1.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) природний газ, що постачається за цим договором, використовується споживачем виключно для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню. За цим договором може бути поставлений природний газ (за кодом згідно з УКТЗЕД 2711 21 00 00) власного видобутку (природний газ, видобутий на території України) та/або імпортований природний газ, ввезений ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на митну територію України. В п. 2.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) визначено, що постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 170 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у листопаді 2018 року - 25; у грудні 2018 року - 40, всього у ІVкв. 2018 року - 65,0; у січні 2019 року - 50; у лютому 2019 року - 30; у березні 2019 року - 25, всього за І кв. 2019 року - 105,0; у квітня 2019 року - 0,0. Згідно з п. 2.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) споживач підтверджує, що замовлені ним обсяги природного газу, які визначені в п. 2.1 цього договору, повністю покривають потреби споживача у відповідних розрахункових періодах для потреб, зазначених пунктом 1.2 цього договору. Споживач самостійно визначає планові обсяги, зазначені у пункті 2.1 цього договору, і несе відповідальність за правильність їх визначення. За умовами п. 2.4 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися за ініціативою споживача шляхом підписання додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду (в даному випадку й надалі по тексту договору - газовий місяць в значенні Кодексу ГТС). Для цього споживач зобов`язаний надати постачальнику не пізніше ніж за три робочих дні до кінця місяця постачання газу два екземпляри належним чином оформленої додаткової угоди. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів або своєчасно надавати додаткові угоди на коригування замовлених обсягів за цим договором. Відповідно до п. 2.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) допускається відхилення обсягу використання природного газу від замовленого обсягу протягом відповідного розрахункового періоду в розмірі ± 5 відсотків (плюс/мінус п`ять відсотків) від зазначеного в пункті 2.1 обсягу без підписання додаткової угоди. В п. 3.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) визначено, що постачальник передає споживачеві природний газ у його загальному потоці у разі передачі: - природного газу власного видобутку - у пунктах приймання-передачі природного газу від газодобувних підприємств та/або з підземних сховищ до газотранспортної системи; - імпортованого природного газу - у пунктах приймання-передачі природного газу на газовимірювальних станціях, які перебувають на кордоні України, та в пунктах приймання-передачі природного газу з підземних сховищ до газотранспортної системи. Право власності на природний газ переходить від постачальника до споживача після підписання актів приймання-передачі. Після переходу права власності на природний газ споживач несе всі ризики і бере на себе відповідальність, пов`язану з правом власності на природний газ. В п. 3.8 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) встановлено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу. Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає той обсяг, який був фактично використаний споживачем у відповідному розрахунковому періоді для потреб, зазначених в пункті 1.2 цього Договору (п. 3.8.1). Споживач в акті приймання-передачі природного газу зазначає виключно той обсяг, який відповідає обсягам газу, які були використані споживачем в той період (періоди), коли споживач був включений до Реєстру постачальника, що підтверджується споживачем в акті приймання-передачі газу (п. 3.8.2). Відповідно до п. 3.9 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом: - завірену копію акту про надання послуг з розподілу (транспортування) природного газу за розрахунковий період, складеного між споживачем та оператором ГРМ (ГТС) (п. 3.9.1); - інформацію за підписом уповноваженої особи споживача стосовно: 1) фактично використаних у відповідному розрахунковому періоді обсягів природного газу (відповідно до пункту 3.8.1. цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу за використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформації. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді; 2) обсягів природного газу, використаних виключно в періоді (періодах) розрахункового періоду, коли він був включений до реєстру споживачів постачальника (відповідно до пункт 3.8.2 цього договору), з розбивкою цих обсягів природного газу, за категоріями використання газу (у тому числі згідно з цим договором). Цю розбивку споживач розраховує самостійно, несе повну відповідальність за достовірність наданої інформаціє. Зазначена інформація не підлягає перевірці з боку постачальника і приймається постачальником як підтвердження фактично використаних споживачем обсягів газу в розрахунковому періоді (п. 3.9.2); - підписані споживачем два примірники акта приймання-передачі природного газу, де зазначаються фактичні обсяги використаного у розрахунковому періоді природного газу згідно з цим договором і з урахуванням пункту 3.8 цього договору, його фактична ціна та вартість (п. 3.9.3). В п. 3.10 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) визначено, що постачальник не пізніше десятого числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, повертає споживачу один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою. У разі непідписання постачальником акта приймання-передачі природного газу постачальник письмово повідомляє споживача про причини такого непідписання акта. В п. 3.11 Договору (в редакції додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) встановлено, що споживач підтверджує, що підписаний сторонами акт приймання-передачі газу за розрахунковий період свідчить про повне виконання постачальником своїх зобов`язань за цим договором в частині постачання природного газу у відповідному розрахунковому періоді. За положеннями п. 3.12 Договору (в редакції додаткової угоди №1 від 29.11.2018) у разі неподання або несвоєчасного подання споживачем постачальнику акта приймання-передачі природного газу такі дії (бездіяльність) вважаються односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором за відповідній розрахунковий період, при цьому: 1) споживач визнає, що порушення ним пункту 3.9 цього договору сторони вважають односторонньою відмовою споживача від постачання природного газу за цим договором у відповідному розрахунковому періоді; 2) споживач не має права заперечувати проти непостачання постачальником природного газу на його користь за цим договором за відповідний розрахунковий період у разі порушення ним пункту 3.9 цього договору та не має права застосовувати до постачальника штрафні санкції за недопоставку газу. Згідно положень п. 3.13 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018), якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг використаного споживачем природного газу більше ніж на 5% відрізняється від замовленого обсягу газу на відповідний період (зазначений в п. 2.1 цього договору), споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки в порядку, визначеному пунктом 5.7 цього договору. При цьому розмір збитків визначається наступним чином: - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде менший від замовленого обсягу природного газу, споживач зобов`язаний відшкодувати постачальнику збитки у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний (розрахунковий) період (п. 3.13.1); - якщо фактичний об`єм (обсяг) використання природного газу буде перевищувати замовлений обсяг природного газу на цей період, споживач зобов`язаний відшкодувати збитки за перевищення об`єму (обсягу) природного газу, що розраховується за формулою: В = (Vф- Vп)хЦхК, де: Vф - об`єм (обсяг) природного газу, який фактично поставлений постачальником споживачу протягом розрахункового періоду за цим договором відповідно до акту приймання-передачі природного газу; Vп- замовлений обсяг природного газу на розрахунковий період, зазначений в пункті 2.1 цього договору; Ц - ціна природного газу за цим договором; К - коефіцієнт, який дорівнює 0,5. Відповідно до п. 4.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) ціна (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється положенням. У разі зміни ціни на газ відповідно до умов чинного законодавства, вона є обов`язковою для сторін за цим договором з дати набрання чинності відповідних змін. У відповідності до п. 4.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) ціна за 1000 куб.м газу становить 6235,51 грн., крім того податок на додану вартість (ПДВ) - 20%. Усього до сплати разом з податком на додану вартість - 7482,61 грн. Пунктом 4.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) передбачено, що загальна вартість цього договору дорівнює вартості фактично використаного за цим договором природного газу. Згідно п. 5.1 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. Сторони погодили, що з урахуванням пункту 10.3 цього договору підписання будь-яких договорів (або інших документів) про організацію взаєморозрахунків з різниці в тарифах відповідно до механізму, затвердженого постановами Кабінету Міністрів України (до 01.01.2019 р. - відповідно до постанови КМУ від 14.02.2018 р. №110), а також підписання споживачем будь-яких документів (актів, розрахунків, протоколів тощо) щодо нарахованих (оформлених) та не профінансованих пільг і житлових субсидій населенню згідно з Порядком фінансування видатків місцевих бюджетів на здійснення заходів з виконання державних програм соціального захисту населення за рахунок субвенцій з державного бюджету, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 р. № 256, не змінює строків та умов розрахунків за цим договором. За умовами п. 5.2 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) сторони погодили, що під час перерахування коштів у призначенні платежу посилання на номер договору є обов`язковим. Зміна споживачем призначення платежу здійснюється виключно листом, який надається постачальнику, але в будь-якому випадку не пізніше 10 календарних діб з дня надходження відповідних коштів на рахунок постачальника. В п. 5.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) передбачено, що оплата за природний газ здійснюється таким чином: 1) споживач перераховує на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника кожного банківського дня розрахункового місяця кошти згідно з нормативами перерахування, затвердженими в установленому порядку, які зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві в порядку, визначеному законодавством, - у разі коли на споживача поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання; 2) в будь-якому випадку споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього договору; 3) з поточного рахунка споживача кошти перераховуються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника та зараховуються як оплата за природний газ, поставлений постачальником споживачеві у визначеному законодавством порядку, - у разі коли на споживача не поширюються вимоги підпункту 2) пункту 11 Положення в частині відкриття рахунків із спеціальним режимом використання. Кошти, які надійшли від споживача на рахунок із спеціальним режимом використання, відкритий в установі уповноважених банків, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 4) шляхом зарахування постачальником коштів, що надійшли від споживача як погашення заборгованості за природний газ, поставлений в минулі періоди згідно з цим договором, у порядку календарної черговості виникнення заборгованості - за наявності заборгованості у споживача за цим договором. Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим договором; 5) оплата інших платежів (пені, штрафів, судових зборів, інфляційних нарахувань тощо), крім суми основної заборгованості, здійснюється споживачем на поточний рахунок постачальника. В п. 5.4 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) сторони погодили, що у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від споживача, погашає вимоги постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного споживачем: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи; 3) у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ, компенсація вартості послуг на відключення та відшкодування збитків. За умовами п. 5.5 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) звірка розрахунків та/або фактичного обсягу використання природного газу здійснюється сторонами протягом десяти днів з моменту письмової вимоги однієї із сторін, підписаної уповноваженою особою на підставі відомостей про фактичну оплату вартості використаного природного газу споживачем та актів його приймання-передачі. В п. 5.7 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) визначено, що відшкодування постачальнику вартості збитків, розрахованих відповідно до умов пункту 3.13 цього договору, здійснюється наступним чином: - постачальник на підставі даних, зазначених в акті приймання-передачі (якщо споживач порушив пункт 3.9 цього договору та не надав акт приймання-передачі, використання газу за відповідний період приймається 0 куб.м) та замовлених обсягів, визначених пунктом 2.1 цього договору, розраховує збитки відповідно до підпунктів 3.13.1 або 3.13.2 пункту 3.13 цього договору; - постачальник після 15 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, надає споживачу акт-претензію щодо відшкодування збитків та розрахунок збитків; - споживач протягом 20 (двадцяти) робочих днів з моменту отримання акту-претензії, зобов`язаний відшкодувати постачальнику вартість збитків на рахунок, визначений в акті- претензії. У разі, якщо протягом зазначеного періоду споживач не відшкодував (не повністю відшкодував) постачальнику збитки, споживач несе відповідальність перед постачальником на загальних умовах, визначених цим договором та чинним законодавством України. В підпункті 6 пункту 6.2. Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) передбачено, що споживач зобов`язаний прийняти газ в кількості, зазначеній в п. 2.1 договору, своєчасно оплачувати вартість поставленого природного газу в розмірі та порядку, що передбачені цим договором. Згідно п. 7.1 договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) за невиконання або неналежне виконання договірних зобов`язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством і цим договором. У відповідності до п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) у разі прострочення споживачем оплати згідно пунктів 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 №

256. В п. 7.8 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) сторони визначили, що збитки, завдані одній із сторін внаслідок невиконання (неналежного виконання) іншою стороною своїх зобов`язань, відшкодовуються винною у невиконанні (неналежному виконанні) стороною в порядку та розмірі, визначених цим договором та чинним законодавством України. Пунктами 9.1, 9.2 договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) передбачено, що у випадку виникнення спорів (розбіжностей) сторони зобов`язуються розв`язувати їх шляхом проведення переговорів та консультацій. Будь-яка із сторін має право ініціювати їх проведення. У разі недосягнення сторонами згоди, спори (розбіжності) вирішуються у судовому порядку. В п. 9.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. За умовами розділу 11 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) останній набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підпису постачальника і діє в частині постачання природного газу до 30 квітня 2019 року (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення. Згідно п. 11.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018) пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3 9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п. 6.3, абзац третій підп. 2 п. 6.4 цього договору застосовуються з дня зазначеного в повідомленні постачальника, яке направляється на електронну адресу споживача, зазначену в пункті 12 цього договору та розміщується на офіційному сайті постачальника". 20 березня 2019 року ПАТ "НАК «Нафтогаз України» (постачальник) та ОСББ "Укржилстрой-2008" (споживач) укладено Додаткову угоду № 2 до Договору постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, згідно п. 1 якої пункти 2.3, 3.2.2, 3.4.2, 3.8.2, абз. 2) підп. 3.9.2 п. 3.9, 3.13, 5.7, абзац п`ятий підп. 5) п. 6.2, підп. 8) п. 6.2, підп. 4) п.6.3, абзац третій підп.2) п. 6.4 цього договору застосовуються сторонами з 01 березня 2019 року, а згідно з п. 2 Додаткової угоди пункти 3.2.1, 3.4.1, 3.8.1, абз. 1) підп. 3.9.2 п. 3.9, абзац четвертий підп. 5) п. 6.2, абзац другий підп. 2) п. 6.4 цього договору втрачають чинність з 01 березня 2019 року. 26 березня 2019 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Укржилстрой-2008" (споживач) укладено Додаткову угоду №3 до Договору постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, згідно п. 1 якої викладено у новій редакції п. 2.1 розділу 2 договору "Кількість та фізико-хімічні показники природного газу": "Постачальник передає споживачу з 01 листопада 2018 року по 30 квітня 2019 року (включно) замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу в кількості 165,511 тис. куб.м, у тому числі по місяцях (тис. куб.м): у листопаді 2018 року - 22,199; у грудні 2018 року - 42,321, всього у ІVкв. 2018 року - 64,520; у січні 2019 року - 44,161; у лютому 2019 року - 31,830; у березні 2019 року - 25,00, всього за І кв. 2019 року - 100,991". Також 26 березня 2019 року ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (постачальник) та ОСББ "Укржилстрой-2008" (споживач) укладено Додаткову угоду №4 до договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, згідно п. 1 якої по тексту договору слова "Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" замінено словами "Акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" у відповідному відмінку. У зв`язку з несвоєчасним виконанням відповідачем зобов`язання щодо сплати коштів за поставлений природний газ, АТ «НАК «Нафтогаз України» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовними вимогами про стягнення боргу у сумі 59289,13 грн., у тому числі пеня у сумі 37649,58 грн., 3% річних у розмірі 10601,65 грн. та інфляційні втрати у сумі 11037,90 грн. Оцінюючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального права, перевіривши дотримання судом норм процесуального права, в контексті встановлених обставин, судова колегія дійшла наступних висновків. За змістом ст. 15 Цивільного кодексу України право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу визначено статтею 16 цього Кодексу. При цьому, під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України). Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, який складається із двох елементів: предмета і підстави позову. Предметом позову є певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, а підставою позову - факти, які обґрунтовують вимогу про захист права чи законного інтересу. При цьому особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. У свою чергу, суд має перевірити доводи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, у тому числі щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах, і у разі встановлення порушеного права з`ясувати, чи буде воно відновлено у заявлений спосіб. У відповідності зі статтею 173 Господарського кодексу України та статтею 509 Цивільного кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утримуватися від певних дій, а інший суб`єкт (управлена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконати її обов`язку. Господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать (стаття 174 Господарського кодексу України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України). Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства; сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами; сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд. Статтею 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв діловою обороту, вимог розумності та справедливості. Відповідно до частини 1 пункту 4 статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству. Відповідно до частини 7 статті 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (стаття 628 Цивільного кодексу України). Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 525 Цивільного кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. (ст.526 Цивільного кодексу України) Відповідно до статті 598 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом та припинення зобов`язання на вимогу однієї із сторін допускається лише у випадках, встановлених законом або договором, а згідно статті 599 Цивільного кодексу України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином. Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Як встановлено ст. 655, ч. 1 ст. 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний сплатити товар за ціною, встановленою в договорі купівлі-продажу. Частиною 1 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладено обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Як зазначалося раніше, на виконання умов договору № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 ПАТ "НАК "Нафтогаз Україна" з листопада 2018 року по березень 2019 року включно було поставлено, а ОСББ "Укржилстрой-2008" прийнято природний газ на загальну суму 1241275,55 грн. згідно актів приймання - передачі природного газу від 30.11.2018 на суму 166106,51 грн., від 31.12.2018 на суму 316671,62 грн., від 31.01.2019 на суму 330439,63 грн., від 28.02.2019 на суму 238171,54 грн., від 31.03.2019 на суму 189886,25 грн. (а.с. 38-42). В силу статті 538 Цивільного кодексу України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання, при якому сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено умовами договору, актами цивільного законодавства тощо. Отже, прийняття відповідачем природного газу від позивача є підставою виникнення у відповідача зобов`язання оплатити поставлений природний газ відповідно до чинного законодавства та умов договору до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем постачання газу (п. 5.1 договору). За умовами п. 5.1 договору оплата за природний газ здійснюється споживачем виключно коштами шляхом 100-відсоткової поточної оплати протягом розрахункового періоду. Остаточний розрахунок за фактично переданий природний газ здійснюється до 25 числа (включно) місяця, наступного за місяцем поставки газу. У зв`язку з невиконанням належним чином відповідачем грошового зобов`язання з оплати природного газу, поставленого в листопаді 2018 року - березні 2019 року, позивачем відповідно до п. 7.2 договору було нараховано відповідачу пеню в загальному розмірі 37649,58 грн., а також відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України 3% річних від простроченої суми в загальному розмірі 10601,65 грн. та інфляційні втрати в розмірі 11037,90 грн., які заявлені до стягнення за первісним позовом. Доводи відповідача, як в зустрічній позовній заяві, так і в апеляційній скарзі зводяться до необхідності визнання договору, укладеного між сторонами, недійсним в частині умов щодо нарахування пені та строків позовної давності, оскільки визнання недійсним договору унеможливлює нарахування пені, 3% річних та інфляційних. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду в частині відмови в задоволенні зустрічної позовної заяви, з огляду на наступне. Зокрема ОСББ "Укржилстрой-2008" у зустрічному позові та апеляційній скарзі зазначає, що пункти 8.2 та 10.3 спірного договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 та п.п. 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 є несправедливими, оскільки ставлять побутових (індивідуальних) споживачів, об`єднаних ОСББ "Укржилстрой-2008" як колективним споживачем, у нерівне становище, порівняно з іншими побутовими споживачами. Так, пунктом п. 7.2 Договору (в редакції Додаткової угоди №1 від 29.11.2018), що є тотожнім за змістом п. 8.2 договору в первісній редакції, визначає, що у разі прострочення споживачем оплати згідно пункту 5.1, 5.6 цього договору він зобов`язується сплатити постачальнику пеню в розмірі 15,3% річних, але не більше подвійної обліковій ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховану від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 04 березня 2002 №

256. При цьому в п. 9.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018), що є тотожний за змістом п. 10.3 договору в первісній редакції, визначено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. Правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (ст. 204 Цивільного кодексу України). Відповідно до ч. 1 ст. 203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. За приписом ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 Цивільного кодексу України, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей. Недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини (ст. 217 ЦК України). Недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб`єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення. За загальним правилом ст. 217 Цивільного кодексу України правочин не може бути визнаний недійсним, якщо законові не відповідають лише окремі його частини і обставини справи свідчать про те, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної його частини. У такому разі господарський суд може визнати недійсною частину правочину. Недійсними частини правочину визнаються за загальними правилами визнання правочинів недійсними із застосуванням передбачених законом наслідків такого визнання. Якщо недійсна частина правочину виконана будь-якою із сторін, господарський суд визначає наслідки такої недійсності залежно від підстави, з якої вона визнана недійсною. Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків. Відповідно до ст. 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. За приписами ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині. Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №910/18374/19. За таких обставин, беручи до уваги положення Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, звертаючись до суду з вимогами про визнання пунктів договору недійсними, позивач повинен довести наявність тих обставин, з якими закон пов`язує визнання угод (їх частин недійсними) недійсними, порушення такими умовами прав та законних інтересів позивача, а також ефективність обраного способу захисту. Як вбачається із спірного Договору постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, при його укладенні Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та ОСББ "Укржилстрой-2008" керувалися Законом України "Про ринок природного газу", Положенням про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 №867. Так, відповідно до преамбули Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) цей закон визначає правові засади функціонування ринку природного газу України, заснованого на принципах вільної конкуренції, належного захисту прав споживачів та безпеки постачання природного газу, а також здатного до інтеграції з ринками природного газу держав - сторін Енергетичного Співтовариства, у тому числі шляхом створення регіональних ринків природного газу. Відповідно до ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" (в редакції закону, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із встановленими стандартами та нормативно-правовими актами. При цьому відповідно до преамбули Положення про покладення спеціальних обов`язків на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19 жовтня 2018 №867 (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) це положення визначає обсяг та умови виконання спеціальних обов`язків, що покладаються на суб`єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (далі - спеціальні обов`язки), зокрема для забезпечення стабільності, належної якості та доступності природного газу, підтримання належного рівня безпеки його постачання споживачам без загрози першочерговій цілі створення повноцінного ринку природного газу, заснованого на засадах вільної конкуренції з дотриманням принципів пропорційності, прозорості та недискримінації. Згідно абз. 1 п. 3 вказаного Положення (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) цим положенням покладаються такі спеціальні обов`язки: 1) на ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", зокрема: продавати природний газ постачальникам природного газу для потреб побутових споживачів, релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження їх виробничо-комерційної діяльності) та державного підприємства України "Міжнародний дитячий центр "Артек" на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням; постачати природний газ на умовах та у порядку, що визначені цим Положенням, виробникам теплової енергії, а саме (в т.ч.): виробникам теплової енергії - об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку, житлово-будівельним кооперативам та суб`єктам господарювання, що використовують природний газ з метою гарячого водопостачання і опалення приміщень, які належать їм на праві власності або іншому речовому праві. Відповідно до абз. 14 п. 11 Положення (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) постачання природного газу ПАТ «НАК "Нафтогаз України" виробникам теплової енергії відповідно до цього Положення здійснюється за цінами, визначеними відповідно до пунктів 12 і 13 цього Положення, на підставі договору, що враховує положення примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії. При цьому постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357 "Про затвердження примірного договору про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії" затверджено Примірний договір про постачання природного газу виробникам теплової енергії для виробництва теплової енергії та рекомендовано постачальнику природного газу враховувати положення Примірного договору, затвердженого пунктом 1 цієї постанови, під час укладення договорів про постачання природного газу виробникам теплової енергії. Відповідно до п. 39 Примірного договору про постачання природного газу у разі невиконання споживачем пункту 29 цього договору, він зобов`язується сплатити постачальнику, крім суми заборгованості, пеню в розмірі облікової ставки Національного банку суми простроченого платежу за кожний день його прострочення. Нарахування пені не здійснюється постачальником на суми оплат, проведені споживачем відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 4 березня 2002 №256 (Офіційний вісник України, 2002, №10, ст. 482). Згідно з п. 51 Примірного договору про постачання природного газу строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить п`ять років. За приписами ст. ст. 627, 628 Цивільного України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Згідно з ч. 3 ст. 184 Господарського кодексу України укладення господарських договорів на основі примірних і типових договорів повинно здійснюватися з додержанням умов, передбачених статтею 179 цього Кодексу, не інакше як шляхом викладення договору у вигляді єдиного документа, оформленого згідно з вимогами статті 181 цього Кодексу та відповідно до правил, встановлених нормативно-правовими актами щодо застосування примірного або типового договору. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 179 Господарського кодексу України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями. Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб`єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори. Частина 3 ст. 179 Господарського кодексу України встановлює, що укладення господарського договору є обов`язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов`язком для суб`єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов`язковості укладення договору для певних категорій суб`єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування. Згідно з приписами ч. 4 ст. 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: -вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; -примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; -типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; -договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту. Частиною 1 статті 180 Господарського кодексу України встановлено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Згідно ст. 638 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України договір вважається укладеним, якщо між сторонами досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов (предмету, визначених законом необхідних умов для договорів даного виду та визначених за заявою сторін умов). Відповідно до ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів. Враховуючи вищевикладене, судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції, що сторони, укладаючи спірний Договір постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, за взаємною згодою визначили його умови, враховуючи положення примірного договору, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 квітня 2016 №357. При цьому кожен із сторін спірного договору був наділений правом змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст, що прямо визначено положеннями ст. 179 Господарського кодексу України. Також суд апеляційної інстанції звертає увагу, що Договір постачання природного газу №7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 було підписано уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками юридичних осіб, при цьому при підписанні такого договору жодною із сторін не висловлювалося будь-яких зауважень до його тексту або змісту, оскільки договір укладено без розбіжностей. Крім того, спірний договір був виконаний сторонами, оскільки відбулася повна оплата поставленого газу, хоча із порушенням строку, встановленого договором для такого виконання. З огляду на наведене, враховуючи відсутність підстав, з якими закон пов`язує недійсність договору або окремих його положень, а аткож ті обставини, що сторони відповідно до приписів ст. 627 Цивільного кодексу України є вільними в укладанні договору, договір постачання природного газу підписано сторонами без жодних заперечень та розбіжностей та на час звернення до суду є виконаним сторонами, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що позивачем за зустрічним позовом не доведено належними та допустимими доказами наявність підстав для визнання окремих положень спірного договору недійсними (його пунктів 8.2 та 10.3, пунктів 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018), а доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними. Судова колегія також не приймає до уваги доводи апелянта щодо необхідності застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги", з огляду на наступне. Відповідно до преамбули Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей Закон регулює відносини, що виникають у процесі надання та споживання житлово-комунальних послуг. За положеннями ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у цьому Законі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: - виконавець комунальної послуги - суб`єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; - житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг; - індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги; - колективний договір про надання комунальних послуг (далі - колективний договір) - договір про надання комунальних послуг, який укладається з виконавцем комунальних послуг за рішенням співвласників (на умовах, визначених у рішенні співвласників (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) та є обов`язковим для виконання всіма співвласниками; - колективний споживач - юридична особа, що об`єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги. Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом його регулювання є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках. Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 12 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Договори про надання житлово-комунальних послуг укладаються відповідно до типових або примірних договорів, затверджених Кабінетом Міністрів України або іншими уповноваженими законом державними органами відповідно до закону. Такі договори можуть затверджуватися окремо для різних моделей організації договірних відносин (індивідуальний договір та колективний договір про надання комунальних послуг) та для різних категорій споживачів (індивідуальний споживач, колективний споживач). Порядок та особливості укладання, зміни і припинення договорів про надання житлово-комунальних послуг визначаються статтями 13 - 15 цього Закону. Положеннями ч. 1 ст. 13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що договір про надання комунальної послуги укладається між виконавцем відповідної послуги та споживачем або особою, яка відповідно до договору або закону укладає такий договір в інтересах споживача, або з управителем багатоквартирного будинку з метою постачання електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку. Відповідно до ч. 1, 2 ст. 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за рішенням співвласників багатоквартирного будинку (уповноваженого органу управління об`єднання співвласників багатоквартирного будинку), прийнятим відповідно до закону, договір про надання комунальної послуги укладається з виконавцем відповідної комунальної послуги, визначеним статтею 6 цього Закону: 1) кожним співвласником багатоквартирного будинку самостійно (індивідуальний договір); 2) від імені та за рахунок усіх співвласників багатоквартирного будинку управителем або іншою уповноваженою співвласниками особою (колективний договір); 3) об`єднанням співвласників багатоквартирного будинку або іншою юридичною особою, яка об`єднує всіх співвласників такого будинку та в їхніх інтересах укладає відповідний договір про надання комунальних послуг, як колективним споживачем. Співвласники багатоквартирного будинку (об`єднання співвласників багатоквартирного будинку) самостійно обирають одну з моделей організації договірних відносин, визначену частиною першою цієї статті, за кожним видом комунальної послуги (крім послуг з постачання та розподілу природного газу і з постачання та розподілу електричної енергії). У межах одного багатоквартирного будинку дозволяється обрання різних моделей організації договірних відносин за різними видами комунальних послуг. Комунальні послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії надаються виключно на підставі індивідуальних договорів. В даному випадку АТ "НАК "Нафтогаз України" не надавало, а ОСББ "Укржилстрой-2008" не отримувало житлово-комунальні послуги за Договором про постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, оскільки зазначений договір регулює правовідносини між сторонами, в результаті яких позивач як постачальник поставляє споживачеві природний газ для виробництва теплової енергії для надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню, з огляду на що підстави для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні, про що вірно зазначено судом першої інстанції. Крім того, за умовами ч. 1 ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі несвоєчасного здійснення платежів за житлово-комунальні послуги споживач зобов`язаний сплатити пеню в розмірі, встановленому в договорі, але не вище 0,01 відсотка суми боргу за кожен день прострочення. Загальний розмір сплаченої пені не може перевищувати 100 відсотків загальної суми боргу. Нарахування пені починається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку внесення плати за житлово-комунальні послуги. Пеня не нараховується за умови наявності заборгованості держави за надані населенню пільги та житлові субсидії та/або наявності у споживача заборгованості з оплати праці, підтвердженої належним чином. Відповідно до п. 1 Розділу VI Прикінцеві та перехідні положення Закону України "Про житлово-комунальні послуги" цей Закон набирає чинності з дня, наступного за днем його опублікування, та вводиться в дію з 1 травня 2019 року, крім: статті 1, частини першої статті 2, статей 3 - 7, 9, 11, 12, частини другої статті 26, статей 27 та 29 (в частині регулювання послуги з управління багатоквартирним будинком), частини другої статті 2, частин третьої та четвертої статті 8, частин другої та третьої статті 10, статті 15, частин першої, третьої та п`ятої статті 16, статті 18, частини п`ятої статті 28, пунктів 2, 3 1, 6, підпункту 1, підпункту "б" підпункту 2, підпунктів 5 та 11 пункту 8 цього розділу, які вводяться в дію через шість місяців з дня набрання чинності цим Законом; частини третьої статті 11, абзаців першого та другого частини п`ятої статті 18, які вводяться в дію з 1 січня 2019 року. В свою чергу Міністерством регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України в роз`ясненнях від 02.04.2019 щодо нарахування пені за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги було зазначено, що пеня згідно з нормами Закону України "Про житлово-комунальні послуги" за несвоєчасне здійснення платежів за комунальні послуги може нараховуватися на ту суму заборгованості, що утвориться з моменту укладення відповідного договору про надання комунальних послуг. За таких обставин, вірним є висновок місцевого господарського суду в частині того, що підстави для застосування до спірних правовідносин положень ст. 26 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" відсутні. Доводи ОСББ "Укржилстрой-2008" в зустрічній позовній заяві, а також в апеляційній скарзі стосовно несправедливих умов договору стосовно нарахування пені з огляду на набуття чинності з 01.05.2019 відповідних положень Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не є підставою для визнання недійсними умов спірного договору про нарахування пені, що було укладено сторонами до набрання чинності закону. У такому разі ОСББ "Укржилстрой-2008" не було позбавлено права ініціювати внесення відповідних змін до договору, що не було здійснено останнім. Щодо положень спірного договору в частині необхідності застосування строків позовної давності, судова колегія зазначає наступне. Позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Разом з тим, відповідно до ч. 1 ст. 259 Цивільного кодексу України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі. Таким чином, виходячи із аналізу зазначених правових норм, вбачається, що якщо сторони у договорі досягли згоди про збільшення позовної давності за всіма або окремими вимогами і така домовленість за змістом і формою відповідає вимогам ст. 6 і ч. 1 ст.259 Цивільного кодексу України, то розрахунки слід проводити в межах збільшеної позовної давності, установленої сторонами в договорі. При цьому за умовами п. 9.3 Договору (в редакції Додаткової угоди № 1 від 29.11.2018) строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, становить 5 років. Відтак, сторони при укладенні договору № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018 в добровільному порядку погодили збільшену позовну давність, що жодним чином не суперечить чинному законодавству. Посилання ОСББ "Укржилстрой-2008" на несправедливість таких умов договору правомірно судом першої інстанції оцінено критично, оскільки при укладенні договору останній мав право не погоджувати такі умови, однак докази цього в матеріалах справи відсутні. Також судовою колегією не приймаються до уваги доводи апелянта щодо необхідності застосування Закону України "Про захист прав споживачів", оскільки вказаний Закон не розповсюджується на спірні правовідносини, адже стосується споживачів - фізичних осіб, оскільки в ст. 1 вказаного Закону визначено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов`язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов`язків найманого працівника; продукція - будь-які виріб (товар), робота чи послуга, що виготовляються, виконуються чи надаються для задоволення суспільних потреб. З огляду на вищевикладене, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком місцевого господарського суду щодо безпідставності зустрічного позову ОСББ "Укржилстрой-2008" про визнання недійсними пунктів 8.2 та 10.3 договору постачання природного газу № 7255/18-ТЕ-23 від 07.11.2018, а також пункти 7.2 та 9.3 додаткової угоди № 1 від 29.11.2018 до цього договору, а доводи апеляційної скарги судом відхиляються, як безпідставні. Судова колегія Південно-західного апеляційного господарського суду звертає увагу, що рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/1701/21 в частині здійсненого розрахунку пені, 3% річних та інфляційних апелянтом не оскаржується, у зв`язку з чим відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу не переглядається. З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду вважає, що суд першої інстанції належно виконав свій обов`язок щодо мотивації прийнятого ним рішення у даній справі та дійшов правильного висновку про наявність підстав для часткового задоволення позову, а доводи скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, не можуть бути підставою для скасування прийнятого у справі рішення, оскільки не спростовують вірних висновків суду першої інстанції. За таких обставин, апеляційна скарга Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/1701/21 задоволенню не підлягає, а рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/1701/21 залишається без змін. Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Укржилстрой-2008" на рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/1701/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.10.2021 у справі №916/1701/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, передбаченими статтями 286-289 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 16.06.2022 року. Головуючий суддя: Н.М. Принцевська Судді: Г.І. Діброва Г.П. Разюк