Постанова Київський апеляційний суд № 760/298/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №760/298/21 Головуючий у 1 інстанції: Аксьонова Н.М. провадження №22-ц/824/5527/2022 ёГоловуючий суддя: Олійник В.І. ПОСТАНОВА Іменем України 14 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд в складі колегії суддів: Головуючого судді: Олійника В.І., суддів: Суханової Є.М., Сушко Л.П., розглянувши у письмовому провадженні справу за апеляційною скаргою Власенка Артема Олександровича -представника Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - в с т а н о в и в : У січні 2021 року позивач АТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду із зазначеним позовом, який обґрунтовував тим, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписав заяву №б/н від 19 лютого 2019 року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у заяві. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за кредитним договором утворилася заборгованість, яка станом на 15 листопада 2020 року становить 82 554 грн 34 коп., з яких 73 575 грн 80 коп. - заборгованість за тілом кредиту, 8 978 грн 54 коп. - заборгованість за простроченими відсотками, яка утворилася станом на 15 листопада 2020 року. РішеннямСолом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 19 лютого 2019 року № б/н у розмірі 73 575 грн 80 коп. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «Приватбанк» 1 870 грн 78 коп. в рахунок відшкодування сплаченого позивачем судового збору. В апеляційній скарзі ОСОБА_2 - представника АТ КБ «ПриватБанк» з підстав порушення судом норм матеріального і процесуального права ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в частині незадоволених вимог та ухвалення нового, яким вимоги в цій частині задовольнити у повному обсязі, в іншій частині рішення залишити без змін. Скарга обґрунтована тим, що 19 лютого 2019 року відповідачем було підписано Анкету-Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. Також, 19 лютого 2019 року відповідачем також було підписано паспорт споживчого кредиту. Вказує, що в кінці паспорту споживчого кредиту зазначено: «Підтверджую отримання та ознайомлення з інформацією про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту, надані виходячи із обраних мною умов кредитування». У вказаніому паспорті зазначено: процентна ставка: у пільговий період 0,00001 % річних, поза межами пільгового періоду 42 % річних (3,5 % на місяць) для картки «Універсальна Голд» та 43,2 % річних (3,6% на місяць) для картки «Універсальна». процентна ставка: за умови отримання готівкових коштів з використанням з використанням платіжної картки та користування коштами поза межами пільгового періоду і погашенню кредиту мінімальними платежами 52,84% та 53,36%; процентна ставка: за межами пільгового періоду, відсотків річних 43,2% та 42%; при невиконанні зобов`язань щодо повернення кредиту - подвійна процентна ставка, тобто 84 % для картки «Універсальна Голд» та 86,4 % для картки «Універсальна», штраф за порушення строків платежів зі будь-яким з грошових зобов`язань - 500 гри. + 5% від суми заборгованості за кредитним лімітом, з урахуванням нарахованих і прострочених процентов і комісій; Тобто, сторони при укладенні Кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір відсоткової ставки. Вказував, що підписання відповідачем Паспорту споживчого кредиту, що містить умови кредитування є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, що підтверджено постановами Верховного суду від 04.12.2019 року по справі № 750/6058/17- ц, від 23.12.2019р. по справі № 572/1169/17, від 12.02.2020 року по справі № 382/327/18-ц, від 26.02.2020 року по справі № 355/1091/17. 16.05.2018 року відповідачу було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку НОМЕР_1 . Також, зазначав, що відповідач здійснював погашення кредиту з порушенням термінів, що підтверджується розрахунком заборгованості, наданим позивачем, що підтверджує наміри Відповідача про злісне ухилення від виконання зобов`язань за кредитним договором. Також, місцевий суд не звернув уваги на те, що матеріали справи не містять будь- яких доказів на спростування заборгованості по кредиту згідно вказаного правочину. Факт ознайомлення відповідача з умовою щодо сплати процентів за кредитом підтверджується підписаним ним паспортом споживчого кредиту. Отже, суд порушив порядок, встановлений для вирішення питання, допустив однобічність та неповноту судового розгляду, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків суду, викладених у рішенні, фактичним обставинам справи, допустив порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи і, відповідно до ст. 376 ЦПК України, є підставою для скасування рішення повністю або частково. Учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду відзиву на апеляційну скаргу, своїх заперечень щодо змісту і вимог апеляційної скарги до апеляційного суду не направили. Згідно з ч.3 ст.360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Відповідно до вимог ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Відповідно до ст.264 ЦПК України судове рішення має відповідати в тому числі на такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Крім того, практика Європейського суду з прав людини з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах в контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не у кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі «Axen v. Germany», заява №8273/78, рішення від 25 квітня 2002 року «Varela Assalino contre le Portugal», заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, то розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. В одній із зазначених справ заявник не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи. Суд апеляційної інстанції створив учасникам процесу належні умови для ознайомлення з рухом справи шляхом надсилання процесуальних документів та апеляційної скарги, а також надав сторонам строк для подачі відзиву. Крім того, кожен з учасників справи має право безпосередньо знайомитися з її матеріалами, зокрема з аргументами іншої сторони, та реагувати на ці аргументи відповідно до вимог ЦПК України. Бажання сторони у справі викласти під час публічних слухань свої аргументи, які висловлені нею в письмових та додаткових поясненнях, не зумовлюють необхідність призначення до розгляду справи з викликом її учасників. (ухвала Великої Палати Верховного Суду у справі №668/13907/13-ц) За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Заслухавши доповідь судді-доповідача, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з таких підстав. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 рокув частині стягнення заборгованості по кредитному договору, ні позивачем ні відповідачем не оскаржується, а тому відповідно до ч.1 ст.367 ЦПК України в апеляційному порядку не переглядається. Таким чином, апеляційний суд переглядає рішення суду першої інстанції лише в частині відмови в задоволенні позовних вимог банку про стягнення з відповідача заборгованості по відсоткам. Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. За ч.2 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. За п.2 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право: скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Встановлено, що 19 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до АТ КБ «Приватбанк», з метою отримання банківських послуг, тому підписала анкету-заяву № б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в Приватбанку. У анкеті-заяві зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. При укладанні договору №б/н від 19 лютого 2019 року сторони керувались ч.1 ст.634 ЦК України, згідно з якою договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лиш шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Формулярами та стандартними формами є саме «Умови та правила надання банківських послуг» та «Тарифи Банку», які викладені на банківському сайті, згідно яких обслуговується відповідач. До зазначеної Анкети-заяви банк додав витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг. Відповідно до довідки банку для користування картковим кредитним рахунком відповідачу було видано кредитну картку: - 19 лютого 2019 року - кредитну картку № НОМЕР_2 з терміном дії до лютого 2022 року. Згідно довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, виданої на ім`я ОСОБА_1 , 09 грудня 2019 року був встановлений кредитний ліміт у розмірі 78 000 грн, з 15 травня 2020 року - 0 грн. З виписки по рахунку вбачається, що відповідач користувався виданою банком кредитною карткою та періодично вносив платежі в погашення кредиту. Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. Згідно з пунктом 62 положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 липня 2018 року № 75, виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи є належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту. Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду по справі №205/4176/18 від 11 листопада 2020 року. Таким чином, позивач свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатися кредитними коштами на умовах, передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту. Однак відповідач своєчасно не сплачував банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов`язаннями. З наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що станом на 15 листопада 2020 року утворилася заборгованість у розмірі 82554,34 грн, з яких 73575,80 грн - заборгованість за простроченим тілом кредиту, 8978,54 грн - заборгованість за простроченими відсотками. Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції виходив з того, що надані позивачем документи не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 19 лютого 2019 року шляхом підписання Анкети-заяви. Проте, колегія суддів не може повністю погодитись із такими висновками суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Статтею 203 ЦК України визначено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. За змістом статей 205, 207 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Згіднозі ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до ст.628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Згідно ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. В підписаній відповідачем 19 лютого 2019 року заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку зазначено, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між сторонами договір про надання банківських послуг. Відповідач з викладеними у заяві умовами погодився без будь-яких зауважень або застережень, на підтвердження чого на примірнику заяви ним проставлено свій особистий підпис. Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України). З наданого Акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк» паспорту споживчого кредиту вбачається, що відповідач погодився з визначеними у ньому умовами кредитування, а саме: з типом кредиту, максимальної сумою ліміту, строком договору та строком кредитування, способом та строком надання кредиту, процентною ставкою в межах та поза межами пільгового періоду - 37,2% річних, типом процентної ставки, платежами за додаткові та супутні послуги кредитодавця, орієнтовною загальною вартістю кредиту для споживача, реальною річною процентною ставкою, порядком повернення кредиту, наслідками прострочення виконання чи невиконання зобов`язань за договором у т.ч., підвищеною процентною ставкою, яка застосовується при невиконання зобов`язання щодо повернення кредиту - 74,40 % річ. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу видано кредитну картку: № НОМЕР_2 , термін дії до лютого 2022 року. Відповідно до довідки про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної картки, оформленої на ОСОБА_1 відбувалася зміна кредитного ліміту, зокрема: 09 грудня 2019 року встановлено кредитний ліміт - 78 000 грн., а 15.05.2020 року кредитний ліміт зменшено до 00,00 грн. З наданої відповідачем виписки про рух коштів та здійсненні операції по кредитним карткам ОСОБА_1 вбачається, що відповідач користувався наданими банком коштами, проте свої зобов`язання щодо повернення цих коштів банку належним чином не виконав. Такого ж висновку про те, що виписка по рахунку є належним доказом розміру заборгованості, дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №200/5647/18. Згідно розрахунку заборгованості, наданого позивачем АТ КБ «ПриватБанк», відповідач станом на 15.11.2020 року має заборгованість за договором б/н від 19.02.2019 року у розмірі 82 554 грн 34 коп., яка складається: 73 575 грн 80 коп. - заборгованості за кредитом; 8 975 грн 54 коп. - заборгованості за простроченими відсотками. Проте, висновки суду першої інстанції відносно того, що позивачем не надано підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу умови та правила банківських послуг колегія суддів вважає помилковим, так як сторони, підписавши викладені у паспорті споживчого кредиту умови кредитування, в подальшому їх виконували, угод про зміну умов кредитування не підписували, а тому саме такі умови є погодженими сторонами. При цьому, колегія суддів враховує ту обставину, що паспорт споживчого кредиту, в якому сторонами визначено суму відсотків за користування коштами, було підписано сторонами 19.02.2019 року, а тому саме з цього часу вказані умови є погодженими між сторонами і підлягають стягненню з відповідача на користь позивача заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8 978 грн 54 коп. За таких обставин суд апеляційної інстанції приходить до висновку про обґрунтованість доводів апеляційної скарги щодо неправильності висновків суду першої інстанції про відмову в позові в цій частині та про наявність законних підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8 978 грн 54 коп. Відповідно до ст.ст.77-81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст.376 підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. З огляду на викладене, колегія суддів вважає за необхідне рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості за простроченими відсотками у розмірі 8 978 грн 54 коп. скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення, яким стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8 978 грн 54 коп. Згідно з ч.13 ст.141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до ч.1 цієї статті, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Згідно з п.1 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на відповідача в разі задоволення позову. За результатами апеляційного перегляду справи апеляційну скаргу було задоволено, а тому з відповідача ОСОБА_1 на користь АТ КБ «ПриватБанк» підлягають стягненню судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в розмірі 3 153 коп. На підставі викладеного та керуючись статтями 141, 367, 369, 374, 376, 381-384, 389 ЦПК України, суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити. Рішення Солом`янського районного суду міста Києва від 15 грудня 2021 рокув частині відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками та в частині розподілу судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення. Стягнути з ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» (ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за простроченими відсотками у розмірі 8 978 (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят вісім) грн 54 коп. та 3 153 (три тисячі сто п`ятдесят три) грн судового збору. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, зазначених в статті 389 ЦПК України. Головуючий: Судді: