Постанова 4855 № 580/5842/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 01010, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 30. тел/факс 254-21-99, e-mail: inbox@6apladm.ki.court.gov.ua Головуючий у першій інстанції: Руденко А.В. Суддя-доповідач: Епель О.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року Справа № 580/5842/21 Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: Головуючого судді Епель О.В., суддів: Губської Л.В., Карпушової О.В., розглянувши в порядку письмового провадження в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : Історія справи.

1. ОСОБА_1 (далі - Позивачка) звернулася до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (далі - Відповідач), в якому просила: - визнати протиправною відмову Відповідача у здійсненні переведення Позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця; - зобов`язати Відповідача призначити Позивачці з 19.07.2021 пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках від 08.07.2021 № 132/23-00-10-0225 та № 133/23-00-10-0225; - зобов`язати Відповідача з 19.07.2021 здійснювати нарахування і виплату Позивачці пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 в розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках від 08.07.2021 №132/23-00-10-0225 та №133/23-00-10-0225.

2. Рішенням Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.

3. Ухвалюючи зазначене рішення, суд першої інстанції виходив з того, що обов`язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону №3723-ХІІ і Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, а саме щодо віку, страхового стажу, стажу державної служби. Разом з тим, суд зазначив, що з 01.05.2016 закон не передбачає призначення державним службовцям пенсій по інвалідності І і ІІ групи. Таким чином, суд дійшов висновку, що Позивачка хоча і мала станом на 01.05.2016 стаж державного службовця більш ніж 10 років і працювала на посаді державного службовця, вона не має права на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ на підставі п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ, оскільки на час звернення до Відповідача із відповідною заявою не досягла шістдесятирічного віку. Також суд вказав, що Позивачка зберегла право на отримання пенсії по інвалідності ІІ групи, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», проте не має права на переведення на пенсію по інвалідності І і ІІ групи державного службовця, позаяк така пенсія з 01.05.2016 не призначається. При цьому, судом було враховано правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та від 20.02.2018 у справі № 711/6019/16а.

4. Не погоджуючись з таким судовим рішенням, Позивачка подала апеляційну скаргу, в якій просить його скасувати та ухвалити постанову про задоволення її позову в повному обсязі, стверджуючи, що вона має право на переведення її з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця. В обґрунтування своїх апеляційних вимог Позивачка посилається на практику Великої Палати Верховного Суду у справі № 822/524/18 та зазначає, що оскільки вона є інвалідом ІІ групи, має стаж на посаді державної служби більше 10 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, то вона набула право на призначення пенсії по інвалідності, згідно зі ст. 37 Закону України № 3723-ХІІ. Разом з тим, Апелянтка, посилаючись на вказане рішення ВП ВС, стверджує, що Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою як досягнення певного віку. З цих та інших підстав Апелянтка вважає, що оскаржуване нею рішення суду прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору в цілому.

5. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 11.01.2022 та від 04.02.2022 було відкрито апеляційне провадження, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та призначено справу до судового розгляду в порядку письмового провадження.

6. Відповідачем подано відзив на апеляційну скаргу, в якому він просить залишити таку скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, наполягаючи на необґрунтованості доводів Апелянта та правомірності висновків суду першої інстанції.

7. Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального і процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду - скасуванню з наступних підстав.

8. Обставини справи, установлені судом першої інстанції. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 : - з 01.11.2005 - працювала на посаді державного податкового інспектора відділу реєстрації та обліку платників Черкаської об`єднаної державної податкової інспекції Черкаської області; - з 01.07.2006 - працювала на посаді старшого державного податкового інспектора сектору адміністрування податків з фізичних осіб відділу оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у місті Черкаси; - з 01.02.2007 - працювала на посаді старшого державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у місті Черкаси; - з 21.06.2007 - працювала на посаді головного державного податкового інспектора відділу адміністрування податків з фізичних осіб управління оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у місті Черкаси; - з 03.03.2008 - працювала на посаді головного державного податкового інспектора сектору адміністрування ПДВ відділу адміністрування податків з фізичних осіб державної податкової інспекції у місті Черкаси; - з 04.04.2012 - працювала на посаді старшого державного податкового ревізора-інспектора сектору супроводження платників ПДВ управління оподаткування фізичних осіб державної податкової інспекції у м. Черкасах Черкаської області; - з 16.07.2013 - працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на доходи фізичних осіб управління доходів і зборів з фізичних осіб державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління Міндоходів у Черкаській області; - з 12.02.2015 - працювала на посаді головного державного ревізора інспектора відділу податку на прибуток управління оподаткування юридичних осіб державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області; - з 10.02.2016 - працювала на посаді головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області. Наказом державної податкової інспекції у м. Черкасах Головного управління ДФС у Черкаській області №3-о від 01.02.2018 припинено державну службу та звільнено 01.02.2018 позивача з посади головного державного ревізора-інспектора відділу адміністрування податку на прибуток управління податків і зборів з юридичних осіб ДПІ у м. Черкасах ГУ ДПС у Черкаській області, за угодою сторін, згідно п. 1 ст. 36 КЗпП України, ст. 86 Закону України «Про державну службу». З 28.08.2015 Позивачці призначено пенсію по інвалідності 2-ї групи відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», що підтверджується пенсійним посвідченням № НОМЕР_1 від 23.09.2015. 19.07.2021 Позивачка звернулась до Відповідача із заявою, в якій просила: - перевести її з 19.07.2021 з пенсії по інвалідності, призначеної відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця по інвалідності 2 групи відповідно до Закону України «Про державну службу»; - призначити їй з 19.07.2021 пенсію державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу», здійснивши нарахування та виплату пенсії у розмірі 60% заробітку, зазначеного у довідках Головного управління ДПС у Черкаській області від 08.07.2021 №133/23-00-10-0225 та №132/23-00-10-0225. Відповідач листом № 5239-5418/К-03/8-2300/21 від 02.08.2021 відмовив Позивачці у переведенні її з 19.07.2021 з пенсії по інвалідності на пенсію по інвалідності державного службовця.

9. Позивачка, вважаючи порушеним своє право на належне пенсійне забезпечення, звернулася до суду з цим позовом.

10. Нормативно-правове обґрунтування. Спірні правовідносини врегульовані Конституцією України, Законами України «Про державну службу» від 16.12.1993 № 3723-ХІІ (далі - Закон № 3723-ХІІ), «Про державну службу» від 10.12.2015 № 889-VIII (далі - Закон № 889-VIII). Так, відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Принципи, правові та організаційні засади забезпечення державної служби, зокрема порядок реалізації права на пенсійне забезпечення державних службовців до 01.05.2016 визначались Законом № 3723-ХІІ, а з 01.05.2016 - Законом 889-VIII. Частиною першою статті 37 Закону № 3723-ХІІ було передбачено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку. Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Також частина шоста вказаної статті передбачала, що пенсія по інвалідності у розмірах, передбачених частиною першою цієї статті, призначається за наявності страхового стажу, встановленого для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особам, визнаним інвалідами I або II групи у період перебування на державній службі, які мають стаж державної служби не менше 10 років, а також особам з числа інвалідів I або II групи незалежно від часу встановлення їм інвалідності, які мають не менше 10 років стажу державної служби на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, якщо безпосередньо перед зверненням за призначенням такої пенсії вони працювали на зазначених посадах. Пенсія по інвалідності відповідно до цього Закону призначається незалежно від причини інвалідності за умови припинення державної служби. Статтею 90 Закону № 889-VIII, який набрав чинності з 01.05.2016, передбачено, що пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". При цьому законодавець визначив певні умови, за дотримання яких в осіб зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 попереднього Закону. Так, відповідно до п. 10 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VIII державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону №3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Згідно з п. 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону №889-VІІІ для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону 3723-ХІІ та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону №3723-ХІІ в порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Висновки суду апеляційної інстанції.

11. Системний аналіз викладених правових норм дозволяє стверджувати, що на Законом № 3723-Х11 було передбачено призначення державним службовцям пенсії за віком та пенсії по інвалідності І і ІІ груп.

12. Тобто, Прикінцевими та перехідними положеннями Закону №889-V111 передбачено, що за наявності у особи станом на 01.05.2016 певного стажу держслужби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років стажу держслужби незалежно від того, чи працювала особа станом на 01.05.2016 на держслужбі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11, але за певної додаткової умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

13. При цьому, Закон не пов`язує нарахування пенсії по інвалідності з такою умовою, як досягнення певного віку. Аналогічні правові висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18 та, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України, є обов`язковими для застосування судом апеляційної інстанції при вирішенні цієї справи.

14. Перевіряючи доводи апеляційної скарги, судова колегія звертає увагу на те, що Позивачка є інвалідом ІІ групи, станом на 01.05.2016 мала стаж державного службовця більш ніж 10 років і працювала на той час на посаді державного службовця, а тому вона набула право на призначення пенсії за віком відповідно до ст. 37 Закону № 3723-Х11 на підставі п.п. 10, 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 889-VІІІ.

15. Разом з тим, суд першої інстанції при вирішенні цієї справи неправильно застосував правові висновки Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2019 у справі № 822/524/18, що призвело до неправильного вирішення цього спору.

16. Таким чином, колегія суддів приходить до висновку щодо протиправності відмови ГУ ПФУ в Черкаській області у здійсненні переведення Позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця та наявності достатніх і необхідних правових підстав для відновлення її порушеного права шляхом зобов`язання Відповідача здійснити переведення Позивачки з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця з 19.07.2021, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках від 08.07.2021 № 132/23-00-10-0225 та № 133/23-00-10-0225 та зобов`язати Відповідача з 19.07.2021 здійснити нарахування і виплату Позивачці пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723 в розмірі 60% заробітку, зазначеного в довідках від 08.07.2021 №132/23-00-10-0225 та № 133/23-00-10-0225.

17. При цьому, судова колегія враховує правову позиція ЄСПЛ, викладену в рішенні по справі «Стреч проти Сполучного Королівства» («Stretch - United Kingdom» № 44277/98), в якому Суд, здійснюючи прецедентне тлумачення ст. 1 Першого Протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, зазначив, що право власності може бути «існуючим майном» або «виправданими очікуваннями» щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Крім того, у справі «Фон Мальтцан та інші проти Німеччини» («Von Maltzan and Others v. Germany» № 71916/01, № 71917/01 та № 10260/02) ЄСПЛ надав тлумачення поняттю «майно» саме в контексті ст. 1 Першого протоколу до Конвенції, відповідно до якого таке поняття охоплює як «наявне майно», так і активи включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування стосовно ефективного здійснення свого «права власності». При цьому, Суд зробив висновок, що певні законні очікування заявників підлягають правовому захисту, та формує позицію для інтерпретації вимоги як такої, що вона може вважатися «активом»: вона повинна мати обґрунтовану законну підставу, якою, зокрема є чинна норма закону, тобто встановлена законом норма щодо виплат (пенсійних, заробітної плати, винагороди, допомоги) на момент дії цієї норми є «активом», на який може розраховувати громадянин як на свою власність. Разом з тим, у рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Салах Шейх проти Нідерландів», ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними. При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17 липня 2008 року) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права. Згідно зі ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

18. Аналізуючи всі доводи учасників справи, колегія суддів приймає до уваги правові висновки ЄСПЛ, викладені в рішенні у справі «Ґарсія Руіз проти Іспанії» (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, в якому Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожний довід. Відповідно до ст. 6 КАС України та ст. 17 Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» Суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

19. Таким чином, перевіривши рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно неправильно застосовано норми матеріального, які підлягають застосуванню.

20. Згідно зі ст. 317 КАС України, Підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права..

21. Отже, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає задоволенню, рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року - скасуванню, позов - задоволенню.

27. Розподіл судових витрат. Відповідно до статті 139 КАС України, судові витрати перерозподілу не підлягають. Керуючись ст.ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Черкаського окружного адміністративного суду від 08 грудня 2021 року - скасувати та ухвалити постанову, якою адміністративний позов задовольнити повністю. Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області щодо переведення ОСОБА_1 з пенсії по інвалідності на пенсію державного службовця. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити ОСОБА_1 з 19.07.2021 пенсію державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках від 08.07.2021 № 132/23-00-10-0225 та № 133/23-00-10-0225; Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області з 19.07.2021 здійснити нарахування і виплату ОСОБА_1 пенсії державного службовця, відповідно до ст. 37 Закону України «Про державну службу» № 3723-ХІІ, у розмірі 60% від заробітної плати, зазначеної у довідках від 08.07.2021 № 132/23-00-10-0225 та № 133/23-00-10-0225. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України. Судове рішення виготовлено 15 червня 2022 року. Головуючий суддя О.В. Епель Судді: Л.В. Губська О.В. Карпушова