Постанова 4855 № 753/24507/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 753/24507/21 Суддя (судді) першої інстанції: Мицик Ю.С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі: головуючого судді Ганечко О.М., суддів Кузьменка В.В., Василенка Я.М., розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Сурая Владислава Михайловича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області про визнання протиправною та скасування постанови, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до поліцейського СРПП ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Сурая Владислава Михайловича, Головного управління Національної поліції в Чернігівській області, в якому просив суд визнати неправомірною та скасувати постанову серії БАВ № 415842 від 13.08.2021 по справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 126 КУпАП, винесену поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Сураєм В.М., а справу про адміністративне правопорушення закрити; стягнути з відповідачів судові витрати. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив про те, що йому не вручили на місці оскаржувану постанову, а із постанови вбачається, що в ній невірно зазначено адресу місця проживання позивача (помилково зазначено квартиру АДРЕСА_1 , в той час як позивач проживає в квартирі АДРЕСА_2 ). Таким чином, в результаті неправомірних дій відповідача, які виявились в не доведенні до відома позивача результатів розгляду справи про адміністративне правопорушення та прийнятого рішення, в нероз`ясненні строків та порядку його оскарження, позивач був позбавлений права захищати свої права і законні інтереси, надавати пояснення, вчасно оскаржити акт індивідуальної дії. При цьому, навіть у випадку згоди з постановою, позивач був позбавлений можливості добровільно сплатити штраф у розмірі двічі меншому ніж підлягає стягненню у виконавчому провадженні. Допущене відповідачем порушення процедури доведення до відома позивача постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності свідчить про те, що оскаржувана постанова не набрала законної сили, а отже не може бути приведена до виконання в силу приписів п. 1 ч. 4 ст. 4 Закону України «Про виконавче провадження». Рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 р. адміністративний позов залишено без задоволення. Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції було порушено норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору. Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 02.05.2022 відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду у письмовому провадженні на 15.06.2022. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 13.08.2021 нарядом СРПП ВП № 2 Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області по вул. Незалежності в с. Кобижча Бобровицького району Чернігівської області був зупинений скутер марки Honda Dio AF56, державний знак НОМЕР_1 , через те, що водій під час руху транспортного засобу керував без захисного мотошолому. Під час перевірки документів, було встановлено, що водієм являється ОСОБА_1 , однак в останнього була відсутня категорія А1 на право керування скутером. У зв`язку з чим, було проведено розгляд адміністративної справи та притягнуто водія до адміністративної відповідальності за ч. 5 ст. 121 КУпАП та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Як вказує сторона відповідача, водій погодився отримувати лише постанову складену за результатом розгляду адміністративної справи за ч. 5 ст. 121 КУпАП, однак від отримання постанови складену за результатом розгляду адміністративної справи за ч. 2 ст. 126 КУпАП відмовився, пояснення з цього приводу не надав. 13.08.2021 поліцейським СРПП ВП № 2 (м. Бобровиця) Ніжинського РВП ГУ НП в Чернігівській області Сураєм В.М. винесено постанову Серії БАВ № 415842, якою притягнуто ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за порушення п.2.1. (а) ПДР (керування транспортним засобом без посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії). У зв`язку з цим, ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за частиною 2 ст. 126 КУпАП на нього накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в сумі 3400 грн. Не погоджуючись з вказаною постановою, вважаючи її протиправною та такою, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду за захистом своїх прав. Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що поліцейським на підставі всебічного, повного і об`єктивного дослідження всіх обставин та доказів була винесена постанова про накладення на позивача адміністративного стягнення, така є законною та не підлягає скасуванню. Посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи встановлену ст.ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП є необґрунтованими, оскільки він не наводить обставин, на яких ґрунтуються дані твердження. У частині посиланя позивача на те, що оскаржувана постанова була направлена за невірною адресою, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що таке порушення процедури надіслання постанови відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення та не є підставою для визнання неправомірною та скасування по суті законної постанови. Так, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк, відповідач не просто направив оскаржувану постанову за невірною адресою, а вочевидь нікуди взагалі її не направляв. Відповідачем було грубо порушено норми Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі № 1395 від 07.11.2015. На переконання апелянта, мотиви суду першої інстанції грубо порушують принцип рівності позивача і відповідача перед законом, є дискримінаційними. Зважаючи на вказане, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на таке. Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Закон України «Про Національну поліцію», визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України. Так, згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України «Про Національну поліцію», поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі. Відповідно до положень ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов`язані: знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху; створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам; виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух. Згідно з приписами ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п`ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п`ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев`ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195). Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень. Згідно з ч. 4 ст. 258 КУпАП, у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу. Зі змісту ст. 9 КУпАП, слідує, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності. Адміністративне правопорушення визнається вчиненим умисно, коли особа, яка його вчинила, усвідомлювала протиправний характер своєї дії чи бездіяльності, передбачала її шкідливі наслідки і бажала їх або свідомо допускала настання цих наслідків (ст.10 КУпАП). Ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності (ст. 7 КУпАП). Відповідно до положень ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Пунктом 2.1 (а) ПДР, встановлено, що водій механічного транспортного засобу повинен мати при собі посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії, реєстраційний документ на транспортний засіб, чинний страховий поліс (страховий сертифікат «Зелена картка») про укладення договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів Згідно п. 2.4 ПДР, на вимогу поліцейського водій повинен зупинитися з дотриманням вимог цих Правил, а також пред`явити для перевірки документи, зазначені в пункті 2.1. За приписами частини 2 ст. 126 КУпАП, керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом, або передача керування транспортним засобом особі, яка не має права керування таким транспортним засобом, тягне за собою накладення штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Колегія суддів звертає увагу на те, що об`єктивна сторона правопорушення полягає у керуванні транспортним засобом особою, яка не має при собі або не пред`явила для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційного документа на транспортний засіб, а також поліса (договору) обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (страхового сертифіката "Зелена картка") (формальний склад). Суб`єктивна ж сторона правопорушення визначається ставленням до наслідків і характеризується наявністю вини у формі умислу або необережності. Отже, з наведеного слідує, що відсутність посвідчення водія відповідної категорії у водія виключає його право на керування транспортним засобом та ствеорює наслідки притягнення такої особи до адміністративної відповідальності. Під час розгляду справи в суді першої інстанції, було досліджено, що відсутність у ОСОБА_1 посвідчення водія відповідної категорії підтверджується довідкою від 21.01.2022 вих. № 31/25/11-38, виданою Головним сервісним центром РСЦ ГСЦ МВС в Чернігівській області за підписом начальника С.Лук`янчук. Протилежного позивачем не зазначено та не доведено у встановленому порядку, з огляду на що, суд першої інстанції мав підстави констатувати, що дії позивача підпадають під кваліфікацію адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 126 КУпАП, тобто, наявний склад адміністративного правопорушення за вказаною статтею. Щодо посилання позивача на порушення відповідачем процедури розгляду справи встановлену ст.ст. 245, 270, 278, 279, 280 КУпАП, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції про те, що такі є необґрунтованими, оскільки позивач не наводить обставин, на яких ґрунтуються дані твердження. Щодо посилань позивача як в позовній заяві так і в апеляційній скарзі на порушення відповідачем процедури доведення до його відома постанови про притягнення його до адміністративної відповідальності, оскільки відповідачем оскаржувана постанова була направлена за невірною адресою (помилково зазначено квартиру АДРЕСА_1 , в той час як позивач проживає в квартирі АДРЕСА_2 ), колегія суддів вважає, що дані твердження дійсно підтверджуються матеріалами справи, водночас, саме по собі порушення процедури надіслання постанови відповідачем не впливає на суть вчиненого порушення, не може звільняти особу від встановленої адміністративної відповідальності, та не є підставою для визнання неправомірною та скасування по суті законної постанови. Крім того, порушення в апеляційній скарзі питань порядку направлення відповідачем оскаржуваної постанови не змінює суті спірних правовідносин, в яких суд має встановити, чи наявний/відсутній у діях особи склад адміністративного правопорушення за оскаржуваним у справі рішенням суб`єкта владних повноважень, водночас, позивач не оскаржує у межах даного спору дії відповідачів щодо порушення порядку розгляду справи про адміністративне правопорушення та надсилання постанови. Крім того, позивач був присутнім під час складання оскаржуваної постанови, погодився отримувати лише постанову складену за результатом розгляду адміністративної справи за ч. 5 ст. 121 КУпАП, однак від отримання постанови складену за результатом розгляду адміністративної справи за ч. 2 ст. 126 КУпАП відмовився, пояснення з цього приводу не надав, тобто, апелянт був чітко та достеменно обізнаний про те, що його притягнуто до адміністративної відповідальності. Отже, оскільки оскаржувана постанова винесена уповноваженою особою, яка мала право розглядати справу про адміністративне правопорушення з дотриманням правил чинного законодавства, колегія суддів вважає цілком обґрунтованим висновок суду першої інстанції про те, що, за даних обставин, немає підстав для скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності адміністративного правопорушення та обставин, що виключають адміністративну відповідальність, позивачем в межах розгляду даної справи надано не було. Посилання позивача на порушення процедури направлення оскаржуваної постанови, не може звільняти останнього від відповідальності, за встановлених обставин наявності в його діях складу адміністративного правопорушення та ч. 2 ст. 126 КУпАП. Таким чином, за наслідком розгляду апеляційної скарги, колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції за наслідком розгляду даного спору про відсутність підстав для скасування постанови про адміністративне правопорушення, оскільки доказів, які мали спростувати факт наявності в діях позивача складу адміністративного правопорушення позивачем надано не було. Підтвердження наявності обставин, що виключають адміністративну відповідальність належними і допустимими доказами доведено не було. Інші ж доводи та посилання апелянта не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення та прийняття нового рішення про задоволення позовних вимог. Тож, позовні вимоги є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи та обґрунтування апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін. Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Дарницького районного суду м. Києва від 18 квітня 2022 р. - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, згідно з ч. 3 ст. 272 КАС України. Головуючий суддя Ганечко О.М. Судді Кузьменко В.В. Василенко Я.М.