Постанова Сумський апеляційний суд № 592/8391/21

Справа №592/8391/21 Головуючий у суді 1-ї інстанції - Котенко О. А. Номер провадження 33/816/49/22 Суддя-доповідач Рунов В. Ю. Категорія 130 КУпАП ПОСТАНОВА Іменем України 19 травня 2022 року суддя Сумського апеляційного суду Рунов В. Ю., розглянувши у відкритому судовому у залі суду в м. Суми справу про адміністративне правопорушення № 592/8391/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 18.10.2021, якою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканець АДРЕСА_1 визнаний винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, учасників провадження в справі про адміністративне правопорушення: особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_3 , захисника адвоката Холодова С. Е., установив: У поданій апеляційній скарзі ОСОБА_4 просить скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, оскільки автомобілем не керував, після того, як його колега залишив автомобіль і пішов, він пересів на водійське сидіння і заснув, беззаперечних доказів, достатніх для притягнення його за ч. 1 ст. 130 КУпАП в ході розгляду справи в суді першої інстанції встановлено не було. Постановою судді Ковпаківського районного суду м. Сум від 18.10.2021 ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і на нього накладене стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн з позбавленням права керування т/з строком 1 рік. Стягнуто на користь держави 454 грн судового збору. Згідно постанови, 27.06.2021 о 07:10 в м. Суми перехрестя вулиць Леваневського-Троїцька-Харитоненко водій ОСОБА_3 керував т/з Skoda Octavia, н. з. НОМЕР_1 у стані алкогольного сп`яніння. Огляд зі згоди водія проводився на місці зупинки із застосуванням газоаналізатора Drager Alcotest 6810. Результат огляду 1,40 ‰. Проведення огляду зафіксовано на відеореєстратор персональний мобільний згідно з ст. 266 КУпАП. ОСОБА_3 порушив п. 2.9а ПДР. Вислухавши доводи ОСОБА_3 та його захисника Холодова С. Е., які підтримали апеляційну скаргу та просили скасувати постанову судді, а провадження у справі закрити, перевіривши матеріали справи і дослідивши доводи поданої апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Розглянувши протокол про адміністративне правопорушення серії ААБ № 205013 від 27.06.2021, суддя суду першої інстанції цілком вірно дійшов висновку, що ОСОБА_3 керував т/з у стані алкогольного сп?яніння, чим порушив вимоги п. 2.9а ПДР, що відповідає фактичним обставинам справи, належним чином умотивовано і об?єктивно підтверджується доказами у справі, зокрема: - роздруківкою результатів тестування «Alkotest Drager 6810», згідно якого показники алкоголю у ОСОБА_3 27.06.2021 о 07:18 становили 1,40 проміле (а. с. 2); - актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, проведеного поліцейськими на місці зупинки т/з за допомогою газоаналізатора «Alkotest Drager 6810», згідно якого ОСОБА_3 погодився з показником 1,40 ‰ (а. с. 3); - відеозаписами подій, на якому зафіксовані обставини, що перед перехрестям на світлофорі стояв т/з Skoda Octavia, н. з. НОМЕР_1 , у якому на водійському сидінні спав ОСОБА_3 . В процесі встановлення особи, у водія були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння, після чого, ОСОБА_3 виїхав з перехрестя вулиць та припаркувався біля бордюри. Працівником поліції було запропоновано пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці зупинки т/з за допомогою приладу «Alkotest Drager 6810». Водій пройшов відповідний огляд за допомогою спеціального технічною пристрою, результат 1,40 проміле алкоголю, з результатами був згоден. Будь-яких заперечень з приводу проходження огляду на стан сп`яніння від останнього не поступало (а. с. 8). Оцінюючи кожен наведений вище доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність цих зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, апеляційний суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин справи, керуючись законом і правосвідомістю (ч. 1 ст. 251, ст. 252 КУпАП), не убачає будь-яких підстав не довіряти цим доказам. Диспозиція ч. 1 ст. 130 КУпАП є бланкетною, тобто відсилає до інших нормативно-правових чи підзаконних нормативно-правових актів, які передбачають конкретні обов`язки учасників дорожнього руху, у тому числі осіб, які керують т/з, і встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, тому у протоколі та у постанові присутнє посилання на порушення ОСОБА_3 вимог п. 2.9а ПДР, згідно яких водієві забороняється керувати т/з у стані алкогольного сп`яніння, а сама процедура огляду на стан сп`яніння закріплена у ст. 266 КУпАП, розділі Х «Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі», розділах І-ІІІ «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції» і «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду». Згідно визначеної процедури огляд водія, зокрема на стан сп`яніння, проводиться: 1) поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення; 2) у закладі охорони здоров`я (в тому числі у разі незгоди водія на проведення огляду на стан сп`яніння поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів або в разі незгоди з його результатами), не пізніше двох годин з моменту встановлення підстав для його здійснення в присутності поліцейського. Перелік закладів охорони здоров`я, яким надається право проведення огляду особи на стан сп`яніння затверджується управліннями охорони здоров`я місцевих державних адміністрацій. Проведення огляду осіб на стан сп`яніння в інших закладах забороняється. Питання встановлення первинно наявності (чи відсутності) ознак стану сп`яніння, які є підставами для проведення огляду водія т/з, відноситься виключно до компетенції поліцейського, відповідно п. 2 розділу І «Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції», огляду на стан сп`яніння підлягають водії т/з, щодо яких у поліцейського уповноваженого підрозділу Національної поліції України є підстави вважати, що вони перебувають у стані сп`яніння згідно з ознаками такого стану. Вище наведене підтверджує не лише факт перебування ОСОБА_3 в стані алкогольного сп`яніння під час керування т/з, а й дотримання працівниками поліції самої процедури огляду, яка була проведена на місці зупинки т/з, хоча і без свідків, але із відео фіксацією подій, що повністю відповідає вимогами законодавства України про адміністративні правопорушення. Що стосується доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 про відсутність доказів керування т/з саме ним, то вони не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не відповідають фактичним обставинам справи. Так, факт керування ОСОБА_3 т/з підтверджується відеозаписами з камер службового автомобіля та відеореєстраторів працівників поліції, з яких вбачається, що інспектором УПП був виявлений т/з Skoda Octavia, в якому водій спав на водійському сидінні. Після встановлення особи, водій ОСОБА_3 пояснив, що він повертався додому з роботи. Оскільки останній мав ознаки алкогольного сп`яніння і водій погодився пройти огляд на стан алкогольного сп`яніння на місці, водій самостійно на своєму т/з від`їхав з перехрестя. З відеозаписів не вбачається, що ОСОБА_3 має претензії до працівників поліції. Відповідно роз`яснень ВСУ, викладених у абз. 3 і 4 п. 27 постанови Пленуму від 23.12.2005 № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» (із послідуючими змінами), керування т/з необхідно розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу, а згідно п. 1, 5 і 6 ст. 8 Конвенції про дорожній рух (Відень, 08.11.1968) та положень Європейської угоди, яка доповнює цю Конвенцію (Женева, 01.05.1971), кожний т/з, який знаходиться в русі, повинен мати водія. Вказані обставини у сукупності дозволяють зробити однозначний та безсумнівний висновок, який виключає будь-яке інше розумне пояснення подій, які є предметом цієї справи, а за вказаних у протоколі про адміністративне правопорушення та в постанові судді обставин т/з керував саме ОСОБА_3 , так як будь-який обґрунтований сумнів спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів. Твердження апеляційної скарги про те, що співробітники поліції не бачили безпосередньо ОСОБА_3 , як він керував автомобілем до перехрестя вулиць Леваневського-Троїцька-Харитоненко, не заслуговують на увагу, оскільки з пояснень на відеозаписі ОСОБА_3 повідомив, що о четвертій ранку він повертався додому з роботи і трошки заснув. Що стосується інших доводів апеляційної скарги ОСОБА_3 , то вони також не можуть бути прийнятими до уваги, оскільки не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду справи. При цьому в своєму рішенні від 29.06.2007 по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» (O'Halloran and Francis v. the United Kingdom), заяви № 15809/02 і № 25624/02) ЄСПЛ наголосив, що «будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі». Таким чином, апеляційний суд вважає, що працівником поліції при складанні у відношенні ОСОБА_3 протоколу про адміністративне правопорушення за ч. 1 ст. 130 КУпАП були дотримані в повному обсязі усі вимоги процесуальних норм, права та законні інтереси останнього. Суддя суду першої інстанції не вийшов за межі зазначених у протоколі обставин, розглянувши справу на підставі наданих сторонами (у тому числі й уповноваженою особою національної поліції, яка склала протокол про адміністративне правопорушення ч. 2 ст. 251, ст. 255 КУпАП) та досліджених у судовому засіданні доказів, достатніх у своїй сукупності і взаємозв`язку для доведення вини ОСОБА_3 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП. При розгляді справи в повному обсязі дотримані положення ст. 268, 279, 280 КУпАП, постанова судді є законною, обґрунтованою і належним чином умотивованою, тому вона підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга без задоволення. Керуючись ст. 294 КУпАП, постановив: Постанову судді Ковпаківського районного суду м. Суми від 18.10.2021 відносно ОСОБА_5 залишити без змін, а його апеляційну скаргу на цю постанову без задоволення. Постанова набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя В. Ю. Рунов