Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/12302/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/12302/21 Суддя першої інстанції: Падій В.В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 15 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Степанюка А.Г., суддів - Бужак Н.П., Кобаля М.І., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області на прийняте за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними відмов та зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У вересні 2021 року ОСОБА_1 (далі - Позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області (далі - Відповідач, ГУ ПФ в Чернігівській області), в якому просив: - визнати протиправними відмову ГУ ПФ в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена листом від 29.06.2021 №2500-0208-8/33632 та відмову про врахування довідок кооперативу імені Чкалова, яка оформлена листом від 28.08.2021 №2500-0208-8/42998; - зобов`язати ГУ ПФ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в колгоспі імені Чкалова Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, з 30.12.1981 по 24.11.1992, та призначити пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 31.05.2021, із врахуванням довідок про заробітну плату від 17.06.2021 №102, від 17.06.2021 №103, від 17.06.2021 №104, від 17.06.2021 №105, довідки про стаж від 17.06.2021 №106, довідки про перейменування колгоспу імені Чкалова від 17.06.2021 №107, які видані в період тимчасової окупації території України Сільськогосподарським кооперативом імені Чкалова, розташованим та тимчасово окупованій території. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 17.12.2021 позов задоволено повністю: - визнано протиправними відмову ГУ ПФ в Чернігівській області у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», яка оформлена листом від 29.06.2021 №2500-0208-8/33632, та відмову про врахування довідок кооперативу імені Чкалова, яка оформлена листом від 28.08.2021 №2500-0208-8/42998; - зобов`язано ГУ ПФ в Чернігівській області зарахувати ОСОБА_1 до загального страхового стажу період роботи в колгоспі імені Чкалова Красногвардійського району Автономної Республіки Крим, з 30.12.1981 по 24.11.1992, та призначити пенсію за віком, відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», з 31.05.2021. При цьому суд першої інстанції виходив з того, що рішення Відповідача про відмову у призначенні пенсії за віком є необґрунтованим з огляду на те, що видача довідки органом, що знаходиться на непідконтрольній українській території, не може позбавляти особу права на отримання пенсії. Окремо зауважив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для відмови у врахуванні страхового стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості на відповідних роботах, а не правильність їх у трудовій книжці. Не погоджуючись з прийнятим рішенням суду, Відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Свою позицію обґрунтовує тим, що судом не було враховано незасвідчення печатками відомостей про встановлення та виконання норм обслуговування під час роботи в колгоспі, а відтак такий період роботи має бути підтверджений за правилами, визначеними постановою Правління Пенсійного фонду України, шляхом опитування свідків. Крім того, наголошує, що суд залишив поза увагою норми Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території», за яким будь-які документи, видані органами на тимчасово окупованій території, не створюють правових наслідків. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 21.02.2022 відкрито апеляційне провадження у справі та встановлено строк для подачі відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_1 просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Свою позицію обґрунтовує тим, що основним документом, що підтверджує страховий стаж, є трудова книжка, в якій у спірному випадку наявні всі відомості щодо роботи Позивача у період з 30.12.1981 по 24.11.1992. При цьому неналежний порядок ведення трудової книжки не може мати негативних наслідків для працівника. Окремо наголошує на правильності застосування судом до спірних правовідносин Намібійських винятків щодо документів, виданих на тимчасово окупованій території України. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2022 справу було призначено до розгляду у порядку письмового провадження. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, виходячи з такого. Як вбачається з матеріалів справи та було встановлено судом першої інстанції, у червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявою про призначення пенсії за віком (а.с. 16-17). Листом від 29.06.2021 №2500-008-8/33632 Відповідач повідомив Позивача про прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії, оскільки загальний страховий стаж складає 22 роки 3 місяці 3 дні, а до страхового стажу не враховано період роботи згідно трудової книжки колгоспника серії НОМЕР_1 з 30.12.1981 по 24.11.1992, адже відомості про встановлення та виконання норм (трудоднів) обслуговування під час роботи в колгоспі не засвідчені печатками (а.с. 18). Крім того, 30.06.2021 та 20.08.2021 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФ в Чернігівській області із заявами про призначення пенсії за віком, зарахувавши до страхового стажу період роботи з 30.12.1981 по 24.11.1992, відпрацьований в колгоспі ім. Чкалова Красногвардійського району Кримської області, з урахуванням довідок про заробітну плату від 17.06.2021 за №№ 102, 103, 104, 105, виданих Кооперативом «ім. Чкалова», довідки про стаж роботи від 17.06.2021 №106, виданої Кооперативом «ім. Чкалова», довідки про перейменування підприємства від 17.06.2021 №107, виданої Кооперативом «ім. Чкалова», копії яких були додані до заяв (а.с.19-27, 29-30). Однак листами від 29.07.2021 №10334-10533/Д-02/8-2500/21 та від 28.08.2021 №2500-0208-8/42998 Відповідач повідомив Позивачу, що будь-які довідки чи інші документи, видані з територій, які непідконтрольній українській владі, не підлягають реєстрації та виконанню, а підтвердження періодів роботи на підприємствах, які розташовані на тимчасово окупованій території, здійснюються комісіями з питань підтвердження стажу роботи, що дає право на призначення пенсії (а.с. 28, 31-32). На підставі встановлених вище обставин, виходячи з системного аналізу приписів ст. ст. 19, 46 Конституції України, ст. ст. 1, 24, 26, 40 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон про ЗДПС), ст. ст. 1, 56, 62, 65 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі - Закон), а також ряду підзаконних актів, що регулюють спірні правовідносини, і правових позицій Верховного Суду, суд першої інстанції дійшов висновку про необґрунтованість рішень ГУ ПФ в м. Києві про відмову в призначенні пенсії за віком та зарахування стажу, оскільки останні прийняті за відсутніх на те правових підстав. З таким висновком суду першої інстанції не можна не погодитися з огляду на таке. Відповідно до ст. 1 Закону про ЗДПС страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, якою або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески. Згідно ч. 2 ст. 24 Закону про ЗДПС страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Приписи ч. 4 ст. 24 згаданого Закону визначають, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Як вірно зазначено судом першої інстанції, у законодавстві, що діяло раніше (до 01.01.2004), зокрема у Законі України «Про пенсійне забезпечення», йдеться мова про стаж роботи, що дає право на призначення трудових пенсій (загальний трудовий стаж). Зміст поняття «загальний трудовий стаж» є ширшим, ніж поняття «страховий стаж», оскільки до першого включаються також періоди суспільно корисної діяльності, коли особа не підлягала загальнообов`язковому соціальному страхуванню. Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом. Згідно ч. 1 ст. 26 Закону особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу, зокрема : з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року - не менше 25 років; з 1 січня 2019 року по 31 грудня 2019 року - не менше 26 років; з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років; з 1 січня 2021 року по 31 грудня 2021 року - не менше 28 років; з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 року - не менше 29 років; з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років; з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року; з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років; з 1 січня 2026 року по 31 грудня 2026 року - не менше 33 років; з 1 січня 2027 року по 31 грудня 2027 року - не менше 34 років; починаючи з 1 січня 2028 року - не менше 35 років. За правилами ч. 4 ст. 26 Закону про ЗДПС у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Наявність страхового стажу, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, який дає право на призначення пенсії за віком, визначається на дату досягнення особою відповідного віку і не залежить від наявності страхового стажу на дату звернення за призначенням пенсії. Приписи ст. 56 Закону визначають, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю. Отже положеннями ч. 1 ст. 26 Закону про ЗДПС визначено страховий стаж, наявність якого необхідна починаючи з 01.01.2018, а саме право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 01.01.2021 по 31.12.2021 - не менше 28 років. Відповідно до абз. 1 ч. 1 ст. 40 Закону про ЗДПС для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. У свою чергу, положеннями ст. 65 Закону передбачено, що середньомісячний заробіток для обчислення пенсій береться за будь-які 60 календарних місяців роботи підряд протягом усієї трудової діяльності незалежно від перерв у роботі та за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року до моменту звернення за пенсією. Заробіток за період роботи до 1 липня 2003 року враховується на підставі документів про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), виданих у встановленому законодавством порядку, а за період роботи починаючи з 1 липня 2003 року - за даними персоніфікованого обліку відомостей у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. У разі відсутності відомостей про заробітну плату (виплати, дохід) у системі персоніфікованого обліку подаються документи про нараховану заробітну плату (виплати, дохід), видані в установленому законодавством порядку. Відповідно до п. 2.10 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846, довідка про заробітну плату (дохід) особи видається на підставі особових рахунків, платіжних відомостей та інших документів про нараховану та сплачену заробітну плату підприємством, установою чи організацією, де працював померлий годувальник або особа, яка звертається за пенсією. Якщо такі підприємства, установи, організації ліквідовані або припинили своє існування з інших причин, то довідки про заробітну плату видаються правонаступником цих підприємств, установ чи організацій або архівними установами. Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Згідно п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці не зазначені відомості про умови праці та характер виконуваної роботи, то для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 15.09.2021 у справі № 822/1362/18. Наказом Міністерства праці України від 29.07.1993 № 58 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція). Згідно пп. 1.1 цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (пп. 2.2 Інструкції). Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пп. 2.3 Інструкції). Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пп. 2.4. Інструкції). Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, для призначення пенсії за віком Позивачем надано Відповідачу трудову книжку колгоспника від 10.06.1985 серії НОМЕР_1 (а.с.13-15, 71-80), із змісту якої вбачається, зокрема, що ОСОБА_1 30.12.1981 був прийнятий в члени колгоспу імені Чкалова Красногвардійського району Автономної Республіки Крим (наказ від 30.12.1981 №15), а 24.11.1992 звільнений з роботи (наказ від 24.11.1992 №12). Записи трудової книжки ОСОБА_1 , як правильно встановлено судом першої інстанції, виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про періоди роботи, реквізити наказу, на підставі яких вони внесені, підпис уповноваженої особи та печатку підприємства. У розрізі наведеного суд першої інстанції з посиланням на постанову Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а правильно підкреслив, що не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. До того ж колегія суддів звертає увагу, що на сторінках 18-19 трудової книжки ОСОБА_1 (а.с. 15), на якій зазначено відомості про виконання річного мінімуму трудової участі у колективному господарстві, міститься відбиток печатки колгоспу імені Чкалова, що, на переконання судової колегії, давало ГУ ПФ в Чернігівській області врахувати відповідні дані при обчисленні страхового стажу Позивача. Верховний Суд у постанові від 06.02.2018 у справі №677/277/17 зазначив, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації, тому недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій ця трудова книжка належить. Відтак, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства та не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань з призначення пенсії за віком. Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17. У розрізі наведеного суд апеляційної інстанції відхиляє посилання Апелянта на необхідність застосування до спірних правовідносин п. 17-1 Порядку №637, яким передбачено, що у разі коли в трудовій книжці є записи з виправленнями або недостовірні чи неточні записи про періоди роботи на підприємствах, в установах, організаціях або їх правонаступниках, розташованих на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях, Автономній Республіці Крим і м. Севастополі, стаж роботи, який дає право на пенсію, зараховується у порядку, визначеному Пенсійним фондом України за погодженням з Мінсоцполітики. Так, як було встановлено раніше, здійснені у трудовій книжці Позивача записи належним чином фіксували всі необхідні для зарахування страхового стажу відомості. Відтак, на переконання судової колегії, твердження Відповідача про необхідність їх підтвердження за правилами Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії, затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України від 10.11.2006 № 18-1, є помилковим. Суд першої інстанції окрім іншого правильно звернув увагу на те, що з метою підтвердження трудового стажу Позивачем додатково подано Відповідачу довідки Кооперативу ім. Чкалова Красногвардійського району Республіки Крим (а.с. 22-27), із змісту яких вбачається: отримання ОСОБА_1 заробітної плати з січня 1982 року по листопад 1992 року відповідно до довідок від 17.06.2021 №102, №103, №104 та №105; підтвердження дійсної роботи Позивача в Колгоспі «ім. Чкалова» Красногвардійського району Республіки Крим в період з 30.12.1981 по 24.11.1992 відповідно до довідки від 17.06.2021 №106. Крім того, згідно довідки від 17.06.2021 №107 рішеннями загальних зборів від 05.02.1993, від 14.08.1996, від 18.03.2000 та від 26.09.2014 неодноразово було перейменовано назву Колгоспу «ім. Чкалова», з 26.09.2014 перереєстровано в Сільськогосподарський промисловий Кооператив «ім. Чкалова». Викладене, на переконання судової колегії, у своїй сукупності підтверджують факт, що у період з 30.12.1981 по 24.11.1992 ОСОБА_1 працював у Колгоспі «ім. Чкалова» та виконував необхідні мінімуми трудової участі у колективному господарстві. Надаючи оцінку висновкам суду першої інстанції про те, що згадані вище довідки можуть бути враховані ГУ ПФ в Чернігівській області при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 , оскільки видача їх суб`єктом господарювання, що розташований на тимчасово окупованій території України, не може позбавляти права особи на належне пенсійне забезпечення, судова колегія вважає за необхідне зазначити таке. Так, Відповідач обґрунтовано наголошує на тому, що будь-які акти (рішення, документи), видані органами та/або особами, які створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом, є недійсними і не створюють правових наслідків. Водночас, ГУ ПФ в Чернігівській області не було враховано, що, як підкреслено Верховним Судом, зокрема, у постанові від 22.10.2018 у справі №235/2357/17, до вказаних правовідносин застосуванню підлягають так звані «Намібійські винятки» Міжнародного суду ООН: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян. У 1971 році Міжнародний суд Організації Об`єднаних Націй (далі - ООН) у документі «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначив, що держави - члени ООН зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів». Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) розвиває цей принцип у своїй практиці. Наприклад, у справах «Лоізіду проти Туречиини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.96, § 45), «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016). «Зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] далеко від абсолютного, - вважають судді ЄСПЛ, - Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать». При цьому, у виняткових випадках, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу. Крім того, судова колегія звертає увагу, що інформація, яка міститься у згаданих вище довідках, отримана з облікових відомостей за 1981-1992 роки. Тобто, відомості, які зафіксовані у довідках, випливають із змісту документів, які були складені до моменту тимчасової втрати контролю Україною над указаною територією. При цьому доказів щодо їх недостовірності Відповідачем як суб`єктом владних повноважень, який заперечує проти адміністративного позову, не надано. З урахуванням наведеного судова колегія вважає за необхідне підкреслити, згідно правової позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у п. 23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними. З огляду на викладене, а також зважаючи на гарантоване ст. 46 Конституції України право громадян на соціальний захист, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про наявність у ГУ ПФ в Чернігівській області правових підстав для врахування довідок про заробітну плату від 17.06.2021 №102, від 17.06.2021 №103, від 17.06.2021 №104, від 17.06.2021 №105, довідки про стаж від 17.06.2021 №106, довідки про перейменування колгоспу імені Чкалова від 17.06.2021 №107, при обчисленні страхового стажу ОСОБА_1 . Аналогічна позиція щодо необхідності врахування таких документів при обчисленні пільгового стажу для призначення пенсії випливає також й із змісту постанов Верховного Суду від 12.04.2021 року у справі №359/3315/17 та від 12.04.2021 у справі №263/16714/16-а. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області - залишити без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 17 грудня 2021 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Степанюк Судді Н.П. Бужак М.І. Кобаль Повний текст постанови складено та підписано 15 червня 2022 року.