Постанова 4855 № 640/10625/21

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/10625/21 П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: Судді-доповідача: Бужак Н. П. Суддів: Костюк Л.О., Степанюка А.Г. За участю секретаря: Шевченко Е.П. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу в режимі відеоконференції апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року, суддя Шулежко В.П., у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,- У С Т А Н О В И Л А: Акціонерне товариство "Державне акціонерне товариство "Чорноморнафтогаз" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, в якому просило: визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 25.02.2021 № 00000159020701, яким позивачу зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 33 556 258,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що висновки відповідача про порушення позивачем податкового законодавства є безпідставними, а спірне податкове повідомлення-рішення прийняте без урахування всіх обставин, що мають значення для його прийняття та є наслідком його протиправності і підставою для скасування. Протокольною ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2021 судом допущено заміну відповідача ГУ ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві як відокремленого підрозділу ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011). Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року адміністративний позов задоволено. Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління ДПС у м. Києві повторно звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши осіб, що з`явились в судове засідання, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом першої інстанції встановлено, що Головним управлінням ДФС у м. Києві відповідно до плану-графіка проведення документальних планових виїзних перевірок платників податків на 2019 рік, наказу від 26.04.2019 № 5106, на підставі направлення та відповідно до пп. 78.1.4 п. 78.1 ст.78 Податкового кодексу України, проведена планова виїзна документальна перевірка ДАТ «Чорноморнафтогаз» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, валютного законодавства за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 01.01.2011 по 31.03.2019, іншого законодавства за період 01.01.2016 по 31.03.2019. За результатами перевірки відповідачем складено акт від 25.06.2019 №375/26-15-14-01-03/153117, згідно висновків якого, зокрема, встановлено порушення позивачем підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138, підпункту 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України, в результаті чого: завищено від`ємне значення об`єкту оподаткування у сумі 101 721 472 грн, у тому числі за 1 квартал 2019 року у сумі 101 721 472 грн, занижено податок на прибуток всього у сумі 52 182 127 грн, у тому числі по періодах: за 2018 рік - 50 407 720 грн.; за 1 квартал 2019 року - 1 774 408 грн. Позивачем подано заперечення на даний акт перевірки, за результатом розгляду яких відповідачем висновки акта перевірки залишено без змін, а заперечення без задоволення, про що позивача повідомлено листом від 23.07.2019 №137826/10/26-15-14-01-03. На підставі висновків акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення: - від 24.07.2019 №09712615140103, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 101 721 472 грн; - від 24.07.2019 №09702615140103, яким збільшено об`єкт оподаткування податком на прибуток на суму 65 227 660,00 грн, з яких нараховано податок на прибуток у розмірі 52 182 128,00 грн та застосовано штрафні (фінансові) санкції - 13 045 532,00 грн. За результатами оскарження в судовому порядку податкового повідомлення-рішення ГУ ДПС у м. Києві від 24.07.2019 №09712615140103, рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 13.08.2020 у справі №640/22072/19 позовну заяву ДАТ «Чорноморнафтогаз» задоволено частково, а саме визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у м. Києві від 24.07.2019 № 09712615140103 в частині зменшення від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 68 165 214,00 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено. Зокрема, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідачем правомірно зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток на суму 33 556 258,00 грн. Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року залишено без змін рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 13 серпня 2020 року по справі №640/22072/19. На підставі висновків акту перевірки від 25.06.2019 №375/26-15-14-01-03/153117, постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 10.02.2021 по справі №640/22072/19, ГУ ДПС у м. Києві прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.02.2021 № 00000159020701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 33 556 258,00 грн. Вважаючи вищевказане податкове повідомлення-рішення протиправним та таким, що прийнято всупереч нормам податкового законодавства, а тому підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне. В силу вимог ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Спеціальним законом з питань оподаткування, який установлює порядок погашення зобов`язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов`язкових платежів), нарахування і сплату пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків і визначає заходи, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу є Податковий кодекс України від 02.12.2010 року № 2755-VI (далі - ПК України). Відповідно до пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України об`єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу. Для цілей цього підпункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), інші операційні доходи, фінансові доходи та інші доходи. Згідно п. 138.2 ст. 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об`єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу. Приписи п. 135.1 ст. 135 ПК України визначають, що базою оподаткування є грошове вираження об`єкту оподаткування, визначеного згідно із статтею 134 цього Кодексу з урахуванням положень цього Кодексу. За правилами п. 137.1 ст. 137 Податкового кодексу України податок нараховується платником самостійно за ставкою, визначеною статтею 136 цього Кодексу, від бази оподаткування, визначеної згідно зі статтею 135 цього Кодексу. Згідно п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Пунктом 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг. Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду. Відповідно до п. 198.6 ст. 198 Податкового Кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними у абзаці першому цього пункту документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу. Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу п. 198.6 ст. 198 ПК). За змістом п.200.1 ст. 200 ПК України сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду. Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ст.3 ГК України). Згідно пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами. Виходячи з вищевикладеного, податковий кредит для цілей визначення об`єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображатимуть реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування податкового кредиту з податку на додану вартість обов`язковому з`ясуванню підлягають обставини щодо руху активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції; установлення зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому дослідженню підлягають усі первинні документи, які належить складати залежно від певного виду господарської операції: договори, акти виконаних робіт, документи про перевезення, зберігання товарів тощо. В обов`язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку. Разом з тим, сама по собі наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Пунктом 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 року №996-ХІV (надалі - Закон №996-ХІV), який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні, бухгалтерський облік є обов`язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Як убачається із матеріалів справи, ДАТ «Чорноморнафтогаз» створене внаслідок реорганізації Державного виробничого підприємства по видобутку, сховищу і транспортуванню нафти та газу «Чорноморнафтогаз» шляхом перетворення в акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 25.02.1998 №151/98 «Про реформування нафтогазового комплексу України» та постанови Кабінету Міністрів України від 25.05.1998 №747 «Про утворення Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». 100 відсотків акцій державного акціонерного товариства, майно якого не підлягає приватизації, передане до статутного капіталу Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». Згідно з наказом Державного комітету нафтової, газової та нафтопереробної промисловості України від 18.08.1998 №184 «Про створення ДАТ «Чорноморнафтогаз» було сформовано активи ДАТ «Чорноморнафтогаз». Адресою місцезнаходження Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» було визначено: Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнаркомівський, 52/1. Внаслідок подій щодо тимчасової окупації Автономної Республіки Крим ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» втрачено доступ до рухомого та нерухомого майна, розташованого на території Республіки Крим. Рішенням загальних зборів акціонерів публічного акціонерного товариства «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз», оформленим протоколом від 11.07.2014 №2/2014, змінено місцезнаходження ДАТ «Чорноморнафтогаз» з тимчасово окупованої території на іншу територію України. В Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань 04.08.2014 проведено державну реєстрацію змін місцезнаходження позивача з тимчасово окупованої території (Автономна Республіка Крим, м. Сімферополь, пр. Кірова/пров. Совнарокомівський, 52/1) на іншу територію України за адресою: 01030, Україна, м. Київ, вул. Б. Хмельницького 26, оф.

505. Разом з тим, відповідно до вимог статті 12 Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII, ДАТ «Чорноморнафтогаз» був звільнений від сплати загальнодержавних податків і зборів, визначених ст. 9 Податкового кодексу України, ст. 271 Митного кодексу України, єдиного внеску, встановленого Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» з доходів, отриманих на тимчасово окупованій території, а згідно ст. 15 цього ж Закону України від 12.08.2014 № 1636-VII суми податкового боргу, суми розстрочених (відстрочених) грошових зобов`язань за будь-якими податками (зборами, обов`язковими платежами), що виникли з моменту тимчасової окупації, підлягали списанню. Положення Закону України «Про створення вільної економічної зони «Крим» та про особливості здійснення економічної діяльності на тимчасово окупованій території України» від 12.08.2014 № 1636-VII, Закону України від 16.07.1999 № 996-XIV не визначали процедури відновлення бухгалтерського та податкового обліку юридичної особи - резидента України, який змінює (змінив) своє місцезнаходження з тимчасово окупованої території на іншу територію України. Згідно з пунктом 6.10 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України 24.05.1995 № 88, ДАТ «Чорноморнафтогаз» повідомлено про протиправне заволодіння майном підприємства, у зв`язку з цим 10.10.2014 Генеральною прокуратурою України внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальне правопорушення 42014000000001102, що відкрито відповідно до ч.3 ст. 206-2 КК України за ознаками кримінального правопорушення пов`язаного з неправомірним заволодінням майном ДАТ «Чорноморнафтогаз». Так позивач зазначив, що у серпні 2014 року проведено евакуацію бізнесу з тимчасово окупованої території ДАТ «Чорноморнафтогаз» розпочато відновлення бухгалтерського та податкового обліку, разом з тим, єдиними матеріальними активами, повернутими після незаконного захоплення Збройними Силами Російської Федерації та залишилися на балансі ДАТ «Чорноморнафтогаз» є об`єкти державної власності: «Пункт очистки та заміру газу Стрілкового газового родовища» (ПОЗ-3), що розташований за адресою: Херсонська область, Генічеський район, с. Стрілкове, вул. Берегова, 147, а також об`єкти МСП -112, МСП - 115 Стрілкового газового родовища, свердловина 79 на МСП -112, свердловина 80 на МСВ - 115, свердловина 81 на МСП -112, свердловина 82 на МСП -112, свердловина 83 на МСП -115, свердловина 84 на МСП -115, свердловина 96 на МСП -115 та інші, що знаходяться у виключній морській економічній зоні України. У структурі вказаних активів цілісного майнового комплексу наявні об`єкт права державної власності. При цьому, станом на 30.09.2014 року, а саме на дату відновлення процедури подання фінансової звітності ДАТ «Чорноморнафтогаз», доступу до вищезазначених активів не мало. Також, слід зазначити, що АТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» отримано сертифікат про форс-мажорні обставини від 03.12.2014 №2018, виданий Торгово-промисловою палатою України, що відповідачем не заперечується. Окрім того, на запит відповідача від 10.06.2019 №3, направлений позивачу під час перевірки останнім надано відповідь б/н від 11.06.2019, в якій зазначено про те, що Торгово-промислова палата України підтвердила настання обставин непереборної сили щодо ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» Сертифікатом №2018 про форс-мажорні обставини від 03.12.2014. У позивача відсутні оригінали первинних документів та договорів з ПАТ «НАК «Нафтогаз України» по господарським відносинам, що виникли до моменту зміни місцезнаходження Товариства, тобто до серпня 2014 року. Дані бухгалтерського обліку в Товаристві почали формуватись з серпня 2014 року. Дебіторську та кредиторську заборгованість відновлено в четвертому кварталі 2014 року за даними ПАТ «НАК «Нафтогаз України». При цьому, відповідачем підтверджено отримання позивачем Сертифіката №2018 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) №5592/05-4, виданого 03.12.2014 Торгово-промисловою палатою України на звернення ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз» №20-1102 від 25.11.2014, в якому зазначено, що на підставі наданих документів, Торгово-промислова палата України засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) з 27.02.2014 ПАТ «Державне акціонерне товариство «Чорноморнафтогаз». На момент видачі сертифікату Торгово-промисловою палатою України форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) тривають та дату закінчення їх терміну встановити неможливо. При цьому, в акті перевірки від 25.06.2019 №375/26-15-14-01-03/153117 зазначено, що в порушення пункту 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 138.1, 138.2, 138.3 статті 138, підпункту 141.2.1 пункту 141.2 статті 141 Податкового кодексу України ДАТ «Чорноморнафтогаз» визначено вартість основних засобів, що амортизується в податковому обліку, з урахуванням переоцінки, а не первісної вартості. Податковим органом встановлено завищення суми амортизації основних засобів, на яку зменшено фінансовий результат до оподаткування на суму 33 062 032 грн, у тому числі у періодах: за 2016 рік - 12 653 574 грн; за 2017 рік - 10 667 535 грн; за 1 квартал 2018 року - 2 007 509 грн; за півріччя - 3 976 031 грн; за 3 квартал 2018 року - 5 901 045 грн; за 2018 рік - 7 974 976 грн; за 1 квартал 2019 року - 1 765 947 грн. Так, ГУ ДФС у м. Києві встановлено, що позивачем нараховано амортизацію в бухгалтерському обліку на вартість основних засобів, визначену у висновках ТОВ «Консалтингова компанія «Увекон» станом на 01.07.2015. Згідно з наданих до перевірки відомостей нарахування амортизації в бухгалтерському обліку, наданих в електронному вигляді, нарахування амортизації товариством здійснювалось із застосуванням прямолінійного методу. В наданих відомостях вказана графа, в якій зазначена первісна вартість основних засобів. В податковому обліку позивачем прийнято оцінену станом на 01.07.2015 вартість основних засобів як первісну, незважаючи на те, що, як зазначено вище, інформацію про первісну вартість основних засобів у позивача відображено у відомостях бухгалтерського обліку. У відповідності до абзаців 1-3 підпункту 138.3.1 пункту 138.3 статті 138 Податкового кодексу України розрахунок амортизації основних засобів та нематеріальних активів здійснюється відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності з урахуванням обмежень, встановлених підпунктом 14.1.138 пункту 14.1 статті 14 розділу I цього Кодексу, підпунктами 138.3.2-138.3.4 цього пункту. При такому розрахунку застосовуються методи нарахування амортизації, передбачені національними положеннями (стандартами) бухгалтерського обліку. Для розрахунку амортизації відповідно до положень цього пункту визначається вартість основних засобів та нематеріальних активів без урахування їх переоцінки (уцінки, дооцінки), проведеної відповідно до положень бухгалтерського обліку. Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. У відповідності до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції (з урахуванням змін, внесених згідно із Законом України від 03.11.2016 №1724-VIII). До внесення змін Законом України від 03.11.2016 №1724-VIII, у попередній редакції частин 1 та 2 статті 9 Закону від 16.07.1999 №996-XIV визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції: посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Згідно з пунктом 2.1 та 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за №168/704 (далі - Положення від 24.05.1995 № 88), в редакції чинній на момент виникнення спірних відносин, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата і місце складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий чи електронний підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Як вірно зазначено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, будь-яких документів, які відповідають вищезазначеним критеріям статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пунктам 2.1, 2.4 Положення від 24.05.1995 №88, у ДАТ «Чорноморнафтогаз» не було. При цьому, 31.10.214 до органів державної статистики був поданий баланс ДАТ «Чорноморнафтогаз» станом на 30.09.2014, що сформований без первинних документів бухгалтерського обліку, з урахуванням єдиного реєстру об`єктів державної власності щодо державного майна та наявної у акціонера (Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України») інформації. Таким чином, відповідачем не було враховано, що після евакуації ДАТ «Чорноморнафтогаз» з тимчасово окупованої території АР Крим, у ДАТ «Чорноморнафтогаз» були відсутні будь-які документи щодо визначення методів нарахування амортизації основних засобів або нематеріальних активів ДАТ «Чорноморнафтогаз». Окрім того, відповідачем не взято до уваги, що ДАТ «Чорноморнафтогаз» перебуває під дією обставин непереборної сили (форс-мажору), що підтверджується Сертифікатом про форс-мажорні обставини від 03.12.2014 № 2018, виданий Торгово-промисловою палатою України, а також визначено на законодавчому рівні Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стабілізації діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» у зв`язку з тимчасовою окупацією території України» та Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо відновлення діяльності Державного акціонерного товариства «Чорноморнафтогаз» від 22.11.2018 № 2618-VІІІ. Разом з тим, як вірно зауважив суд першої інстанції, на даний час відсутній механізм відновлення втрачених документів податкового та бухгалтерського обліку юридичними особами, які знаходяться на тимчасово окупованій території чи після евакуації останньої на територію України. Обліковий підхід до основних засобів, щоб користувачі фінансової звітності могли розуміти інформацію про інвестиції суб`єкта господарювання в його основні засоби та зміни в таких інвестиціях. Основні питання обліку основних засобів - це визнання активів, визначення їхньої балансової вартості та амортизаційних відрахувань, а також збитків від зменшення корисності, які слід визнавати у зв`язку з ними, визначено Міжнародним стандартом бухгалтерського обліку 16 (МСБО 16). У відповідності до пункту 6 МСБО 16, амортизація - це систематичний розподіл суми активу, що амортизується, протягом строку його корисної експлуатації; основні засоби - це матеріальні об`єкти, що їх: а) утримують для використання у виробництві або постачанні товарів чи наданні послуг для надання в оренду або для адміністративних цілей; б) використовуватимуть, за очікуванням, протягом більше одного періоду; сума, що амортизується, - це собівартість активу або інша сума, що замінює собівартість, за вирахуванням його ліквідаційної вартості; собівартість - це сума сплачених грошових коштів чи їх еквівалентів або справедлива вартість іншої форми компенсації, наданої для отримання активу на час його придбання або створення або (якщо прийнятно) сума, яку розподіляють на цей актив при первісному визнанні згідно з конкретними вимогами інших МСФЗ, наприклад, МСФЗ 2 «Платіж на основі акцій»; справедлива вартість - це сума, за якою можна обміняти актив або погасити заборгованість в операції між обізнаними, зацікавленими та незалежними сторонами. Отже, суд першої інстанції вірно заначив, що визначення вартості основних засобів ДАТ «Чорноморнафтогаз» на підставі висновку про оцінку окремо визначеного майна, складеного суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою діяльністю «Консалтингова компанія «Увекон» станом на 01.07.2015, проведеної в рамках процедури відновлення ДАТ «Чорноморнафтогаз» бухгалтерського і податкового обліку, не є переоцінкою (уцінкою, дооцінкою) у розумінні положень пп.138.3.1 п.138.3 ст.138 Податкового кодексу України. Разом з тим, висновок про оцінку окремо визначеного майна, складений суб`єктом оціночної діяльності Товариством з обмеженою діяльністю «Консалтингова компанія «Увекон» станом на 01.07.2015, є первинним документом, що відображає відновлені дані про первинну вартість основних засобів або нематеріальних активів ДАТ «Чорноморнафтогаз», та не за вказаних обставин немає ознак переоцінки. Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції вірно заначив, що податковий орган дійшов помилкового висновку, що позивачем нараховано амортизацію у податковому обліку за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, яку визначено не із первісної вартості основних фондів, а висновки акту перевірки в цій частині свідчать про протиправність податкового повідомлення-рішення від 25.02.2021 № 00000159020701, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 33 556 258,00 грн. Щодо доводів податкового органу про порушення позивачем податкового законодавства, зокрема пп.14.1.11, п.14.1, 44.2 ст. 44, пп.134.1.1 ст. 134 ПКУ, колегія суддів звертає увагу на таке. Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у 3 роки. Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати до настання події, з якою пов`язано його початок. За приписами ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Позовна давність переривається у разі пред`явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також, якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач. Рішенням Господарського суду Київської області від 04.08.2016 та постановою Київського господарського апеляційного суду від 30.01.2017 у справі №911/3648/14 вирішено спір за позовом ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» до ПАТ «ДАТ «Чорноморнафтогаз» про стягнення 130 083 121,99 грн основної заборгованості по кредиту, 12 608 716 грн основої заборгованості по сплаті відсотків за користування кредитом. Зазначеним рішення встановлено факт проведення господарських операцій за договором про відкриття мультивалютної кредитної лінії від 18.07.2013, що укладено між ПАТ «Всеукраїнський банк розвитку» як кредитором, та ПАТ «ДАТ «Черноморнафтогаз», як боржником. Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.01.2017 у зазначеній справі відстрочено виконання рішення господарського суду Київської області від 04.08.2014. Отже, перебіг строків позовної давності за зобов`язаннями позивача перед вищевказаним банком визначений податковим органом без урахування встановленого рішенням суду факту існування господарських відносин та відповідного зобов`язання позивача перед банком. Окрім того, відповідно до рішення господарського суду м. Києва від 04.09.2015 та рішення від 07.04.2016 у справі №910/9808/15 вирішено спір за позовом ПАТ «Державний експортно-імпорний банк України» до позивача про стягнення 90 000 000 грн основного боргу по кредитному довгору та 16 593 812,21 грн прострочених процентів за користування кредитом, 888 250 грн процентів за користування кредитом, 888 250 грн процентів за користування кредитом та інших сум. Отже, даним рішення встановлено факт проведення господарських операцій за кредитним договором від 22.08.2013, укладеного між позивачем та ПАТ «Державний експортно-імпортний банк України». Відповідно до ухвали господарського суду м Києва від 30.05.2016 та ухвали від 02.03.2017 у справі №910/9808/15 відстрочено виконання рішення господарського суду м Києва від 07.04.2016 у зазначеній справі. Всі зазначені судові рішення про відстрочення прийняті на підставі заяв позивача у зв`язку із складним фінансовим становищем підприємства, яке виникло внаслідок втрати виробничих активів, зупинення господарської діяльності, що підтверджується висновком ТМП №2018 від 03.12.2014. Щодо кредиторської заборгованості ПАТ «Дочірній банк «Сбербанк Росії», яка не підтверджена первинними документами, то судова колегія зазначає, що ПАТ «Сбербанк Росії» не звертався до суду з позовами про стягнення кредиторської заборгованості. Окрім того, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу на наступне. 01.06.2016 позивачем в порядку відновлення документів бухгалтерського обліку отримано виписку про стан рахунку у цінних паперах згідно з якою позивач є власником іменних простих акцій ПАТ «Кримгаз», випущених у бездокументарній формі, у кількості 2 274 973 грн на суму 1 387 733,53 грн. Згідно бухгалтерського обліку ДАТ «Чорноморнафтогаз» по рахунку 142 (відновлений 30.09.2014) обліковуються цінні папери ПАТ по газопостачанню та газифікації «Кримгаз» на суму 1 882 000 грн. За змістом пп. 134.1.1 п.134.1 ст. 134 ПК об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу. Зазначеною нормою Закону визначено, що для цілей цього пункту до річного доходу від будь-якої діяльності, визначеного за правилами бухгалтерського обліку, включається дохід (виручка) від реалізації продукції, інші операційні доходи, фінасові доходи та інші доходи. При списанні (уцінці) активів не відбувається реалізація продукції (товарів, послуг), а також доходи (виручка) не виникають. Згідно з Розділом «Рахунок 70 «Доходи від реалізації» Інструкції про застосування плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов`язань і господарських операцій підприємств і організаці, затвердженої Мінфіном України 30.11.1999 №291: - За кредитом субрахунків 701 - 703 відображається збільшення (одержання) доходу, за дебетом - належна сума непрямих податків (акцизного податку, податку на додану вартість та інших, передбачених законодавством); результат операцій перестрахування (у кореспонденції з субрахунком 705 "Перестрахування"); результат зміни резервів незароблених премій (у страхових організаціях); та списання у порядку закриття на рахунок 79 "Фінансові результати". - Рахунок 14 "Довгострокові фінансові інвестиції". За дебетом рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об`єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі. Тобто зменшення активів відображається у кредиті рахунків, на яких ведеться облік активів. Під кореспонденцією рахунків розімують форму вираження взаємозв`язку між двома і більше рахунками, що виникають при відображенні господарських операцій методом подвійного запису. За правилами подвійного запису одночасне застосування двох рахунків за кредитом для відображення однієї господарської операції не передбачено. Отже, списання активів з балансу підприємства можливо здійснити лише до складу витрат, а у бухгалтерському обліку в такому випадку виникають збитки. Щодо посилання скаржника в апеляційній скарзі на ту обставину, що постанова Шостого апеляційного адміністративного суду від 20.07.2020 у справі №640/22074/19 не має ніякого відношення до оскаржуваного ППР, оскільки стосується іншого ППР від 24.07.2019, колегія суддів зазначає наступне. В ході розгляду справи судом першої інстанції встановлено відсутність завищення суми амортизації засобів. Зокрема, суд встановив, що за дебетом рахунку 14 "Довгострокові фінансові інвестиції" відображається вартість довгострокових інвестицій, за кредитом - їх вибуття (списання) чи зменшення вартості, а також одержання дивідендів від об`єкта інвестування, якщо облік інвестицій ведеться за методом участі в капіталі. Позивач нарахував амортизацію у податковому обліку за період з 01.01.2016 по 31.03.2019, яку визначено не із первісної вартості основних фондів, тоді як податковий орган безпідставно зменшив суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 33 556 258 грн. За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 25.02.2021 № 00000159020701. Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним, підстави для його скасування відсутні, так як суд, всебічно перевіривши обставини справи, вирішив спір у відповідності з нормами матеріального та процесуального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин. При цьому судовою колегією враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до ст. 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому не можуть бути підставою для скасування рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року . Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду є законним і обґрунтованим, ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування не має. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких підстав апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Керуючись ст. ст. 195, 241, 242, 243, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, колегія суддів,- П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 12 жовтня 2021 року - без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у строк визначений ст. 329 КАС України. Суддя-доповідач: Бужак Н.П. Судді: Костюк Л.О. Степанюк А.Г. Повний текст виготовлено: 14 червня 2022 року.