Постанова 4814 № 642/4426/20

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 642/4426/20 Номер провадження 22-ц/814/1414/22Головуючий у 1-й інстанції Шрамко Л.Л. Доповідач ап. інст. Гальонкін С. А. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Гальонкіна С.А., суддів Карпушина Г.Л., Прядкіна О.В., при секретарі Таценко Т.Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування шкоди, В С Т А Н О В И В : ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до акціонерного товариства (далі - АТ) «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» про відшкодування шкоди. Позов обґрунтовано тим, що 15 листопада 2017 року близько 10:50 в районі роз`їзду 6-го км. пілону №3 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку АДРЕСА_1 стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р», реєстр. номер 7043, який є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням ОСОБА_3 , на ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останній загинув на місці. Вважає, що відповідачем не було забезпечено всіх можливих заходів щодо забезпечення безпеки громадян, зокрема, встановлення огорож, парканів тощо, та недопущення тяжких наслідків у виді загибелі ОСОБА_4 на залізничному перегоні внаслідок збиття руховим складом залізничного транспорту, що рухався. У зв`язку з загибеллю батька позивачка понесла витрати на поховання у розмірі 1 408 грн. 87 коп. Крім того, їй заподіяна моральна шкода, яка полягає у сильних душевних та моральних стражданнях від втрати батька, з яким разом проживала. У неї був порушений нормальний сон, їй часто сняться жахи. Вона зазнала незворотної втрати, перебуває у стані постійного стресу та приймає снодійні та седативні медичні препарати. Крім того, було порушено соціальні зв`язки позивачки, оскільки загиблий був поважною в своєму оточенні людиною, а зараз через його смерть інші люди майже не підтримують спілкування з позивачкою. Обраховуючи розмір моральної шкоди враховано, що відповідно, що заробітна плата керівничка АТ «Укрзалізниця» у 2019 році склала 13 285 156 грн., отже середньомісячний дохід складає 1 107 096 грн., тому неприпустимо, щоб розмір моральної шкоди був значно меншим ніж місячні оплата праці посадової особи відповідача. Просила стягнути з відповідача на користь позивачки витрати на поховання ОСОБА_4 у розмірі 1 408 грн. 87 коп., та у відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька - 523 000 грн. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 витрати на поховання у розмірі 1 408 грн. 87 коп. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 у відшкодування моральної шкоди 80 000 грн. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 , у відшкодування витрат по оплаті послуг органу РАЦС та проведення дослідження психолога 292 грн. 45 коп. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Стягнуто з АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» в дохід держави судовий збір у розмірі 814 грн. 05 коп. Решту витрат по сплаті судового збору віднесено на рахунок держави. Короткий зміст вимог апеляційних скарг Представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 оскаржила рішення в апеляційному порядку. Просить рішення суду змінити задовольнивши її позов у повному обсязі. Також апеляційну скаргу подало АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця», яке просить рішення суду першої інстанції скасувати, а у задоволенні позову відмовити. Аргументи учасників справи Узагальнені доводи представник ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_1 . Апеляційна скарга обґрунтована неповною оцінкою судом першої інстанції всіх обставин і доказів на які посилалася позивач, неврахуванням висновку судової експертизи. Також звертає увагу на не забезпечення належного рівня безпеки на залізничному транспорті. Вважає, що при визначенні розміру моральної шкоди судом не враховано правові позиції Верховного Суду. Узагальнені доводи АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» Відповідач у апеляційній скарзі зазначає про порушення потерпілим ОСОБА_4 правил дорожнього руху, які і призвели до наїду на нього. Вважає, що ОСОБА_4 бачив потяг, але спроби уникнути зіткнення не робив, що свідчить про допущення ним настання шкідливого результату, а тому в діях ОСОБА_4 наявні інтелектуальні ознаки умислу. У заперечення моральної шкоди зазначає, що позивачем не доведено факт моральних страждань та не надано жодних доказів порушення її нормальної життєдіяльності, сну та прийому нею снодійних та седативних препаратів. При цьому встановлені обставини справи свідчать про відсутність тісного родинного зв`язку як доньки і батька. Крім того, звертає увагу, що позивачем при розгляді справи судом першої інстанції зазначено, що після смерті батька вона не зверталася до лікарів за психологічною чи медичною допомогою, жодних ліків не приймала. Вважає, що прив`язка розміру моральної шкоди до заробітної плати керівника АТ «Укрзалізниця» за 2019 рік свідчить про намір позивача поліпшити власне фінансове становище, та не може бути обґрунтуванням розміру спричинених їй моральних страждань. Доводи відзиву на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу АТ «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» обґрунтовуючи його аналогічними доводами з тими, що викладені в апеляційній скарзі, просить відмовити ОСОБА_1 у задоволенні її апеляційної скарги.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку. Встановлені обставини справи Позивачка ОСОБА_1 , є дочкою ОСОБА_4 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого 27 березня 1969 року Палацом новонароджених м. Харкова, та актовим записом про реєстрацію шлюбу № 490 від 01 серпня 2003 року, укладеного ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , після чого ОСОБА_5 присвоєне прізвище чоловіка- ОСОБА_7 . ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 , виданого Харківським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Харківській області. Як вбачається з інформаційної довідки про зареєстрованих у житловому приміщенні/будинку осіб станом на 15 листопада 2017 за адресою: АДРЕСА_2 , зареєстровані ОСОБА_1 , 1969 року народження, ОСОБА_8 , 1999 року народження, ОСОБА_9 , 2003 року народження, та ОСОБА_4 , 1937 року народженя. Згідно висновку експерта ХОБСМЕ № 3040-ДМ/17 від 21 грудня 2017 року причиною смерті ОСОБА_4 явилась сукупна тупа травма тіла, з переломами ребер, хребта, черепа, з розривами внутрішніх органів, аорти. Як вбачається з постанови про закриття кримінального провадження старшого слідчого в ОВС відділу розслідування злочинів у сфері транспорту ГУ НП в Харківській області Шоста О.В. від 15 березня 2018 року досудовим розслідуванням встановлено, що 15 листопада 2017 року близько 10:50 в районі роз`їзду 6-го км. пілону №3 між платформами Диканівська та Новосьолівська напроти будинку №12 по вул. Лелюківській у м. Харкові стався наїзд електропоїздом «ЕР2Р», реєстр. номер 7043, який є джерелом підвищеної небезпеки, під керуванням ОСОБА_3 на пішохода ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , внаслідок чого останній загинув на місці пригоди. Подія трапилась на ділянці залізничного шляху, де є закруглення шляху та обмежена видимість для машиніста. Під час наїзду електропоїздом на пішохода ОСОБА_4 останній рухався по залізничній колії в попутному з електропоїздом напрямку. Перед наїздом на пішохода машиніст ОСОБА_3 застосував екстрене гальмування, подав звуковий сигнал пішоходу, однак останній не відреагував, чим позбавив машиніста технічної можливості запобігти наїзду на пішохода. Кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 12017220000001466 від 15 листопада 2017 року, за ознаками ч.3 ст. 276 КК України, закрито у зв`язку з відсутністю в діях машиніста ОСОБА_3 складу кримінального правопорушення. Згідно протоколу службового розслідування при в.о. головного інженера моторовагонного депо м. Харкова Південної залізниці від 15 листопада 2017 року провини локомотивної бригади у складі машиніста ОСОБА_3 та помічника машиніста ОСОБА_10 в травмуванні чоловіка електропоїздом № 7714 15 листопада 2017 року не вбачається. Відповідно до висновку №1024 від 28 лютого 2018 року комісійної судової залізнично-транспортної експертизи, проведеної Львівським НДІСЕ на підставі постанови слідчого, по кримінальному провадженню №12017220000001466 за фактом ДТП - наїзду поїздом «ЕР2Р», водій ОСОБА_3 , на пішохода ОСОБА_4 , за ч. 3 ст. 276 КК України: -дії потерпілого ОСОБА_4 при переході залізничних колій на перегоні Роз`їзд 6 км- Роз`їзд 8 км, в районі 6 км не відповідали вимогам пункту 3 Правил поведінки громадян у частині заборони ходити по залізничних коліях особам, які не належать до працівників залізничного транспорту, пункту 2.1 Правил безпеки громадян у частині переходу через залізничні колії тільки у встановлених місцях, пункту 2.3 Правил безпеки громадян у частині перебування поза межами небезпечної зони, а саме поза межами габариту рухомого складу, при прослідуванні електропоїзда ЗР2Р-7043 (поїзд № 7714), пункту 2.5 Правил безпеки громадян у частині заборони ходити по залізничних коліях та наближатися до них на відстань менше п`яти метрів: -безпосередньою технічною причиною наїзду на гр. ОСОБА_4 стало його перебування в габариті рухомого складу при проходженні електропоїздом ЗР2Р-7043 (поїзд № 7714) 6 км перегону Роз`їзд 6 км - Роз`їзд 8 км. -при переході залізничних колій на перегоні Роз`їзд 6 км - Роз`їзд 8 км, в районі 6 км, ОСОБА_4 повинен був керуватися вимогами пункту З Правил поведінки громадян, пунктів 2.1,2.3,2.5 Правил безпеки громадян; -першою першопричиною, що призвела до наїзду на гр. ОСОБА_4 , стало відправлення електропоїзда ЗР2Р-7043 (поїзд № 7714) із ст. Лосеве (ланка 1.1.). Другою першопричиною залізнично-транспортної пригоди стала невідповідність фактичних дій гр. ОСОБА_4 вимогам нормативних документів, що діють на залізничному транспорті України у частин знаходження на об`єкті залізничного транспорту; -запобігти даній залізнично-транспортній пригоді міг гр. ОСОБА_4 , виконавши вимогу пункту 2.3 Правил безпеки громадян у частині перебування поза межами небезпечної зони, а саме поза межами габариту рухомого складу, при прослідуванні електропоїзду ЗР2Р-7043 (поїзд № 7714); -машиніст ОСОБА_3 не мав технічної можливості запобігти наїзду на ОСОБА_4 . На підтвердження моральної шкоди позивачем надано висновок експерта № 2021/01/18 комплексної судової експертизи моральної шкоди потерпілого від 18 січня 2021 року, складеного фахівцем у галузі психології, юриспруденції та математики ОСОБА_11 , відповідно до якого події щодо загибелі батька є психотравмуючими для ОСОБА_1 та їй завдана моральна шкода внаслідок завдання смерті ОСОБА_4 . Рекомендована компенсація для застосування суду, при задоволенні позову як розумна та справедлива, з урахуванням індивідуальних психічних особливостей піддослідної особи в сукупності її соціального оточення, моральних цінностей та судової практики становить 422 311 грн. у цінах станом на 01 січня 2021 року. Позиція суду апеляційної інстанції Конституція України, як основний закон, закріплює в Україні засади державної політики, спрямованої, насамперед, на забезпечення прав і свобод людини та гідних умов її життя. Відповідно до статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, заподіяна майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкода завдана не з її вини. У пункті 5 частини третьої постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» № 4 від 31 березня 1995 року зазначено, що відповідальність заподіювача шкоди без вини може мати місце у випадках, спеціально передбачених законодавством. Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухово- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непероборної сили або умислу потерпілого. Тобто саме на власника або володільця джерела підвищеної небезпеки покладено обов`язок доведення наявності непереборної сили або умислу потерпілого. Відповідно до вимог частини 3 статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Згідно частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частинами 1 та 2 статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. З матеріалів справи вбачається, що наїзд електропоїзду стався саме в наслідок порушення ОСОБА_4 . Правила безпеки громадян на залізничному транспорті України, а саме пунктів 2.1, 2.3, 2.5. Разом з цим відповідачем не доведено наявність непереборної сили або умислу ОСОБА_4 щодо наслідків, які настали. При цьому досліджуючи надані сторонами докази встановлено, що ОСОБА_4 мав намір зійти з колії при наближенні електротягу однак не встиг цього зробити в наслідок чого стався наїзд. За вказаних обставин колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про щодо наявності підстав для відшкодування матеріальної шкоди у розмірі витрат на поховання, що становить 1408 грн. 87 коп. Щодо стягнення моральної шкоди Частинами 2 та 3 статті 23 ЦК України встановлено, що моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України). Відповідно до пункту 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Згідно з роз`ясненнями, наданими у пунктах 5, 9 вищезазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України, відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору. Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Згідно частини 1 статті 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті. За змістом пункту 1 частини 2 статті 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини 2 статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Досліджуючи обставини справи щодо наявності моральної шкоди та її розміру, а також суми, що підлягає відшкодуванню суд апеляційної інстанції бере до уваги наявні в матеріалах справи докази і доводи сторін та приходить до висновку про обґрунтованість рішення суду щодо розміру стягнутої моральної шкоди. Так при розгляді апеляційної скарги колегія суддів бере до уваги, що позивачу смертю її батька завдані душевні страждання пов`язані з втратою рідної людини. При цьому слід врахувати, що смерть батька позивачки спричинена у зв`язку з його особистою необережність та порушенням Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України. Крім того, позивачем не надано доказів на підтвердження наявності обставин, на які вона посилається, а саме, що порушення нормальної життєдіяльності, сну та прийом нею снодійних та седативних медичних препаратів. Так суд погоджується з доводами відповідача, щодо ненадання ОСОБА_1 доказів звернення до лікарів у зв`язку з психологічними стражданнями викликаними смертю батька, а також доказів прийому нею зазначених препаратів, в тому числі квитанцій про їх придбання. У свою чергу вірною є позиція суду першої інстанції щодо неприйняття, як достатній доказ розміру заподіяної моральної шкоди висновку експерта № 2021/01/18 комплексної судової експертизи моральної шкоди потерпілого від 18 січня 2021 року оскільки останній складений лише на підставі опитування позивачки, яка зацікавлена у збільшенні розміру моральної шкоди, що може бути стягнута за рішенням суду. При цьому суд апеляційної інстанції звертає увагу, що зазначена експертиза була проведена більше ніж через три роки після смерті ОСОБА_4 , тобто дійсний психологічний стан ОСОБА_1 після настання вказаних подій та протягом трьох років не досліджувався. За вказаних обставин висновок експерта без наявності інших доказів на підтвердження розміру заподіяної моральної шкоди не може бути достатнім доказом для її оцінки. Також колегія суддів звертає увагу, що ні при розгляді справи судом першої інстанції ні при розгляді апеляційної скарги позивачем не обґрунтовано та не надано жодних доказів на підтвердження втрати нею соціальних зав`язків, що спричинило їй моральну шкоду, у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 . Досліджуючи доводи позивача щодо розрахунку розміру моральної шкоди відповідно до заробітної плати керівника АТ «Українська залізниця» слід звернути увагу, що відповідно до положень чинного законодавства та висновків Верховного Суду розмір моральної шкоди обраховується залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. Тоді як розмір заробітної палити керівника юридичної особи не може братися за основу для визначення розміру моральної шкоди. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц міститься висновок про те, що «[…] визначаючи розмір відшкодування, суд має керуватися принципами розумності, справедливості та співмірності. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення». З огляді на зазначене, дослідивши обставини справи та наявні докази в їх сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачу заподіяно моральну шкоду фактом загибелі близької люди - батька, з яким вона підтримувала сталі соціальні зв`язки, однак враховуючи, що смерть ОСОБА_4 настала в наслідок недотримання останнім Правил безпеки громадян на залізничному транспорті України, а також недоведеність позивачем зазначених вище обставин при визначенні моральної шкоди, її розмір визначено у сумі 80 000 грн, який відповідає принципам розумності і справедливості . Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно із статтею 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи викладене колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані та підтверджені матеріалами справи. Рішення суду прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Зважаючи на наведене апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду - без змін. Щодо судових витрат За правилами частини 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки апеляційний суд не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється при розгляді цієї апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В: Апеляційні скарги ОСОБА_1 в особі представника ОСОБА_2 та акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі Регіональної філії «Південна залізниця» АТ «Укрзалізниця» - залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м. Харкова від 04 серпня 2021 року - залишити без змін Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови виготовлено 10 червня 2022 року Головуючий С.А. Гальонкін Судді Г.Л. Карпушин О.В. Прядкіна