Постанова 4824 № 755/18635/21

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Апеляційне провадження Доповідач - Кулікова С.В. № 22-ц/824/2783/2022 П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И м. Київ Справа № 755/18635/21 08 червня 2022 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Кулікової С.В. суддів - Болотова Є.В. - Музичко С.Г. при секретарях - Климчук Т.В., Кузьмич Р.Р., Кіпрік Х.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за апеляційною скаргою представника Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» адвоката Фадєєва Андрія Євгеновича на ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року про відмову в забезпеченні позову, постановлену під головуванням судді Гончарук В.П., у цивільній справі за позовом Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди,- в с т а н о в и в : У листопаді 2021 року позивач Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої працівником, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 матеріальну шкоду в розмірі 1 668 217,10 грн. та понесені судові витрати. Позов мотивований тим, що відповідач 15.09.2011 року був переведений на посаду генерального директора ПрАТ «СБК» відповідно до рішення Наглядової ради від 14.09.2011 року № 9/2011. На підставі вказаного рішення між позивачем та відповідачем було укладено трудовий контракт від 15.09.2011 року, п. 2.8 якого передбачено, що генеральний директор несе особисту відповідальність за наявність боргів Товариства до бюджету, з виплати заробітної плати працівника товариства та прострочену дебіторську та кредиторську заборгованість товариства. Пунктом 5.2. контракту передбачено, що генеральний директор товариства несе повну матеріальну відповідальність за умисні дії, які спричинили матеріальні збитки. Відповідач, як працівник, звернувся до Дніпровського районного суду м. Києва з позовом до ПрАТ «СБК» про стягнення середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати у розмірі 1 668 217,10 грн. З огляду на зазначене, вважає, що протиправні дії відповідача вчинені з умислом, оскільки відповідач усвідомлював свої дії під час перебування на посаді генерального директора товариства та свідомо допускав, що його протиправна поведінка у вигляді часткової виплати/затвердження розміру заробітної сплати, подання неправдивої звітності вищим органам управління товариства, державним органам та умисне формування прихованої заборгованості з заробітної плати призведе та в подальшому призвело до настання шкоди (збитків) для товариства та розрахував відповідну суму середнього заробітку при зверненні до суду після чотирьох років після звільнення. ПрАТ «СБК» вважає, що відповідач як посадова особа несе повну матеріальну відповідальність з вини якої може виникнути заборгованість. Посилаючись на наведене, позивач просив позов задовольнити. Також, позивач ПрАТ «СБК» подав до суду заяву про забезпечення позову, в якій просив: - накласти арешт на майно належне ОСОБА_1 , а саме на: домоволодіння за адресою АДРЕСА_1 ; квартиру за адресою АДРЕСА_2 ; будинок за адресою АДРЕСА_3 ; квартиру за адресою АДРЕСА_4 ; квартиру за адресою АДРЕСА_5 ; - заборонити ОСОБА_1 продавати, дарувати, обмінювати чи будь-яким іншим чином відчужувати, розпоряджатися, а також передавати в іпотеку (заставу) чи будь-яким іншим чином обтяжувати вказані об`єкти нерухомого майна; - заборонити державним та приватним нотаріусам (нотаріальним конторам) та іншим відповідним органам проводити реєстрацію (перереєстрацію) та обтяження вказаних вище об`єктів нерухомого майна. Заява мотивована тим, що Приватне акціонерне товариство з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про відшкодування матеріальної шкода в розмірі 1 668 217,10 грн. Однією з причин, в зв`язку з якими необхідно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення. При цьому, посилається на те, що закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України. Зазначав, що з точки зору закону, значення заходів забезпечення позову полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Ухвалою Дніпровського районного суду від 29 листопада 2021 року в задоволенні заяви ПрАТ «СБК» про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з такою ухвалою суду, представник ПрАТ «СБК» адвокат Фадєєв А.Є. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив скасувати ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року та прийняти нове судове рішення, яким заяву позивача про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовував тим, що ухвала суду є необґрунтованою, безпідставною, прийнятою з грубим порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначав, що однією з причин, в зв`язку з якою необхідно забезпечити позов, може бути припущення особи щодо обставин, що несуть загрозу невиконання або утруднення виконання можливого рішення. При цьому, закон не вимагає надання будь-яких доказів існування можливості утруднення чи неможливості виконання рішення суду, а лише вимагає подання відповідної заяви про це у вигляді, передбаченому ч. 1 ст. 149 ЦПК України. З точки зору закону, значення заходів забезпечення позову полягає в тому, що ними захищаються законні інтереси (права) позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли неприйняття заходів може призвести до невиконання судового рішення. Вказував на те, що позивач користуючись своїм правом, разом із позовною заявою подав відповідну заяву про забезпечення позову, яку обґрунтовував тим, що відповідач 30.08.2021 року вже відчужив одну квартиру, що свідчить про те, що відповідач починаючи з дня відкриття провадження по справі № 910/12228/21 вчиняє дії спрямовані на ухилення від виконання рішення суду щодо відшкодування збитків, шкоди, а саме здійснює реалізацію майна. Враховуючи, що рішенням Господарського районного суду міста Києва від 23.11.2021 року стягнуто з ОСОБА_1 збитки, заподіяні ПрАТ «СБК» ОСОБА_1 у розмірі 1 311 607,92 грн., як посадовою особою, то вказані обставини можуть вплинути на неможливість/ускладнення подальшого стягнення з відповідача нанесеної позивачу матеріальної шкоди. У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Макаренко Ю.О. просив залишити ухвалу суду без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення, посилаючись на те, що ухвала суду є законною та обґрунтованою. Зазначав, що звернувшись з позовом 05 листопада 2021 року про стягнення з відповідача на користь ПрАТ «СБК» 1 668 217,10 грн. матеріальної шкоди та з заявою про забезпечення позову, позивач в обґрунтування апеляційної скарги безпідставно посилається на наявність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову, а саме такою підставою вважає відчуження ОСОБА_1 квартири за адресою: АДРЕСА_6 , що відбулося у серпні 2021 року, тобто до подання даного позову про стягнення з відповідача коштів та відкриття провадження у даній справі. Звертав увагу суду, на те, що відповідач, як власник квартири, станом на час такого відчуження, жодним чином не був обмежений у розпорядженні належною йому квартирою, а тому мав на це право. Крім того, нерухоме майно, про обмеження в розпорядженні якими йдеться в заяві про забезпечення позову та відповідно в апеляційній скарзі не належать відповідачу, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та ніколи раніше не належали. В судове засідання учасники справи не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені шляхом направлення на їх електронні адреси судової повістки, тому колегія суддів з урахуванням ч. 2 ст. 372 ЦПК України вважала можливим проводити розгляд справи у їх відсутність. Заслухавши доповідь судді Кулікової С.В., перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з відсутності достатнього обґрунтування та належних і допустимих доказів на підтвердження вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання вказаного позову до суду, зокрема, реалізацію нерухомого майна третім особам, або вчинення інших правочинів, щодо вказаного майна належного на праві власності відповідачу, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви. Колегія суддів вважає, що такі висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів, наданої оцінки доводам заяви та в повній мірі відповідають вимогам процесуального права, з огляду на наступне. Відповідно до вимог ст. 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи має право вжити, передбачених статтею 150 цього Кодексу, заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Інститут забезпечення позову являє собою сукупність встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим. Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача. Відповідно до роз`яснень, викладених у Постанові Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді справ про забезпечення позову» № 9 від 22 лютого 2006 року, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову. Отже, при поданні заяви про забезпечення позову не достатньо послатись на диспозицію відповідної норми процесуального права. Заява повинна бути належним чином мотивована, а її доводи - підтверджені. Не може бути задоволено клопотання про забезпечення позову, якщо заявник не мотивував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до наслідків, передбачених цим Кодексом. Разом з цим, як вбачається із заяви про забезпечення позову, вона не містить обґрунтування, як саме невжиття заходів забезпечення позову у способи, визначені позивачем, може ускладнити ефективний захист прав позивача чи унеможливити виконання рішення суду у разі задоволення позову про стягнення з відповідача матеріальної шкоди. Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач 30.08.2021 року вже відчужив одну квартиру, що свідчить про те, що відповідач починаючи з дня відкриття провадження по справі № 910/12228/21 вчиняє дії спрямовані на ухилення від виконання рішення суду щодо відшкодування збитків, шкоди, а саме здійснює реалізацію майна, колегія суддів відхиляє, оскільки відчуження відповідачем квартири з дня відкриття провадження у справі, яка розглядається в іншому судочинстві, не свідчить про наявність правових підстав для забезпечення позову у даній справі. Наявність рішення Господарського районного суду міста Києва від 23.11.2021 року про стягнення заподіяних ПрАТ «СБК» ОСОБА_1 збитків у розмірі 1 311 607,92 грн., як посадовою особою, не є тими обставинами, які б давали підстави для забезпечення позову у даній справі. На думку колегії суддів, звернення позивача із заявою про забезпечення позову свідчить про вчинення позивачем дій для забезпечення виконання саме рішення Господарського районного суду міста Києва від 23.11.2021 року, що є не припустимим. Крім того, позивачем не надано суду доказів на підтвердження того, що майно на яке просить накласти арешт позивач належить саме відповідачу, оскільки надані інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта не містять всіх ідентифікуючих даних, за яких суд міг би беззаперечно стверджувати, що дійсно таке майно належить відповідачу. Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову позивачу у задоволенні його заяви про забезпечення позову, а доводи апеляційної скарги такого висновку не спростовують. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Враховуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381 - 384 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства з іноземними інвестиціями «Слобожанська Будівельна Кераміка» адвоката Фадєєва Андрія Євгеновича залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду міста Києва від 29 листопада 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року. Головуючий: Судді: