Ухвала КАС ВС № 140/16181/20

УХВАЛА 13 червня 2022 року м. Київ справа №140/16181/20 адміністративне провадження № К/990/7207/22 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Калашнікової О.В., суддів: Губської О.А., Білак М.В., перевірив касаційну скаргу Галицької митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №140/16181/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, В С Т А Н О В И В: У листопаді 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Галицької митниці Держмитслужби, в якому просив стягнути середній заробіток за час вимушеного прогулу. Рішенням Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року, позов задоволено. Стягнуто з Львівської митниці ДФС України на користь ОСОБА_1 середню заробітну плату за час вимушеного прогулу в розмірі 56027,85 грн. Вирішено питання розподілу судових витрат. Галицька митниця Держмитслужби втретє подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року, в якій, посилаючись на пункти 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України, просить скасувати оскаржені судові рішення та відмовити в позові. Ухвалою Верховного Суду від 28 квітня 2022 року визнано неповажними причини пропуску Галицькою митницею Держмитслужби строку на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №140/16181/20., касаційну скаргу залишено без руху. Скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для зазначення інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з наданням відповідних доказів. На усунення недоліків касаційної скарги скаржником подано клопотання, в якому заявник просить поновити процесуальний строк. В обґрунтування клопотання про поновлення строку скаржник вказує, що вже звертався до Верховного Суду з касаційними скаргами при цьому, як зазначено, відповідачем вперше дотримано тридцятиденний строк з дня складання повного тексту судового рішення проте, ухвалами Верховного Суду від 09 грудня 2021 року та 20 січня 2022 року повернуто касаційні скарги при цьому, як вказує заявник, судом роз`яснено, що повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню зі скаргою до суду. Наголошує, що скаржником вживалося заходи з метою касаційного оскарження рішення у найкоротший строк, без суттєвих затримок та жодних зволікань, оскільки пріоритетом митниці було і є реалізувати своє право на судовий захист і доступ до правосуддя. Крім того вказує, що недоліки касаційної скарги відповідачем усувалися в максимально короткий строк, без невиправданих зволікань. Оцінивши наведені скаржником обставини та обґрунтування причин пропуску строку, вирішуючи клопотання скаржника про поновлення строку на касаційне оскарження колегія суддів виходить з наступного. З матеріалів касаційної скарги слідує, що оскаржувана постанова суду апеляційної інстанції ухвалена 18 жовтня 2021 року. В той же час, касаційну скаргу подано на пошту 18 лютого 2022 року, тобто з пропуском передбаченого статтею 329 КАС України тридцятиденного строку на касаційне оскарження. Суд повторно звертає увагу скаржника, що за змістом процесуального закону поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Суд зауважує, що строк звернення до суду, як одна із складових гарантії "права на суд", може і має бути поновленим, лише у разі наявності достатніх на те поважних причин. Поняття поважних причин пропуску процесуальних строків є оціночним, а його вирішення покладається на розсуд судді, суду. Невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Та обставина, що повернення касаційної скарги не позбавляє повторного звернення до суду не означає наявність у особи безумовного права оскаржувати судові рішення у будь-який момент після повернення вперше поданої касаційної скарги без урахування процесуальних строків, встановлених для цього, а у Суду - обов`язку поновлювати такий строк, у разі його пропуску, тим більш за відсутності поважних причин. 19 листопада 2021 року до Верховного Суду надійшла перша касаційна скарга Галицької митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року в справі №140/16181/20. Ухвалою Верховного Суду від 09 грудня 2021 року первісна касаційна скарга повернута скаржнику, оскільки Суд дійшов висновку про неналежне обґрунтування підстав касаційного оскарження. 31 грудня 2021 року Галицька митниця Держмитслужби повторно подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року. Проте ухвалою Верховного Суду від 20 січня 2022 року вказану касаційну скаргу повернуто особі, яка її подала. При цьому Суд вказав, що у попередній касаційній скарзі заявник також послався на правову позицію Верховного Суду, висловлену у справі №300/64/19. Однак, в ухвалі від 09 грудня 2021 року про повернення первісної касаційної скарги Суд роз`яснив Галицькій митниці Держмитслужби, що наявність обставин, визначених пунктом 2 частини п`ятої статті 328 КАС України, є передумовою для перевірки наявності підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції, встановлених пунктами 1, 2, 3, 4 частини четвертої статті 328 цього Кодексу у справі, що була розглянута за правилами спрощеного позовного провадження. Водночас таких підстав Галицька митниця Держмитслужби знову не зазначила, обмежившись лише цитуванням положень частини четвертої статті 328 КАС України. Копію ухвали Верховного Суду від 20 січня 2022 року отримано скаржником 28 січня 2022 року. Суд звертає увагу скаржника, що в ухвалі Верховного Суду про повернення касаційної скарги скаржнику було роз`яснено, що з урахуванням змін до КАС України, які набрали чинності 08 лютого 2020 року, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, а тому відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження. Однак при поданні касаційних скарги скаржником не взято до уваги роз`яснення щодо вимог, яким має відповідати касаційна скарга в частині визначення підстав касаційного оскарження, визначених пунктом 4 частини другої статті 330 КАС України. Водночас, у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження скаржник не зазначає обставин, які позбавляли його можливості привести свою касаційну скаргу у відповідність до статті 330 КАС України. При цьому, такі дії залежали виключно від скаржника. Ураховуючи обставини справи, зазначену скаржником причину пропуску строку на касаційне оскарження не можна вважати поважною, тобто такою, що не залежала від волевиявлення особи, яка оскаржує судове рішення, і пов`язана з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Відповідно до приписів статті 44 КАС України сторони, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту, для чого, як особи, зацікавлені у її поданні, повинні вчиняти всі можливі та залежні від них дії, використовувати всі наявні засоби та можливості, передбачені законодавством. Суд звертає увагу на те, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Необхідно зауважити на тому, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Також, суд вважає за необхідне зазначити, що обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків, не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя (Рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011). Такі обмеження направленні на досягнення юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулюють учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків та поважати права та інтереси інших учасників правовідносин. Законодавче обмеження строку оскарження судового рішення, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Таким чином наведені скаржником причини пропуску строку касаційного оскарження судових рішень не дають достатніх і переконливих підстав визнання поважними причин пропуску такого строку та його поновлення. Верховний Суд звертає увагу скаржника, що, вирішуючи питання поновлення строку касаційного оскарження, суд оцінює дотримання строків звернення до суду не тільки на час подачі первісної касаційної скарги, а й з врахуванням усього проміжку часу до постановлення відповідної ухвали про поновлення або відмову у поновленні таких строків. При цьому, суд касаційної враховує тривалість строку пропущеного строку - майже чотири місяці з ухвалення постанови суду апеляційної інстанції, обставини пропуску строку звернення до суду, які залежали виключно від волевиявлення скаржника, а непереборних обставин скаржником не наведено, а Судом не встановлено. У рішенні від 18 жовтня 2005 року у справі «МШ «Голуб» проти України» ЄСПЛ зазначив, що право на звернення до суду, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним; воно може бути обмеженим, особливо щодо умов прийнятності скарги, оскільки за своєю природою це право вимагає регулювання з боку держави, яка щодо цього користується певними межами самостійного оцінювання. Отже, за практикою ЄСПЛ, застосування судами наслідків пропущення строків звернення до суду не є порушенням права на доступ до суду. І навпаки, безпідставне поновлення таких строків свідчить про порушення принципу правової визначеності. У пункті 46 рішення Європейського суду з прав людини «Устименко проти України» (№32053/13) зазначено, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна із сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обґрунтованого рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли він зумовлює особливими і непереборними обставинами. Суд постановив, що якщо звичайний строк оскарження поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. Відповідно до правових висновків Європейського Суду з прав людини, право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21.12.2010, заява №45783/05). Норми, що регулюють строки подачі скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22-23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28.03.2006, заява №23436/03). Таким чином, при належному добросовісному відношенні касатор не був позбавлений можливості подати касаційну скаргу в межах строку звернення до суду касаційної інстанції, або в найкоротший строк після отримання ухвали Верховного Суду про повернення касаційного оскарження, проте таким правом не скористався. Значний проміжок часу з моменту отримання ухвали Суду про повернення касаційної скарги та повторним поданням касаційної скарги (21 день) вказує на відсутність процесуальної зацікавленості скаржника у касаційному перегляді судових рішень у даній справі та спростовує доводи скаржника про повторне звернення без суттєвих зволікань. Враховуючи вищенаведене, Верховний Суд приходить до висновків, що наведене в клопотанні скаржника не може бути підставою для поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження. Пунктом 1 частини четвертої статті 333 КАС України передбачено, що суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження, визнані судом неповажними. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ : Відмовити у задоволенні клопотання Галицької митниці Держмитслужби про поновлення строку на касаційне оскарження рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №140/16181/20. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою Галицької митниці Держмитслужби на рішення Волинського окружного адміністративного суду від 31 березня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 18 жовтня 2021 року у справі №140/16181/20 за позовом ОСОБА_1 до Галицької митниці Держмитслужби про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Копію цієї ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами направити особі, яка її подала. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями і оскарженню не підлягає. СуддіО.В. Калашнікова О.А. Губська М.В. Білак