Постанова 4857 № 260/403/22

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 260/403/22 пров. № А/857/6733/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого-судді Кузьмича С. М., суддів Матковської З.М., Улицького В.З., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Львові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року (постановлену головуючим - суддею Калинич Я.М. у м. Ужгород) про повернення позовної заяви у справі № 260/403/22 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до приватного виконавця Ярошевського Дмитра Геннадійовича про визнання відмови протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, ВСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову приватного виконавця округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 20.03.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у виконавчому провадженні № 58675781. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.02.2022 позовна заява була залишена без руху, оскільки така не відповідала вимогам статей 161 Кодексу адміністративного судочинства України та надано п`ятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення вказаних недоліків. Відповідно до вимог вказаної ухвали позивачу усунення недоліків позовної заяви необхідно було виконати шляхом: 1) подання заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду та доказів поважності причин його пропуску; 2) зазначення реєстраційного номеру облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України представника позивача Поповича Шандора Олександровича; 3) подання до суду позовної заяви, оформленої відповідно до вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, із зазначенням конкретизованого переліку документів доданих до такої, та інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви; 4) надання власних письмових підтверджень позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав; 5) надання належним чином засвідчених копій документів, зазначених у додатках до позовної заяви. 03.03.2022 до суду першої інстанції надійшла заява представника позивача на виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху. Так, представником позивача зокрема надано до суду заяву про поновлення строку звернення до суду. У вказаній заяві представник позивача зазначав, що 20.01.2020 приватним виконавцем Ярошевським Д.А. винесено постанову про повернення виконавчого документу стягувачу. В той же час, на момент винесення відповідачем оскарженої постанови від 20.03.2019 позивач не знав та не міг знати про можливе порушення його прав. Представник позивача зазначає, що на підставі додаткової угоди про припинення зобов`язань за кредитним договором № 11/583К-07 від 18.07.2021, шляхом часткового погашення боргу та спрощення боргу припинилися всі зобов`язання позивача перед АТ «Універсал Банк». Відтак, вважає, що після повернення виконавчого документу стягувачу без вчинення будь-яких активних дій в межах ВП № 58675781 та виконання позивачем своїх зобов`язань перед банком судове оскарження постанови стало можливим. Ухвалою Закарпатського окружного адміністративного суду від 09.03.2022 у задоволенні клопотання представника позивача про поновлення строку звернення до суду відмовлено. Позовну заяву повернуто позивачеві. Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з позовними вимогами позивач звернувся до суду поза межами строку, встановленого статтею 287 КАС України, зазначені представником позивача в заяві від 03.03.2022 підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду визнані неповажними та необґрунтованими. Вказану ухвалу в апеляційному порядку оскаржив позивач, у апеляційній скарзі покликається на те, що оскаржуване рішення винесене з порушенням норм процесуального права з неповним з`ясуванням обставин справи та є незаконним, просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Зокрема в апеляційні скарзі зазначає, що про існування спірної постанови позивач дізнався вже після погашення боргу перед банком у ході з`ясування долі виконавчого провадження. Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно до ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Враховуючи те, що апеляційну скаргу подано на ухвалу суду першої інстанції передбачену в ч. 2 ст. 312 КАС України, суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження згідно з положеннями цієї статті. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а ухвалу суду першої інстанції без змін з наступних підстав. За правилами ч.ч. 1, 2 ст.122 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 123 КАС України у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду будуть визнані неповажними, суд повертає позовну заяву. За приписами ч. 3 ст. 122 КАС України визначено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Так, згідно ч. 1 ст. 287 КАС України учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб. Відповідно до положень ч. 2 ст. 287 КАС України позовну заяву може бути подано до суду, зокрема у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів. Згідно частин 1, 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Тобто, у цій категорії справ, законодавець визнав, що строк в десять днів, з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи інтересів є достатнім для звернення до суду. Колегія суддів зазначає, що чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин у випадку, якщо вони стали спірними. Необхідно зауважити, що інститут строків у адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними. Після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними. Так, причина пропуску строку може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування. При цьому, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином. Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом. В свою чергу, поважною може бути визнано причину, яка носить об`єктивний характер, та з обставин незалежних від позивача унеможливила звернення до суду з адміністративним позовом. Така правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 26.05.2021 року у справі №380/5093/20. Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач просить суд скасувати постанову приватного виконавця округу Закарпатської області Ярошевського Д.А. від 20.03.2019 про стягнення з боржника ОСОБА_1 основної винагороди у виконавчому провадженні № 58675781. Разом з цим, у заяві про поновлення строку звернення до суду, представник позивача зазначає, що про існування оскарженої постанови позивач дізнався вже після погашення боргу перед банком 06.07.2021. Однак, як вірно зазначив суд першої інстанції, що враховуючи дату звернення до суду з даною позовною заявою засобами поштового зв`язку 23.02.2022, то навіть після погашення заборгованості 06.07.2021, ним порушено десятиденний строк звернення до суду, встановлений п. 1 ч. 2 ст. 287 КАС України. Ба більше, погашення заборгованості за виконавчим листом не змінює момент, з якого позивач повинен був дізнатися про порушення своїх прав оскарженою постановою. Таким чином, доводи апелянта не спростовують позиції суду щодо наявності підстав для обмеження права позивача на звернення до суду в межах десятиденного строку. Аналіз практики Європейського Суду з прав людини (ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із наступного: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб. З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що реалізація позивачем права на звернення до суду з позовною заявою в рамках строку звернення до суду залежить виключно від нього самого, а не від дій чи бездіяльності третіх осіб. Позивач, необґрунтовано не дотримуючись такого порядку, позбавляє себе можливості реалізовувати своє право на звернення до суду в межах строків звернення до суду, не реалізація цього права зумовлена його власною пасивною поведінкою. Умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск, а також відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів. Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або, як згадано вище, непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інші подібні за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки. Іншого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо. Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено поважності пропущеного ним строку звернення до суду, наведені позивачем доводи, не відповідають діючому законодавству та усталеній судовій практиці, тому колегія суддів не вбачає правових підстав для задоволення поданої апеляційної скарги. Конкретно визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи, а для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку. Таким чином, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Щодо розподілу судових витрат, то такий у відповідності до ст.139 КАС України не здійснюється. Керуючись статтями 139, 229, 250, 308, 311, 312, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без змін, а ухвалу Закарпатського окружного адміністративного суду від 09 березня 2022 року про повернення позовної заяви у справі № 260/403/22 - без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дати її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення судового рішення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Головуючий суддя С. М. Кузьмич судді З. М. Матковська В. З. Улицький