Постанова 4857 № 380/17113/21

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2022 рокуЛьвівСправа № 380/17113/21 пров. № А/857/2200/22 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді - Кушнерика М.П. суддів - Гінди О.М., Пліша М.А. розглянувши у порядку письмового провадження в місті Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року, прийняте суддею Москалем Р.М. в м.Львові, за правилами спрощеного позовного провадження, у справі № 380/17113/21 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про зобов`язання вчинити певні дії, - ВСТАНОВИВ: в жовтні 2021 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом, в якому просить зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду у Львівській області перевести з 01.09.2021 його з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років на підставі пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» та здійснити перерахунок та виплату пенсії з урахуванням фактично сплачених сум. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника Головного управління Національної поліції № 160 о/с від 25.03.2019 з 31.03.2019 звільнений зі служби через хворобу, Головне управління ПФУ у Львівській області за його заявою призначило йому пенсію по інвалідності. Позивач зазначає, що на дату звільнення його вислуга років у календарному обчисленні становила 21 рок 3 місяці 11 днів, у пільговому - 06 років 02 місяці 06 дні, загальна вислуга років для призначення пенсії складає 27 років 05 місяців 17 днів. Позивач 01.09.2021 звернувся до відповідача із заявою про переведення на інший вид пенсії, а саме з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років. Відповідач прийняв рішення № 215/6 від 08.09.2021 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років, яке мотивовано тим, що відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію від 13.05.2019 його вислуга років на день звільнення (31.03.2019) у календарному обчислені становить 21 рок 03 місяці 11 днів, а тому відсутні підстави для переведення на пенсію по вислугу років відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Позивач вважає таку відмову відповідача протиправною, стверджує, що за наявності вислуги років військової служби понад 24 роки має право на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб». Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року позов задоволено. Визнано протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 215/6 від 08.09.2021 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області перевести позивача на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII з 01.09.2021. З метою виконання цього рішення суд встановлено порядок та спосіб: Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з метою призначення позивачу з 01.09.2021 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII повинно зарахувати позивачу календарну вислугу років на пільгових умовах в розмірі 27 років 05 місяців 17 дні. Не погодившись з рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області подало апеляційну скаргу, з підстав порушення норм матеріального та процесуального права та неповного з`ясування обставин справи. Апеляційні вимоги обгрунтовані тим, що на час звільненні зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до пункту «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», а зарахування вислуги років у пільговому обчисленні для призначення пенсії за вислугу років ця стаття не передбачає. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняте нове, яким в задоволенні позову відмовити. Позивач подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду - без змін. Вважає, що судом повно та об`єктивно досліджено обставини справи та дано юридичну оцінку. Оскільки апеляційну скаргу подано на рішення суду першої інстанції, ухвалене в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, відповідно до п.3 ч.1 ст.311 КАС України. Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарга та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, з таких підстав. Згідно ч.1, 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 проходив службу в органах Національної поліції України. Відповідно до наказу № 160о/с від 25.03.2019 звільнений зі служби в поліції з 31.03.2019 за статтею 77 пункту 1 п. 2 Закону України «Про Національну поліцію» (через хворобу). Вислуга років на пенсію становила: календарний строк служби в поліції - 21 рік 03 місяці 11 днів, пільгова вислуга років - 06 років 02 місяці 06 днів, загальна вислуга років для призначання пенсії становила 27 років 05 місяців 17 днів, про що зазначено в розрахунку вислуги років на пенсію працівника Національної поліції полковника поліції ОСОБА_1 від 13.05.2019. ОСОБА_1 є особою з інвалідністю третьої групи, після звільнення з військової служби за заявою йому з 01.04.2019 призначено пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ). 01.09.2021 позивач звернувся до ГУ ПФУ у Львівській області із заявою, просив перевести його на інший вид пенсії - з пенсії по інвалідності на пенсію за вислугу років, оскільки його вислуга років становить 27 років 05 місяців 17 дні. ГУ ПФУ у Львівській області 08.09.2021 листом № 1300-5308-8/79043 повідомило позивача, що рішенням № 215/6 від 08.09.2021 відмовлено в переведенні на пенсію за вислугу років, так як відсутні підстави відповідно до п. «а» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», оскільки відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію від 13.05.2019 вислуга років заявника на день звільнення (31.03.2019) у календарному обчислені становить 21 років 03 місяці 11 день за необхідних 24 роки. Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскільки на день звільнення зі служби позивач мав визначену пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII вислугу років 24 і більше, він має право на призначення йому пенсії за вислугу років, а, відтак, рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області № 215/6 від 08.09.2021 про відмову у призначенні пенсії позивачу підлягає скасуванню, виходячи з наступного. Відповідно до приписів частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Частиною 2 статті 2 КАС України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Згідно ст.55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом, кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб. Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначає Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII. Пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби з 1 жовтня 2018 року по 30 вересня 2019 року і на день звільнення мають вислугу 24 календарних роки і більше. (пункт «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII) Згідно з пунктом «б» частини першої стаття 17 Закону № 2262-XII особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби і військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д" статті 1-2 цього Закону, які мають право на пенсію за цим Законом, до вислуги років для призначення пенсії зараховується служба в органах внутрішніх справ, поліції, Службі судової охорони, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції, Державній кримінально-виконавчій службі України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду. Згідно з статтею 17-1 Закону № 2262-XII порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України. 17.07.1992 Кабінет Міністрів України прийняв постанову № 393 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейським, співробітникам Служби судової охорони та членам їхніх сімей» (далі - Порядок № 393). Питання щодо подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", крім пенсій військовослужбовцям строкової служби та членам їх сімей, регулює Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", затверджений постановою правління ПФУ від 30.01.2007 № 3-1 (Порядок № 3-1). Відповідно до пункту 4 Порядку № 3-1 заява про переведення з одного виду пенсії на інший, про перерахунок пенсії подається до органу, що призначає пенсію, заявником за місцем проживання, а при необхідності - його законним представником за місцем його проживання. Рішення щодо призначення, переведення з одного виду пенсії на інший та відновлення раніше призначеної пенсії оформляється розпорядженням органу, що призначає пенсії. Згідно з пунктом 6 Порядку № 3-1 днем звернення за призначенням пенсії є день подання до відповідного органу, що призначає пенсії, письмової заяви про призначення пенсії з усіма необхідними для вирішення цього питання документами, а в разі пересилання заяви і документів поштою - дати їх відправлення. Орган, що призначає пенсії, розглядає питання про призначення пенсії або про відновлення виплати раніше призначеної пенсії, а також про переведення з одного виду пенсії на інший при зверненні особи з відповідною заявою (пункт 14 Порядку № 3-1). Позивач звернувся до пенсійного органу 01 вересня 2021 року із заявою про переведення з пенсії по інвалідності на пенсію по віку. Необхідною умовою для виникнення права на пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» частини першої статті 12 Закону №2262-XII є наявність в позивача на день звільнення з військової служби вислуги 24 календарних роки і більше. Відповідно до наведеної вище правової позиції Верховного Суду щодо застосування цієї норми права, для призначення пенсії за вислугу років за Законом № 2262-ХІІ календарна вислуга років може бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку №

393. Отже, Законом N 2262-XII передбачені пільгові умови для призначення пенсій за вислугу років, які встановлюються урядом, шляхом прийняття підзаконних нормативно-правових актів. Постановою № 393 визначено, зокрема, порядок обчислення та призначення пенсій за вислугу років, зокрема, поліцейським. Вказана постанова є підзаконним нормативно-правовим актом, мета якого конкретизувати нормативне регулювання з метою вирішення питань, що виникають з приводу призначення пенсії за вислугу років, зокрема, і на пільгових умовах. Таким чином, основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою №

393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов`язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку. Отже, в даному випадку, колегія суддів ураховує висновок викладений у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 750/9775/16-а. Відповідно до розрахунку вислуги років на пенсію працівника Національної поліції полковника поліції ОСОБА_2 від 13.05.2019 йому обраховано на день звільнення зі служби (31.03.2019) вислугу років (календарну, зараховану на пільгових умовах), відтак загальна вислуга років для призначення пенсії складала 27 років 05 місяців 17 днів (а.с. 7), а , відтак, на день звільнення зі служби позивач мав визначену пунктом «а» частини першої статті 12 Закону № 2262-XII вислугу - «24 роки і більше» і має право на призначення йому пенсії за вислугу років. Відповідно до ст.77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Згідно ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. З огляду на наведене, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду. Апеляційний суд відхиляє решту доводів апелянта, які наведені у поданій апеляційній скарзі, оскільки такі на правильність висновків суду не впливають. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим застосування судом першої інстанції до даних правовідносин статі 245 КАС України в частині встановлення порядку та способу виконання рішення, а саме «Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області з метою призначення позивачу з 01.09.2021 пенсії за вислугу років на підставі пункту «а» частини першої статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII повинно зарахувати позивачу календарну вислугу років на пільгових умовах в розмірі 27 років 05 місяців 17 дні», оскільки таке є передчасним, виходить за межі позовних вимог. Керуючись ст.ст. 243, 308, 311, 315, 316, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задоволити частково. Рішення Львівського окружного адміністративного суду від 21 грудня 2021 року у справі № 380/17113/21, - в частині встановлення порядку та способу виконання рішення - скасувати. В решті рішення суду - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя М. П. Кушнерик судді О. М. Гінда М. А. Пліш