Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 640/2868/22

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 640/2868/22 Суддя (судді) першої інстанції: Каракашьян С.К. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13 червня 2022 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: головуючого судді - Єгорової Н.М., суддів - Федотова І.В., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії, - ВСТАНОВИЛА: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила суд: - визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо не проведення нарахування та виплати пенсії померлого ОСОБА_2 відповідно до вимог чинного законодавства; - зобов`язати головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві провести перерахунок та виплату пенсії померлого ОСОБА_2 ; - стягнути з Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_1 недоплачену суму пенсії в розмірі 1 148 382,23 грн. Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, стягнення коштів. Відмовляючи у відкритті провадження у справі суд першої інстанції виходив з того що у разі коли наявний спір про право позивача на відповідний перерахунок та виплату пенсії в спорі, які не вирішено, то такі правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки право на призначення та перерахунок пенсії має особистий характер. Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції, а справу направити на продовження розгляду до суду першої інстанції. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що оскаржувана ухвала є необґрунтованою та незаконною прийнята з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права чим порушено право позивача на справедливий суд. Також позивач наголосила, що всі недоплачені кошти її батьку Пенсійним фондом України мають бути виплачені навіть після його смерті, а саме їй як доньці та єдиній спадкоємиці. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а ухвала суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного. Пунктом 3 ч. 1 ст. 170 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо настала смерть фізичної особи якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження. Як вбачається з матеріалів справи постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2010 року по справі №2а-2498/09 позов ОСОБА_2 задоволено, зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії з урахуванням сум заробітку, зазначеного в довідці про заробітну плату від 07 квітня 2009 року №73 відповідно до положень ст. ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". В апеляційній скарзі апелянтом зазначено, що про факт недоплати пенсії ОСОБА_2 на підставі рішення Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2010 року №2а-33/10 апелянт дізналась тільки після його смерті. Додатково наголосила, що Пенсійним фондом не було враховано довідку від 07 квітня 2009 року №73, у зв`язку з чим її батько отримував пенсію в меншому розмірі, а тому апелянт, як єдиний спадкоємець померлого, звернулась до суду з метою проведення перерахунку та виплати недоотриманих за життя батька сум пенсії. Статтею 1219 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) встановлено, що до складу спадщини не входять права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема, права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом. Відповідно статті 1227 ЦК України суми заробітної плати, пенсії, стипендії, аліментів, допомог у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю, відшкодувань у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, інших соціальних виплат, які належали спадкодавцеві, але не були ним одержані за життя, передаються членам його сім`ї, а у разі їх відсутності - входять до складу спадщини. Слід також зазначити, що ч. 1 ст. 52 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV визначено, що сума пенсії, яка належала пенсіонерові і залишилася недоотриманою у зв`язку з його смертю, виплачується - по місяць смерті включно членам його сім`ї, які проживали разом з пенсіонером на день його смерті, у тому числі непрацездатним членам сім`ї, зазначеним у частині другій статті 36 цього Закону, які знаходилися на його утриманні, незалежно від того, проживали вони разом з померлим пенсіонером чи не проживали. Виходячи з наведених законодавчих норм до спадщини померлого входять суми нарахованих пенсійних і соціальних виплат при житті померлого, але з відповідних причин не отримані, а не право на отримання відповідних виплат. Разом із тим, право на призначення та перерахунок пенсії має особистий характер, оскільки має забезпечити наявність засобів для існування для конкретної особи (наприклад постанова Верховного Суду від 12 грудня 2019 року по справі №816/2085/18). З урахуванням викладеного колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що у разі якщо наявний спір не про суми, які належали, були нараховані пенсіонеру за життя і не виплачені чи про суми, які були присудженні йому на підставі рішення суду, а про право позивача на відповідний перерахунок та виплату пенсії в спорі, який не вирішено, то такі правовідносини не допускають правонаступництва, оскільки право на призначення та перерахунок пенсії має особистий характер. Крім того колегія суддів звертає увагу, що постановою Деснянського районного суду м. Києва від 28 січня 2010 року по справі №2а-2498/09 зобов`язано Управління Пенсійного фонду України в Деснянському районі міста Києва здійснити перерахунок пенсії ОСОБА_2 з урахуванням сум заробітку, зазначеного в довідці про заробітну плату від 07 квітня 2009 року №73 відповідно до положень ст. ст. 54, 57 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", разом з тим апелянт зазначає, що органами Пенсійного фонду України не враховано зазначеної довідки, відповідно перерахунок пенсії ОСОБА_2 не здійснено. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 240, 242-244, 250, 308, 311, 312, 315, 320, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2022 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів, з урахуванням положень ст. 329 КАС України, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді І.В. Федотов Є.В. Чаку