Постанова 4851 № 520/8323/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 лютого 2022 р.Справа № 520/8323/21 Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: Головуючого судді: П`янової Я.В., Суддів: Любчич Л.В. , Спаскіна О.А. , за участю секретаря судового засідання Мироненко А.А. представника позивача: Цвікевіч О.А. представника відповідача: Моїсеєнко В.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021, головуючий суддя І інстанції: Біленський О.О., м. Харків, повний текст складено 12.11.21 року по справі № 520/8323/21 за позовом Приватного акціонерного товариства "Новий Стиль" до Харківської митниці про визнання протиправним та скасування рішення, ВСТАНОВИВ: Приватне акціонерне товариство "Новий Стиль" (надалі - позивач, ПАТ "Новий Стиль") звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Слобожанської митниці Держмитслужби (надалі відповідач, Митниця), в якій просило: - визнати протиправним та скасувати рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА807170/2021/000053/2 від 24.03.2021. Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 08 листопада 2021 року адміністративний позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення Слобожанської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів №UА807170/2021/000053/2 від 24.03.2021. Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань Харківської митниці, утвореної на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України на користь Приватного акціонерного товариства «Новий Стиль» судовий збір у сумі 2270 грн. 00 коп. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідач оскаржив його в апеляційному порядку, оскільки вважає, що рішення ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що ухвалюючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції не надав належної оцінки доказам у справі, обставинам та матеріалам, що мають значення для правильного вирішення справи. Вказує, що рахунок-фактура №М147 від 30.01.2021 до митного контролю та митного оформлення товару декларантом за ЕМД №UA807170/2021/016482 від 23.03.2021 не надавався, як і не надавався до митниці в подальшому в порядку ч. 8 ст. 55 МК України, а був поданий лише до суду. Звертає увагу на неврахування судом першої інстанції того, що декларантом до митного оформлення на підтвердження понесених транспортних витрат не подано документи на підтвердження вартості послуг з перевезення задекларованого товару. За результатами апеляційного розгляду відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким у позові відмовити повністю. Від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому він зазначає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, рішення ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з дослідженням усіх доказів та встановленням усіх обставин у справі. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, а тому апеляційну скаргу просить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін. Протокольною ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 допущено заміну відповідача - Слобожанську митницю Держмитслужби, на правонаступника - Харківську митницю, утворену на правах відокремленого підрозділу Державної митної служби України. У судовому засіданні представник відповідача вимоги апеляційної скарги підтримав, представник позивача наполягав на залишенні апеляційної скарги без задоволення з підстав, наведених у відзиві на апеляційну скаргу. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, представників позивача та відповідача, переглянувши справу за наявними у ній доказами та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Судом першої інстанції встановлено та знайшло своє підтвердження під час апеляційного розгляду справи, що Приватне акціонерне товариство "НОВИЙ СТИЛЬ", код ЄДРПОУ - 32565288, зареєстроване відповідно до норм діючого законодавства як суб`єкт господарювання. 12.03.2015 між ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» та ZHEJIANG SINO RICH INTERNATIONAL ENTERPRISE CO., LTD, (Китай) укладено Контракт №150312-SINO від 12.03.2015 з додатковими угодами від 09.12.2019, 10.10.2020 щодо поставки продукції. Відповідно до п.1.1 вказаного Контракту №150312-SINO від 12.03.20115 Продавець зобов`язується передати у власність Покупцеві, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити наступну продукцію: вінілісткань. З метою здійснення митного оформлення партії зазначеного товару представник позивача звернувся до Митниці з електронними митними деклараціями, в якій митну вартість товару визначено за ціною договору 1,5473 дол. США/м2 (3,6590 дол. США/кг). На підтвердження митної вартості товару позивач відповідно до ч.2 ст.53 МК України з ЕМД №UА807170/2021/016482 від 23.03.2021 надав до Слобожанської митниці обов`язкові документи: - контракт №150312-SINO від 12.03.2015 (далі за текстом - Контракт) з додатковими угодами від 09.12.2019, 10.10.2020; - специфікацію № 70 від 30.01.2021; - інвойс (рахунок-фактуру) М147 від 01.02.2021 (з перекладом); - коносамент WMS21014697 від 12.02.2021; - сертифікат про походження товару 21C3325F0379/00041 від 01.02.2021; - пакувальний лист від 01.02.2021; - рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг № 1008 від 18.03.2021; - довідку про транспортні витрати №283/1 від 17.03.2021; - договір про надання транспортно-експедиційних послуг №280319 від 28.03.2019; - автотранспортну накладну №283 від 21.03.2021; - платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №51 від 09.02.2021; - довідку про відсутність взаємозалежності від 23.03.2021; - лист про відсутність страхування товару від 23.03.2021. Митним органом сформовано та направлено позивачу 23.03.2021 повідомлення за ЕМД №UА807170/2021/016482 від 23.03.2021 /том 1 а.с. 77/, в якому, в зв`язку зі спрацюванням профілю ризику АСАУР «Інспектор2006», декларанту запропоновано надати інформацію про митне оформлення ідентичних або подібних товарів, інших додаткових наявних документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Листом № 24.03.2021/9 від 24.03.2021 ПАТ «НОВИЙ СТИЛЬ» надало до Митниці пояснення з інформацією щодо поставки товару та повідомило про надання усіх наявних документів з поданою митною декларацією, у зв`язку з чим просило прийняти рішення про визначення митної вартості за поданою ЕМД №UА807170/2021/016482 від 23.03.2021. За результатом розгляду наданих документів відповідачем відмовлено у прийнятті електронної митної декларації №UА807170/2021/016482 від 23.03.2021 та застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів, у зв`язку з чим, прийнято рішення про коригування митної вартості №UА807170/2021/000053/2 від 24.03.2021, відповідно до якого розрахунок митної вартості складає: 1,675 дол. США/м2 (3,9609 дол. США/кг) та зазначено, що джерелом інформації для такого рішення є наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA807200/2021/000058 від 04.01.2021, МД № UA807170/2021/000289 від 05.01.2021 (том 1 а.с. 17-18). Не погодившись з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів №UА807170/2021/000053/2 від 24.03.2021, позивач звернувся до суду. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку про невідповідність оскаржуваних рішень про коригування митної вартості критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Правовідносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються Митним кодексом України (далі за текстом також - МК України), Податковим кодексом України та іншими законами України з питань оподаткування (частина 2 статті 1 Митного кодексу України № 4495-VI від 13.03.2012). Положеннями статті 49 МК України передбачено те, що митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відповідно до частин першої та другої статті 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Згідно із частиною першою статті 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою. За змістом частини другої статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації. Положення статті 53 МК України визначають перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості. У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (ч. 1 ст. 53 МК України). Відповідно до Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 651, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 14.08.2012 за № 1372/21684, у графі 44 митної декларації зазначаються відомості про необхідні для здійснення митного контролю та митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення документи. При цьому, відомості щодо кожного документа зазначаються з нового рядка за такою схемою: код документа згідно з класифікатором документів, через пробіл номер документа, дата та (за наявності даних) кінцевий термін його дії. При внесенні до графи відомостей про документи, які відповідно до МКУ не подаються митному органу одночасно з МД та зберігаються декларантом, перед кодом документу проставляється символ "d". Класифікатор документів затверджено Наказом Міністерства фінансів України від 20.09.2012 за № 1011 (далі Класифікатор документів). Згідно з частиною другою статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування. Відповідно до частини п`ятої статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті. Із положень частини першої та другої статті 53 МК України вбачається, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення. За приписами частини другої статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Згідно з частиною третьою статті 54 МК України, за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу. За частиною п`ятою статті 54 МК України орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості. Наказом Міністерства фінансів України від 30.05.2012 за № 631, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 10.08.2012 за №1360/21672, затверджено Порядок виконання митних формальностей при здійсненні митного оформлення товарів із застосуванням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа (далі - Порядок № 631). Відповідно до п.4.5 розділу IV Порядку № 631 при здійсненні митного оформлення виконуються, зокрема, такі митні формальності: 4.5.4. Контроль із застосуванням системи управління ризиками, в тому числі оцінка ризику за МД шляхом аналізу ЕК МД та ЕК ДМВ (ЕМД та ЕДМВ) за допомогою АСАУР (автоматизованої системи аналізу управління ризиками). Bказаний перелік форм митного контролю формується в автоматичному режимі програмно-інформаційним комплексом ЄАІС та є обов`язковим для відпрацювання. Спрацювання АСАУР за напрямом перевірки правильності визначення митної вартості товарів у зв`язку з ризиком заниження митної вартості є рекомендацією посадовій особі митного органу більш ретельно опрацювати подані до митного оформлення документи. В даному контексті доречно зауважити, що згідно зі статтею 361 МКУ управління ризиками - це робота митних органів з аналізу ризиків, виявлення та оцінки ризиків, розроблення та практичної реалізації заходів, спрямованих на мінімізацію ризиків, оцінки ефективності та контролю застосування цих заходів. Під ризиком розуміється ймовірність недотримання вимог законодавства України з питань митної справи. Митні органи застосовують систему управління ризиками для визначення товарів, транспортних засобів, документів і осіб, які підлягають митному контролю, форм митного контролю, що застосовуються до таких товарів, транспортних засобів, документів і осіб, а також обсягу митного контролю. Цілями застосування системи управління ризиками є: запобігання, прогнозування і виявлення порушень законодавства України з питань державної митної справи; забезпечення більш ефективного використання наявних у митних органів ресурсів та зосередження їх уваги на окремих згрупованих об`єктах аналізу ризику, щодо яких є потреба у застосуванні окремих форм митного контролю або їх сукупності, а також у підвищенні ефективності митного контролю (областях ризику); забезпечення в межах повноважень митних органів заходів із захисту національної безпеки, життя і здоров`я людей, тварин, рослин, довкілля, інтересів споживачів; прискорення митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України. Відповідно до частин 1, 2 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити: обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано; наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування; інформацію про: а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються: у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом; у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу X цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті; б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості у митному органі вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду (частина 2 статті 54 МК України). За положеннями статей 57, 58 Митного кодексу України митна вартість товарів, які ввозяться на митну територію України, відповідно до митного режиму імпорту, за загальним правилом обчислюється за першим методом визначення митної вартості товарів, тобто за ціною договору. Якщо митна вартість не може бути визначена за першим методом, проводиться процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості. У ході таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності. У разі неможливості визначення митної вартості товарів, які імпортуються в Україну, за основу може братися ціна, за якою оцінювані ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному з продавцем покупцю. Водночас, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Відповідно до частини восьмої статті 57 Митного кодексу України у разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу. Системний аналіз наведених норм свідчить про те, що обов`язок доведення заявленої митної вартості товару покладається на декларанта. Разом з цим, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, може витребувати додаткові документи. Наявність обґрунтованих сумнівів у правильності визначеної декларантом митної вартості товарів є імперативною умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Разом з цим, в розумінні вищенаведених норм сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Відтак, наведені приписи зобов`язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. За результатами аналізу вищезазначених положень Митного кодексу України вбачається, що орган доходів і зборів при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов`язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись у достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у ст. 58 Митного кодексу України. Водночас, митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, пов`язаних з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів, та витребувати від декларанта додаткові документи лише у тому випадку, коли надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або ці документи не містять усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, тобто не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару. З метою усунення розбіжностей в документах, усунення сумнівів щодо підробки документів або з`ясування відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, які виявились відсутніми, закон надає право митному органу витребувати від декларанта інші додаткові документи, що перелічені в ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України. Разом з тим, витребувати необхідно тільки ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 Митного кодексу України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації. Верховний Суд у висновках за аналогічними справами сформував усталену позицію, відповідно до якої митний орган зобов`язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності. Ненаведення митницею в рішенні про коригування митної вартості товарів належних та допустимих доказів того, що документи, подані декларантом для митного оформлення товару, є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності викликають сумнів у достовірності наданої інформації, витребування митницею додаткових документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, виключають можливість застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів. При цьому, сам факт неподання декларантом додаткових документів без належного обґрунтування митницею, що вони можуть усунути сумніви спірних відомостей, не є підставою для відмови в митному оформленні товару. Зазначена вище позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 09.04.2019 у справі № 826/10733/15, від 09.04.2019 у справі № 825/1990/17, від 09.04.2019 у справі № 826/15850/15, від 07.05.2020 у справі № 400/2922/18. Як убачається з матеріалів справи, контроль правильності визначення митної вартості товарів, заявлених до митного оформлення за ЕМД №UА807170/2021/016482 від 23.03.2021 здійснювався посадовими особами митниці відповідно до вимог статті 54 МКУ шляхом перевірки числових значень митної вартості товарів та наявності в документах усіх відомостей, що їх підтверджують, а також статтями 336, 337, 363 МКУ в частині контролю із застосуванням системи управління ризиками. Під час здійснення співробітником підрозділу митного контролю вказаних митних декларацій спрацювали ризики, згенеровані АСАУР щодо можливого заниження митної вартості товарів за кодом 105-2 (Контроль правильності визначення митної вартості). Зазначені обставини стали підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів, наданих декларантом на підтвердження заявленої митної вартості. Як убачається з оскаржуваних рішень, джерелом інформації для прийняття рішення №UА807170/2021/000053/2 від 24.03.2021 стала наявна в митному органі цінова інформація за фактами митних оформлень ЄАІС: МД № UA807200/2021/000058 від 04.01.2021, МД № UA807170/2021/000289 від 05.01.2021 (том 1 а.с. 17-18). Проте, з огляду на те, що декларантом позивача надані документи на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів зазначає, що у відповідача були наявні достатні документи, які підтверджують числові значення усіх складових митної вартості імпортованого товару та відомості щодо ціни товару. Одна лише обставина, що рівень задекларованої митної вартості товару нижчий за рівень митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не може бути підставою для витребування додаткових документів. Цей факт є лише підставою для поглибленої перевірки повноти та достовірності документів. І лише виявлення одного або декількох з фактів, зазначених у частині третій статті 53 МК України, є підставою для витребування додаткових документів. При відповідному спрацюванні автоматизованої системи аналізу та управління ризиками контролюючий орган повинен насамперед здійснити перевірку відомостей, що містяться в документах, які підтверджують заявлену митну вартість, і лише після цього у разі виявлення підстав може витребувати у декларанта додаткові документи. Інформація про вищу митну вартість ідентичних товарів не є перешкодою для визначення митної вартості товару на підставі укладеного між сторонами договору, оскільки в інформаційній базі відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо можливих судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення. Зазначений висновок відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 09.10.2018 у справі №826/24835/15, від 24.01.2019 у справі №820/636/17, від 21.01.2020 у справі №812/2336/14, від 13.02.2020 у справі №810/1175/16, від 26.01.2021 у справі №826/13892/16). Отримана з Центральної бази даних ЄАІС ДМСУ інформація про вантажні митні декларації, на які митний орган посилається при коригуванні митної вартості, не є достатнім доказом ціни, за яку відповідну партію товару було дійсно імпортовано до України, оскільки при здійсненні контролю за коригуванням митної вартості, проведеним митним органом за другорядним методом, митний орган повинен довести, що відповідний товар за певною митною вартістю був дійсно ввезений до України, що митна вартість за відповідною вантажною митною декларацією не була відкоригована; що рішення про коригування (якщо воно приймалося) не було оскаржене до суду та скасоване судом. Тоді як матеріали справи таких доказів не містять. Наведене узгоджується з висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 19 січня 2021 року у справі № 810/4194/15. Факт ненадання позивачем додатково витребуваних документів, які підтверджують митну вартість товарів за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Надаючи оцінку доводам відповідача, покладеним в основу прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що за відсутності документів, які б пояснили сумніви митного органу, відповідач не мав достатніх та обґрунтованих підстав для невизнання митної вартості товару за ціною договору, враховуючи таке. Митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов`язковою умовою, оскільки з цією обставиною закон пов`язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів. Водночас, наявність таких обставин повинна бути обґрунтована та підтверджена відповідними доказами. Встановивши відсутність достатніх відомостей, митний орган має зазначити, які саме складові митної вартості товару є непідтвердженими, з яких причин із поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Судовим розглядом установлено, що позивачем разом із митною декларацією було надано документи, необхідні для митного оформлення, зазначені у графі 44 ЕМД, у тому числі інвойс №М147 від 01.02.2021 та платіжне доручення №51 від 09.02.2021 на підтвердження повної оплати партії придбаного товару, у яких повністю співпадала вартість такого товару. Проте, митним органом не зазначено, які саме розбіжності мають подані документи, чи яких відомостей не вистачає, або які наявні ознаки підробки документів, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Докази того, що у позивача існували такі обставини чи розбіжності відповідачем не надано. Колегія суддів зазначає, що вимагаючи надання додаткових документів від декларанта в електронному повідомленні від 23.03.2021, відповідач не посилався на те, що надані позивачем документи не в повній мірі підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, а саме складової, передбаченої п. 5 ч. 10 ст. 58 МК України, - витрат на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, як і на те, що рахунок-фактура №М147 від 30.01.2021 до митного контролю та митного оформлення товару декларантом за ЕМД №UA807170/2021/016482 від 23.03.2021 не надавався. Тобто, зазначене не було покладено в основу спірного рішення. Разом з тим, судовим розглядом установлено, що додатково декларант звертався до Регіонального торгівельно-виробничого підприємства "Гранід" у формі ТОВ з приводу встановлення ринкової вартості майна, що ввозиться на територію України станом на 01.02.2021 та отримав за результатами Звіт про оцінку майна з висновком від 24.03.2021, яким підтверджено ринкову вартість майна, яка заявлена декларантом у ЕМД №UА807170/2021/016482 від 23.03.2021. Як убачається з матеріалів справи, умовами Контракту, за яким на адресу позивача надходили оцінювані товари, визначено, що вони надходять на умовах «FOB Нинго, Чжецзян» (Китай) відповідно до умов «Інкотермс 2010». Умови постачання «FOB», згідно «Інкотермс 2010», передбачають, зокрема, що покупець зобов`язаний за власний рахунок укласти договір перевезення товару від названого порту відвантаження та сплатити всі витрати, пов`язані з товаром, із моменту його переходу через поручні судна в названому порту відвантаження. Продавець виконав постачання, коли товар перейшов через поручні судна в названому порту відвантаження відповідно до правил «Інкотермс 2010», що підтверджується коносаментами № WMS21014697 від 12.02.2021 (том 1 а. с. 35). Отже, витрати на транспортування товарів, які поставляються на умовах «FOB», до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України, не включені у ціну товару, оскільки ці витрати покладаються на покупця. Враховуючи умови поставки «FОВ», відповідно до положень ч.10 ст.58 МК України, витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України є складовою митної вартості товару, яка повинна при розрахунку митної вартості товару додаватись до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за оцінювані товари (п.5 ч.10 ст.58 МК України). Перевезення товарів позивача здійснювалось ТОВ «ТАНІТ ГРУП» на підставі укладеного 28.03.2019 договору на надання транспортно-експедиторських послуг № 280319, наданого до Митниці разом з електронною митною декларацією (том 1 а.с. 44-48). Посилання відповідача на непідтвердження транспортних витрат спростовано матеріалами справи та відомостями зазначеними в митній декларації у графі №44 щодо надання, зокрема, рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг №1008 від 18.03.2021, довідки про транспортні витрати 283/1 від 17.03.2021, договору про надання транспортно-експедиційних послуг №280319 від 28.03.2019, автотранспортної накладної №283 від 21.03.2021, що підтверджують вартість перевезення товару. За встановлених обставин доводи Митниці щодо суперечливості поданих позивачем документів, які стосуються витрат на транспортування, з огляду на подання ним до Митниці після прийняття спірних рішень нових доказів транспортних витрат, колегія суддів вважає такими, що не мають правового значення для правильного вирішення справи, враховуючи обґрунтування спірних рішень про коригування митної вартості іншими підставами. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 07 травня 2020 року у справі №400/2922/18. Відносно посилання відповідача на те, що платіжним дорученням №51 від 09.02.2021 грошові кошти перераховані продавцеві за іншим інвойсом, який датований 30.01.2021, а тому доручення від 09.02.2021 за №51 не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару та не може слугувати належним доказом правомірності дій позивача щодо обґрунтування заявленої митної вартості, колегія суддів зазначає таке. З матеріалів справи та відповіді продавця на запит позивача від 11.10.2021 встановлено, що відповідно до специфікації №70 від 30.01.2021 продавцем сформовано інвойс М №147 від 30.01.2021 на суму 36389,43 дол. США згідно з пунктом 1.3 Контракту №150312-SINO від 12.03.2015. При наданні пакета відвантажувальних документів позивачу було надано оригінал інвойсу М №147 від 01.02.2021 - на дату формування пакета відповідно до пункту 1.3 Контракту №150312-SINO від 12.03.2015, оскільки програмне забезпечення автоматично датує документи датою формування. Оплата за специфікацією №70 від 30.01.202 отримана згідно з платіжним дорученням №51 від 09.02.2021 в сумі 36389,43 дол. США. Отже, матеріалами справи підтверджено, що продавець видав інвойс № М147 від 30.01.2021 на оплату товару та інвойс № М 147 від 01.02.2021 на дату формування пакету документів при відвантаженні партії товару відповідно до умов пункту 1.3 Контракту №150312-SINO від 12.03.2015, що спростовує твердження відповідача про те, що доручення від 09.02.2021 за №51 не містить реквізитів, необхідних для ідентифікації ввезеного товару та не може слугувати належним доказом правомірності дій позивача щодо обґрунтування заявленої митної вартості. Колегія суддів зазначає, що відповідачем не наведено жодних обставин та не надано доказів на підтвердження наявності у митного органу законодавчо визначених підстав для витребування у позивача додаткових документів, зокрема, що позивач в митній декларації зазначив не всі документи для підтвердження заявленої митної вартості товарів, вніс до декларації недостовірні або неточні відомості або що надані митному органу документи містили розбіжності чи ознаки підробки. В свою чергу, відповідач не довів, що подані відповідно до ч. 2 ст. 53 МК України декларантом документи, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товар. Колегія суддів зазначає, що спірні рішення про коригування митної вартості не містять обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом та фактів, які вплинули на таке коригування, зокрема, пояснень щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки. Відповідачем не зазначено митна вартість якого товару (назва, характеристики, код за УКТ ЗЕД) бралася за основу, торгову марку, фактурну вартість, країну експорту цього товару в Україну, виробника, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки. Водночас, Верховний Суд у постановах від 9 вересня 2020 року (справа №400/3133/18), від 8 лютого 2019 року (справа № 825/648/17) вказував, що Правила заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затвердженими Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 2012 року № 598, передбачають, що графа 33 рішення про коригування митної вартості товарів "Обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості" має містити, окрім зазначення номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, також пояснення щодо зроблених коригувань, зважаючи на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умови поставки, комерційні умови та докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням другорядних методів. Підсумовуючи наведене вище, колегія суддів зазначає, що висновки у рішенні про коригування митної вартості щодо неможливості визначення митної вартості товарів за основним методом є необґрунтованими, оскільки наданих декларантом документів було достатньо для прийняття рішення про визначення митної вартості товарів на підставі поданих документів, що узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 25 листопада 2020 року у справі №640/4941/19. Разом з тим, відповідачем безпідставно здійснено визначення митної вартості імпортованого товару не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України. Вказаний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, сформованою у постанові від 02 березня 2021 року у справі № 809/857/17. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що відповідачем не доведено наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товарів за першим методом, натомість, позивач підтвердив заявлену митну вартість товарів необхідними документами. Зазначене, в свою чергу, свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність прийнятих митницею рішень. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UА807170/2021/000053/2 від 24.03.2021, оскільки таке не відповідає критеріям, встановленим частиною 2 статті 2 КАС України. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні. Висновки суду першої інстанції узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду, на які посилається відповідач в апеляційній скарзі, та з урахуванням встановлених у цій справі обставин і змісту спірних правовідносин їм не суперечать. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат. Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Харківської митниці залишити без задоволення. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 08.11.2021 по справі № 520/8323/21 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Головуючий суддя Я.В. П`янова Судді Л.В. Любчич О.А. Спаскін Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 з 24 лютого 2022 року був введений воєнний стан на території України. У зв`язку з бойовими діями на території Харківської області, повний текст постанови складено 14.06.2022 року.