Постанова 4803 № 205/2591/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Провадження № 22-ц/803/4626/22 Справа № 205/2591/21 Суддя у 1-й інстанції - Приходченко О. С. Суддя у 2-й інстанції - Демченко Е. Л. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 14 червня 2022 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі: головуючого - судді Демченко Е.Л. суддів - Куценко Т.Р., Макарова М.О. при секретарі - Кругман А.М. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора, про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину, зміну частки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, - в с т а н о в и л а: У березні 2021 року ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , третя особа - Друга дніпровська державна нотаріальна контора (далі - Друга ДДНК), про визнання недійсним дубліката свідоцтва про право на спадщину, зміну частки та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, мотивуючи його тим, що 34/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 належить на праві власності відповідачеві ОСОБА_1 , 37/100 частин відповідачеві ОСОБА_3 . На підставі рішення виконкому Ленінської районної ради народних депутатів №102/9 від 13 березня 1992 року було затверджено акт ідеальних часток домоволодіння АДРЕСА_1 , відповідно до якого 29/100 частин визначено за ДУ-25, 34/100 частин належить ОСОБА_1 , 37/100 ОСОБА_3 . Вказувала, що 29/100 частин домоволодіння відповідає саме квартирі АДРЕСА_2 , в якій вона зареєстрована та проживає, що становить літ.Б-1 (квартира АДРЕСА_2 ), тамбур площею 1,6 м2, ванна площею 5,5 м2, котельня площею 2,7 м2, туалет площею 0,9 м2, кухня площею 4,6 м2, прихожа площею 10,2 м2, житлова площею 12,2 м2, житлова площею 9,2 м2, всього житловою площею 21,4 м2, загальною площею 46,9 м2. На підставі рішення виконкому Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №122 від 25 лютого 2009 року з нею укладено договір найму житлового приміщення. Реєстрація права власності на спірні 29/100 частин за територіальною громадою в особі Дніпровської міської ради не проводилася. Зазначала, що рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року було визнано недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом від 03 квітня 1996 року, посвідчене Другою ДДНК та зареєстроване в реєстрі за №4-1393, видане на ім`я ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внесені зміни до свідоцтва про право на спадщину за законом від 03 квітня 1996 року в частині розміру частки успадкованого домоволодіння з 34/100 частин на 1/2 частину та в адресі домоволодіння із будинок АДРЕСА_3 . 03 серпня 2016 року на підставі зазначеного рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська Другою ДДНК було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за реєстровим №1-386, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 992414912101, номер запису про право власності 15766692, підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 30807728 від 05 серпня 2016 року на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 . Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року скасовано, ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог відмовлено. Посилаючись на те, що підставою видачі дубліката свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину спірного домоволодіння АДРЕСА_1 було судове рішення від 15 січня 2013 року, яке скасоване постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, а 29/100 частин спірного домоволодіння було виділено їй у користування на підставі договору найму житлового приміщення, проте, реєстрація права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_1 порушує її права, а саме частина квартири, у якій вона зареєстрована та проживає на теперішній час, належить відповідачеві ОСОБА_1 , а тому просила суд ухвалити рішення, яким визнати недійсним дублікат свідоцтва про право на спадщину на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 , виданий Другою дніпровською державною нотаріальною конторою за реєстровим №1-386, змінити частку у праві власності ОСОБА_1 з 1/2 частини на 34/100 його частин та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний №30807728 від 05 серпня 2016 року, 1/2 частки домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку літ.А-1, площею 25,4 м2, житлового будинку Б-1 житловою площею 39,8 м2, В,Г - літні кухні, Д,Н,Е,Ж,З - сараї, К,М,И - вбиральні, Л - гараж, №2-6-споруди. Рішенням Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Скасовано рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний №30807728 від 05 серпня 2016 року, розмір частки 1/2 домоволодіння АДРЕСА_4 , яке складається із житлового будинку літ.А-1 площею 25,4 кв.м, житлового будинку літ.Б-1 житловою площею 39,8 кв.м, літ.В,Г - літня кухня, літ.Д,Н,Е,З - сараї, літ.К,М,И - вбиральні, літ.Л - гараж, №2-6 споруди. Змінено частку в праві власності ОСОБА_1 у домоволодінні АДРЕСА_4 із 1/2 частини на 34/100 його частини. Вирішено питання стосовно судових витрат. В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_1 , посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати за ним розмір частки 1/2 домоволодіння АДРЕСА_1 , яке складається із житлового будинку літ.А-1 площею 25,4 кв.м, житлового будинку літ.Б-1 житловою площею 39,8 кв.м, літ.В,Г - літня кухня, літ.Д,Н,Е,З - сараї, літ.К,М,И - вбиральні, літ.Л - гараж, №2-6 споруди. Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов помилкових висновків про наявність правових підстав для часткового задоволення позову. Наголошував на тому, що квартира АДРЕСА_2 не могла бути передана у користування позивачу та вона не мешкає за спірною адресою. Вказував про існування рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, яке він вважає законним та обґрунтованим. Учасники справи правом на надання відзиву на апеляційну скаргу не скористались. Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного. Статтями 12,81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Відповідно до ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Розглядаючи позов, суд має встановити фактичні обставини справи виходячи з фактичних правовідносин сторін, але в межах заявлених вимог. Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням виконкому Ленінської районної ради народних депутатів м.Дніпропетровська №102/9 від 13 березня 1992 року ОСОБА_5 було узаконено прибудови і господарські будівлі та затверджено акт ідеальних часток, відповідно до якого за ДУ-25 визначено 29/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 (а.с.18). На підставі свідоцтва про право на спадщину від 03 квітня 1996 року, посвідченого Другою ДДНК і зареєстрованого в реєстрі за №4-1393, відповідачу ОСОБА_1 належало 34/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5 , право власності на яке у встановленом порядку було зареєстровано в КП «ДМБТІ» (а.с.19). Згідно із довідкою №280 про склад сім`ї і зареєстрованих у житловому будинку осіб, виданої 13 січня 2021 року Департаментом адмінпослуг та дозвільних процедур Дніпровської міської ради, позивач ОСОБА_2 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_6 , з 14 листопада 2005 року (а.с.30). Відповідно до відомостей КП «ДМБТІ» ДОР, станом на 07 вересня 2005 року право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 зареєстровано на 34/100 частин за відповідачем ОСОБА_1 ; 5/12 частин - за ОСОБА_6 , право власності на 29/100 частин спірного домоволодіння на підставі рішення виконкому Ленінської районної ради №102/9 від 13 березня 1992 року визначено за ДУ-25, але право власності не оформлювалося (а.с.26). Відповідні відомості містяться у листі КП «ДМБТІ» від 29 червня 2011 року (а.с.86). Рішенням виконкому Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №122 від 25 лютого 2009 року було змінено умови договору найму житлового приміщення №2, яке знаходиться у АДРЕСА_5 , з вибулого ОСОБА_2 на ОСОБА_2 (а.с.20). 03 серпня 2016 року Другою ДДНК ОСОБА_1 було видано дублікат свідоцтва про право на спадщину за законом на 34/100 частин домоволодіння АДРЕСА_5 з відповідною частиною господарських будівель і споруд (а.с.109). Згідно з відомостями з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, право власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 на підставі дубліката свідоцтва про право на спадщину, виданого Другою ДДНК 03 серпня 2016 року і зареєстрованого в реєстрі за №1-386, та рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року зареєстровано за ОСОБА_1 , 37/100 частин - за ОСОБА_3 (а.с.27-28). Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року скасовано рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, яким свідоцтво про право на спадщину від 03 квітня 1996 року, видане ОСОБА_1 , визнано частково недійсним, та внесено зміни до свідоцтва стосовно розміру часток успадкованого спірного домоволодіння з 34/100 частин на 1/2 частину, та в номері домоволодіння з « АДРЕСА_5 » на буд.«35/37» (а.с.8-10); у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено, вирішено питання судових витрат (а.с. 11-16). Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_2 суд першої інстанції дійшов висновку про достатність правових підстав для задоволення позовних вимог саме в частині скасування рішення про державну реєстрацію та зміну розміру частки ОСОБА_1 , оскільки державним реєстратором рішення про реєстрацію права власності на 1/2 частину домоволодіння АДРЕСА_1 було ухвалено та вчинено на підставі рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, скасованого постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, тобто на підставі правовстановлюючого документу, який було скасовано. Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції у зв`язку з наступним. Правовідносини, пов`язані з державною реєстрацією прав на нерухоме майно та їх обтяжень, врегульовані Законом України від 01 липня 2004 року №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон №1952-IV). Відповідно до статті 1 Закону №1952-VI (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дія цього Закону поширюється на державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, розміщене на території України, та обтяжень таких прав. Згідно з частиною першою статті 2 Закону №1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Відповідно до статті 4 Закону №1952-VI державній реєстрації прав підлягають: 1) право власності; 2) речові права, похідні від права власності: право користування (сервітут); право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис); право забудови земельної ділянки (суперфіцій); право господарського відання; право оперативного управління; право постійного користування та право оренди (суборенди) земельної ділянки; право користування (найму, оренди) будівлею або іншою капітальною спорудою (їх окремою частиною), що виникає на підставі договору найму (оренди) будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладеного на строк не менш як три роки; іпотека; право довірчої власності; інші речові права відповідно до закону; 3) право власності на об`єкт незавершеного будівництва; 4) заборона відчуження та арешт нерухомого майна, податкова застава, предметом якої є нерухоме майно, та інші обтяження. Відповідно до частини першої статті 18 Закону №1952-VI державна реєстрація прав проводиться в такому порядку: 1) формування та реєстрація заяви в базі даних заяв; 2) прийняття документів, що подаються разом із заявою про державну реєстрацію прав, виготовлення їх електронних копій шляхом сканування (у разі подання документів у паперовій формі) та розміщення їх у Державному реєстрі прав; 3) встановлення черговості розгляду заяв про державну реєстрацію прав, що надійшли на розгляд; 4) перевірка документів на наявність підстав для зупинення розгляду заяви про державну реєстрацію прав, зупинення державної реєстрації прав та прийняття відповідних рішень; 5) прийняття рішення про державну реєстрацію прав або про відмову в такій реєстрації; 6) відкриття (закриття) розділу в Державному реєстрі прав та/або внесення до Державного реєстру прав відомостей про речові права на нерухоме майно та їх обтяження, про об`єкти та суб`єктів цих прав; 7) формування інформації з Державного реєстру прав для подальшого використання заявником; 8) видача документів за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав. Частиною другою вказаної статті передбачено, що перелік документів, необхідних для державної реєстрації прав, та порядок державної реєстрації прав визначаються Кабінетом Міністрів України у Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень. Положеннями статті 27 Закону №1952-VI визначено, що державна реєстрація права власності та інших речових прав проводиться на підставі: 1) укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката; 2) свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя у разі смерті одного з подружжя, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 3) свідоцтва про право на спадщину, виданого нотаріусом або консульською установою України, чи його дубліката; 4) виданого нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) та свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів), якщо прилюдні торги (аукціони) не відбулися, чи їх дублікатів; 5) свідоцтва про право власності, виданого органом приватизації наймачам житлових приміщень у державному та комунальному житловому фонді, чи його дубліката; 6) свідоцтва про право власності на нерухоме майно чи його дубліката, виданого до 01 січня 2013 року органом місцевого самоврядування або місцевою державною адміністрацією; 7) рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийнятого власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном; 8) державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право власності на землю, державного акта на право власності на земельну ділянку або державного акта на право постійного користування землею, виданих до 01 січня 2013 року; 9) рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно; 10) ухвали суду про затвердження (визнання) мирової угоди; 11) заповіту, яким установлено сервітут на нерухоме майно; 12) рішення уповноваженого законом органу державної влади про повернення об`єкта нерухомого майна релігійній організації; 13) рішення власника майна, уповноваженого ним органу про передачу об`єкта нерухомого майна з державної у комунальну власність чи з комунальної у державну власність або з приватної у державну чи комунальну власність; 14) інших документів, що відповідно до законодавства підтверджують набуття, зміну або припинення прав на нерухоме майно. Процедура проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, перелік документів, необхідних для її проведення, права та обов`язки суб`єктів у сфері державної реєстрації прав, а також процедура взяття на облік безхазяйного нерухомого майна визначена Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2015 року №1127 (далі - Порядок №1127). Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Згідно з частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Порушенням вважається такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке; порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначає порушене, невизнане чи оспорюване право або охоронюваний законом інтерес, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову. Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (подібні висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі №338/180/17 (провадження №14-144цс18) (пункт 57), від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16 (провадження №12-187гс18) (пункт 40), від 30 січня 2019 року у справі №569/17272/15-ц (провадження №14-338цс18), від 11 вересня 2019 року у справі №487/10132/14-ц (провадження 14-364цс19) (пункт 89), від 16 червня 2020 року у справі №145/2047/16-ц (провадження №14-499цс19)(пункт 7.23)). Розглядаючи справу, суд має з`ясувати: 1) з яких саме правовідносин сторін виник спір; 2) чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; 3) чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права позивача; 4) чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права у спірних правовідносинах. Якщо суд дійде висновку, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню (подібний висновок викладений у пунктах 6.6,6.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі №916/1415/19 (провадження №12-80гс20), на яку як на підставу касаційного оскарження посилається заявник. Застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду (принцип процесуальної економії) (правова позиція, викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 квітня 2021 року у справі №910/10011/19, провадження №12-84гс20). Позивачем доведено порушення її прав, саме реєстрацією за відповідачем ОСОБА_1 права власності на 1/2 частину спірного домоволодіння та доводи апеляційної скарги цього не спростовують. Посилання апеляційної скарги на існування рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, з яким він повністю погоджується, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 січня 2013 року, яким свідоцтво про право на спадщину від 03 квітня 1996 року, видане ОСОБА_1 , визнано частково недійсним, та внесено зміни до свідоцтва стосовно розміру часток успадкованого спірного домоволодіння з 34/100 частин на 1/2 частину, та в номері домоволодіння з « АДРЕСА_5 » на буд.«35/37» скасовано та у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Колегія суддів звертає увагу на те, що постановою Верховного Суду від 04 листопада 2021 року постанову Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року залишено без змін. Постановою Дніпровського апеляційного суду від 23 лютого 2021 року, яка набрала законної сили та не може бути поставлена під сумнів, було встановлено, що право власності на 29/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1 визначено за ДУ-25 та виділено у користування ОСОБА_2 за договором найму житлового приміщення, відповідно до рішення виконавчого комітету Ленінської районної у м.Дніпропетровську ради №122 від 25 лютого 2009 року. Заявник зареєстрована за вказаною адресою та проживає у спірному житловому приміщенні. У зв`язку з чим доводи апеляційної скарги в частині того, що частина домоволодіння не могла бути передана у користування позивачу та вона не мешкає за спірною адресою, є хибними. Інші доводи не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці. Проте відповідно до вимог ст.89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена. Вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи. За таких обставин, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, тому апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а рішення має бути залишено без змін. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-383 ЦПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 07 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Головуючий: Демченко Е.Л. Судді: Куценко Т.Р. Макаров М.О.