Постанова 4820 № 686/14821/21

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року м. Хмельницький Справа № 686/14821/21 Провадження № 22-ц/4820/737/22 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: П`єнти І.В. (суддя-доповідач), Корніюк А.П., Талалай О.І. секретар судового засідання Гриньова А.М. за участю: позивача ОСОБА_1 та представників відповідачів Желізняка З.Р., Гринишена І.П. розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу №686/14821/21 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції України в Хмельницькій області, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, Головного управління Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року (суддя Палінчак О.М.). Заслухавши доповідача, пояснення учасника справи та представників учасників справи, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з доводами апеляційної скарги, суд в с т а н о в и в: У червні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ГУНП України в Хмельницькій області, Спеціалізованої прокуратури у військовій та оборонній сфері Західного регіону, ГУ Державної казначейської служби України у Хмельницькій області про відшкодування майнової і моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового розслідування та прокуратури. В обґрунтування позову зазначав, що 23 червня 2020 року ухвалою Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 676/6116/18, провадження № 1-кп/689/59/20, кримінальне провадження №42018140400000102, відомості про яке 14.05.2018 внесені до ЄРДР, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 Кримінального Кодексу України, закрито на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України. 17 грудня 2020 року ухвалою Тернопільського апеляційного суду апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону залишено без задоволення, а ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року без змін. 15 березня 2021 року ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 676/6116/18, провадження № 51-3301ск 20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року. Позивач вважав, що закриття кримінального провадження на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, є реабілітуючою підставою, оскільки не встановлює його вини у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України Посилався на те, що ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року встановлено, що ОСОБА_1 не висунуто обвинувачення у спосіб, передбачений законом, обвинувальний акт складений поза строками, визначеними ст. 219 КПК України, а тому є незаконним, що унеможливлює його розгляд судом та прийняття судом іншого рішення, крім передбаченого п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України, які можуть бути прийняті судом лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення та в межах висунутого обвинувачення. Вказував, що у зв`язку з ухваленням рішення про закриття кримінального провадження він не є підозрюваним та не є обвинуваченим у кримінальному провадженні, його вина у вчиненні кримінального правопорушення у прийнятому судом рішенні не встановлювалась. Зазначав, що закриття ухвалою Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 676/6116/18, провадження № 1-кп/689/59/20, кримінального провадження №42018140400000102 встановлює незаконність його повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, взяття і тримання під вартою, проведення в ході кримінального провадження обшуку за місцем його проживання, накладення арешту на майно, відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежили права позивача, що згідно п 1ч. 1 ст. 1, с. 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є шкодою, яка підлягає відшкодуванню громадянинові. Крім того, на думку позивача, ухвали Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької, Тернопільського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року, Касаційного кримінального суду Верховного Суду 15 березня 2021 року є судовими рішеннями, на підставі яких, встановлено факт: незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що після повідомлення про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 Кримінального КПК України, та у встановлений строк не висунуто обвинувачення; незаконність дій та інших процесуальних дій, які обмежують чи порушують права та свободи громадян, яким є складання, затвердження обвинувального акту та направлення його до суду, яким ОСОБА_1 висунуто обвинувачення поза строками визначеними ст. 219 КПК України; є по суті закриттям кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, що також надає право на відшкодування шкоди в порядку, визначеному Законом України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду». Посилався також на те, що внаслідок закриття кримінального провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, усі процесуальні та слідчі дії, якими обмежено права та свободи позивача, є незаконними та надають йому право на відшкодування. Наслідком незаконного притягнення до кримінальної відповідальності є і його звільнення зі служби в органах поліції. А тому вважає, що на його користь підлягає відшкодуванню заробіток, який він втратив внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, у розмірі 12 130 грн 17 коп. А також витрати на правничу допомогу в кримінальному провадженні в розмірі 101 000 грн. Зазначав, що внаслідок незаконного затримання та утримання під вартою йому було завдано і моральної шкоди, що полягає у душевних стражданнях, переживаннях, втраті сну та докладанні зусиль для відновлення свого порушеного права, та яку позивач оцінює в розмірі 12 000 грн за незаконне затримання та 18 000 грн за незаконне утримання під вартою. Також позивач вважав, що на його користь підлягає відшкодуванню моральна шкода внаслідок незаконного повідомлення про підозру у розмірі 108 000 грн, моральна шкода внаслідок незаконного обрання запобіжного заходу та перебування під вартою з 18.05.2018 по 27.06.2018 в розмірі 120 000 грн, моральна шкода у зв`язку з незаконною дією запобіжного заходу у вигляді застави з 27.06.2018 по 15.01.2021 у розмірі 55800 грн, моральна шкода внаслідок незаконного проведення обшуку в розмірі 12 000 грн, моральна шкода внаслідок незаконного накладення арешту на майно в розмірі 38 400 грн, моральна шкода внаслідок незаконного відсторонення від посади в розмірі 6 000 грн, моральна шкода внаслідок складання, затвердження та направлення обвинувального акті після закінчення строку досудового розслідування в розмірі 270 000 грн, та моральна шкода внаслідок перебування протягом 34 місяців під слідством і судом в розмірі 244 800 грн А тому, звертаючись до суду, позивач просив стягнути з Державного бюджету України на його користь завдану ГУНП України в Хмельницькій області, Спеціалізованою прокуратурою у військовій та оборонній сфері Західного регіону майнову (матеріальну) шкоду в розмірі 12 130 грн 17 коп, моральну шкоду в загальному розмірі 867 000 грн, витрати на правову допомогу в розмірі 101 000 грн. Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 не погоджується з рішенням суду першої інстанції, просить його скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позовних вимог. Посилається на неповне з`ясування судом, обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд не врахував того, що кримінальне провадження закрите ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року, не містить оцінки жодного матеріалу та посилання на докази, які б підтверджували подію кримінального правопорушення, наявність у діянні складу кримінального правопорушення, та його причетність до вчинення кримінального правопорушення. В ухвалі суду надано оцінку лише обвинувальному акту, визнавши його незаконним, тобто, таким який складений поза строками, визначеними ст. 219 КПК України, та який не підлягає розгляду судом. ОСОБА_1 у зв`язку з прийняттям рішення про закриття кримінального провадження з підстав п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України не є підозрюваним та не є обвинуваченим у кримінальному провадженні, його вина у вчиненні кримінального правопорушення у прийнятому судом рішенні не встановлювалась. На думку апелянта, закриття ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області у справі №676/6116/18 кримінального провадження №42018140400000102, відомості про яке 14.05.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань по обвинувачення ОСОБА_1 , у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, є по своїй суті закриттям кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати, а також є судовим рішенням, яке встановлює незаконне повідомлення про підозру ОСОБА_1 , його незаконне взяття та тримання під вартою, незаконне проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , незаконне накладення арешту на майно, його незаконне відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права ОСОБА_1 , що згідно п. 1. ч . 1 ст. 1 статті 2 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконним діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» є шкодою, яка підлягає відшкодуванню громадянинові, а також є судовим рішенням, на підставі якого встановлено факт незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування. Апелянт вважає, що ухвалені судові рішення не встановлюють вину ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України та не встановлюють події кримінального правопорушення. ГУНП України в Хмельницькій області подало відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити без задоволення апеляційну скаргу ОСОБА_1 , а рішення суду першої інстанції - без змін. Посилається у відзиві на необґрунтованість доводів, викладених в апеляційній скарзі, вважає рішення суду першої інстанції законним і обґрунтованим. В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримав апеляційну скаргу. Представники відповідачів Желізняк З.Р. та Гринишен І.П. в судовому засіданні просили апеляційну скаргу залишити без задоволення. Представник відповідача ГУ ДКС в Хмельницькій області в судове засідання не з`явився, про день, місце і час слухання справи повідомлений належним чином. Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав. Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом першої інстанції правильно встановлено, що 23 червня 2020 року ухвалою Ярмолинецького міськрайонного суду Хмельницької області у справі № 676/6116/18, провадження №1-кп/689/59/20, клопотання обвинуваченого ОСОБА_1 , про закриття кримінального провадження задоволено; кримінальне провадження № 42018140400000102, відомості про яке 14.05.2018 внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, закрито на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України - у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України. 17 грудня 2020 року ухвалою Тернопільського апеляційного суду у у справі № 676/6116/18 провадженні №11-кп/817/268/20 апеляційну скаргу прокурора військової прокуратури Хмельницького гарнізону Кучерявого П.Й. залишено без задоволення, а ухвалу Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 23 червня 2020 року без змін. 15 березня 2021 року ухвалою Касаційного кримінального суду Верховного Суду у справі № 676/6116/18, провадження № 51-3301ск 20 відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 17 грудня 2020 року щодо ОСОБА_1 . Зазначеними судовими рішеннями встановлено, що відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 368 КК України щодо ОСОБА_1 внесені за №42018140400000102 до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14.05.2018. 17.05.2018 ОСОБА_1 заступником начальника відділу розслідування злочинів загальнокримінальної спрямованості слідчого управління Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області майором поліції Баштанюком О.В. за погодженням з прокурором військової прокуратури Хмельницького гарнізону старшим лейтенантом юстиції Кучерук А.М. повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України. Постановою військового прокурора Хмельницького гарнізону Стражника О.В. від 10.07.2018 про продовження строку досудового розслідування продовжено строк досудового розслідування кримінального провадження до 3 (трьох) місяців, тобто до 17.08.2018. Строк досудового розслідування закінчувався 17 серпня 2018 року, а 15 серпня 2018 року повідомлено про завершення досудового розслідування та надання доступу до матеріалів досудового розслідування. В подальшому, після встановлення строку на ознайомлення з матеріалами досудового розслідування до 03 вересня 2018 року, залишок строку досудового розслідування становив 2 дні, а тому судом встановлено, що досудове розслідування у даному кримінальному провадженні повинно бути закінчено 05 вересня 2018 року. Супровідний лист про направлення обвинувального акту до суду підготовлено 08 вересня 2018 року, а обвинувальний акт доставлено нарочно безпосередньо до суду 12 вересня 2018 року. Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що закриття кримінальної справи на підставі пункту 10 частини першої статті 284 КПК України у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений ст. 219 КПК України, не є підставою виникнення права на відшкодування шкоди, оскільки ця обставина не є реабілітуючою. Крім того, позивачем не доведено наявність причинно-наслідкового зв`язку між шкодою та протиправною поведінкою з боку відповідачів, а тому суд дійшов висновку про відсутність передбачених законом підстав для задоволення позовних вимог. Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції. Підстави закриття кримінального провадження - це визначені законом факти (обставини), що встановлюються під час кримінального провадження, які виключають можливість подальшого здійснення цього провадження або ж вказують на недоцільність його проведення, внаслідок чого приймається рішення про його закриття. Відповідно до ч. 1 ст. 284 КПК України, кримінальне провадження закривається в разі, якщо: 1) встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи в суді і вичерпані можливості їх отримати; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення, у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 3-1) не встановлено особу, яка вчинила кримінальне правопорушення,у разі закінчення строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, крім випадків вчинення особливо тяжкого злочину проти життя чи здоров`я особи або злочину, за який згідно із законом може бути призначено покарання у виді довічного позбавлення волі; 4) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 5) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 6) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 7) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством; 8) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 9) стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; 9-1) існує не скасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1,2,4,9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності. Учасники кримінального провадження мають право заявляти клопотання слідчому, дізнавачу, прокурору про закриття кримінального провадження за наявності передбачених цим пунктом підстав; 10) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Слідчий, дізнавач, прокурор зобов`язані закрити кримінальне провадження також у разі, коли строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, закінчився та жодній особі не було повідомлено про підозру. Закриття кримінального провадження можливе лише за наявності хоча б однієї з підстав визначених законом. Залежно від юридичних наслідків, які наступають у результаті закриття кримінального провадження, підстави поділяють на реабілітуючі та нереабілітуючі Реабілітуючі - це ті, які свідчать про повну невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, що їй інкримінується, тягнуть за собою зняття з неї підозри, відновлення її доброго імені, гідності та репутації, а також відшкодування (компенсація) шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю. До реабілітуючих підстав належать: 1)встановлена відсутність події кримінального правопорушення; 2) встановлена відсутність в діянні складу кримінального правопорушення; 3) не встановлені достатні докази для доведення винуватості особи у суді і вичерпані можливості їх отримати. Разом з тим, нереабілітуючі підстави закриття кримінального провадження означають, що стосовно особи зібрано достатньо доказів для підозри у вчиненні кримінального правопорушення, однак у силу певних обставин кримінальне провадження щодо цієї особи виключається. Нереабілітуючими підставами закриття кримінального провадження є такі підстави: 1) набрав чинності закон, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою; 2) помер підозрюваний, обвинувачений, крім випадків, якщо провадження є необхідним для реабілітації померлого; 3) існує вирок по тому самому обвинуваченню, що набрав законної сили, або постановлена ухвала суду про закриття кримінального провадження по тому самому обвинуваченню; 4) потерпілий, а у випадках, передбачених цим Кодексом, його представник відмовився від обвинувачення у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення, крім кримінального провадження щодо кримінального правопорушення, пов`язаного з домашнім насильством; 5) стосовно кримінального правопорушення, щодо якого не отримано згоди держави, яка видала особу; 6) стосовно податкових зобов`язань особи, яка вчинила дії, передбачені статтею 212 Кримінального кодексу України, досягнутий податковий компроміс відповідно до підрозділу 9-2розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України; 7) існує не скасована постанова слідчого, дізнавача, прокурора про закриття кримінального провадження з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 4, 9 цієї частини, у кримінальному провадженні щодо того самого діяння, що розслідувалося з дотриманням вимог щодо підслідності; 8) після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, крім випадку повідомлення особі про підозру у вчиненні тяжкого чи особливо тяжкого злочину проти життя та здоров`я особи. Відповідно до статті 1 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду», підлягає відшкодуванню шкода: - завдана громадянинові внаслідок незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян; - незаконного застосування адміністративного арешту чи виправних робіт, незаконної конфіскації майна, незаконного накладення штрафу; - незаконного проведення оперативно-розшукових заходів, передбачених законами України «Про оперативно-розшукову діяльність», «;Про організаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю» та іншими актами законодавства. Згідно зі статтею 2 зазначеного Закону, право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає у випадках: постановлення виправдувального вироку суду; встановлення в обвинувальному вироку суду чи іншому рішенні суду (крім ухвали суду про призначення нового розгляду) факту незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують чи порушують права та свободи громадян, незаконного проведення оперативно-розшукових заходів; закриття кримінального провадження за відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати; закриття справи про адміністративне правопорушення. За змістом вказаної норми, право на відшкодування шкоди мають лише особи, відносно яких закриття кримінального провадження відбулось у зв`язку з відсутністю події кримінального правопорушення, відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення або не встановленням достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпанням можливостей їх отримати, тобто на підставі пунктів 1, 2, 3, 3-1 ч. 1 ст. 284 КПК України. Перелік підстав, за наявності яких виникає право на відшкодування моральної та матеріальної шкоди відповідно до вимог Закону є вичерпним. Матеріалами справи встановлено, що кримінальне провадження відносно ОСОБА_1 закрито на підставі п.10 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з тим, що після повідомлення особі про підозру закінчився строк досудового розслідування, визначений статтею 219 цього Кодексу, і така підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою. При цьому, позивач ОСОБА_1 надав свою згоду (заявив відповідне клопотання) на завершення кримінального провадження у зазначеній формі, без використання своїх прав на доведення своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення. З урахуванням викладеного, суд першої інстанції правильно виходив з того, у позивача не виникло право на відшкодування майнової (середнього грошового забезпечення та витрат на правову допомогу) і моральної шкоди, оскільки відсутні визначені Законом підстави для такого відшкодування. Відповідно до статтей 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду, зокрема, є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди. Частинами першою, другою та сьомою статті 1176 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом. Відповідно до статті 81 ЦПК України, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. З позовної заяви та матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 , висловлюючи свої доводи щодо відшкодування йому моральної шкоди, завданої протиправними діями і процесуальними рішеннями органів досудового розслідування: незаконним затриманням 16 травня 2018 року та утриманням його під вартою з 16 травня 2018 року по 18 травня 2018 року; незаконним повідомленням про підозру; незаконним обранням йому запобіжного заходу та його перебування під вартою з 18 травня 20018 року по 27 червня 2018 року; незаконною дією запобіжного заходу у вигляді застави на протязі з 27 червня 2018 року по 15 січня 2021 року; проведенням незаконного обшуку; незаконним перебуванням його майна під арештом; незаконним відстороненням його від посади; незаконним складанням, затвердженням та направленням обвинувального акту після закінчення строку досудового розслідування, визначеного статтею 219 КПК України, відповідно і незаконним висуненням обвинувачення; незаконним перебуванням протягом 34 місяців під слідством та судом, не довів жодними належними та допустимими доказами фактів заподіяння йому такої шкоди, протиправності дій відповідачів, наявності причинного зв`язку між шкодою і протиправними діяннями відповідачів та виною останніх в її заподіянні. Безпідставними є доводи апеляційної скарги про те, що закриття ухвалою Ярмолинецького районного суду Хмельницької області у справі №676/6116/18 кримінального провадження №42018140400000102 на підставі п. 10 ч. 1 ст. 284 КПК України, є по своїй суті закриттям кримінального провадження за відсутності події кримінального правопорушення, відсутності у діянні складу кримінального правопорушення або не встановлення достатніх доказів для доведення винуватості особи у суді і вичерпання можливостей їх отримати, а також є судовим рішенням, яке встановлює незаконність повідомлення про підозру ОСОБА_1 , його незаконне взяття та тримання під вартою, незаконне проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_1 , незаконне накладення арешту на майно, його незаконне відсторонення від роботи та інших процесуальних дій, що обмежують права ОСОБА_1 , незаконне повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, оскільки судовим рішенням не встановлювалась протиправність дій та рішень органу досудового розслідування в ході здійснення досудового розслідування, крім того, зазначена підстава закриття кримінального провадження не є реабілітуючою та не виправдовує особу, яка вчинила кримінальне діяння. Інші доводи апеляційної скарги не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність, а зводяться до переоцінки доказів і незгоди апелянта з висновками суду щодо їх оцінки стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом у даній справі. Такі доводи фактично зводяться до викладення обставин справи із наданням коментарів та тлумаченням норм чинного законодавства на власний розсуд. Порушень процесуального закону, які б були підставою для скасування рішення, судом першої інстанції не допущено. Рішення суду ґрунтується на повно, всебічно досліджених матеріалах справи, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається. Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 03 лютого 2022 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 13 червня 2022 року. Суддя-доповідач І.В. П`єнта Судді: А.П. Корніюк О.І. Талалай