Ухвала КЦС ВС № 569/18933/19

Ухвала 13 червня 2022 року місто Київ справа № 569/18933/19 провадження № 61-4883ск22 Верховний Суд, який діє у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Погрібного С. О. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В., вивчив касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та судове слідство, ВСТАНОВИВ: І. ФАБУЛА СПРАВИ Стислий виклад позиції позивачів ОСОБА_1 у жовтні 2019 року звернулася до суду з позовом до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та судове слідство, у розмірі 3 672 240, 00 грн. Стислий виклад змісту рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням від 24 січня 2020 року Рівненський міський суд Рівненської області частково задовольнив позов ОСОБА_1 . Суд стягнув з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди суму 800 000, 00 грн. Здійснив розподіл судових витрат. Постановою від 03 травня 2022 року Рівненський апеляційний суд залишив без задоволення апеляційні скарги ОСОБА_1 та Офісу Генерального прокурора, рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року - без змін. ІІ. ВИМОГИ та АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Офіс Генерального прокурора 01 червня 2022 року із застосуванням засобів поштового зв`язку подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить змінити рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року в частині розміру відшкодування на користь ОСОБА_1 моральної шкоди шляхом його зменшення, у іншій частині рішення судів залишити без змін. Визначення заявником підстав касаційного оскарження Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частина третя статті 3 ЦПК України). Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у випадках, врегульованих процесуальним законом. Вивчивши зміст касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що касаційна скарга містить виклад підстав касаційного оскарження відповідно до вимог статті 389 ЦПК України. Заявник у касаційній скарзі зазначає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно застосували норми матеріального права та порушили норми процесуального права, як підстави касаційного оскарження наведених судових рішень визначив, що: - (1) суди першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних рішеннях застосували норми права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17, від 22 грудня 2021 року у справі № 202/1722/19-ц, у яких визначено, що розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим ніж достатньо для розумного задоволення потреб і не повинен призводити до її безпідставного збагачення. Отже, серед підстав касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначив ті підстави, які згадані у пункті 1, частини другої статті 389 ЦПК України, що свідчить про виконання ним вимог пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України щодо форми та змісту касаційної скарги. IІІ. ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ЩОДО ЗУПИНЕННЯ ВИКОНАННЯ РІШЕНЬ СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ У касаційній скарзі заявник просить зупинити виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року. Згідно з частиною восьмою статті 394 ЦПК України за наявності клопотання особи, яка подала касаційну скаргу, суд у разі необхідності вирішує питання про зупинення виконання рішення (ухвали) суду або зупинення його дії. Клопотання про зупинення виконання (дії) судового рішення має бути мотивованим, містити достатні та обґрунтовані підстави для зупинення виконання судового рішення, підтверджені певними доказами, зокрема, у разі відкриття виконавчого провадження з примусового виконання рішення суду має бути надано копію такої постанови. Вирішуючи питання про зупинення виконання (дії) судового рішення, суд касаційної інстанції враховує існування об`єктивної потреби у цьому, зокрема у разі ймовірності ускладнення повторного розгляду справи внаслідок можливого скасування судового рішення, забезпечення дотримання балансу інтересів сторін, запобігання порушенню прав осіб, які брали участь у справі та які не брали такої участі, але рішенням суду вирішено питання про їх права, свободи чи обов`язки. Враховуючи те, що заявник не навів обґрунтованих підстав, за яких суд касаційної інстанції може зупинити виконання рішень судів першої та апеляційної інстанцій, не підтверджено ризики ймовірності настання негативних наслідків для заявників, оскільки не надано докази відкриття виконавчого провадження та початку примусового виконання оскаржуваного рішення, клопотання задоволенню не підлягає. У таких висновках визначальними є, зокрема, засади цивільного процесу, визначені у статтях 12 та 13 ЦПК України. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина третя статті 12 ЦПК України). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України). IV. ЗАГАЛЬНІ ВИСНОВКИ ЩОДО ВІДКРИТТЯ КАСАЦІЙНОГО ПРОВАДЖЕННЯ Касаційна скарга подана з дотриманням вимог статті 392 ЦПК України, а наведені підстави касаційного оскарження відповідають положенням статті 389 ЦПК України. Суд не встановив наявності достатніх й обґрунтованих підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтями 389, 390, 392, 394, 395 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ: Відкрити касаційне провадження у справі. Витребувати із Рівненського міського суду Рівненської області цивільну справу № 569/18933/19 за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Офісу Генерального прокурора про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування та судове слідство. У задоволенні клопотання про зупинення виконання рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 24 січня 2020 року та постанови Рівненського апеляційного суду від 03 травня 2022 року відмовити. Надіслати учасникам справи копії касаційної скарги та доданих до неї документів, роз`яснити їм право подати відзив на касаційну скаргу, який за формою і змістом має відповідати вимогам статті 395 ЦПК України, у строк тривалістю в десять днів від моменту отримання копії цієї ухвали суду. Провести попередній розгляд справи колегією у складі трьох суддів. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді С. О. Погрібний І. Ю. Гулейков О. В. Ступак