Ухвала КЦС ВС № 757/67183/21-ц

Ухвала 07 червня 2022 року м. Київ справа № 757/67183/21-ц провадження № 61-4832ск22 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Грушицького А. І., Литвиненко І. В., розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року про відмову у відкритті провадження у справі та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська 10А», про визнання протиправним (незаконним) рішення загальних зборів, ВСТАНОВИВ: У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду міста Києва з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська 10А» (далі - ОСББ «Лютеранська 10А») про визнання протиправними (незаконними) рішень загальних зборів, прийнятих в період 2019-2021 років за протоколами загальних зборів ОСББ «Лютеранська 10А» №13 від 20 лютого 2019 року, №14 від 07 жовтня 2019 року, №15 від 08 грудня 2020 року та №16 від 25 листопада 2021 року щодо встановлення різних часток у загальному обсязі внесків і платежів на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку для власників квартири (квартир) та/або нежитлових приміщень та встановлення з 01 січня 2022 року розміру такої частки в сумі 14,24 грн за кв.м за місяць з власників квартир та/або нежитлових приміщень, що складається з 12,51 грн за кв.м на утримання будинку та прибудинкової території, та 1,73 грн за кв.м як внеску в ремонтний, резервний спеціальний фонд. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року, відмовлено у відкритті провадження у цій справі, у зв`язку з тим, що справу належить розглядати за правилами господарського судочинства (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України). 01 червня 2022 року ОСОБА_1 до Верховного Суду подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просив судові рішення попередніх інстанцій скасувати та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті в порядку цивільного судочинства. Вивчивши касаційну скаргу та додані до неї матеріали, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, з урахуванням такого. Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції. Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Поняття «суд, встановлений законом» включає в себе у тому числі таку складову, як дотримання усіх правил юрисдикції та підсудності. Судова юрисдикція - це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства, якими є цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне. Згідно із частиною першою статті 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до їх відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Частиною першою статті 3 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Правила визначення компетенції судів щодо розгляду цивільних справ передбачені статтею 19 ЦПК України, відповідно до частини першої якої суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Згідно з частиною першою статті 2 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому сторонами в господарському процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу (частина перша статті 45 ГПК України). Так, вказаною нормою передбачено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням. Таким чином, стороною у господарському процесі може бути і фізична особа, яка не є підприємцем. Предметна та суб`єктна юрисдикція господарських судів визначена у статті 20 ГПК України. Пунктом 3 частини першої статті 20 ГПК України встановлено, що господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що позивач є співвласником нежитлового приміщення у багатоквартирному будинку, а виниклий спір стосується саме захисту його прав як співвласника та користування майна багатоквартирного будинку, порушеного, на його думку, діяльністю юридичної особи, а тому цей спір є найбільш наближеним до спорів, пов`язаних з діяльністю юридичної особи, відтак повинен розглядатися за правилами господарського судочинства. Верховний Суд погоджується із відповідними висновками судів попередніх інстанцій, оскільки вони відповідають нормам чинного законодавства, якими регулюються спірні правовідносини. Оцінивши предмет спору та заявлений позивачем суб`єктний склад, суди попередніх інстанцій дійшли вірного висновку про те, що цей спір підлягає розгляду за правилами господарського судочинства в порядку, та на підставі пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України у відкритті провадження в порядку цивільного судочинства відмовлено. Рішення судів першої та апеляційної інстанції відповідають висновкам викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 813/6286/15 (провадження № 14-576апп18), від 06 лютого 2019 року у справі № 462/2646/17 (провадження № 12-1272апп18), 02 жовтня 2019 року № 510/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19). Зазначені ОСОБА_1 у касаційній скарзі аргументи Верховний Суд вважає необґрунтованими та виключно його суб`єктивними судженнями, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів та незгоди з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях. Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень убачається, що скарга є необґрунтованою, правильне застосування судами пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судових рішень, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою. Оскільки у відкритті касаційного провадження відмовлено, інші клопотання ОСОБА_1 вирішенню не підлягають. Керуючисьчастинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду УХВАЛИВ : Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду міста Києва від 20 грудня 2021 рокупро відмову у відкритті провадження у справі та постанову Київського апеляційного суду від 18 травня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Лютеранська 10А», про визнання протиправним (незаконним) рішення загальних зборів. Додані до скарги матеріали повернути заявнику. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді Є. В. Петров А. І. Грушицький І. В. Литвиненко