Постанова КГС ВС № 909/1425/13

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року м. Київ cправа № 909/1425/13 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Случа О.В. - головуючого, Волковицької Н.О., Могил С.К., за участю секретаря судового засідання - Мазуренко М.В., розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина" на постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2021 року (головуючий - Бойко С.М., судді: Матущак О.І., Якімець Г.Г.) і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2021 року (головуючий - Кобецька С.М., судді: Стефанів Т.В., Максимів Т.В.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" до Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Колективного підприємства "Київтрансрейс-511" про звернення стягнення на предмет іпотеки. (у судовому засіданні оголошувалась перерва з 31.05.2022 до 07.06.2022) ІСТОРІЯ СПОРУ Узагальнений зміст позовних вимог і підстав позову

1. Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк" (далі також "Позивач") звернулося у Господарський суд Івано-Франківської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина" (далі також "Відповідач") про звернення стягнення на предмет іпотеки. 1.1. Заявлені позовні вимоги з посиланням на приписи статей 512, 526, 610, 1049 Цивільного кодексу України та статей 33, 34 Закону України "Про іпотеку" були обґрунтовані наявністю права Позивача (як іпотекодержателя) на задоволення своїх кредиторських вимог за рахунок майна Відповідача (як іпотекодавця), оскільки останній виступив майновим поручителем Колективного підприємства "ВГК" (як боржника) за кредитним договором, умови якого боржником було порушено. Узагальнений зміст і обґрунтування рішень судів попередніх інстанцій

2. В процесі розгляду справи Позивача було замінено правонаступником - Товариством з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Траст Фінанс" (далі також ТОВ "ФК "Траст Фінанс"); змінено найменування Відповідача з Публічного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина" на Приватне акціонерне товариство "Івано-Франківськшкірсировина" (далі також ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина"); залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні Відповідача - Колективне підприємство "ВГК" та замінено його на правонаступника - Колективне підприємство "Київтрансрейс-511" (далі також "Третя особа", КП "Київтрансрейс-511").

3. Рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 03.06.2021 позов задоволено повністю. 3.1. Звернено стягнення на адміністративно - виробничі та складські приміщення, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Пресмашівська, буд. 10, а саме: адміністративний будинок, літера за планом земельної ділянки "А", загальною площею 10 554, 2 кв.м.; склад хімікатів, літера за планом земельної ділянки "В", загальною площею 621, 6 кв.м.; трансформаторну, літера за планом земельної ділянки "Д", загальною площею 61, 5 кв.м.; прохідну, літера за планом земельної ділянки "Ж", загальною площею 28, 9 кв.м.; вантажний участок - навіс, літера за планом земельної ділянки "З", загальною площею 383, 0 кв.м., які належать ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" в рахунок погашення заборгованості КП "Київтрансрейс-511" перед ТОВ "ФК "Траст Фінанс" за кредитним договором № 12-1/16 від 23.03.2005 в розмірі 606 096 доларів США, що еквівалентно 17 009 599, 36 грн по курсу НБУ на 23.04.2021 заборгованості по тілу кредиту згідно умов кредитного договору № 12-1/16 від 23.03.2005 (з додатками та додатковими угодами), 7 669, 92 доларів США, що еквівалентно 215 250, 16 грн по курсу НБУ на 23.04.2021 - заборгованості по відсотках, 15 202, 23 грн пені, шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, встановленої Законом України "Про виконавче провадження" та передано в управління ТОВ "ФК "Траст Фінанс" предмет іпотеки на період його реалізації, шляхом зобов`язання ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" передати ТОВ "ФК "Траст Фінанс" оригінали господарських та/або цивільних договорів стосовно предмета іпотеки, чинних і діючих на момент передачі, забезпечення вільного доступу Позивача до предмета іпотеки, надання ТОВ "ФК "Траст Фінанс" з метою отримання доходів від управління предметом іпотеки прав укладати і припиняти будь-які угоди відносно предмета іпотеки, за виключенням тих, які передбачають його відчуження.

4. Узагальнено рішення місцевого господарського суду мотивовано аргументами про те, що обставини неналежного виконання боржником - КП "Київтрансрейс-511" (за якого поручився Відповідач) своїх обов`язків за кредитним договором та розмір такої заборгованості вже встановлені рішенням господарського суду від 29.12.2015 у справі № 909/1411/13, а тому вимоги Позивача у даній справі є цілком підставними, позаяк погоджуючись на роль майнового поручителя - ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" усвідомлювало усі наслідки, що з цим пов`язані, зокрема, і у вигляді задоволення вимог кредитора за рахунок власного майна.

5. За наслідками перегляду справи в апеляційному порядку, постановою Західного апеляційного господарського суду від 17.11.2021, рішення господарського суду першої інстанції було залишено без змін.

6. Апеляційний господарський суд повністю погодився із висновками місцевого господарського суду щодо підставності позовних вимог. Окремо господарський суд апеляційної інстанції відмітив необґрунтованість доводів Відповідача про те, що у спірних правовідносинах не відбулося переходу прав вимоги до ТОВ "ФК "Траст Фінанс", а також і про те, що судове рішення у справі № 909/1411/13 не створює преюдиції по відношенню до ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина". Касаційна скарга

7. Не погодившись із прийнятими рішеннями, Відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати, а дану справу направити на новий розгляд. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Узагальнені доводи касаційної скарги

8. Скаржник стверджує, що рішення судів попередніх інстанцій прийнято з неправильним застосовуванням приписів статті 1 Закону України "Про іпотеку" та без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц і який зводиться до того, що законодавством не допускається такої конструкції, коли суб`єктом права вимоги за основним договором буде один суб`єкт, а іпотекодержателем - інший суб`єкт, адже призначенням іпотеки є забезпечення основного зобов`язання. 8.1. Обґрунтовуючи наведене Відповідач вказує, що під час вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження у справі № 909/1411/13 (спір про стягнення боргу з КП "Київтрансрейс-511") судами усіх інстанцій неодноразово висновувалося, що ТОВ "ФК "Траст Фінанс" не набуло прав нового кредитора у спірних правовідносинах. Однак, через порушення приписів статті 75 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суди у справі № 909/1425/13 вказаних обставин не врахували і як наслідок дійшли протилежного висновку, що в результаті призвело до неправильного застосовування статті 1 Закону України "Про іпотеку" та створення конструкції "абстрактної іпотеки", існування якої Верховний Суд у справі № 758/3453/16-ц визнав неправомірним. 8.2. У цій частині ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" окремо відмічає, що місцевим господарським судом було безпідставно відхилено ряд його клопотань, які мали істотне значення для встановлення обставин правомірності правонаступництва Позивача. Зокрема, на думку скаржника, суд безпідставно не задовольнив його клопотання про долучення документів до матеріалів справи та прослуховування копії технічного запису судового засідання у справі № 909/1411/13 та залишив без розгляду клопотання про залучення приватного нотаріуса Верповської О.В. до участі у цій справі в якості третьої особи з витребуванням у неї матеріалів нотаріальної справи з посвідчення договорів відступлення прав вимоги, які укладалися кредитодавцем з ТОВ "ФК "Траст Фінанс". 8.3. Крім цього, Відповідач акцентує, що обставину переходу права вимоги до ТОВ "ФК "Траст Фінанс" згідно договору від 29.12.2017 (укладеного з банком) господарський суд першої інстанції встановив на підставі недопустимих доказів, а саме нових витягу та додатку № 1 до згаданого договору, позаяк у справі № 909/1411/13 такі ж докази в якості підтвердження цих же обставин були оцінені судами критично. 8.4. Окремо скаржник також підкреслює, що суди обох інстанцій належним чином не дослідили умов договору від 29.12.2017 про відступлення прав вимоги за іпотечними договорами, адже не звернули увагу на те, що цим договором сторони чітко узгодили, що перелік іпотечних договорів, боржників та об`єктів нерухомого майна, які виступають предметом іпотеки має бути наведений у додатку № 1 до договору. Водночас у поданому судам додатку іпотечний договір Відповідача чітко не визначений, як не визначений у ньому і сам Відповідач в якості іпотекодавця. Крім цього, перелік об`єктів майна, яке виступає предметом іпотеки і яке належать Відповідачу у цьому додатку також не значиться.

9. Скаржник додатково акцентує, що оскаржувані судові рішення прийнято з неправильним застосування приписів частини 2 статті 1050 Цивільного кодексу України та без урахування висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосовування у подібних правовідносинах, який було викладено у постанові від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (подібні висновки містяться також у постановах від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц) і який зводиться до того, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи в разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною 2 статті 1050 Цивільного кодексу України. 9.1. У цій частині Відповідач пояснює, що розрахунок заборгованості, яка була предметом спору у справі № 909/1411/13 і яка була стягнута з Третьої особи включав період і після направлення банком повідомлення-вимоги про дострокове повернення кредиту, що прямо суперечить викладеному вище висновку Верховного Суду та безпідставно збільшує обсяг відповідальності ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина". Неврахування судами вказаних доводів та аргументів з посиланням на преюдиційність обставин, встановлених у рішенні суду у справі № 909/1411/13 є помилковим, адже у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3 Верховний Суд чітко вказав про те, що рішення суду, яким вирішено спір між кредитором та боржником та/або поручителем щодо стягнення заборгованості, яким визначено розмір такої заборгованості, не має преюдиційного характеру для заставодавця (іпотекодавця, майнового поручителя) за основним кредитним зобов`язанням. При розгляді справи про звернення кредитором стягнення на майно заставодавця останній може заперечувати проти суми заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника, зокрема, доводити, що сума боргу є меншою чи взагалі відсутня. 9.3. У цій частині скаржник також акцентує, що господарським судом першої інстанції було неправомірно відмовлено у задоволенні його клопотань, які мали значення саме для встановлення реальної суми заборгованості Третьої особи. Так, зокрема, суд безпідставно відмовився задовольнити клопотання про витребування у кредитодавця виписок по рахунках боржника, копій платіжних доручень щодо погашення кредиту, розрахунку суми заборгованості, даних щодо нарахування та сплати штрафів, пені та інших платежів; про призначення судової економічної експертизи з метою встановлення, яка сума кредиту видавалася в межах ліміту встановленого кредитним договором і т.п.

10. У касаційній скарзі Відповідач окремо відмічає, що розгляд цієї справи у місцевому господарському суді відбувся під головуванням судді, якій було заявлено обґрунтований відвід (родинна спорідненість із суддею, яка розпочала розгляд цієї справи, однак пізніше була відправлена у відставку), однак суд його задовольняти безпідставно відмовився. Зауважує також на необґрунтованості відмови у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи на іншу дату і вважає, що його право на участь у відкритому судовому засіданні було порушено. Акцентує ще на розгляді змінених позовних вимог, які до розгляду належним чином судом не приймалися. Відзив

11. У відзиві на касаційну скаргу Позивач заперечує проти наведених у ній доводів, скаргу вважає необґрунтованою та безпідставною. З висновками судів попередніх інстанцій погоджується і просить у задоволенні скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій

12. Так, судами попередніх інстанцій у даній справі було установлено, що 23.03.2005 між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк" (найменування змінено на Публічне акціонерне товариство "Фольксбанк", а далі - на Публічне акціонерне товариство "Ві Ес Банк") та Колективним підприємством "ВГК" (найменування змінено на КП "Київтрансрейс-511") було укладено кредитний договір № 12-1/16 (далі - Кредитний договір). 12.1. Згідно умов Кредитного договору банк відкриває позичальнику мультивалютну кредитну лінію в сумі 1 400 000, 00 грн строком на три роки на поновлювальній основі з метою здійснення заходів, що обумовлені договорами (або іншими документами), копії яких надаються позичальником банку на момент отримання відповідної частини кредиту за цією лінією на здійснення вказаних заходів або здійснення іншої господарської діяльності. Надання коштів по кредитній лінії здійснюється банком окремими частинами (траншами) на вимогу позичальника, в межах вказаної суми кредитної лінії, з обов`язковим оформленням всіх необхідних документів. Сума, цільове призначення, термін користування кредитом та розмір плати за кредит по кожному траншу визначаються додатками до цього договору, які укладаються за окремим погодженням між сторонами і стають невід`ємною частиною цього договору з моменту їх укладення (пункт 1.1. Кредитного договору). 12.2. Відповідно до пункту 2.1. Кредитного договору виконання зобов`язань позичальника за цим договором забезпечується заставою (іпотекою) - виробничо-адміністративними та складськими приміщеннями вартістю 2 400 000, 00 грн - майнова порука ВАТ "Івано-Франківськшкірсировина" та майновими правами на товар, на оплату якого надаватимуться кредити на суму заборгованості по кредитній лінії з подальшим переоформленням на заставу товарів в обігу на умовах договорів застави (іпотеки).

13. В період з 23.03.2005 до 30.11.2011 між банком та позичальником неодноразово укладались додатки та додаткові угоди до Кредитного договору, якими обумовлювались розмір наданих траншів, графік та порядок повернення позичальником кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій. Зокрема, відповідно до додаткової угоди № 5 від 30.11.2011 до Кредитного договору банк відкрив позичальнику моновалютну кредитну лінію в розмірі 717 652, 00 дол. США на непоновлювальній основі на умовах часткового погашення згідно графіку зменшення ліміту з кінцевим строком погашення заборгованості за кредитною лінією - не пізніше 23.09.2016.

14. У зв`язку із неналежним виконанням позичальником своїх зобов`язань за вказаним Кредитним договором банк звернувся з позовом до суду і в результаті рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 (залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016) у справі № 909/1411/13 було встановлено порушення КП "Київтрансрейс-511" строків повернення суми кредиту та сплати відсотків за Кредитним договором (з додатками та додатковими угодами). Стягнено із КП "Київтрансрейс-511" на користь Публічного акціонерного товариства "ВіЕс Банк" 606 096, 00 дол. США заборгованості по тілу кредиту, 7 669, 92 дол. США заборгованості по відсотках та 15 202, 23 грн - пені. 14.1. 13.06.2016 на виконання вказаного рішення місцевим господарським судом було видано відповідний наказ.

15. В подальшому постановою відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 07.09.2016 було відкрито виконавче провадження № 52112755 з примусового виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 587 від 13.06.2016, однак далі постановою ВП №52112755 від 30.08.2019 Головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції згаданий наказ було повернуто стягувачу на підставі пункту 2 часини 1 статті 37 Закону України "Про виконавче провадження", а саме у зв`язку із відсутністю у боржника майна на яке може бути звернено стягнення.

16. Разом з тим, в ході розгляді цієї справи суди попередніх інстанцій також установили, що в забезпечення виконання зобов`язань за Кредитним договором між Відкритим акціонерним товариством "Електрон Банк", Колективним підприємством "ВГК" та ВАТ "Івано-Франківськшкірсировина" (найменування змінено на ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина") було укладено іпотечний договір за реєстровим № д-144 від 23.03.2005 з договорами від 21.12.2005, від 03.02.2006, від 27.06.2006, від 10.08.2006, від 26.03.2007, від 13.11.2011 та від 28.12.2012 про внесення змін до іпотечного договору від 23.03.2005 (далі - Іпотечний договір). 16.1. Згідно умов вказаних договорів з метою виконання основного зобов`язання за Кредитним договором іпотекодавець (поручитель) - ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" передало в іпотеку банку (іпотекодержателю) нерухоме майно, разом з усіма його приналежностями, а саме: виробничо-адміністративні та складські приміщення, розташовані по вул. Пресмашівська, 10, с. Хриплин, Івано-Франківська область, 76495, які складаються із адміністративного будинку, літера за планом земельної ділянки "А", загальною площею 10 554, 2 кв.м., вартістю 4 173 830, 00 грн; складу хімікатів, літера за планом земельної ділянки "В", загальною площею 321, 6 кв.м., вартістю 149 350, 00грн; трансформаторної, літера за планом земельної ділянки "Д", загальною площею 61, 5 кв.м., вартістю 15 870, 00 грн; прохідної, літера за планом земельної ділянки "Ж", загальною площею 28, 9 кв.м., вартістю 7 920, 00 грн; вантажного участку - навісу, літера за планом земельної ділянки "З", загальною площею 383, 0 кв.м., вартістю 46 570, 00 грн (пункт 2 Іпотечного договору). 16.3. В пункті 3 Іпотечного договору визначено, що предмет іпотеки належить іпотекодавцю на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Івано-Франківської міської ради 18.11.2004 на підставі рішення Івано-Франківського МВК № 394 від 22.09.2004, зареєстрованого в реєстрі прав власності на нерухоме майно за реєстраційним № 8506524 згідно витягу № 6540288 виданого Івано-Франківським ОБТІ 18.02.2005 номер запису 1906 в книзі 17 в. 16.4. Пунктом 4 Іпотечного договору сторони погодили, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі, включаючи сплату процентів, неустойки основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами Кредитного договору, а також відшкодувати витрати, пов`язані з пред`явленням права вимоги за основним зобов`язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки, витрати на утримання і збереження предмета іпотеки, витрати на страхування предмета іпотеки, збитки завдані порушенням основного зобов`язання чи умов даного договору. 16.5. Заставна вартість предмета іпотеки відповідно до звіту про оцінку від 01.11.2012 проведеного ПП "Івест Експерт" становить 9 408 402, 00 грн (пункт 7 Іпотечного договору в редакції договору від 28.12.2012). 16.6. Сторони також чітко визначили, що право звернення стягнення на предмет іпотеки виникає у іпотекодержателя у разі: а) невиконання або неналежного виконання позичальником основного зобов`язання, а саме: настання терміну виконання зобов`язання за Кредитним договором, щодо повернення суми кредиту іпотекодержателю, тобто 23.09.2016; у випадку затримки позичальником щомісячної сплати процентів після настання строку їх сплати більше ніж на 60 днів у відповідності до умов Кредитного договору; у випадку затримки позичальником часткового погашення кредиту, згідно графіку встановленого Кредитним договором більше ніж на 60 днів; у інших випадках передбачених Кредитним договором та/або чинним законодавством України; б) у разі порушення іпотекодавцем чи позичальником обов`язків (умов), встановлених цим договором (пункт 13 Іпотечного договору в редакції договору від 13.11.2011). 16.7. У разі порушення основного зобов`язання та/або умов цього договору іпотекодержатель надсилає позичальнику та іпотекодавцю письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі іпотекодержатель зазначає стислий зміст порушених зобов`язань, вимогу про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення іпотекодержатель вправі розпочати звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього договору та Закону України "Про іпотеку" (пункт 14 Іпотечного договору).

17. Іпотечний договір від 23.03.2005 з договорами від 21.12.2005, від 03.02.2006, від 27.06.2006, від 10.08.2006, від 26.03.2007, від 13.11.2011, від 28.12.2012 про внесення змін до нього посвідчені приватним нотаріусом Івано-Франківського міського нотаріального округу. Одночасно на підставі статті 73 Закону України "Про нотаріат" у зв`язку з посвідченням договору накладено заборону відчуження зазначених в договорі виробничо-адміністративних та складських приміщень, які належать ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" до припинення чи розірвання договору іпотеки, зареєстровано в реєстрі за № Д-145.

18. Повідомленням - вимогою від 20.08.2013 банк звернувся до іпотекодавця (отримано ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" 18.09.2013) про дострокове повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій через тривале невиконання позичальником грошових зобов`язань за Кредитним договором. Доказів виконання вказаної вимоги судам не пред`явлено.

19. В подальшому між Публічним акціонерним товариством "Ві Ес Банк", правонаступником якого є Акціонерне товариство "Таскомбанк", та ТОВ "ФК "Траст Фінанс" було укладено договір відступлення права вимоги від 29.12.2017 (далі Договір відступлення від 29.12.2017), відповідно до умов якого: - в порядку та на умовах, визначених договором, первісний кредитор відступає за плату новому кредитору належні йому права вимоги за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону у кредитних договорах та приймає на себе всі його права та обов`язки за кредитними договорами (пункт 2.1); - в день підписання сторонами даного договору первісний кредитор зобов`язується відступити новому кредитору права вимоги за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору. Первісний кредитор зобов`язується укласти з новим кредитором договори про відступлення прав за договорами, що забезпечують виконання зобов`язань боржників за кредитними договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору (пункт 4.4.7); - цей договір набирає силу з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін і скріплення печатками та діє до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за договором (пункт 7.1). 19.1. Додатком № 1 до Договору відступлення від 29.12.2017 сторони обумовили боржника - КП "ВГК" (правонаступник КП "Київтрансрейс-511"), ідентифікаційний код 22167717, номер кредитної угоди - 12-1/16, початок дії кредитної угоди - 23.03.2005, кінець дії кредитної угоди - 23.09.2016, валюту угоди - 840 (долар США у відповідності до статистичної класифікації валют, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 31.12.2014 №416), загальну суму боргу - 18 611 849, 35 грн.

20. Згідно довідки Публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк" вих. № 10-3/11245 від 26.09.2018 ТОВ "ФК "Траст Фінанс" в повному обсязі сплатило вартість права вимоги за Договором відступлення від 29.12.2017 і у банка немає жодних фінансових претензій до ТОВ "ФК "Траст Фінанс".

21. Водночас, того ж 29.12.2017 між Публічним акціонерним товариством "ВіЕс банк" (первісний кредитор) та ТОВ "ФК "Траст Фінанс" (новий кредитор) було укладено також договір про відступлення прав за іпотечними договорами (далі Договір відступлення прав за іпотечними договорами), умовами якого сторони передбачили, що: - у зв`язку з укладенням сторонами Договору відступлення первісний кредитор відступає (передає) новому кредитору належні йому права за іпотечними договорами, перелік яких наведений у додатку № 1 до цього договору з урахуванням всіх договорів про внесення змін та доповнень до іпотечних договорів, які укладені між первісним кредитором як іпотекодержателем та фізичними і юридичними особами як іпотекодавцями з метою забезпечення виконання зобов`язань позичальників за кредитними договорами, а новий кредитор заміняє первісного кредитора як сторону - іпотекодержателя в іпотечних договорах та приймає на себе всі його права та обов`язки за іпотечними договорами. З моменту укладання цього договору новий кредитор набуває статусу іпотекодержателя за іпотечними договорами (пункт 1.1); - перелік іпотечних договорів, боржників (іпотекодавців за іпотечними договорами) та об`єктів нерухомого майна, об`єктів незавершеного будівництва, які виступають предметом іпотеки за іпотечними договорами, права за якими відступаються за цим договором, наведений у додатку № 1 до цього договору (пункт 1.3); - цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами і його посвідчення та діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов`язань за договором (пункт 6.3). 21.1. Договір відступлення прав за іпотечними договорами 29.12.2017 посвідчено приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу та зареєстровано в реєстрі за № 5803. 21.2. Додатком № 1 до Договору відступлення прав за іпотечними договорами сторони обумовили позичальника - КП "ВГК" (правонаступник КП "Київтрансрейс-511"), ідентифікаційний код 22167717, номер кредитного договору - 12-1/16, дату кредитного договору - 23.03.2005, дату закінчення кредитного договору - 23.09.2016, валюту угоди - 840 (долар США у відповідності до статистичної класифікації валют, затвердженої наказом Державної служби статистики України від 31.12.2014 №416), детальний опис забезпечення Кредитного договору: адміністративно - виробничі та складські приміщення, РПВН: 8506524, книга 17в, номер запису в книзі: 1906, тип об`єкту нежитлові приміщення, адреса: 76495, Україна, Івано-Франківська обл., с. Хриплин, вул. Пресмашівська, буд.10. 21.3. Згідно з інформаційною довідкою № 213483141 від 22.06.2020 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна у реєстрі відображено інформацію про зміну іпотекодержателя, а саме на підставі Договору відступлення прав за іпотечними договорами приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською Оленою Володимирівною прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 39062447 від 29.12.2017, на підставі якого внесено запис про нового іпотекодержателя - ТОВ "ФК "Траст Фінанс".

22. В результатів описаних вище подій предметом судового розгляду у даному провадженні була матеріально - правова вимога Позивача (ТОВ "ФК "Траст Фінанс") до Відповідача (ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина") про звернення стягнення на предмет іпотеки - адміністративно - виробничі та складські приміщення, що знаходяться за адресою: Івано-Франківська область, м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Пресмашівська, буд. 10, в рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором, встановленої рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015 у справі № 909/1411/13 і яка (як вказано вище) судами попередніх інстанцій повністю задоволена. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

23. Згідно із частинами 1 - 2 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

24. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників Позивача (Пономарь С.Г.) та Відповідача (Бондар Р.В.), дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, перевіривши матеріали справи щодо дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів Верховного Суду вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

25. Статтею 11 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) визначено, що цивільні права та обов`язки виникають, зокрема з договору.

26. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (статті 626, 627, 628, 629 ЦК України).

27. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (стаття 509 ЦК України, стаття 173 Господарського кодексу України).

28. Відповідно до статті 526 ЦК України та статті 193 Господарського кодексу України (далі ГК України) зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

29. Згідно з частиною 1 статті 548 ЦК України виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком (частина 1 статті 546 ЦК України)

30. За приписами статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов`язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов`язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом. 30.1. Іпотека виникає на підставі договору, закону або рішення суду. Взаємні права і обов`язки іпотекодавця та іпотекодержателя виникають з моменту державної реєстрації іпотеки відповідно до закону (частини 1, 2 статті 3 Закону України "Про іпотеку" ). 30.2. Частиною 6 статті 3 Закону України "Про іпотеку" визначено, що у разі порушення боржником основного зобов`язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки. 30.3. Відповідно до частини 1 статті 7 Закону України "Про іпотеку" за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов`язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов`язання. 30.4. Вартість предмета іпотеки визначається за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб`єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором (частина 7 статті 5 Закону України "Про іпотеку"). 30.5. Згідно із статтею 11 Закону України "Про іпотеку" майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов`язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов`язанням. 30.6. За приписами статті 18 Закону України "Про іпотеку" іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню. Іпотечний договір повинен містити такі істотні умови: 1) для іпотекодавця та іпотекодержателя - юридичних осіб відомості про найменування, місцезнаходження та ідентифікаційний код в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осіб - підприємців; 2) зміст та розмір основного зобов`язання, строк і порядок його виконання та/або посилання на правочин, у якому встановлено основне зобов`язання; 3) опис предмета іпотеки, достатній для його ідентифікації, та/або його реєстраційні дані, у тому числі кадастровий номер. У разі відсутності в іпотечному договорі однієї з вказаних вище істотних умов він може бути визнаний недійсним на підставі рішення суду. 30.7. Відступлення прав за іпотечним договором здійснюється без необхідності отримання згоди іпотекодавця, якщо інше не встановлено іпотечним договором, і за умови, що одночасно здійснюється відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Якщо не буде доведено інше, відступлення прав за іпотечним договором свідчить про відступлення права вимоги за основним зобов`язанням. Іпотекодержатель зобов`язаний письмово у п`ятиденний строк повідомити боржника про відступлення прав за іпотечним договором і права вимоги за основним зобов`язанням. Правочин про відступлення прав за іпотечним договором підлягає нотаріальному посвідченню. Відомості про таке відступлення підлягають державній реєстрації у встановленому законодавством порядку (стаття 24 Закону України "Про іпотеку"). 30.8. Приписами статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов`язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов`язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки, якщо інше не передбачено законом. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. Якщо предметом іпотеки є два або більше об`єкти нерухомого майна, стягнення звертається в обсязі, необхідному для повного задоволення вимог іпотекодержателя. 30.9. У разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору (стаття 35 Закону України "Про іпотеку").

31. Так, судами попередніх інстанцій у даній справі встановлено, що рішенням Господарського суду Івано-Франківської області від 29.12.2015, залишеним без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 та постановою Вищого господарського суду України від 02.11.2016 у справі № 909/1411/13 було підтверджено факт неналежного виконання позичальником своїх зобов`язань за Кредитним договором, а також визначено розмір заборгованості КП "Київтрансрейс-511" перед Публічним акціонерним товариством "Ві Ес Банк" за цим договором, яка складається з 606 096 дол. США - по тілу кредиту, 7 669, 92 дол. США - по відсотках та 15 202, 23 грн - пені. 31.1. При цьому, майновий поручитель (іпотекодавець) - ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина" був залучений до участі у справі № 909/1411/13 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача (КП "Київтрансрейс-511"), а тому був безумовно обізнаний про наявність спірних правовідносин та користуючись усім обсягом своїх прав, визначених статтями 42, 50 ГПК України міг заперечувати проти розміру заборгованості позичальника, доводити її відсутність і т.п.

32. Частиною 4 статті 75 ГПК України чітко передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

33. Виходячи з вказаних положень процесуального Закону, обставини, що встановлені місцевим господарським судом у рішенні від 29.12.2015 в частині неналежності виконання КП "Київтрансрейс-511" своїх зобов`язань за Кредитним договором та розміру боргу, що виник внаслідок такого виконання є преюдиційними по відношенню до учасників спору у справі № 909/1425/13, при цьому таку преюдицію вони створюють для усіх учасників, зокрема, і для ПрАТ "Івано-Франківськшкірсировина". 33.1. В цій частині варто погодитись із відхиленням (або залишенням без розгляду) місцевим господарським судом клопотань Відповідача, які спрямовані на встановлення обставин виникнення та визначення суми заборгованості позичальника за Кредитним договором, зокрема, про: - призначення у справі судової економічної експертизи з метою встановлення, яка сума кредиту видана в межах ліміту встановленого Кредитним договором та який залишок кредитних коштів з врахуванням погашення кредиту позичальником станом на 20.08.2013 підтверджується первинними банківськими документами; - про витребування у кредитодавця виписок по рахунках боржника, копій платіжних доручень щодо погашення кредиту, розрахунку суми заборгованості, даних щодо нарахування та сплати штрафів, пені, інших платежів; - про залучення до участі у справі приватного нотаріуса та витребування у неї матеріалів нотаріальної справи і т.п., оскільки з огляду на положення частини 4 статті 75 ГПК України вказані обставини не є предметом дослідження у цьому спорі, а правова позиція Великої Палати Верховного Суду, викладена у постанові від 12.05.2020 у справі № 921/730/13-г/3, на яку посилається скаржник у касаційній скарзі, є незастосовною до спірних правовідносин, адже стосується вона права іпотекодавця, у разі його не залучення до участі у справі, заперечувати суму заборгованості за основним зобов`язанням, навіть якщо вона встановлена судовим рішенням у справі за позовом кредитора до боржника, в той час, як ПрАТ "Івано - Франківськшкірсировина" до участі справі № 909/1411/13 залучалося. 33.2. З цих же підстав необґрунтованими є і аргументи скаржника про неврахування судами попередніх інстанцій правового висновку Верховного Суду щодо застосування приписів частини 2 статті 1050 ЦК України, який викладено у постановах від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12, від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13 та від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц, оскільки ці аргументи знову ж таки спрямовані на ревізування судового рішення від 29.12.2015 у справі № 909/1411/13, яке набрало законної сили і є обов`язковим до виконання. Більше того, варто відмітити і те, що в суді апеляційної інстанції сума заборгованості позичальника Відповідачем не оспорювалася, докази на спростування цих сум не подавалися, а тому заявлення таких доводів на етапі касаційного перегляду судових рішень є абсолютно безпідставним.

34. З матеріалів цієї справи та оскаржуваних судових рішень вбачається, що документальними доказами, які судами визнано належними, зокрема повідомленням - вимогою банку від 20.08.2013 до іпотекодавця про дострокове повернення кредиту, сплати процентів та штрафних санкцій через тривале невиконання позичальником грошових зобов`язань за Кредитним договором; Іпотечним договором з договорами від 21.12.2005, від 03.02.2006, від 27.06.2006, від 10.08.2006, від 26.03.2007, від 13.11.2011 та від 28.12.2012 про внесення змін до нього; Договором відступлення прав за іпотечними договорами з додатком № 1 до договору Позивачем було доведено набуття ним статусу, як нового кредитора за Кредитним договором (зі змінами та доповненнями), так і статусу іпотекодержателя за Іпотечним договором (зі змінами та доповненнями) та відповідно набуття права на звернення стягнення на предмет іпотеки. 34.1. При цьому, Верховний Суд погоджується із врахуванням судами попередніх інстанцій презумпції правомірності правочину, закріплену у статті 204 ЦК України, оскільки Іпотечний договір із змінами до нього, Договір відступлення прав за іпотечними договорами з додатком № 1 - посвідчені нотаріально, відповідають вимогам, встановленим статтями 3, 18, 24 Закону України "Про іпотеку", укладені між сторонами з дотриманням правил, регламентованих частинами 1-5 статті 203 ЦК України. Доказів визнання вказаних правочинів недійсними судам не подано, більше того право іпотеки належним чином зареєстроване за ТОВ "ФК "Траст Фінанс" у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна (інформаційна довідка №213483141 від 22.06.2020). 34.2. Посилання скаржника на невідповідність здійсненого судами правозастосування приписів статті 1 Закону України "Про іпотеку" висновку Верховного Суду щодо їх правильного застосування, який був викладений у постанові від 12.12.2018 у справі № 758/3453/16-ц є безпідставними, адже на відміну від обставин спору у справі № 758/3453/16-ц, де судами була установлена конструкція "абстрактної іпотеки" за якої кредитором за основним зобов`язанням та заставодержателем за забезпечувальним були різні суб`єкти, в межах справи № 909/1425/13 суди встановили перехід права вимоги за основним та забезпечувальним правочинами до однієї особи - ТОВ "ФК "Траст Фінанс". 34.3. Поряд з цим, ухвалою Господарського суду Івано-Франківської області від 02.10.2019 у даній справі на підставі Договору відступлення було здійснено заміну Позивача з Публічного акціонерного товариства "Ві Ес Банк" на його правонаступника ТОВ "ФК "Траст Фінанс". Вказана ухвала є чинною, сторонами не оскаржена, заперечень на неї касаційна скарга не містить, а правові підстави піддавати сумніву істинність та стабільність судового акту - відсутні. 34.4. Доводи скаржника про те, що в межах справи № 909/1411/13 судами усіх інстанцій було установлено та підтверджено обставини відсутності переходу права вимоги за Кредитним договором до ТОВ "Траст Фінанс" вже обґрунтовано відхилені судами попередніх інстанцій, які встановили, що рішення судів у справі № 909/1411/13 (на які посилається Відповідач) стосуються недоведеності документальними доказами наявності підстав для заміни стягувача у виконавчому провадженні з виконання наказу Господарського суду Івано-Франківської області № 587 від 13.06.2016 у справі № 909/1411/13 на підставі статті 334 ГПК України, в той час як у справі № 909/1425/13 правонаступництво ТОВ "ФК "Транс Фінанс" підтверджено відповідними доказами належним чином. 34.4.1. Посилання ж скаржника у цій частині на загальні висновки Верховного Суду щодо застосування приписів статті 75 ГПК України із постанов від 11.12.2019 у справі № 320/4938/17, від 10.10.2019 у справі № 910/2164/18, від 08.07.2019 у справі № 908/156/18, від 26.11.2019 у справі № 902/201/19, від 15.10.2019 у справі № 908/1090/18 та від 26.11.2019 у справі № 922/643/19 колегія суддів не приймає, оскільки касаційна скарга не містить чітких аргументів щодо неврахування судами у справі № 909/1425/13 висновків, викладених саме у цих постановах. При цьому положення ГПК України покладають обов`язок з визначення та доведення того, якого висновку Верховного Суду не було враховано при прийнятті оскаржуваного рішення, саме на скаржника, що, з урахуванням положень статті 290 ГПК України, зобов`язує останнього, а не суд, у скарзі повно викласти та детально описати невідповідність оскаржуваного судового рішення практиці Верховного Суду із застосування конкретної норми. Верховний Суд не наділений повноваженнями за скаржника доповнювати касаційну скаргу міркуваннями та вважати будь-які посилання скаржника на постанови Верховного Суду підставою для відкриття провадження у справі, якщо скаржник прямо не вказав на них як на таку підставу. 34.5. Аргументи ТОВ "Івано-Франківськшкірсировина" про те, що докази, які оцінені судами у цій частині (зокрема витяг та додаток № 1) є недопустимим, колегія суддів Верховного Суду вважає необґрунтованими, адже є вони наслідком помилкового розуміння скаржником таких визначених процесуальним законом властивостей доказів, як належність та допустимість. Фактично скаржник аргументує недопустимість доказу формальними ознаками, які характеризують неналежність доказу. 34.5.1. Згідно із частиною 1 статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків (частина друга статті 73 ГПК України). Відповідно до статті 77 ГПК України ("допустимість доказів") обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Допустимість доказів означає, що у певних випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування. 34.5.2. Натомість за змістом статті 76 ГПК України належність доказів полягає в тому, що господарський суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Тобто з усіх наявних у справі доказів суд повинен відібрати для подальшого дослідження та обґрунтування мотивів рішення лише ті з них, які мають зв`язок із фактами, що підлягають установленню при вирішенні спору. Отже, належність доказів нерозривно пов`язана з предметом доказування у справі, який, в свою чергу, визначається предметом позову. 34.5.3. Належність, як змістовна характеристика та допустимість, як характеристика форми, є властивостями доказів, оскільки вони притаманні кожному доказу окремо і без їх одночасної наявності жодний доказ не може бути прийнятий судом. Однак відповідно до положень пункту 4 частини 2 статті 287 ГПК України до повноважень суду касаційної інстанції належить вирішення питання тільки щодо допустимості доказу. Установлення цього дефекту доказу є питанням права в тому значенні, що висновок про недопустимість доказу можна зробити виключно із застосуванням норми матеріального права, яка містить пряму заборону використання відповідного засобу доказування на підтвердження певної фактичної обставини справи. 34.5.4. У той же час скаржником взагалі не зазначено наявності передбачених чинним законодавством обставин, які б зумовлювали визнання оцінених судами доказів недопустимим, тобто такими, які не можуть підтверджувати обставину правонаступництва ТОВ "ФК "Траст Фінанс". Доводи Відповідача зводяться до необхідності вирішення питання щодо належності доказів, тобто переоцінки їх змісту, що виходить за межі визначених статтею 300 ГПК України повноважень суду касаційної інстанції. 34.6. З цих це міркувань колегія суддів Верховного Суду відхиляє й інші доводи касаційної скарги, які стосуються переоцінки доказів у справі, зокрема, про надання додаткової оцінки умовам Іпотечного договору, додатку до Договору про відступлення прав за іпотечними договорами, позаяк наводячи такі доводи суду касаційної інстанції Відповідач по суті просить суд втрутитися у фактичні складові судових рішень, що в силу статті 300 ГПК України є неможливим. Аргументи ж скаржника про те, що прийняті судами докази не були засвідчені належним чином спростовуються матеріалами справи, які містять інші копії потрібних для вирішення цього спору документів з усіма необхідними реквізитами. 34.7. Підсумовуючи у цій частині колегія суддів вважає доцільним відмітити, що заперечуючи обставину переходу права вимоги за Кредитним договором до ТОВ "ФК "Транс Фінанс", скаржник жодним чином не пов`язує такі заперечення із своїм власним статусом - майнового поручителя, як ухиляється і від аргументації того, яким чином це впливає на обсяг саме його зобов`язань. 34.8. Так, з огляду на положення зазначених вище норм ЦК України та Закону України "Про іпотеку", а також умов Іпотечного договору, Відповідач як іпотекодавець (майновий поручитель) зобов`язався за рахунок переданого в іпотеку майна забезпечити та виконати зобов`язання КП "Київтрансрейс-511", якщо такого виконання не відбудеться, незалежно від причин неплатоспроможності та підстав невиконання боржником умов Кредитного договору. Укладаючи Іпотечний договір, Відповідач шляхом вільного волевиявлення прийняв на себе ризик невиконання позичальником умов Кредитного договору та настання відповідних несприятливих для нього наслідків, які, зокрема, пов`язані із зверненням стягнення на заставлене майно безвідносно того, хто виступатиме стягувачем за такою вимогою.

35. Таким чином, установивши в процесі розгляду цієї справи обставини неналежного виконання КП "Київтрансрейс-511" умов основного зобов`язання, суму боргу за таким зобов`язанням, що підтверджена судовим рішенням, вчасне та належне повідомлення іпотекодавця про дострокове повернення кредиту, яке залишено без задоволення, обумовлену сторонами можливість звернення стягнення на заставлене майно та характеристики такого майна, керуючись відповідними положеннями Закону України "Про іпотеку" суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про задоволення заявлених позовних вимог, а усі доводи Відповідача проти цього є безпідставними та в більшості своїй формальними, особливо враховуючи той факт, що дана справа у судах слухається ще з 2013 року.

36. Аргументи скаржника про те, що судове рішення місцевого господарського суду ухвалено під головуванням судді, якій було заявлено обґрунтований відвід, колегія суддів Верховного Суду не приймає з огляду таке. 36.1. Частинами 1, 3 статті 269 ГПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції необмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. 36.2. В свою чергу, пунктом 2 частини 3 статті 277 ГПК України чітко визначено, що порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення, якщо в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід і підстави його відводу визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованими, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. 36.3. З викладеного слідує, що приписи чинного ГПК України можливість скасування судового рішення місцевого господарського суду з підстави прийняття такого рішення суддею, якому було заявлено обґрунтований відвід ставлять у виключну залежність від заявлення відповідних доводів заінтересованою особою в апеляційній скарзі. 36.4. В той же час з матеріалів цієї справи вбачається, що аргументи про незаконність судового рішення господарського суду першої інстанції саме з підстав його прийняття суддею, якому заявлявся обґрунтований відвід, Відповідачем в апеляційній скарзі не наводились, і відповідно, суд апеляційної інстанції судове рішення з цих підстав не переглядав, пов`язані з такими підставами обставини не з`ясовував, тобто і повноважень для скасування рішення з цих підстав не мав. 36.5. Оскільки суд касаційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції лише після його апеляційного перегляду і тільки у переглянутій частині (статті 287, 300 ГПК України), доводи скаржника про порушення судом першої інстанції приписів статей 35, 38, 39 ГПК України колегією суддів Верховного Суду не приймаються, як такі, що межами касаційного перегляду справи не охоплюються. 36.7. Разом з тим, колегія суддів не може не відмітити і той факт, що головуюча місцевого суду у судовому засіданні, яке відбувалося 01.04.2021, самостійно повідомила представників учасників цієї справи про відповідні обставини, однак після заслуховування такої інформації жодним із представників, в тому числі і представником Відповідача, відводу їй заявлено не було. Відповідні ж аргументи про наявність підстав для відводу судді Відповідач виклав у заяві, яку подав лише через майже три тижні, тобто із пропуском встановленого Законом строку для заявлення відводу.

37. Доводи ж скаржника про порушення його права на участь у розгляді справи через те, що рішення місцевого господарського суду було прийнято в першому судовому засіданні розгляду спору по суті (без участі представника Відповідача) вже аргументовано спростовані апеляційним господарським судом, який встановив і вказав, що представник Відповідача неодноразово брав участь у судових засіданнях Господарського суду Івано-Франківської області, що підтверджується протоколами судових засідань від 01.04.2021, від 20.04.2021, від 26.04.2021 та від 13.05.2021 і йому достеменно було відомо про розгляд цієї справи. Подання ж Відповідачем клопотання про відкладення розгляду справи, у зв`язку з перебуванням повноважного представника ПрАТ "Івано - Франківськшкірсировина" у відрядженні у м. Київ не обмежувало представництво інтересів юридичної особи керівником чи іншим уповноваженим представником. Крім цього, представник Відповідача належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи на 03.06.2021, що підтверджується підписом директора (Волошинюк Р.В.) на повідомленні Господарського суду Івано-Франківської області, а тому в силу частини 1 статті 202 ГПК України суд правомірно розглянув справу за його відсутності.

38. Так само посилання скаржника на те, що суд першої інстанції не приймав до свого розгляду заяву Позивача про зміну позовних вимог зі стягнення 18 611 849, 35 грн на стягнення 606 096 дол. США вже також підставно спростовані судом апеляційної інстанції, який дослідивши протокол судового засідання від 26.04.2021 встановив прийняття місцевим господарським судом до розгляду заяви представника Позивача про зміну позовних вимог. Інші ж аргументи щодо таких заяв спростовуються матеріалами справи та поясненнями ТОВ "ФК "Транс Фінанс".

39. Верховний Суд у прийнятті даної постанови керується принципом res judicata, базове тлумачення якого вміщено в рішеннях Європейського суду з прав людини від 09.11.2004 у справі "Науменко проти України", від 19.02.2009 у справі "Христов проти України", від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України", в яких цей принцип розуміється як елемент принципу юридичної визначеності, що вимагає поваги до остаточного рішення суду та передбачає, що перегляд остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду не може здійснюватись лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі, а повноваження судів вищого рівня з перегляду (у тому числі касаційного) мають здійснюватися виключно для виправлення судових помилок і недоліків. Відхід від res judicate можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини, наявності яких у даній справі скаржником не зазначено й не обґрунтовано.

40. Крім цього, Верховний Суд враховує також рішення Європейського суду з прав людини від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України", де суд зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. 40.1. Колегія суддів касаційної інстанції з огляду на викладене зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні, вагомі та ключові питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені у касаційній скарзі, вказаного висновку не спростовують. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

41. Суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення (пункт 1 частини 1 статті 308 ГПК України). Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (стаття 309 ГПК України).

42. Враховуючи наведені положення Закону та висновки, зроблені касаційним судом під час касаційного провадження у даній справі, колегія суддів Верховного Суду вирішила, що прийняті у справі рішення і постанова повністю відповідають правовим нормам, а тому не можуть бути змінені чи скасовані. Водночас подана ТОВ "Івано-Франківськшкірсировина" касаційна скарга є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

43. В порядку приписів статті 129 ГПК України судові витрати за подання касаційної скарги залишаються за скаржником. Керуючись статтями 300, 301, 306, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Івано-Франківськшкірсировина" залишити без задоволення.

2. Постанову Західного апеляційного господарського суду від 17 листопада 2021 року і рішення Господарського суду Івано-Франківської області від 03 червня 2021 року у справі № 909/1425/13 залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий Случ О.В. Судді Волковицька Н.О. Могил С.К.