Ухвала КГС ВС № 912/3839/20

УХВАЛА 13 червня 2022 року м. Київ cправа № 912/3839/20 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Губенко Н. М. - головуючий, Баранець О. М., Студенець В. І., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області у складі судді Тимошевської В. В. від 09.04.2021 та на постанову Центрального апеляційного господарського суду у складі колегії суддів: Верхогляд Т. А., Білецька Л. М., Вечірко І. О. від 27.04.2022 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідачів: Приватне акціонерне товариство "Весна" про визнання договору дарування договором купівлі-продажу, переведення прав та обов`язків покупця та витребування акцій, ВСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду Кіровоградської області з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 про: - визнання договору дарування, укладеного 19.02.2016, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв в дар 4 462 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" - договором купівлі-продажу 4 462 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна"; - переведення на ОСОБА_1 прав та обов`язків покупця 4 462 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" за правочинами між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (в розумінні статті 7 Закону України "Про акціонерні товариства"); - витребування з незаконного володіння у ОСОБА_4 10 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна", шляхом списання 10 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" з рахунку у цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_4 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛ-СПРЕД", та зарахування 10 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Акціонерного товариства "ОТП Банк"; - витребування з незаконного володіння у ОСОБА_5 10 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна", шляхом списання 10 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" з рахунку у цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_5 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛ-СПРЕД" та зарахування 10 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Акціонерного товариства "ОТП Банк"; - витребування з незаконного володіння у ОСОБА_6 4 442 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна", шляхом списання 4 442 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" з рахунку у цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_6 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛ-СПРЕД" та зарахування 4 442 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Акціонерного товариства "ОТП Банк", з покладенням на відповідачів витрат по сплаті судових витрат. Рішенням Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 у справі № 912/3839/20 позовні вимоги задоволено частково: - визнано договір дарування, укладений 19.02.2016, відповідно до якого ОСОБА_2 передав, а ОСОБА_3 прийняв в дар 4 462 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" - договором купівлі-продажу 4 462 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна"; - переведено на ОСОБА_1 права та обов`язки покупця 1 818 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" за правочинами між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ; - витребувано з незаконного володіння у ОСОБА_4 4 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" шляхом списання 4 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" з рахунку у цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_4 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛ-СПРЕД" та зарахування 4 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Акціонерного товариства "ОТП Банк"; - витребувано з незаконного володіння у акціонера ОСОБА_5 4 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" шляхом списання 4 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" з рахунку у цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_5 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛ-СПРЕД" та зарахування 4 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Акціонерного товариства "ОТП Банк"; - витребувано з незаконного володіння ОСОБА_6 1 810 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" шляхом списання 1 810 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" з рахунку у цінних паперах, відкритого на ім`я ОСОБА_6 у депозитарній установі Товариства з обмеженою відповідальністю "БУЛ-СПРЕД" та зарахування 1 810 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" на рахунок у цінних паперах, відкритий на ім`я ОСОБА_1 у депозитарній установі Акціонерного товариства "ОТП Банк". У задоволенні позову в іншій частині відмовлено. Постановою від 27.04.2022 Центральний апеляційний господарський суд залишив без змін рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 у справі № 912/3839/20. 03 червня 2022 року ОСОБА_1 звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20. Перевіривши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 , Судом встановлено, що вона підлягає залишенню без руху з наступних підстав. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 287 Господарського процесуального кодексу України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині 3 цієї статті. Поряд з цим, за приписами частини 2 зазначеної статті підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини 1 цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу. При цьому пунктом 5 частини 2 статті 290 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав). У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні. У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини 2 статті 287 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду. Таким чином, з огляду на зміст наведених вимог процесуального закону, при касаційному оскарженні судових рішень з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, окрім посилання на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, касаційна скарга має містити: пункт 1) - формулювання застосованого судом апеляційної інстанції висновку щодо застосування норми права, з яким не погоджується скаржник, із зазначенням цієї норми права та змісту правовідносин, у яких ця норма права застосована, а також посилання на постанови Верховного Суду, в яких зроблено інший (який саме) висновок щодо застосування цієї ж норми права та в яких (подібних) правовідносинах, із зазначенням, в чому саме полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці у подібних правовідносинах ; пункт 2) - обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні, із чіткою вказівкою на норму права (абзац, пункт, частина статті), а також зазначенням такого правового висновку, описом правовідносин та змістовного обґрунтування мотивів такого відступлення; пункт 3) - зазначення норми права щодо якої відсутній висновок її застосування із конкретизацією змісту правовідносин, в яких цей висновок відсутній та обґрунтувати необхідність формування єдиної правозастосовчої практики щодо цієї норми для правильного вирішення справи. Зі змісту касаційної скарги ОСОБА_1 вбачається, що підставами касаційного оскарження рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20 є неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права за наявності виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. В обґрунтування виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначив, що суди прийняли рішення без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду від 23.02.2021 у справі № 910/5349/18 та від 31.03.2021 у справі № 923/875/19. Водночас в касаційній скарзі не зазначено яку (які) саме норму (норми) права застосували/не застосували суди першої та апеляційної інстанцій, в якій саме постанові Верховного Суду містяться висновки щодо застосування саме цієї (цих) норми (норм) права, які не врахували суди. В касаційній скарзі скаржник, зокрема, повинен чітко та конкретно вказати норму/норми (пункт, частину, статтю) права, яку, на його думку, невірно застосували чи не застосували суди першої та апеляційної інстанцій, навести постанову Верховного Суду (номер справи і дату її ухвалення), в якій викладено висновок щодо застосування саме цієї норми права, та яку не врахували суди при ухваленні судових рішень. Крім того, відповідно до пункту 2 частини 4 статті 290 Господарського процесуального кодексу України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону. Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України "Про судовий збір". Частиною 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви немайнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1 прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Відповідно до підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з позовної заявою) за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру сплачується судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Оскільки у даній справі позов поданий у 2020 році, для вирахування розміру сплати судового збору застосовується 1 розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб у сумі 2 102,00 грн, оскільки статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня 2020 року встановлений у розмірі 2 102,00 грн. Частиною 3 статті 6 Закону України "Про судовий збір" встановлено, що за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру. У разі коли в позовній заяві об`єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру. З огляду на таке, судовий збір за подання позову до Господарського суду Кіровоградської області у даній справі підлягав сплаті у сумі 10 510,00 грн, а саме: за дві немайнових вимоги по 2 102,00 грн та за три майнові вимоги по 2 102,00 грн - мінімально гранична сума судового збору за подання позовної заяви майнового характеру (з урахуванням номінальної вартості однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Весна" у сумі 0,10 грн). Згідно з підпунктом 5 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" (у редакції, чинній на момент звернення з касаційною скаргою) за подання до господарського суду касаційної скарги на рішення суду ставка судового збору становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви. Відповідно до частини 4 статті 6 Закону України "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум). З касаційної скарги вбачається, що рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанова Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20 оскаржуються в частині задоволених позовних вимог. Таким чином за подання касаційної скарги про часткове скасування рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20 судовий збір підлягав оплаті у сумі 16 816,00 грн, а саме: - 4 204,00 грн - за немайнову вимогу (переведення на ОСОБА_1 права та обов`язків покупця 1 818 простих іменних акцій Приватного акціонерного товариства "Весна" за правочинами між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 ); - 12 612,00 грн - за три майнові вимоги (з урахуванням мінімально граничної суми судового збору за подання позовної заяви майнового характеру (з урахуванням номінальної вартості однієї простої іменної акції Приватного акціонерного товариства "Весна" у сумі 0,10 грн). Однак до касаційної скарги ОСОБА_1 не додано доказів сплати судового збору, про що складений акт Верховного Суду № 29.1-11/159 від 07.06.2022. Водночас 09.06.2022 на адресу Суду надійшло клопотання ОСОБА_1 , в якому скаржник просить звільнити його від сплати судового збору, оскільки: - касаційну скаргу подає фізична особа - позивач; - розмір судового збору, який повинен сплачуватися за подання касаційної скарги (за розрахунком ОСОБА_1 - 21 020,00 грн) перевищує 5% його річного доходу, який складає 163 550,00 грн; - чинне законодавство гарантує звернення до суду та розгляд справи щодо порушених прав, практика Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні, несплата судового збору не повинна перешкоджати доступу до суду, тощо. На підтвердження зазначеного, до клопотання додана податкова декларація ОСОБА_1 за 2021 та за 2020 роки. Відповідно до частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Згідно з частиною 2 статті 8 зазначеного вище Закону суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті. За змістом приписів статті 8 Закону України "Про судовий збір" питання про відстрочення та розстрочення судом сплати судового збору, зменшення розміру судового збору або звільнення від його сплати з підстав майнового стану сторони вирішується на розсуд суду в кожному конкретному випадку залежно від обставин справи та обґрунтованості доводів сторони належними і допустимими доказами на підтвердження того, що майновий стан сторони дійсно перешкоджає сплаті нею судового збору в установленому порядку і розмірі. Особа, яка заявляє відповідне клопотання про звільнення від сплати судового збору повинна навести доводи того, що її майновий стан об`єктивно перешкоджав (перешкоджає) сплаті нею судового збору у встановленому порядку і розмірі, а також надати докази, які б свідчили про вжиття ним всіх необхідних заходів для своєчасної сплати судового збору. Необхідність сплати судового збору є певним обмеженням при зверненні до суду, однак таке обмеження є загальним для всіх суб`єктів, узгоджується зі статтею 129 Конституції України, якою як одну із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, і не може бути визнане обмеженням права доступу до суду в розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20 травня 2010 року у справі "Пелевін проти України" (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27). Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду "за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб" (рішення від 28 травня 1985 року у справі "Ешингдейн проти Сполученого Королівства" (пункт 57). У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції (пункт 60). Таким чином, звільнення від сплати судового збору (відстрочення, розстрочення його сплати або зменшення його розміру) з підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір", є прерогативою суду, який вирішує питання відкриття провадження (прийняття заяви, скарги тощо). Зазначені норми є диспозитивними і встановлюють не обов`язок, а право суду на власний розсуд звільнити особу від сплати судового збору (відстрочити, розстрочити його сплату або зменшити його розмір). Розглянувши клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги, а також додану до нього податкову декларацію за 2021 рік, Судом встановлено, що загальна сума доходу ОСОБА_1 за попередній календарний рік (2021 рік) складає 448 338,25 грн, що із розрахунку 5% складає 22 416,91 грн, що не перевищує розмір судового збору за подання касаційної скарги, що підлягав сплаті за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20 - 16 816,00 грн. Враховуючи вищевикладене, Суд не вбачає правових підстав для задоволення клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги. Згідно із частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. Відповідно до частини 2 статті 174 Господарського процесуального кодексу України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). З огляду на викладене, касаційна скарга ОСОБА_1 залишається без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, із наданням скаржнику строку для усунення недоліків, шляхом: - уточнення норми (норм) права, яку (які) застосував/не застосував суд першої та/або апеляційної інстанції; в якій саме постанові Верховного Суду містяться висновки щодо застосування цієї (цих) норми (норм) права, які не врахував суд першої та/або апеляційної інстанції; - надання Суду доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20 у встановленому порядку і розмірі, а саме в сумі 16 816,00 грн. Згідно із частиною 4 статті 174 та частиною 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України, якщо скаржник не усунув недоліки касаційної скарги у строк, встановлений судом, така касаційна скарга вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із касаційною скаргою. У зв`язку із залишенням касаційної скарги без руху, Суд не розглядає клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на подання касаційної скарги. Керуючись статтями 174, 234, 235, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Суд У Х В А Л И В:

1. Відмовити у задоволенні клопотання ОСОБА_1 про звільнення від сплати судового збору за подання касаційної скарги.

2. Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду Кіровоградської області від 09.04.2021 та постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27.04.2022 у справі № 912/3839/20 залишити без руху.

3. Надати ОСОБА_1 строк для усунення недоліків касаційної скарги, що не перевищує десять днів з дня вручення ухвали.

4. Роз`яснити ОСОБА_1 , що у разі неусунення недоліків касаційної скарги у встановлений судом строк така касаційна скарга вважається неподаною і підлягає поверненню скаржникові. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню. Головуючий Н. М. Губенко Судді О. М. Баранець В. І. Студенець