Постанова 4875 № 922/3276/21

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 21 лютого 2022 року м. Харків Справа № 922/3276/21 Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О. , суддя Лакіза В.В.; за участі секретаря судового засідання Крупи О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» (вх.№3455Х/2) на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №922/3276/21 (повний текст рішення складено 21.10.2021 суддею Погореловою О.В. у приміщенні господарського суду Харківської області) за позовом Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк, м.Харків, до Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш», м.Харків, про стягнення 1200000,00 грн, - ВСТАНОВИВ: Позивач, Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк" - звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково - виробнича компанія "Трансмаш", в якій (з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог від 16.09.2021) просив стягнути з відповідача заборгованість за основною сумою кредиту згідно з кредитним договором №10.12 від 05.06.2012, із урахуванням усіх змін і доповнень до нього, в сумі 1200000,00 грн. У позові заявлено клопотання про визнання поважними причин пропуску позовної давності. Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначав, що позовна давність щодо стягнення заборгованості за кредитним договором №10.12.від 05.06.2012 спливла 01.01.2021, з даним позовом позивач звернувся до господарського суду 16.08.2021, на підставі чого просив суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позову. Рішенням господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №922/3276/21 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» на користь Акціонерного товариства Перший український міжнародний банк заборгованість за основною сумою кредиту згідно з кредитним договором №10.12 від 05.06.2012 з урахуванням усіх змін і доповнень до нього у сумі 1200000,00 грн та 18000,00 грн судового збору. Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що відповідачем не надано суду жодних належних та допустимих доказів, що б підтверджували належне виконання ним свого обов`язку щодо повернення кредитних коштів та/або спростовували б суму заявленого боргу. Встановивши факт видачі кредиту та наявність обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання за спірним договором та не виконання цього обов`язку, господарський суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №10.12 від 05.06.2012 у розмірі 1200000,00 грн є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані. Щодо клопотання про визнання поважними причини пропуску позовної давності господарський суд дійшов висновку про наявність поважних причин пропуску строку позовної давності та поновлення цього строку в межах розгляду позовних вимог у даній справі. Разом з цим, господарський дійшов висновку, що заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог не підлягає задоволенню. Товариство з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» з рішенням не погодилось та звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм чинного законодавства, просить рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №922/3276/21 скасувати та прийняти нове рішення, яким у відмовити у визнанні поважними причин пропуску позовної давності банку за вимогами до відповідача у зв`язку з їх неповажністю, застосувати наслідки пропуску позовної давності, та на цій підставі відмовити в задоволенні позову позивача до відповідача про стягнення з заборгованості згідно з кредитним договором №10.12 від 05.06.2012 із урахуванням усіх змін та доповнень до нього у розмірі 1200000,00 грн. В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначає таке: - господарським судом не враховано особливих обставин, в яких з 2014 року опинився відповідач усі виробничі потужності та все майно відповідача з 2014 року знаходиться на непідконтрольній території України в зоні Антитерористичної операції, у зв`язку з чим відповідач був змушений змінити юридичну адресу підприємства, перенести виробничі потужності та майно на підконтрольну територію України у відповідача немає можливості, як наслідок - підприємство з 2014 року змушене зупинити свою господарську та виробничу діяльність, опинившись у скрутному матеріальному становищі. Незважаючі на дані обставини, суд першої інстанції вказує лише на недобросовісність відповідача, при цьому не ураховує того факту, що позивач протягом тривалого часу не вчиняв дії щодо своєчасного та в межах строку позовної давності пред`явлення позову; - у діях відповідача відсутній факт суперечливої поведінки і порушення доктрини venire contra faktum proprium, а подання відповідачем заяви про застосування наслідків спливу позовної давності є способом захисту, а не суперечливою поведінкою; - посилання господарського суду на судову практику Верховного Суду у справі №922/1467/19 у постанові від 15.05.2020 щодо причин поважності пропуску строку позовної давності апелянт вважає неправильним, оскільки правовідносини у справі №922/1467/19 не є подібними до спірних правовідносин, оскільки у данному випадку позивач звернувся з позовом не через кілька днів, а майже через півроку після того як дізнався, що ним було обрано неправильний спосіб захисту. Саме тому апелянт ствержує, що у позивача були відсутні будь-які поважні причини, що робили своєчасне пред`явлення позову неможливим або утрудненим; - в оскаржуваному рішенні відсутні будь-які висновки про наявність причин пропуску позовної даності щодо заяви про збільшення позовних вимог на суму 700000,00 грн, оскільки первинна позовна заява у справі №922/3845/20 подавалася банком на суму 500000,00 грн. Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 22.11.2021 у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Білоусова Я.О., суддя Тарасова І.В., відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» на рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №922/3276/21. Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 13.01.2022 о 10:00 годині. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання учасникам справи. Встановлено учасникам справи строк до 06.01.2022 для подання письмових заяв, клопотань тощо. Витребувано у учасників справи оригінали документів для огляду у судовому засіданні, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення і мають значення для справи; витяги з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на день розгляду апеляційної скарги. 02.12.2021 від позивача до суду надійшов відзив (вх.№13999) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що ТОВ НВК «Трансмаш» не доведено, що звернення банку з грошовими вимогами до новоутвореної юридичної особи-правонаступника ТОВ НВК «Трансмаш» здійснено з пропуском строків позовної давності без поважних причин. Відповідач не скористався своїм правом довести суду своє правове обґрунтування зауважень та заперечень стосовно предмету позову. Також банк вважає повністю обґрунтованим висновок суду щодо можливості застосування принципу venire contra faktum proprium до поведінки відповідача. Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2022 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №922/3276/21 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді Пуль О.А., судді Білоусової Я.О., судді Лакізи В.В. Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження. У судовому засіданні 13.01.2022 після заслуховування правової позиції учасників справи, оголошено перерву до 21.02.2022 до 10:00 год. Провадження у справі у судовому засіданні 21.02.2022 було продовжено зі стадії, на якій було оголошено перерву. Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі та відзиві на неї доводи та вимоги, заслухавши пояснення учасників справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке. Предметом судового розгляду є позовна заява Акціонерного товариства "Перший український міжнародний банк" про стягнення заборгованості з Товариства з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш" за кредитним договором. З матеріалів справи убачається, що 05.06.2012 між Публічним акціонерним товариством "Перший український міжнародний банк", правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Акціонерне товариство "Перший український міжнародний банк", та Приватним акціонерним товариством "Науково - виробничий центр "Трансмаш", правонаступником усіх прав та зобов`язань якого є Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш", укладений договір №10.12, у подальшому - додаткові угоди до нього, відповідно до умов якого (у редакції додаткової угоди №22 від 29.03.2017) банк зобов`язався надати позичальнику кредит у розмірі 15863796,86 грн, а позичальник зобов`язався прийняти кредит, використати його за цільовим призначенням, сплатити плату за кредит та повернути банку кредит у повному обсязі в порядку та у строки, обумовлені цим договором. Кредитним договором установлені взаємні права і обов`язки сторін. Так, на банк відповідно до статті 1, пункту 10.1.1 статті 10 кредитного договору покладено обов`язок надати позичальнику обумовлену кредитним договором суму кредиту. Відповідно до пункту 1.3 кредитного договору (у редакції додаткової угоди №22 від 29.03.2017) кредит надавався позичальнику у вигляді невідновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування, що зменшується протягом дії цього договору у відповідну дату до відповідного розміру, в порядку та на умовах, зазначених у пункті 6.1.1 цього договору. Господарським судом встановлено, що банк відкрив ПрАТ "НВЦ "Трансмаш" позичкові рахунки та надав обумовлені кредитним договором грошові кошти у повному обсязі, що підтверджується меморіальним ордером №1 від 12.06.2012, №2 від 14.06.2012, №3 від 16.06.2012, №4 від 11.07.2012, №ТR.4027014.28410.8558 від 25.06.2013, №ТR.4027014.182.9075 від 09.08.2013, №ТR.4027014.1027.9075 від 11.09.2013, №ТR.4027014.239.8558 від 15.10.2013, №ТR.4027014.12799.9495 від 18.07.2014, а також виписками за рахунками позичальника. Господарський суд, узявши до уваги факт видачі кредиту та наявність обов`язку відповідача щодо виконання грошового зобов`язання за спірним договором та не виконання цього обов`язку, дійшов висновку про те, що вимоги позивача про стягнення заборгованості за кредитним договором №10.12 від 05.06.2012 у розмірі 1200000,00 грн є правомірними, доведеними належним чином та відповідачем не спростовані. Апелянтом не спростовується факт видачі кредиту та наявності заборгованості за спірним кредитним договором. Водночас аналіз змісту доводів апеляційної скарги свідчить про те, що останні зводяться до незгоди скаржника з висновками господарського суду про поновлення позивачу строку позовної давності у зв`язку з визнанням судом поважними причин його пропущення. Відповідно до положень статей 256, 257 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Відповідно до частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України, якщо суд визнає поважним причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту. Європейський суд з прав людини у рішенні у справі "Фінікарідов проти Кіпру" зазначив, що механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме, обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права. За змістом частини 1 статті 261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення. Як свідчать матеріали справи, спірний кредитний договір укладений між сторонами 05.06.2012 зі строком дії до 31.12.2017. Відповідно до оприлюднених відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань з 08.10.2018 Приватне акціонерне товариство «Науково-виробничий центр «Трансмаш» перебувало у стані припинення в результаті реорганізації (тип реорганізації - перетворення). 19.11.2018 АТ «ПУМБ» звернулося до ПрАТ «НВП «Трансмаш» із відповідною завою з грошовими вимогами у розмірі 2827354986 грн, в якій просило визнати дані грошові вимоги та внести їх до реєстру вимог кредиторів. Також, 26.11.2020 АТ «ПУМБ» звернулося до господарського суду Харківської області з позовом у межах справи №922/3845/20 до Приватного акціонерного товариства «Науково-виробничий центр «Трансмаш» про часткове стягнення заборгованості за кредитним договором №10.12 від 05.06.2012 у сумі 500000,00 грн. В обґрунтування позивач посилався на те, що частина кредитної заборгованості, що заявлена до стягнення у даному спорі (500000,00 грн), міститься у сумі заборгованості, яка складає 15612010,71 грн; з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 01.08.2021 йому стало відомо, що 10.03.2021 відповідачем до реєстру внесений запис про припинення юридичної особи ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» (код ЄДРПОУ 30009065), а 11.03.2021 внесений запис про реєстрацію правонаступника юридичної особи ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» - Товариство з обмеженою відповідальністю "Науково-виробнича компанія "Трансмаш" (код ЄДРПОУ 30009065). Рішенням господарського суду Харківської області від 01.02.2021 у справі №922/3845/20, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 20.04.2021, у задоволенні позову відмовлено з підстав неправильного обрання позивачем способу захисту. Ухвалою Верховного Суду від 25.06.2021 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №922/3845/20 з причини подання касаційної скарги на судові рішення у справі, ціна позову якої не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, і яка визнана судом малозначною, та відсутність підстав, що підпадають під дію виключень з пункту 2 статті 287 Господарського процесуального кодексу України. 16.08.2021 банк звернувся до господарського суду з даним позовом у справі №922/3276/21, при цьому пропуск строку позовної давності обґрунтовує тривалістю перебування відповідача у процесі перетворення, а також тим, що реєстрація нової юридичної особи - правонаступника ПрАТ «НВЦ «Трансмаш», здійснена під час перебування справи №922/3845/20 на розгляді у суді апеляційної інстанції. Отже, за час знаходження справи №922/3845/20 у судових органах сплинув трирічний строк позовної давності, встановлений ст.257 Цивільного кодексу України. Колегія суддів зазначає, що позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) у разі її спливу, але за приписом частини 5 статті 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності. При цьому саме на позивача покладений обов`язок доказування тієї обставини, що строк звернення до суду був пропущений ним з поважних причин. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Великої Палати Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №911/3681/17, від 19.11.2019 у справі №911/3680/17 та у справі № 911/3677/17. Питання поважності причин пропуску строку позовної давності, тобто наявності обставин, які з об`єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини (пункт 23.8 постанови Великої Палати Верховного Суду від 30.01.2019 у справі №706/1272/14-ц). Колегія суддів не погоджується з висновком господарського суду про визнання поважними причин пропуску позивачем строку звернення до суду з даним позовом, виходячи з такого. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог АТ «ПУМБ» до ПрАТ «НВЦ «Трансмаш» у справі №922/3845/20, суди дійшли висновку про те, що позивачем неправильно обрано спосіб захисту. Підставою для відмови у задоволенні позову став висновок суду про те, що, оскільки відповідач знаходиться в стадії припинення, належним способом захисту, в даному випадку, є вимога про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника відповідної вимоги. При цьому суд апеляційної інстанції урахував висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 20.01.2020 у справі №922/416/19, зокрема, про те, що чинним законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами вимог до особи, що перебуває у процедурі припинення, шляхом звернення з відповідними вимогами до ліквідаційної комісії для включення їх до проміжного ліквідаційного балансу, а у разі відмови ліквідаційної комісії у задоволенні вимог кредитора або ухилення від їх розгляду кредитор має право протягом місяця з дати, коли він дізнався або мав дізнатися про таку відмову, звернутися до суду із позовом до ліквідаційної комісії (юридичної особи в особі ліквідаційної комісії), як зазначено у частині третій статті 112 Цивільного кодексу України, про включення кредиторських вимог до проміжного ліквідаційного балансу. Юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації (стаття 104 Цивільного кодексу України). Отже, законодавством передбачений спеціальний порядок задоволення кредиторами своїх вимог до особи, яка припиняється, шляхом звернення із відповідними вимогами до ліквідаційної комісії такої особи. Такого способу захисту порушеного особою, що припиняється, права стягувача (кредитора) як звернення із вимогами саме про стягнення заборгованості норми статей 104-112 Цивільного кодексу України не передбачають. Даний висновок Верховного Суду зроблений на підставі аналізу чинного законодавства, що регулює припинення юридичної особи, як шляхом її ліквідації (ст.110 Цивільного кодексу України), так і шляхом перетворення (ст.106, 107, 108 Цивільного кодексу України). Вищезазначеним спростовуються твердження банку про те, що протягом значного періоду часу банк не міг звернутися з вимогами до новоствореної юридичної особи, яка отримає усе майно юридичної особи, що припиняється, оскільки банк мав можливість звернутися до ПрАТ «Науково-виробничий центр «Трансмаш» з позовом про зобов`язання включення до проміжного ліквідаційного балансу боржника відповідної вимоги або щодо оскарження дій ліквідаційної комісії у порядку, передбаченому ст.104-112 Цивільного кодексу України, який є належним способом захисту у спірних правовідносинах. Посилання господарського суду в оскаржуваному рішенні на висновок Верховного Суду у справі №922/1467/19 у постанові від 15.05.2020 є помилковим, оскільки обставини справи №922/1467/19 не є подібними спірним правовідносинам, адже, у даному випадку позивач звернувся до суду з позовом не через кілька днів, а майже через півроку після того, як дізнався, що ним обрано неправильний спосіб захисту. Колегія суддів зазначає, що звернення до суду з позовом з обранням позивачем неправильного способу захисту не є поважною причиною пропуску строку позовної давності, та не перериває і не зупиняє початок перебігу такого строку відповідно до ст.263, 264 Цивільного кодексу України. Отже, висновок господарського суду про те, що звернення 16.08.2021 з позовом відбулося з пропущенням строку позовної давності з поважних причин, є помилковими, оскільки позивач не навів поважних причин пропуску позовної давності при зверненні до суду за захистом порушеного права, не вказав на обставини, які об`єктивно перешкоджали йому звернутися за захистом свого порушеного права у межах позовної давності, та не надав суду доказів, що підтверджують існування цих обставин (стаття 74 Господарського процесуального кодексу України), тому у господарського суду відсутні підстави визнавати існування поважних причин пропуску позовної давності у спірних правовідносинах, надавати у зв`язку з цим особі (позивачу) судовий захист порушеного права та задовольняти відповідні вимоги. Наслідки спливу позовної давності визначені статтею 267 Цивільного кодексу України, згідно із частиною четвертою якої сплив строк позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові. Якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропуску. Ураховуючи вищезазначені норми права та обставини справи, заява відповідача про застосування наслідків спливу строку позовної давності до позовних вимог підлягає задоволенню. Вищевикладені обставини надають підстави колегії суддів вважати, що позов поданий зі спливом строку позовної даності, що є підставою для відмови у позові. Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно зі ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Частиною 1 пункту 2 ст.275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення. Згідно з частиною 1 ст.277 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції прийнято при недоведеності обставин справи, які суд вважав доведеними, неправильному застосуванні норм матеріального права та з порушенням норм процесуального права, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, з прийняттям нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на позивача. Керуючись ст.269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробнича компанія «Трансмаш» задовольнити. Рішення господарського суду Харківської області від 19.10.2021 у справі №922/3276/21 скасувати. Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено 14.06.2022. Головуючий суддя О.А. Пуль Суддя Я.О. Білоусова Суддя В.В. Лакіза