Постанова 4872 № 916/2478/20

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. ОдесаСправа № 916/2478/20 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богатиря К.В. суддів: Таран С.В., Філінюка І.Г. секретар судового засідання Арустамян К.А. за участю представників сторін: Від АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Крапівцева О.О. Від ПП "Компанія "Софторг" - адвокат Селюков П.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Софторг" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 (суддя суду першої інстанції - Шаратов Ю.А., час і місце оголошення рішення: 05.11.2021 (повний текст складено - 15.11.2021), м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області) по справі № 916/2478/20 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до Приватного підприємства "Компанія "Софторг" про стягнення 2 000 000 грн. ВСТАНОВИВ:

Описова частина Короткий зміст вимог. У серпні 2020 року Акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" (далі - Банк) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Компанія "Софторг" (далі - Компанія), в якій, з урахуванням заяви про зміну підстав позовних вимог, яка прийнята до розгляду у відповідній частині, просило стягнути з відповідача на підставі статті 1212 ЦК України сплачений податок на додану вартість (далі - ПДВ) за договором поставки від 02.04.2020 № Т-014120 у сумі 2 000 000 грн. у складі вартості товару, який звільнений від оподаткування ПДВ. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що включення до вартості закуповуваного товару (маски захисні) ПДВ у розмірі 2 000 000 грн. та подальша його сплата постачальнику не відповідає вимогам пункту 71 підрозділу 2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України) та постанові Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції із ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування податком на додану вартість» від 20.03.2020 № 224 (у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин; далі - Постанова № 224; Перелік № 224), що за твердженням позивача є підставою для стягнення безпідставно отриманих Компанією коштів відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України. Заявами про збільшення позовних вимог та зміну правових підстав позовних вимог, поданими після відкриття провадження у справі, Банк до заявленої вимоги про стягнення 2 000 000 грн. додав нову, а саме: про визнання недійсним пункту 4.2 договору поставки, та змінив правові підстави щодо стягнення на статті 1212,1213 ЦК України. Ухвалою Господарського суду Одеської області від 22.10.2020 з посиланням на положення статті 46 ГПК України відмовлено у прийняті до розгляду заяви про збільшення позовних вимог, а також заяви про зміну правових підстав позовних вимог в частині визнання недійсним пункту 4.2 договору поставки, укладеного між Банком і Компанією, в частині включення до ціни товару ПДВ, та прийнято до розгляду заяву про зміну правових підстав позовних вимог в частині щодо вимоги про стягнення 2 000 000 грн. Рішенням Господарського суду Одеської області від 18.12.2020, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021, у задоволенні позову відмовлено. Вказані судові рішення щодо необґрунтованості позовної вимоги про стягнення безпідставно отриманих коштів на підставі статті 1212 ЦК України мотивовано тим, що спірну суму сплачено на підставі чинного договору поставки, згідно з пунктом 4.2 якого до ціни товару включено суми ПДВ і його не визнано недійсним в судовому порядку. Постановою Верховного Суду від 01.06.2021 касаційну скаргу Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" задоволено частково. Рішення Господарського суду Одеської області від 18.12.2020 і постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 04.02.2021 у справі № 916/2478/20 скасовано, справу передано на новий розгляд до Господарського суду Одеської області. Так, у вказаній постанові у пункті 37 Верховний Суд зазначив, що хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Отже, суди попередніх інстанцій не звернули увагу на те, що відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України. Близьку за змістом правову позицію викладено у постанові Верховного Суду України від 14.10.2014 у справі № № 3-138гс14. Постачальник отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не сплатив, так як товар звільнено від оподаткування ПДВ, тому колегія суддів дійшла висновку, що неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення Компанії на суму 2 000 000,00 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом. За наслідками нового розгляду даної справи, Господарським судом Одеської області 05.11.2021 року ухвалено рішення, яким позов задоволено, стягнуто з Приватного підприємства "Компанія "Софторг" на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" 2 000 000,00 грн. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 135 000,00 грн. Задовольняючи позов господарський суд першої інстанції, врахувавши висновки Верховного Суду, дійшов висновку, що поставка захисних масок за договором від 02.04.2020, як операція з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнена від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 71 Підрозділу 2 «Особливості справляння податку на додану вартість» Розділу XIX «Прикінцеві положення» Податкового кодексу України, а відтак, отримання сум ПДВ від позивача без подальшого їх перерахування до державного бюджету, має своїм наслідком збагачення відповідача за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом. При цьому, оскільки ПДВ не є умовою про ціну, сплата суми без цього податку не є односторонньою зміною умов договору щодо ціни, а також не потребує обов`язкового внесення відповідних змін до договору від 02.04.2020 відповідно до його пункту 12.3 та статті 188 Господарського кодексу України. Аргументи учасників справи. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів. До Південно-західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга Приватного підприємства "Компанія "Софторг" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20. Скаржник вважає, що оскаржуване рішення винесено при неповному з`ясуванні обставин, що мають значення для розгляду справи, а також в ході розгляду справи позивачем не доведено обставини, що мають значення для справи, проте суд першої iнстанцiї вказані обставини визнав встановленими, а також скаржник вважає, що наявна невiдповiднiсть висновкiв, викладених у рiшеннi суду першої iнстанцiї, встановленим обставинам справи та порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. В обґрунтування вимог апеляційної скарги скаржник посилається на те, що з урахуванням того, що станом на 02 квітня 2020 року у договорі його сторони погодили всi його iстотнi умови, у тому числi цiну, умови договору виконані без зауважень, позивач здiйснив оплату за обумовленою в договорi цiною, звернення до суду з позовом про стягнення сплаченого ПДВ свiдчить про намагання, фактично, внести змiни до цiни договору, що не вiдповiдає вимогам ЦК України. Зокрема, скаржник, посилаючись на правові позиції Верховного Суду, вказує про те, що наявнiсть мiж сторонами зобов`язальних правовiдносин, для яких характерним є спосiб повернення майна (коштiв), переданого за договором, виключає можливiсть пред`явлення позову в порядку статтi 1212 ЦК України, у такому випадку права осiб, якi перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою вiдповiдних норм iнституту зобов`язального права. На думку скаржника, сам лише факт несплати вiдповiдачем до вiдповiдного бюджету сум ПДВ за договором пiсля його пiдписання та пiсля отримання коштiв за договором не свiдчить про наявнiсть фактичних обставин, з якими закон пов`язує повернення майна (коштiв) на пiдставi статтi 1212 ЦК України. Питання, пов`язаннi з податковими правовiдносинами, якi (правовiдносини) виникли мiж вiдповiдачем i державою в особi податкових органiв, не входять до кола обставин, якi пiдлягають дослiдженню в данiй господарській справі, оскiльки цi правовiдносини мають iнше правове регулювання й не пiдпадають пiд дiю ЦК Украши та/або ГК України. Отже, оскiльки договiр укладений 02 квiтня 2020 року (одночасно з набранням чинності вiдповiдних змiн у законодавстві України), позивач сплатив кошти з урахуванням ПДВ на виконання умов договору, змiни до договору у цiй частинi сторонами не вносились, то питання перерахування (або неперерахування) вiдповiдачем вiдповiдних сум до бюджету не є предметом регулювання ЦК Украiни та ГК Украiни, що виключає можливість стягнення вiдповiдних коштiв на користь позивача на пiдставi статтi 1212 ЦК України. Керуючись викладеним вище, апелянт просить скасувати рiшення Господарського суду Одеської області вiд 05.11.2021р. по справi №916/2478/20 повністю i ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову Банку до Компанії про стягнення 2 000 000 грн. Короткий зміст відзиву на апеляційну скаргу. У відзиві на апеляційну скаргу Банк просить апеляційну скаргу Компанії залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської областi вiд 05 листопада 2021 року по справі № 916/2478/20 - без змiн. При цьому, Банк звертає увагу суду на те, що Верховним Судом в постанові вiд 01.06.2021 по данiй справi зробленi висновки, якi врахованi мiсцевим господарським судом, та зазначено на тому, що постачальник отриману вiд покупця суму ПДВ до бюджету не сплатив, так як товар звiльнено вiд оподаткування ПДВ, тому колегiя суддiв дiйшла висновку, що неповернення вiдповiдачем позивачевi суми, перерахованої поза межами договiрних платежiв (суми ПДВ, яка є складовою договiрної вартостi з урахуванням загальнодержавних податкiв та зборiв), має наслiдком збагачення Компанii на суму 2 000 000, 00 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпiлого поза пiдставою, передбаченою законом. Короткий зміст відповіді на відзив. У відповіді на відзив Компанія зазначає, що зважаючи на те, що спiрнi 2000 000 грн. стали спiрними внаслiдок подiї, а саме Постановою Кабiнету Мiнiстрiв Украiни вiд 20 березня 2020 року № 224 затверджено перелiк товарiв (у тому числi лiкарських засобiв, медичних виробiв та/або медичного обладнання), необхiдних для виконання заходiв, спрямованих на запобiгання виникненню i поширенню, локалiзацiю та лiквiдацiю спалахiв, епiдемiй та пандемiй гострої респiраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавiрусом SARS-CoV-2, операцiї з ввезення яких на митну територiю Украiни та/або операцiї з постачання яких на митнiй територiї України звільняються вiд оподаткування ПДВ, серед яких i медичнi маски, респiратори FFP2 або FFP3, маски, не оснащені змiнними фiльтрами (код згiдно з УКТЗЕД 6307909800), яка i стала правовою пiдставою для набуття зазначених коштiв, у зв`язку iз тим, що ця правова пiдстава у встановленому порядку не скасована, не визнана недiйсною, не змiнена та не припинена, то вважаємо обґрунтування позивача передчасними та такими, що не вiдповiдають реальним обставинам справи. Фактично зміст відповіді на відзив є ідентичним змісту апеляційної скарги. Також до апеляційного суду надійшли пояснення, в яких Банк фактично дослівно цитує зміст постанови Верховного Суду по даній справі. Рух справи в суді апеляційної інстанції. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи № 916/2478/20 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Богатир К.В., судді - Бєляновський В.В., Філінюк І.Г., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2021. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 17.01.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія «Софторг» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20; призначено справу № 916/2478/20 до розгляду на 15 лютого 2022 о 14:00. У зв`язку з відпусткою судді Філінюка І.Г., судове засідання 15 лютого 2022 о 14:00. у справі № 916/2478/20 не відбулось. Розпорядженням керівника апарату Південно-західного апеляційного господарського суду № 172 від 22.02.2022, у зв`язку зі звільненням судді ОСОБА_1 у відставку призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 916/2478/20. Відповідно витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.02.2022 справу № 916/2478/20 передано на розгляд колегії суддів у складі головуючий суддя - Богатир К.В., судді Таран С.В., Філінюк І.Г. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 02.03.2022 прийнято апеляційну скаргу Приватного підприємства «Компанія «Софторг» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20 до провадження колегією суддів у складі: головуючого судді - Богатиря К.В., суддів: Таран С.В., Філінюк І.Г. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.05.2022 призначено справу №916/2478/20 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія «Софторг» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 до розгляду на 09 червня 2022 року об 11:00 год. 09.06.2022 у судовому засіданні прийняли участь представник АТ КБ "ПриватБанк" - адвокат Крапівцева О.О. та представник ПП "Компанія "Софторг" - адвокат Селюков П.В. Оскільки представники обох сторін у даній справі з`явилися у судове засідання, то на думку колегії суддів в даному судовому засіданні повинен відбутися розгляд апеляційної скарги Приватного підприємства «Компанія «Софторг» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20 по суті, адже у даному випадку ніщо не перешкоджає вирішенню спору та не повинно заважати здійсненню правосуддя. У зв`язку з введенням на території України воєнного стану справу №916/2478/20 за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Компанія «Софторг» на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 було розглянуто Південно-західним апеляційним господарським судом у розумний строк, відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У судовому засіданні представник відповідача адвокат Селюков П.В. заявив усне клопотання про оголошення перерви або відкладення розгляду справи для реалізації відповідачу наміру надати позивачу мирову угоду для врегулювання спору. Позивач заперечував проти задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що справа розглядається у господарських судах різних інстанції вже понад двох років, а відкладення судового засідання лише затягне розгляд даної справи. Також представник позивача звернув увагу суду на те, що з моменту виникнення даного спору між сторонами на протязі двох років та включно теперішнього часу, жодних письмових або усних пропозицій від відповідача до позивача про намір врегулювання спору шляхом укладання мирової угоди не надходило. Порадившись на місці колегія суддів відхилила дане клопотання представника відповідача, оскільки ним не було надано жодних доказів того, що ним була ініційована процедура укладення мирової угоди, велися перемовини між сторонами спору з цього питання, існує проект такої мирової угоди та домовленість сторін про врегулювання спору, хоча апеляційне провадження у даній справі було відкрито ще 17.01.2022 і у відповідача було достатньо часу для здійснення конкретних заходів щодо укладення мирової угоди. Представником відповідача адвокатом Селюковим П.В. було заявлено ще одне усне клопотання про оголошення перерви або відкладення розгляду справи для надання часу на ознайомлення адвоката з матеріалами справи, оскільки договір на правову допомогу з відповідачем було укладено тільки 01.06.2022. Представник позивача заперечувала проти задоволення даного клопотання з посиланням на те, що у представника відповідача було достатньо часу на ознайомлення з матеріалами справи та підготовки для участі в судовому засіданні. Порадившись на місці колегія суддів відхилила дане клопотання представника відповідача, оскільки у період з 01.06.2022 по дату судового засідання 09.06.2022 представник апелянта не звертався до Південно-західного апеляційного господарського суду з клопотанням про ознайомлення з матеріалами справи чи з клопотанням про отримання доступу до справи в електронному вигляді через систему «Електронний суд». Окрім того, адвокат Селюков П.В. міг отримати копії необхідних йому матеріалів від свого довірителя. Вказані вище обставини залежали цілком від волевиявлення самого представника відповідача, який на думку колегії суддів мав достатньо часу та можливостей для забезпечення захисту прав свого довірителя в суді. Обставини, встановлені судом. 02.04.2020 року між АТ КБ "ПриватБанк" (покупець) та ПП "Компанія "Софторг" (постачальник) було укладено договір поставки № Т-014120, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність покупцеві товар, повне найменування якого, номенклатура, асортимент, марка, вид, сорт, кількісні та якісні характеристики вказуються в специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язався прийняти товар та оплатити його в порядку і на умовах, передбачених договором. Відповідно до п.п. 2.1.4 п. 2.1 договору постачальник зобов`язався надати на запит покупця витяг із реєстру платників податку на додану вартості, копію довідки про взяття на облік платника податків, Статуту та документів, що підтверджують повноваження підписанта договору зі сторони постачальника. Пунктом 3.1 договору передбачено, що поставка товару здійснюється постачальником на умовах, у спосіб та у строки, визначені у специфікаціях. Дострокова поставка товару допускається тільки за згодою покупця. Згідно з п.п. 4.1, 4.2 договору, загальна вартість товару за даним договором складається із вартості всіх партій товару, поставленого відповідно до окремих специфікацій. Ціна маски складає 12,00 грн. за 1 одиницю з урахуванням ПДВ, а також загальна вартість кожної партії товару вказується в специфікаціях. Пунктом 4.3 договору визначено, що ціна і загальна вартість кожної партії товару, зазначена в п. 4.2 цього договору, встановлюється у національній валюті України - гривні, і не підлягає зміні, якщо інше не передбачено сторонами. За умовами п. 11.1 договору, він набуває чинності з моменту його підписання сторонами. Строк дії договору становить до 10.05.2020. Відповідно до п.п. 12.2, 12.7 договору, підписання цього договору, як і будь-яких додаткових договорів, додатків до нього може проводитись в електронному вигляді з проставленням кваліфікованого електронного підпису сторін за допомогою сервісу Paperless на сайті https://paperless.com.ua. Сторони погодили, що обмін повідомленнями / вимогами між сторонами здійснюється на зазначені в специфікаціях електронні адреси сторін. Документи, відправлені електронною поштою, мають повну юридичну силу, породжують права та обов`язки для сторін, можуть бути подані до судових інстанцій в якості належних доказів і не можуть спростовуватись стороною, від імені якої вони були відправлені. Повідомлення/вимоги вважаються отриманими адресатом з моменту надсилання. Специфікацією, яка є додатком №1 до вказаного договору, сторони погодили поставку масок у кількості 1 000 000 шт. ціною 12,00 грн. з ПДВ з внесенням 100 % передплати за кожну партію, шляхом сплати 6 000 000 грн. - 500 000 шт. до 02.04.2020 та 6 000 000 грн. - 500 000 шт. до 06.04.2020 з встановленим строком поставки - до 17.04.2020. Додатком № 2 (рознарядка) до договору поставки сторони погодили терміни поставки, а саме: 500 000 шт. до 06.04.2020 та 500 000 шт. до 15.04.2020. Додатком №3 до даного договору сторонами погоджено форму акту передачі-приймання товару. Даний договір підписано сторонами шляхом накладення ЕЦП від 03.04.2020, що підтверджується наявними в матеріалах справи відповідними сертифікатами. 31.03.2020 відповідачем складено рахунок на оплату № С0000003368, в якому вартість товару з урахуванням ПДВ визначено в розмірі 12 000 000 грн., в т.ч. розмір ПДВ - 2 000 000 грн. На підставі вказаного рахунку №С0000003368 від 31.03.2020р., Банк сплатив Компанії 12 000 000 грн. передплати, з яких ПДВ - 2 000 000 грн., що підтверджується відповідним платіжним дорученням № К46О0ОJ7VU від 06.04.2020р. На виконання умов даного договору постачальник передав, а покупець прийняв товар (маски захисні) загальною вартістю 12 000 000 грн., що підтверджується наявними в матеріалах справи актами передачі-приймання товару та підписаними між сторонами видатковими накладними, що сторонами не заперечується. Судом встановлено, що Компанія сплачену позивачем суму ПДВ в бюджет не перерахувала, а в податковій накладній від 06.04.2020 № 92 відобразила як операцію, звільнену від оподаткування загальною вартістю 12 000 000 грн. При цьому в розділі Б податкової накладної зазначено ціну постачання одиниці товару/послуги без урахування ПДВ 12,00 грн., за кодом ставки 903, код пільги 14060544. 06.05.2020 Банк звернувся до Компанії з листом №82746, в якому, посилаючись на положення Закону України №540 від 30.03.2020 в частині звільнення від оподаткування ПДВ операцій із постачання масок, виклав прохання здійснити коригування суми ПДВ, яку було сплачено Банком згідно договору у складі вартості придбаних товарів та відображена в податкових накладних, складених з 17.03.2020, а суму ПДВ повернути на рахунок Банку. Також Банк звернув увагу відповідача на необхідність внесення змін до договору щодо визначення ціни товару без урахування ПДВ, зважаючи на цей факт, з листом відповідачеві направлено на підпис додаткову угоду до договору поставки. У відповідь на цей лист Компанія листом від 15.05.2020 № 15/05-2020 повідомила Банк про те, що на час підписання договору поставки Закон України від 30.03.2020 № 540 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" вже був опублікований та набрав чинності. Тобто на час підписання договору сторонами усі операції з постачання масок на митній території України вже були звільнені від оподаткування ПДВ. Договірну ціну було погоджено сторонами та затверджено останніми у тексті договору поставки та специфікації до нього. Окрім того, на суму коштів, що надійшли від Банку за договором поставки, Компанія 06.04.2020 зареєструвала податкову накладну з дотриманням вимог податкового законодавства із зазначенням пільгового розміру ПДВ- 0, у зв`язку з чим не вбачається можливим виконання вимог Банку щодо коригування суми ПДВ у податковій накладній. Враховуючи надану відповідь, Банк 11.06.2020 звернувся до Офісу великих платників податків Державної податкової служби зі скаргою № Е.13.0.0.0/4-96978, в якій повідомив про допущення відповідачем порушень при складанні податкової накладної від 06.04.2020 № 92, зокрема, в частині зазначення вартості одиниці товару та загальної вартості товару з включенням до ціни ПДВ, при цьому зазначивши розмір ПДВ- 0. 23.06.2020 позивач повторно звернувся до відповідача з листом №Э.83.0.0.0/3-105623, в якому вимагав повернути суму сплаченого ПДВ у сумі 2 000 000 грн. на рахунок Банку. Проте, Компанія будь-яких дій щодо повернення зазначених коштів не здійснила, що і стало підставою для звернення позивача до господарського суду з даним позовом. Мотиви, з яких виходить апеляційний суд, та застосовані норми права. Колегія суддів погоджується з правильним висновком місцевого суду про задоволення заявлених Банком позовних вимог, з огляду на таке. Загальні підстави для виникнення зобов`язань у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) Відповідно до статті 1212 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про, зокрема, відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи. Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України). Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб. Відповідно до статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання. Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не вважається безпідставним. Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, положення статті 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі. Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов: 1) збiльшення майна в oднiєї особи (вона набуває нові цiнностi, збільшує кiлькiсть та вартiсть належного їй майна або звертає майно, яке неминуче мало б вибути iз її володіння); 2) втрата майна iншою особою, тобто збiльшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна iншою особою; 3) причинний зв`язок мiж збільшенням майна в oднiєї особи i вiдповiдною втратою майна iншою особою; 4) вiдсутнiсть достатньої правової пiдстави для збільшення майна в oднiєї особи за рахунок iншої особи, тобто обов`язковою умовою є збiльшення майна oднiєї сторони (набувачем), з одночасним зменшенням його в iншої сторони (потерпілого), а також вiдсутнiсть правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідносин і їх юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Згідно із частиною першою, пунктом 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться. Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші. Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частини першої статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей). Разом з цим, частиною першою статті 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Згідно з частиною першою статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. ГК України у статті 180 деталізовано істотні умови господарського договору. Так, за приписами частин першої і третьої цієї статті зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору. Ціна у господарському договорі визначається в порядку, встановленому цим Кодексом, іншими законами, актами Кабінету Міністрів України. За згодою сторін у господарському договорі може бути передбачено доплати до встановленої ціни за продукцію (роботи, послуги) вищої якості або виконання робіт у скорочені строки порівняно з нормативними (частина п`ята статті 180 ГК України). Відповідно до статті 11 Закону України «Про ціни і ціноутворення» вільні ціни встановлюються суб`єктами господарювання самостійно за згодою сторін на всі товари, крім тих, щодо яких здійснюється державне регулювання цін. Отже, сторони на договірних засадах передбачають формування ціни за договором. У підпункті 14.1.178 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що ПДВ -непрямий податок, який нараховується та сплачується відповідно до норм розділу V цього Кодексу. За змістом підпунктів «а» і «б» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування ПДВ є операції платників податку з постачання товарів / послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 ПК України. За своєю правовою сутністю ПДВ є часткою новоствореної вартості та сплачується покупцем (замовником послуг). Зокрема, у випадку, що розглядається, можна припустити наявність договору і без включення до нього умови щодо ПДВ. Хоча ПДВ й включається до ціни товару, однак не є умовою про ціну в розумінні цивільного та господарського законодавства, оскільки не може встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто у договірному порядку. Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати КГС Верїовного Суду від 03.12.2021 у справі № 910/12764/20. Отже, порядок та механізм нарахування і сплати ПДВ чи навпаки (операції, які не є об`єктом оподаткування або звільнені від оподаткування тощо) врегульовано відповідними нормами ПК України та, відповідно, не можуть встановлюватися (погоджуватися чи змінюватися) сторонами за домовленістю, тобто в договірному порядку. Отже, відповідач як одна із сторін зобов`язання набув зазначені кошти за рахунок іншої сторони не в порядку виконання договірного зобов`язання, що виключає застосування до правовідносин сторін норм зобов`язального права, а поза підставами, передбаченими договором поставки, внаслідок їх перерахування на рахунок відповідача понад вартість товару, який було поставлено, тобто на підставі статті 1212 ЦК України. Наведеним спростовуються викладені в апеляційній скарзі твердження скаржника про те, що наявнiсть мiж сторонами зобов`язальних правовiдносин, для яких характерним є спосiб повернення майна (коштiв), переданого за договором, виключає можливiсть пред`явлення позову в порядку статтi 1212 ЦК України, у такому випадку права осiб, якi перебувають у зобов`язальних відносинах, повинні захищатися за допомогою вiдповiдних норм iнституту зобов`язального права. Водночас, Законом України від 30.03.2020 № 540 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)», який набув чинності 02.04.2020, доповнено підрозділ 2 розділу ХХ ПК України пунктом 71, згідно з яким тимчасово, на період, що закінчується останнім календарним днем місяця, в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), звільняються від оподаткування ПДВ операції з ввезення на митну територію України та/або операції з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), перелік яких визначено Кабінетом Міністрів України. У разі здійснення операцій, звільнених відповідно до цього пункту, положення пункту 198.5 статті 198 цього Кодексу та положення статті 199 цього Кодексу не застосовуються щодо таких операцій. Норми цього пункту застосовуються до операцій, здійснених починаючи з 17.03.2020. Постановою № 224 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) затверджено перелік товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, які звільняються від сплати ввізного мита та операції з ввезення яких на митну територію України та/або операції з постачання яких на митній території України звільняються від оподаткування ПДВ. Зокрема, до вказаного Переліку, у редакції, яка діяла на момент укладення Договору від 02.04.2020, включено медичні маски (код згідно УКТЗЕД 6307909800), повнолицьові маски / напівмаски (код згідно УКТЗЕД 3926 90 97 90, 9020 00 00 00), маски дихальні (код згідно УКТЗЕД 9020 00 00 00). Отже, поставка захисних масок за договором поставки від 02.04.2020, як операція з постачання на митній території України товарів (у тому числі лікарських засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання), необхідних для виконання заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19), звільнена від оподаткування податком на додану вартість на підставі пункту 71 Підрозділу 2 "Особливості справляння податку на додану вартість" Розділу XIX "Прикінцеві положення" Податкового кодексу України. Судом встановлено, що Компанія (постачальник) отриману від покупця суму ПДВ до бюджету не сплатила, так як товар звільнено від оподаткування ПДВ, тому неповернення відповідачем позивачеві суми, перерахованої поза межами договірних платежів (суми ПДВ, яка є складовою договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів), має наслідком збагачення Компанії на суму 2 000 000,00 грн, тобто набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом. А відтак, колегія суддів погоджується з правомірним висновком місцевого суду про те, що отримання сум ПДВ від Банку без подальшого їх перерахування до Державного бюджету, має своїм наслідком збагачення відповідача за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом. При цьому, оскільки ПДВ не є умовою про ціну, сплата суми без цього податку не є односторонньою зміною умов договору щодо ціни, а також не потребує обов`язкового внесення відповідних змін до Договору від 02.04.2020 відповідно до його пункту 12.3 та статті 188 Господарського кодексу України. Враховуючи вищевикладене, колегія суддів не приймає до уваги посилання скаржника на те, що оскiльки договiр укладений 02 квiтня 2020 року (одночасно з набранням чинності вiдповiдних змiн у законодавстві України), позивач сплатив кошти з урахуванням ПДВ на виконання умов договору, змiни до договору у цiй частинi сторонами не вносились, то питання перерахування (або неперерахування) вiдповiдачем вiдповiдних сум до бюджету не є предметом регулювання ЦК Украiни та ГК Украiни, що виключає можливість стягнення вiдповiдних коштiв на користь позивача на пiдставi статтi 1212 ЦК України. Частиною 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Таким чином, беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду попередньої інстанції про задоволення позовних вимог. Доводи, наведені скаржником в апеляційній скарзі, колегією суддів до уваги не приймаються з огляду на те, що вони є необґрунтованими та такими, що спростовуються вищевикладеним та матеріалами справи, а також не впливають на правильне вирішення судом першої інстанції даного спору. Також, відсутні підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення в розумінні ст. 269, 277 ГПК України з викладених в апеляційній скарзі обставин. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України"). Висновки суду апеляційної інстанції. Згідно статті 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Будь-яких підстав для скасування рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20 за результатами його апеляційного перегляду колегією суддів не встановлено. За вказаних обставин оскаржуване рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга Приватного підприємства "Компанія "Софторг" - залишенню без задоволення. Керуючись статтями 269-271, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Приватного підприємства "Компанія "Софторг" на рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20 - залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 05.11.2021 по справі №916/2478/20 - залишити без змін. Витрати на сплату судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на апелянта. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду у випадках і строки, передбачені ст.ст. 287, 288 ГПК України. Повний текст постанови складено та підписано 14.06.2022. Головуючий К.В. Богатир Судді: С.В. Таран І.Г. Філінюк