Постанова Івано-Франківський апеляційний суд № 346/4128/21

Справа № 346/4128/21 Провадження № 22-ц/4808/586/22 Головуючий у 1 інстанції Васильковський В. В. Суддя-доповідач Максюта ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року м. Івано-Франківськ Івано-Франківський апеляційний суд в складі: Головуючого (суддя-доповідач) Максюти І.О., суддів: Василишин Л.В., Фединяка В.Д., секретаря Максимів Ю.В. з участю представника апелянта адвоката Микитюка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до ТзОВ "Осмолода-Транс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю, за апеляційною скаргою директора ТзОВ "Осмолода-Транс" Вахрушевича Володимира Сергійовича на рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області, ухвалене суддею Васильковським В.В. 28 січня 2022 року в м. Коломия Івано-Франківської області, повний текст якого складено 02 лютого 2022 року, в с т а н о в и в : У серпні 2021 року представник ОСОБА_1 звернувся з позовом до ТзОВ "Осмолода-Транс", третя особа, що не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_2 , про відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ІНФОРМАЦІЯ_3 о 02 годині 35 хвилин водій ТОВ "Осмолода-Транс" ОСОБА_2 , керуючи автомобілем підприємства марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига, що між населеними пунктами м. Калуш та с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області, у напрямку міста Чернівці, скоїв наїзд на пішохода ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та втік з місця події. Від отриманих травм останній помер на місці події. Тіло загиблого було виявлено випадковим свідком через чотири дні після дорожньо-транспортної події - 05 вересня 2020 року. У постанові про закриття кримінального провадження від 12.02.2021 року зазначено, що згідно висновку судово-медичної експертизи №131, комісійної судово-медичної експертизи №4 та медико-криміналістичної експертизи №186, смерть ОСОБА_3 настала внаслідок відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, крововиливами у м`які покриви голови, забійною раною волосистої частини голови, що ускладнились набряком і набуханням головного мозку. Відповідно до висновку експерта №СЕ-19/109/11/3-369МРВ/20 від 26.11.2020 року, волокна на правому передньому крилі автомобіля марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , мають спільну родову належність з волокнами штанів потерпілого. Тобто, між наїздом на ОСОБА_3 та смертю останнього наявний причинно-наслідковий зв`язок. Водій ОСОБА_2 , в порушення вимог правил дорожнього руху, достовірно знаючи, що такими своїми діями він поставив потерпілого у небезпечний для життя стан, маючи можливість для надання допомоги, не вжив заходів для надання ОСОБА_3 заходів медичної допомоги, не викликав бригаду швидкої медичної допомоги та не відвіз потерпілого до найближчого лікувального закладу своїм транспортним засобом, а умисно залишив його у небезпечному для життя стані та втік з місця події. Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21.04.2021 року у справі №345/789/21 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України. Позивач ОСОБА_1 є сином загиблого, внаслідок смерті батька йому заподіяно моральну шкоду. Той факт, що батько загинув не природною смертю, а насильницькою - під колесами автівки, покинутий на нічному шосе завдає додаткових моральних страждань синові загиблого. Після смерті батька він відчуває пригнічення, а також гостре відчуття несправедливості, оскільки трагічна подія забрала рідну людину, чим повністю зруйнувала важливий життєвий зв`язок. З врахуванням наведеного, а також зміни сталого життєвого устрою, оцінює розмір грошового відшкодування завданої йому моральної шкоди в розмірі 300 000 гривень. Цивільно-правова відповідальність водія автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 була застрахована в АТ «СГ «ТАС». Відповідно до ст. 9 ЗУ «Про державний бюджет України на 2020 рік», з 01.09.2020 року мінімальна заробітна плата становить 5 000 гривень. Отже, розмір страхового відшкодування моральної шкоди становить 60 000 гривень. До кола осіб, що претендували на виплату страхового відшкодування, належить також мати та дочка загиблого, тому загальний розмір відшкодування з розрахунку на одну особу становить 20 000 гривень. Враховуючи, що він оцінює розмір спричиненої йому моральної шкоди в 300 000 гривень, ціна позову становить 280 000 гривень. Просив стягнути з ТзОВ "Осмолода-Транс" на його користь 280 000 гривень відшкодування моральної шкоди, завданої смертю батька (а.с.1-6). Рішенням Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2022 року позов задоволено частково. Стягнуто з ТзОВ "Осмолода-Транс" на користь ОСОБА_1 110 000 гривень відшкодування моральної шкоди та судовий збір в розмірі 1100 гривень. В задоволенні решти позову відмовлено (а.с.110-117). Не погодившись з даним судовим рішенням, представник ТзОВ "Осмолода-Транс" подав апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм матеріального і процесуального права. Апелянт зазначає, що стягнута судом сума моральної шкоди в розмірі 110 000 гривень є явно завищеною, не відповідає вимогам ст. 23, 1167 ЦК України, принципу розумності та справедливості і буде тягнути за собою безпідставне збагачення позивача, а не відновлення порушеного права , яке спричинено відповідачем чи третьою особою. Зазначає, що не має будь-якої вини чи причинно-наслідкового зв`язку між смертю ОСОБА_3 та діями працівників чи посадових осіб ТзОВ "Осмолода-Транс", в тому числі самого товариства. З огляду на наведене, сума в розмірі 20 000 гривень, які позивач отримав від ПрАТ «Страхова група «ТАС» в рахунок відшкодування моральної шкоди є більш ніж достатнім розміром спричиненої позивачу моральної шкоди за даних обставин зі сторони ТзОВ "Осмолода-Транс". Зауважує, що дорожньо-транспортна пригода відбулася з вини батька позивача, який порушив правила дорожнього руху України, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, що стало причиною наїзду на нього. Саме тому, на думку апелянта, ТзОВ "Осмолода-Транс" чи третя особа ОСОБА_2 не можуть нести будь-яку відповідальність за смерть ОСОБА_3 . Також зазначає, що позивач не надав доказів того, що звертався до відповідача про врегулювання майнових вимог, як і не надав доказів відмови відповідача у відшкодуванні моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП. В межах кримінального провадження була визнана потерпілою донька загиблого ОСОБА_4 , якій відшкодована заподіяна шкода. Остання здійснювала поховання батька та піклувалася про нього. В свою чергу, донька покійного ОСОБА_4 не заявляє вимог щодо стягнення з відповідача на її користь коштів в рахунок відшкодування моральної шкоди, хоча отримала рівнозначну з позивачем страхову виплату в якості моральної шкоди та зазнала не менше душевних страждань. З цих підстав просить скасувати рішення і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, у зв`язку з їх недоведеністю та безпідставністю. Стягнути з позивача на користь товариства понесені судові витрати (а.с.122-126). Відзив на апеляційну скаргу не подано, що, відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. У судове засідання не з`явилися позивач ОСОБА_1 , третя особа ОСОБА_2 , про день, місце та час розгляду справи повідомлені належним чином. Суд виконав свій обов`язок щодо повідомлення усіх учасників справи про день, місце та час розгляду справи шляхом шляхом доставки SMS-повідомлення (судової повістки). Приймаючи до уваги, що неявка осіб, які беруть участь у справі, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, не перешкоджає апеляційному розгляду справи, апеляційним судом виконаний обов`язок щодо повідомлення осіб, які беруть участь у справі, про день, місце та час судового засідання, тому апеляційний суд розглянув справу за їх відсутності. Вислухавши пояснення представника апелянта адвоката Микитюка Р.В., доповідь судді, дослідивши матеріали справи та перевіривши, відповідно до ст.367 ЦПК України, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою, виходячи з таких підстав. Відповідно до ст. ст. 263, 264 ЦПК України рішення суду повинно бути законним i обґрунтованим. Під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають iз встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати. Судом встановлено, що згідно свідоцтва про народження від 28.03.1987 року серії НОМЕР_2 , ОСОБА_3 є батьком позивача ОСОБА_1 (а.с. 15). Згідно свідоцтва про смерть серія НОМЕР_3 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 14). Постановою слідчого управління Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області від 12 лютого 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090170000787 від 05.09.2020, закрито в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу даного правопорушення. Встановлено, що причиною настання дорожньо-транспортної пригоди, яка мала місце 01.09.2020 року, стали такі обставини даної події, при яких пішохід ОСОБА_3 вийшов на проїзну частину дороги, опинившись в смузі руху автомобіля марки Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 на такій відстані до останнього, що водій ОСОБА_2 вже був позбавлений технічної можливості попередити дану ДТП шляхом застосування своєчасного гальмування. Таким чином, в ході розслідування кримінального правопорушення встановлено, що дана дорожньо-транспортна пригода трапилась внаслідок необережних дій пішохода ОСОБА_3 , який у порушення вимог правил дорожнього руху України, нехтуючи заходами особистої безпеки та безпеки дорожнього руху, раптово вийшов у смугу руху автомобіля Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, чим завідомо створив для водіїв транспортних засобів небезпеку для руху. При цьому пішохід ОСОБА_3 порушив наступні вимоги Правил дорожнього руху України: п.1.3, п.4.1, 4.4, 4.7, 4.14. При розслідуванні кримінального правопорушення об`єктивних доказів вини водія ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху України та наїзду на пішохода ОСОБА_3 не встановлено, оскільки водій з моменту виникнення небезпеки руху не мав технічної можливості уникнути наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування (а.с.7-10). Вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області у справі № 345/789/21 від 21 квітня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України та призначено покарання - два роки позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком один рік (а.с.11-13). Із змісту вироку встановлено, що водій ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухався ділянкою автодороги Н-10 Стрий-Чернівці-Мамалига, що між населеними пунктами м. Калуш та с. Вістова Калуського району Івано-Франківської області у напрямку м. Чернівці. У цей час на проїзну частину дороги у невстановленому місці справа наліво відносно руху автомобіля почав перетинами пішохід - ОСОБА_3 , 1960 року народження, чим створював водію ОСОБА_2 небезпеку для руху. При наближенні до потерпілого водій ОСОБА_2 не мав можливості виявити пішохода ОСОБА_3 , який був одягнений в темний одяг, на достатній віддалі для уникнення наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування, в результаті чого вчинив автомобілем марки «Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI наїзд на потерпілого. Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_3 помер на місці події від отриманих тілесних ушкоджень у вигляді відкритої черепно-мозкової травми з переломами кісток основи та склепіння черепа, крововиливами під оболонки та в речовину головного мозку, крововиливами в м`які покриви голови, забійною раною волосистої частини голови, що ускладнилася набряком та набуханням головного мозку, внаслідок чого він не міг вижити при наданні кваліфікованої медичної допомоги. Автомобіль Mercedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_4 належить ТзОВ «Осмолода транс», що підтверджується копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (а.с. 38). Із змісту листа приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ТАС» від 27.04.2021 за № 08748/7121, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 , встановлено, що цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу Mersedes-Benz Sprinter 316 CDI, реєстраційний номер НОМЕР_1 , ОСОБА_2 була застрахована в АТ «СГ «ТАС» (приватне) відповідно до полісу обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АО/6489922 від 15.10.2019 року. Керуючись п.1 ст.36 Закону, на підставі п.27.3 ст.27 Закону, у АТ «СГ «ТАС» (приватне) прийнято рішення про страхову виплату в розмірі 20 000 гривень. Загальний розмір такого відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених на день настання страхового випадку (5 000 грн) і виплачується рівними частинами 5000 грн х 12 = 60 000,00 грн (для сина ОСОБА_1 : 60 000 грн /3=20 000 грн). Зазначено, що належна страхова виплата у розмірі 20 000,00 грн буде перерахована шляхом перерахування грошових коштів грошовим переказом (а.с.20). Дані обставини сторонами не оспорюються та доказуванню не підлягають. Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з положень ст. 1167,1168,1187 ЦК України, встановивши, що внаслідок смерті батька позивачу завдано моральної шкоди, відхиливши посилання відповідача та третьої особи на те, що відсутня вина водія ОСОБА_2 у смерті ОСОБА_3 , дійшов висновку, що якщо моральна шкода завдана внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, то така шкода відшкодовується незалежно від вини, та в даному випадку розмір відшкодування моральної шкоди становить 110 000 гривень. З такими висновками суду першої інстанції погоджується апеляційний суд, виходячи з таких підстав. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено обов`язок сторін доводити ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ст.76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно зі ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Спірні правовідносини врегульовані Цивільним кодексом України, Законом України „Про страхування», Законом України „Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. За змістом ч.5 ст. 1187 ЦК України особа, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, відповідає за завдану шкоду, якщо вона не доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Згідно пункту 1 ч. 2 ст. 1167 ЦК України моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала, якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю. Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом. В силу ч. 2 ст. 1193 ЦК України , якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, проте обмежується страховою сумою. Частина 2 ст. 1193 ЦК застосовується у випадках, коли шкода стала наслідком дій чи бездіяльності потерпілого, яким притаманна ознака грубої необережності. Зокрема, ч. 2 ст. 1193 ЦК застосовується при завданні шкоди джерелом підвищеної небезпеки (ст. 1187 ЦК). При визначенні розміру зменшення відшкодування враховується ступінь вини потерпілого, який припустився грубої необережності. Якщо особа, яка завдала шкоди, також є винною у завданні шкоди, враховується ступінь вини цієї особи. Формулювання ч. 2 ст. 1193 тлумачиться так, що поняття грубої необережності не охоплює собою просту необачність, а виявляється, зокрема, в нетверезому стані, нехтуванні правилами безпеки руху тощо. Цивільне законодавство розрізняє грубу та просту необережність. У випадку недотримання високих вимог, які пред`являються до особи, що здійснює за даних умов певний вид діяльності, допускається проста необережність. У тих випадках, коли нехтуються мінімальні вимоги уважності та обережності, які є загальнозрозумілими і загальновідомими, слід розуміти як грубу необережність. Стаття 1193 ЦК передбачає два випадки, за яких може мати місце груба необережність потерпілого: а) наявність грубої необережності потерпілого з одночасною відсутністю вини особи, яка завдала шкоди, у разі настання відповідальності незалежно від вини; б) має місце як груба необережність потерпілого, так і вина особи, яка завдала шкоди. Згідно з правилами ч. 2 ст. 1193 ЦК, суд, з врахуванням обставин справи, за наявності грубої необережності потерпілого, яка сприяла виникненню або збільшенню шкоди, може зменшити розмір відшкодування. Питання про те, чи є допущена потерпілим необережність грубою (частина друга статті 1193 ЦК України), у кожному конкретному випадку має вирішуватись з урахуванням фактичних обставин справи (характеру дії, обставин завдання шкоди, індивідуальних особливостей потерпілого, його стану тощо). У ч. 3 ст. 1193 ЦК зазначені обставини, коли вина потерпілого не враховується. Тобто мова йде про відшкодування: а) додаткових витрат, передбачених ч. 1 ст. 1195 ЦК; б) завданої смертю годувальника; в) у разі відшкодування витрат на поховання. Постановою слідчого управління Головного управління національної поліції в Івано-Франківській області від 12 лютого 2021 року кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020090170000787 від 05.09.2020, закрито в частині кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України у зв`язку з відсутністю в діянні складу даного правопорушення. Зазначено, що в ході розслідування кримінального провадження встановлено причинно-наслідковий зв`язок між необережними діями пішохода ОСОБА_3 та дорожньо-транспортною пригодою. При цьому ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України, нехтуючи заходами безпеки дорожнього руху, одягнувшись у одяг темного кольору, поза межами пішохідного переходу, перебуваючи в стані алкогольного сп`яніння, перетинав проїзну частину дороги справа наліво відносно напрямку руху автомобіля, чим завідомо створював для водіїв транспортних засобів небезпеку для руху з обмеженою видимістю. При цьому пішохід ОСОБА_3 порушив вимоги Правил дорожнього руху України: п.1.3, п.4.1,4.4, 4.7, 4.14. А при розслідуванні кримінального правопорушення об`єктивних доказів вини ОСОБА_2 у порушенні Правил дорожнього руху України та наїзду на пішохода ОСОБА_3 не встановлено, оскільки з моменту виникнення небезпеки руху він був позбавлений технічної можливості уникнути наїзду шляхом своєчасного застосування екстреного гальмування з моменту настання небезпеки для руху. Доказів, що ця постанова органу досудового слідства потерпілими, зокрема і ОСОБА_1 , оскаржена і скасована матеріали справи не містить. Навпаки, сторонами визнається, що кримінальне провадження закрито у зв`язку з відсутністю в діяннях ОСОБА_2 складу кримінального правопорушення. Тому суд приймає до уваги цей процесуальний документ як доказ в частині обставин дорожньо-транспортної пригоди, встановлених органом досудового слідства. Однак, вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 21 квітня 2021 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.135 КК України (залишення в небезпеці) та призначено покарання - два роки позбавлення волі. Відповідно до ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_2 від відбування покарання з іспитовим строком один рік. Суд відхиляє вимоги апелянта щодо відсутності вини третьої особи ОСОБА_2 , оскільки склад кримінального правопорушення, передбачений статтею 135 КК України, сам по собі визначає умисну форму вини, тобто цей злочин вчинений з умислу засудженого ОСОБА_2 , однак шкода потерпілому спричинена внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, а залишення в небезпеці були лише похідними діями. А тому оскільки за загальним правилом обов`язок відшкодувати завдану шкоду джерелом підвищеної небезпеки покладається на володільця джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини, суд вірно стягнув відшкодування моральної шкоди у зв`язку з тим, що останнім не доведено, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Тобто шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, передбачає відповідальність у будь-якому випадку (безвинну чи винувату) власника такого джерела. При цьому суд враховує фактичні обставини справи (характер дій загиблого ОСОБА_3 , індивідуальні його особливості та стан, обставини завдання шкоди тощо). Так, потерпілий перетинав проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу у темну пору доби і був одягнений у темний одяг. Ці чинники обмежували видимість водія і не дали технічної можливості уникнути наїзду на ОСОБА_3 . Крім того, потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння, тому не міг вчасно реагувати на небезпеку та швидко пересуватися. Ці обставини мали бути враховані самим пішоходом при перетині проїзної частини і їх неврахування свідчить про нехтування елементарними правилами безпеки і Правилами дорожнього руху, що є грубою необережністю, яка призвела до наслідку - ДТП та отримання значних тілесних ушкоджень. Вирішуючи спір, встановивши фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для її правильного вирішення, суд обґрунтовано виходив із наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди, спричиненої смертю батька позивача, внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки. Аргументи апеляційної скарги про те, що позивач не надав доказів того, що звертався до відповідача про врегулювання майнових вимог, як і не надав доказів відмови відповідача у відшкодуванні моральної шкоди, завданої внаслідок ДТП, та що в межах кримінального провадження була визнана потерпілою донька загиблого ОСОБА_4 , якій також страховиком відшкодована заподіяна шкода, не заслуговують на увагу. Відповідно до частини першої статті 1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків. Відповідно до статті 22.3 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», потерпілому відшкодовується також моральна шкода, передбачена пунктами 1, 2 частини другої статті 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується у встановленому судом розмірі відповідно до статті 23 ЦК України. Страховик відшкодовує не більше ніж 5 % ліміту, визначеного у пункті 9.3 статті 9 цього Закону. Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди. Суд встановив, що водій ОСОБА_2 , з вини якого настала смерть потерпілого ОСОБА_3 , на час вчинення ДТП перебував з ТзОВ «Осмолода-Тарнс» у трудових відносинах, що не оспорюється відповідачем. Внаслідок ДТП загинув батько позивача, наявні докази грубої необережності пішохода ОСОБА_3 , які призвели до отримання ним значиних тілесних ушкоджень внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, вини у якій водія ОСОБА_2 не встановлено, однак встановлена вина останнього у залишенні ОСОБА_3 в небезпеці, в результаті чого настала смерть останнього. Таким чином суд вважає, що оскільки позивач втратив батька, тобто близького родича, він зазнав значних душевних страждань. Втрата батька є одною з найбільш травмуючих подій життя, є довічною та непоправною. З огляду на те, що страхова компанія відшкодувала потерпілим моральну шкоду в розмірі, передбаченому законом, а зобов`язання ТзОВ «Осмолода-Тарнс» перед позивачем не проведено належним чином, оскільки розмір стягненої судом першої інстанції моральної шкоди є різницею між завданою та відшкодованою страховою компанією шкодою, суд дійшов обґрунтованого висновку про стягнення такої шкоди з відповідача. Суд встановивши, що АТ «СГ «ТАС» виплатило ОСОБА_1 20 000 грн відшкодування моральної шкоди, заподіяної смертю батька, оскільки зазначений розмір виплати страховика не може відшкодувати тяжкість змін у його житті внаслідок втрати батька, ураховуючи встановлені фактичні обставини справи, принцип розумності і справедливості, дійшов правильного висновку про стягнення з відповідача на користь позивача на відшкодування моральної шкоди 110 000 грн., фактично зменшивши розмір шкоди із розміру заявленого у 280 000 гривень до 130 000 гривень з урахуванням обставин справи, виходячи з положень ч. 2 ст. 1193 ЦК України. Необережність ОСОБА_3 слід вважати грубою, так як він нехтував елементарними правилами дорожньої безпеки, перетинаючи проїзну частину дороги поза межами пішохідного переходу у темну пору доби, знаходячись у стані сп`яніння. Але між настанням дорожньо-транспортної пригоди з її наслідками та необережними діями ОСОБА_3 , а також залишенням потерпілого у небезпеці з вини ОСОБА_2 існував причинно-наслідковий зв`язок. Згідно з частиною першою статті 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Сам факт загибелі батька під час ДТП є безумовним свідченням глибини та тривалості моральних страждань позивача. Суд достатньо мотивовано виходив з того, що позивач зазнав значних моральних страждань, зумовлених глибокими емоційними переживаннями, викликаними втратою батька, визначений судом першої інстанції розмір моральної шкоди відповідає обставинам справи у їх сукупності. Висновки суду узгоджуються із висновками Верховного Суду, викладеними у постановах від 18 жовтня 2019 року у справі № 352/342/17 (провадження № 61-40790св18), від 27 січня 2021 року у справі № 607/15258/19 (провадження № 61-4431св20), від26 січня 2022 року у справі № 127/1415/20 (провадження № 61-6878св21). Інші доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків суду першої інстанції, а зводяться до незгоди з його висновками та необхідності переоцінки фактичних обставин справи. Відповідно до ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. На підставі викладеного керуючись ст.ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу директора ТзОВ "Осмолода-Транс" Вахрушевича Володимира Сергійовича залишити без задоволення, а рішення Коломийського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28 січня 2022 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий І.О. Максюта Судді: Л.В. Василишин В.Д. Фединяк Повний текст постанови складено 13 червня 2022 року.