Постанова Київський апеляційний суд № 757/10598/21-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №757/10598/2021 Головуючий у І інстанції - Остапчук Т.В. апеляційне провадження №22-ц/824/1873/2022 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07 червня 2022 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Приходька К.П., суддів Писаної Т.О., Журби С.О., за участю секретаря Немудрої Ю.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будинок Крауса» про стягнення заборгованості - встановив: У лютому 2021 року ОСОБА_1 звернувся до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ТОВ «Будинок Крауса», у якому просив стягнути з відповідача заборгованість за договором про відкриття банківського рахунку та надання і використання платіжної картки від 03 вересня 2013 року в розмірі 143646 грн. 10 коп., з яких: компенсація вартості права вимоги за договором цесії в розмірі 109636 грн. 67 коп., проценти за користування грошовими коштами в розмірі 5973 грн. 19 коп., інфляційні втрати в розмірі 18438 грн. 28 коп., три проценти річних в розмірі 9597 грн. 96 коп. У вересні 2021 року ОСОБА_1 подав заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на грошові кошти ТОВ «Будинок Крауса» в межах суми заявлених позовних вимог у розмірі 143646,10 грн, які знаходяться (обліковуються) на його банківських рахунках, в тому числі, але не виключно: НОМЕР_1 в АТ «Банк Кредит Дніпро», МФО 305749; НОМЕР_2 в АТ «Альфа-Банк» у м. Києві, МФО 300346. В обґрунтування заяви про забезпечення позову, посилався на те, що діяльність відповідача є нестабільною та не відповідає загальноприйнятим правилам ведення господарської діяльності, що є загрозою невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки такі обставини можуть призвести до незаконного відчуження майна відповідача, в тому числі грошових коштів, або створення штучних обставин за яких грошові кошти, які підлягають передачі або сплаті відповідачеві, не перейдуть до його власності або вибудуть із власності відповідача, що унеможливить виконання можливого рішення суду та виконання зобов`язань перед позивачем. Крім цього, в провадженні Бориспілського міськрайонного суду Київської області перебуває справа №359/1139/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Будинок Крауса», Національного університету «Львівська Політехніка», ТОВ «Соларенерго», ПАТ «Златобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 55972440 грн. та моральної шкоди в розмірі 60000000 грн. Наявність вказаної судової справи також може вплинути на утруднення виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості. Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року, у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову відмовлено. Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала суду є незаконною та необґрунтованою, постановленою з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, без повного та всебічного з`ясування обставин, що мають значення для правильного вирішення питання. В обґрунтування доводів апеляційної скарги, посилався на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги, що відповідач протягом трьох років не вчинив жодних дій щодо виконання зобов`язань за Договором №7 про відступлення права вимоги (цесії) від 12 лютого 2015 року. 10 червня 2020 року позивачем на юридичну адресу відповідача було надіслано претензію з вимогою виконати зобов`язання за Договором цесії №7 та сплатити заборгованість, яка не була виконана, а заборгованість не сплачена. Не погашення заборгованості свідчить про неналежне та умисне невиконання відповідачем своїх зобов`язань за Договором №7. Крім цього, у відповідача відсутнє у власності будь-яке нерухоме майно, за рахунок якого може бути стягнено борг, а отже є реальною загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Також, з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що діяльність ТОВ «Будинок Крауса» намагалися припинити шляхом ліквідації. Вищевказані обставини, свідчать про те, що діяльність відповідача є нестабільною, що є реальною загрозою невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки такі обставини можуть призвести до припинення діяльності відповідача, що взагалі унеможливить виконання можливого рішення суду та виконання зобов`язань перед позивачем. Звертає увагу і на те, що діяльність відповідача є нестабільною та не відповідає загальноприйнятим правилам ведення господарської діяльності, що є загрозою невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову, оскільки такі обставини можуть призвести до незаконного відчуження майна відповідача, в тому числі грошових коштів, або створення штучних обставин за яких грошові кошти, які підлягають передачі або сплаті відповідачеві, не перейдуть до його власності або вибудуть із власності відповідача, що унеможливить виконання можливого рішення суду та виконання зобов`язань перед позивачем. Крім цього, в провадженні Бориспілського міськрайонного суду Київської області перебуває справа №359/1139/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Будинок Крауса», Національного університету «Львівська Політехніка», ТОВ «Соларенерго», ПАТ «Златобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 55972440 грн. та моральної шкоди в розмірі 60000000 грн. Наявність вказаної судової справи також може вплинути на утруднення виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості. Просив скасувати ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року та ухвалити нове судове рішення, яким його заяву про забезпечення позову задовольнити в повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлений апеляційним судом строк не надходив. Відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав. Постановляючи ухвалу про відмову у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заява позивача про забезпечення позову не містить достатніх відомостей та посилань на докази, які б свідчили про наявність обґрунтованих підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову, утруднить чи взагалі унеможливить виконання судового рішення. Саме лише припущення у заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. З такими висновками колегія суддів погоджується, оскільки вони ґрунтуються на матеріалах справи, а також узгоджуються з вимогами чинного законодавства з огляду на наступне. Відповідно до частин 1-2 статті 149 ЦПК України, суд за заявою учасника справи може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 150 ЦПК України, позов дозволяється забезпечувати шляхом накладення арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. При цьому види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (частина 3 статті 150 ЦПК України). Як убачається з роз`яснень, викладених у пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 2 грудня 2006 року «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Наприклад, обмеження можливості господарюючого суб`єкта користуватися та розпоряджатися власним майном іноді призводить до незворотних наслідків. При цьому, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу. Отже, метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення. Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Аналізуючи наведені процесуальні норми, обставини справи, вбачається, що забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду у разі задоволення позовних вимог у справі. При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості забезпечення позову з урахуванням співмірності із заявленими вимогами, відповідності виду забезпечення позову позовним вимогам, збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників процесу. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність підстав для забезпечення позову у зв`язку з недоведеністю такої необхідності. Посилання у апеляційній скарзі на те, що накладення арешту на грошові кошти, що знаходяться на банківських рахунках ТОВ «Будинок Крауса», є необхідним для реального виконання рішення суду у майбутньому, оскільки у відповідача відсутнє будь-яке майно, а також незначний статутний капітал, є безпідставними. Заявником не надано достатніх доказів щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, а саме лише посилання в заяві на потенційну можливість утруднення чи невиконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви. Крім того, заявником не подано доказів на підтвердження відкритих на ім`я ТОВ «Будинок Крауса» рахунків в банківських установах, на які позивач просить накласти арешт, а тому вирішення питання про забезпечення позову та накладення арешту не вбачається можливим. Наявність в провадженні Бориспільського міськрайонного суду Київської області справи №359/1139/18 за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Будинок Крауса», Національного університету «Львівська Політехніка», ТОВ «Соларенерго», ПАТ «Златобанк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про стягнення матеріальної шкоди в розмірі 55972440 грн. та моральної шкоди в розмірі 60000000 грн., жодним чином не впливає на спірні правовідносини, а тому не може розглядатися як підстава для забезпечення позову. При цьому колегія суддів зазначає, що вирішення питання про забезпечення позову є дискреційними повноваженнями суду і відмова у задоволенні такої заяви не являється порушенням права на справедливий судовий розгляд у розумінні статті 6 Конвенції з прав людини і основоположних свобод. Таким чином, оскаржувана ухвала суду відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. Ураховуючи викладене, підстави для скасування ухвали суду першої інстанції і задоволення апеляційної скарги відсутні. Відповідно до п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367,374,375,381-384, ЦПК України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складений 10 червня 2022 року. Суддя-доповідач К.П. Приходько Судді Т.О. Писана С.О. Журба