Постанова 4813 № 521/13875/20

Номер провадження: 22-ц/813/3134/22 Справа № 521/13875/20 Головуючий у першій інстанції Мурзенко М.В. Доповідач Сєвєрова Є. С. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 13.06.2022 м. Одеса Одеський апеляційний суд у складі колегії: головуючого судді - Сєвєрової Є.С., суддів: Вадовської Л.М., Колеснікова Г.Я., за участю секретаря - Чепрас А.І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року у складі судді Мурзенка М.В., встановив: У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення з відповідача на свою користь аліментів на утримання дітей ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , по 15 000,00 грн. на кожну щомісячно, починаючи з дати подання позову та до досягнення дітьми повноліття; додаткових витрат на ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у розмірі 5 000,00 грн. щомісячно та на ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 3 000,00 грн. щомісячно, а також судових витрат за попереднім розрахунком у розмірі 30 000 грн. В обґрунтування позовних вимог послалася на те, що сторони перебувають у зареєстрованому шлюбі, від якого мають дітей: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . На даний час, через відсутність взаєморозуміння сторони разом не проживають. Діти проживають разом з матір`ю, перебувають на її утриманні, добровільно відповідач дітей не забезпечує. Зазначила, що відповідач з 27.10.2015 є фізичною особою-підприємцем, основним видом діяльності якого є оптова торгівля побутовими електротоварами та електронною апаратурою побутового призначення, є платником 2-ї групи єдиного податку, а тому слід вважати, що він отримує високий дохід від своєї діяльності. Відповідач інших осіб на утриманні немає, працездатний, отримує високий дохід, його стан здоров`я дозволяє працювати, а тому може сплачувати аліменти на утримання дітей у заявленому розмірі. Щодо додаткових витрат зазначила, що старша донька ОСОБА_3 має хронічне алергічне захворювання, тому потребує додаткових витрат на періодичне лікування та профілактику захворювання. Також донька має здібності до танців та гри на флейті, тому відвідує заняття з танців та музичну школу, за попереднім розрахунком ОСОБА_3 потребує не менш як 5 000,00 грн. додаткових витрат на місяць. Позивач зазначила, що молодша донька ОСОБА_2 також має здібності до танців та вокалу, тому відвідує зайняття танців та музичну школу, за попереднім розрахунком вона потребує не менш як 3 000,00 грн. додаткових витрат на місяць. Рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 7 000 грн. щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); стягнуто аліменти на утримання ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 7 000 грн. щомісячно, починаючи з 25 серпня 2020 року та до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ); стягнуто додаткові витрати на дитину- ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , в розмірі 250 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ) та додаткові витрати на дитину- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в розмірі 225 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Стягнуто з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 840,80 грн.; стягнуто на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. Ухвалою Малиновського районного суду м. Одеси від 27 квітня 2021 року виправлено описку в резолютивній частині рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року: -замість невірної суми додаткових витрат на дитину - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 - 250 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), зазначено вірну 335 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ); -замість невірної суми додаткових витрат на дитину - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - 225 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ), зазначено вірну 390 гривень щомісячно до досягнення дитиною повноліття ( ІНФОРМАЦІЯ_6 ). Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позов частково та стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 аліменти в розмірі 1/3 частки від всіх видів доходу щомісячно на утримання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , але не менше ніж 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, починаючи з 25.08.2020 до досягнення повноліття. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що представник відповідача наполягала у суді на додатковій перевірці інформації щодо наявності грошових коштів на рахунках відповідача, оскільки не була зрозуміла сума, зазначена в кінці однієї з сторінок виписки АТ КБ «Приват Банк». З візуального огляду і приблизного арифметичного розрахунку було зрозуміло, що сума 902 444,37 грн. не відповідає сумам зазначеним у виписці, більш того, ця сума не відповідає випискам АТ КБ «Приват Банк» з рахунку ОСОБА_2 за основною картою за період з 17.11.2015 по 07.02.2021. Суд безпідставно не взяв до уваги докази, надані відповідачем та невірно проаналізував доказ сторони позивача, чим порушив принцип рівності та змагальності сторін цивільного процесу. Суд не дослідив доказ, наданий відповідачем, адже відповідно до вищевказаної виписки з АТ КБ «Приват Банк» баланс на рахунку ОСОБА_2 складає 188 грн 22 коп, але ніяк не 902 444,37 грн. Це свідчить про те, що ОСОБА_2 має зовсім іншу суму грошових коштів на своєму рахунку, а тому висновки суду про додаткові доходи та кошти на рахунках не відповідають дійсним обставинам справи. В рішенні судом не зазначено, чому саме судом взятий до уваги доказ сторони позивача, а доказ сторони відповідача відхилений. Крім того, судом невірно визначений термін дохід від підприємницької діяльності та не враховано, що аліменти сплачується з суми чистого доходу після утримання всіх податків. ОСОБА_2 працює у ТОВ «Ксімекс-Електро» на посаді менеджера зі збуту, його посадовий оклад складає - 6 900 грн., що підтверджується довідкою від 17.11.2020 за вих. №147. ОСОБА_2 майже протягом 1 року перераховував і продовжує щомісяця перераховувати грошові кошти на рахунок ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей. Грошових переказів ОСОБА_1 на утримання малолітніх дітей було набагато більше, аніж усього 3, як встановлено рішенням суду. Квитанції про усі перекази грошових коштів ОСОБА_2 долучалися до матеріалів справи, а тому незрозуміло, чому судом взяті до уваги зовсім інші суми, що не відповідає дійсності. 20.04.2021 суддя Малиновського районного суду м. Одеси Мурзенко М.В., проголошуючи вступну та резолютивну частини рішення у даній справі вказав, що вимога сторони позивача про стягнення з ОСОБА_2 витрат на професійну правничу допомогу залишена без задоволення. Представник позивача запитала у судді з яких правових підстав було прийнято рішення не стягувати з відповідача ці витрати. Суддя відповів представнику позивача, що надані стороною позивача докази витрат на професійну правничу допомогу не є достатніми для ухвалення рішення щодо стягнення цих витрат. Однак, у повному тексті рішення з ОСОБА_2 суд вже вирішив стягнути витрати на професійну правничу допомогу в сумі 3 000 грн. Отже, на думку відповідача, суддя в повному тексті рішення змінив його резолютивну частину, після виходу з нарадчої кімнати, поза межами судового розгляду. На теперішній час в Єдиному державному реєстрі судових рішень міститься два відмінних рішення по цій справі (у скороченому та повному варіанті). Крім того, шляхом постановлення ухвали про виправлення описки суддя вдруге змінив своє рішення, кожного разу збільшуючи стягнення з відповідача. Дії суду вийшли за межі ЦПК, та підривають довіру до незалежності судової влади. Ухвала суду про виправлення описки в дійсності не виправляє описку, а змінює рішення суду, постановлене 20.04.2021, що суперечить ст. 269 ЦПК України. Сторони в судове засідання 31.05.2022 року не з`явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, заяв про відкладення розгляду справи не надали, у зв`язку з чим суд вирішив розглянути справу без участі сторін. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Повний текст судового рішення складений 13.06.2022. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведенні в апеляційній скарзі, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, апеляційний суд приходить до наступних висновків. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що з урахуванням майнового положення відповідача та з урахуванням обов`язку обох батьків утримувати дітей та вимог розумності і справедливості, вважав за необхідне позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення аліментів задовольнити частково та стягувати з відповідача аліменти на кожну з двох дітей по 7000 грн. щомісячно. Стягуючи з відповідача додаткові витрати на утримання ОСОБА_3 у розмірі 335 грн. щомісячно та на утримання ОСОБА_2 у розмірі 390 грн. щомісячно, суд виходив з того, що батьки несуть обов`язки в рівних частках, а тому з урахуванням наявних у справі доказів, вважав доведеним понесення позивачем витрат спрямованих на розвиток здібностей дітей, водночас зазначив, що частина витрат на розвиток дітей не є необхідними, такими, що погоджені із відповідачем, позивачем не доведено необхідність витрат, пов`язаних зі станом здоров`я дитини. Проте, з такими висновками суду погодитись в повній мірі неможна, виходячи з наступного. Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що 30.09.2005 між сторонами у справі зареєстровано шлюб. Від шлюбу у сторін народилися діти: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_8 . Заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 28.10.2020 шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було розірвано. Відповідно до довідки з місця проживання про склад сім`ї та реєстрацію від 07.05.2015 позивач та відповідач разом дітьми зареєстровані та проживають за адресою: АДРЕСА_1 . На даний час позивач проживає за вказаною адресою з дітьми окремо від відповідача, що сторонами не заперечується. З листа КП "БТІ Одеської міської ради" від 16.11.2020 N2358-07/813-483 вбачається, що станом на 31.12.2012 за відповідачем зареєстровано право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно з випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань ОСОБА_2 27.10.2015 включений до Єдиного державного реєстру відомостей про фізичну особу-підприємця. З листа Головного управління ДПС в Одеській області від 26.02.2021 вбачається, що згідно даних інформаційних систем, ОСОБА_2 перебуває на податковому обліку у Приморському ДПІ ГУ ДПС в Одеській області як фізична особа-підприємець. Згідно даних ДПІ податкових декларацій платника єдиного податку-фізичної особи, загальна сума доходу з 01.01.2017 по 31.12.2017 складає 962 174,04 грн.; з 01.01.2018 по 31.12.2018 складає 962 174,04 грн.; з 01.01.2019 по 31.12.2019 складає 1 390 633,97 грн.; з 01.01.2020 по 31.12.2020 складає 1 290 285,03 грн. У матеріалах справи наявні виписки з рахунків відповідача ОСОБА_2 в АТ КБ "Приват Банк" за період з 01.01.2018 по 07.02.2021, з яких вбачається наявність у відповідача декількох відкритих банківських рахунків в АТ КБ "Приват Банк". З вказаних виписок по рахункам вбачається, що відповідачем здійснювалися операції щодо поповнення та зняття коштів на банківських картах, а також зарахування третіми особами на карту відповідача грошових сум. Зокрема, залишок після операції на картці НОМЕР_1 станом на 07.06.2019 становив 2 124 656,41 грн. (а.с. 60 зв., т.2). За період з 20.04.2013 по 07.02.2021 по вказаній картці всього приход становив 5 409 879,74 грн, витрати становили 4 507 435,37 грн, залишок 902444,37 грн. Такі встановлені обставини не спростовані доводами апеляційної скарги та долученими до неї довідками та випискою з банку. Так, долучена до апеляційної скарги виписка з банку за основною карткою НОМЕР_2 свідчить про залишок на рахунку Бонус + станом на 15.02.2021 в розмірі 188,22 грн, залишок на картці НОМЕР_4 станом на 07.02.2021 - 5616,01 грн, а виписка за період з 17.11.2015 по 07.02.2021 щодо карт НОМЕР_2 та НОМЕР_5 свідчить про те, що баланс на кінець періоду складає 188,22 грн, прихід 857,28грн за період з 17.11.2015 по 07.02.2021 Отже, зміст доданих до скарги довідок та виписки свідчать про те, що зазначений залишок 188,22 грн є на рахунку Бонус +, в той час як у відповідача в АТ КБ «Приватбанк» кілька рахунків та кілька карток, а наявні у справі докази у вигляді виписок з рахунку, отриманих з банку підтверджують, що операції здійснювалися за різними рахунками і при одному номері картки. Викладене свідчить про те, що номер рахунку не є тотожнім номеру картки, що належним чином не відображено в рішенні суду, хоча на висновки по суті не впливає. Таким чином, довідка про залишок в розмірі 188,22 грн на рахунку Бонус+ не спростовує виписок з банку про обіг котів в зазначених розмірах. На час подання позовної заяви ОСОБА_6 був фізичною особою - підприємцем, а 12.11.2020 діяльність припинив. За період з 04.12.2020 по 05.02.2021 на карту надійшло приблизно 16 000 грн. (а.с. 39 зв., т.2). З довідки від 17.11.2020 вбачається, що з 13.11.2020 відповідач працює у ТОВ "Ксімекс - Електро" на посаді менеджера зі збуту та його посадовий оклад складає 6 900 грн. Проте зазначені обставини виникли вже після подання позовної заяви про стягнення аліментів, тому підлягають оцінці у сукупності зі всіма наведеними доказами. Зміст рішення суду не надає підстав для висновку про те, що встановлені судом обставини про наявність листа Головного управління ДПС в Одеській області від 26.02.2021 про загальну суму доходу стало критерієм для визначення розміру аліментів у розмірі 7000 грн на кожну дитину, тому підставою скасування ці зміни рішення суду бути не можуть. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України N789-XII від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про охорону дитинства" кожна дитина має право на рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Відповідно до частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття. Сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України). Згідно зі ст. 180 СК України, батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Частиною 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина. Таким чином, зазначена норма закону встановлює розмір аліментів у частці чи твердій грошовій сумі за вибором особи, яка звернулася до суду за захистом порушеного права. Відповідно до ч. 1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров`я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Згідно з ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті). Частина 1 статті 184 СК України виписана законодавцем таким чином, що суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Відповідач офіційно працевлаштований, має постійний дохід, вказані доводи не спростовані, доказів того, що відповідач не має можливості надавати кошти на утримання дітей у розмірі 7000 грн. на кожну дитину суду не надано, зменшення доходу в зв`язку з припиненням підприємницької діяльності не свідчить про неспроможність сплачувати аліменти у визначеному розмірі та зазначені обставини повністю не спростовують інших доказів на підтвердження матеріального стану відповідача у вищезазначених розмірах за період станом на час звернення до суду. Відповідно до ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років становить з 1 січня - 2 395 гривень, з 1 липня - 2 510 гривень, з 1 грудня - 2618 гривень. Закріплений на законодавчому рівні мінімальний розмір аліментів не виконує обмежувальну функцію при визначенні розміру аліментів, який цей мінімум перевищує. Суд визначає розмір аліментів в кожному конкретному випадку, виходячи з фактичних обставин справи. Враховуючи, що право визначати аліменти належить позивачу, водночас позивач просить стягувати аліменти саме у твердій грошовій сумі, а також враховуючи, що відповідач є працездатним, на утриманні інших членів сім`є не має, з урахуванням принципу розумності та справедливості, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційної скарги в частині визначення розміру аліментів не спростовують висновків суду. Відповідно до наявних у справі копій квитанцій відповідачем здійснювалися грошові перекази на рахунок позивача, а саме: 10.05.2020 у розмірі 4000 грн.; 05.06.2020 у розмірі 5500 грн.; 07.07.2020 у розмірі 5500 грн.; 09.11.2020 у розмірі 7600 грн.; 27.11.2020 у розмірі 3800 грн.; 21.01.2021 у розмірі 3800 грн.; 06.04.2021 у розмірі 3800 грн.; 12.04.2021 у розмірі 3800 грн. Перерахування відповідачем на рахунок позивача грошових коштів не позбавляє права звернутися до суду з позовом про стягнення аліментів у судовому порядку, та здійсненні перерахування відповідачем аліментів на рахунок позивача після звернення до суду мають значення на стадії виконання рішення суду. Разом із тим, визначаючи такі суми, суд не врахував їх у повному обсязі, що утруднить виконання рішення суду, яким в цій частині неповно встановлені обставини справи, відтак доводи апелянта щодо неврахування частини виплат приймаються до уваги, рішення підлягає зміні в мотивувальній частині щодо врахування сплачених відповідачем до ухвалення рішення аліментів. Що стосується вимог позивача про стягнення додаткових витрат на дітей, апелянт в апеляційній скарзі підстав непогодження з сумами таких витрат не зазначив, тому в цій частині рішення суду не переглядається. Щодо стягнення витрат на правничу допомогу слід зазначити наступне. Відповідно до ч.ч.1,8 ст.268 ЦПК України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення. Після проголошення рішення суд який його ухвалив, не може сам скасувати або змінити це рішення, крім випадків, визначених цим Кодексом. Під час апеляційного перегляду справи встановлено, що при оголошенні вступної та резолютивної частин рішення, судом не проголошувалось висновку щодо стягнення розміру витрат на правничу допомогу. Водночас повний текст рішення в мотивувальній та резолютивній частинах містить висновок про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу в розмірі 3000 грн. Зважаючи на викладене, відсутні підстави вважати висновки у повному тексті рішення та його резолютивній частині щодо розміру витрат на правничу допомогу такими, що мають юридичну силу, тому підлягають виключенню. При цьому позивач не позбавлена права звернутися до суду з заявою про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, N 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Керуючись ст. ст. 374, 376, 382, 383, 384 ЦПК України, суд постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 20 квітня 2021 року змінити в мотивувальній та резолютивній частині повного тексту рішення шляхом викладення висновку про розмір фактично сплачених до ухвалення рішення аліментів ОСОБА_2 в редакції цієї постанови, а також виключення з мотивувальної та резолютивної частини повного тексту рішення висновку про стягнення витрат на професійну правничу допомогу. В решті рішення суду в оскарженій частині залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст складений 13.06.2022. Головуючий: Судді: