Постанова КЦС ВС № 158/203/20

Постанова Іменем України (додаткова) 02 червня 2022 року м. Київ справа № 158/203/20 провадження № 61-11982св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: головуючого - Грушицького А. І., суддів: Литвиненко І. В., Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Сердюка В. В., Стрільчука В. А., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Жидичинська сільська рада Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення у справі за позовом ОСОБА_1 до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , про визнання незаконним і скасування рішення ради та визнання недійсним державного акта на право приватної власності на землю, ВСТАНОВИВ: У січні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області, треті особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , у якому просив суд визнати незаконним та скасувати рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року № 10, визнати недійсним державний акт на право власності на землю від 11 листопада 1997 року, серії IV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності на землю за №

490. Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року позов задоволено. Визнано незаконним та скасовано рішення Жидичинської сільської ради народних депутатів від 14 листопада 1996 року №

10. Визнано недійсним державний акт на право власності на землю серії IV-ВЛ № 031681, виданий Жидичинською сільською радою Ківерцівського району Волинської області 11 листопада 1997 року на ім`я ОСОБА_4 та зареєстрований у книзі записів державних актів на право приватної власності №

490. Стягнуто із Жидичинської сільської ради Ківерцівського району Волинської області на користь ОСОБА_1 1 681,60 грн судового збору. Постановою Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 12 листопада 2020 року скасовано, ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат. Постановою Верховного Суду від 09 лютого 2022 року касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково. Постанову Волинського апеляційного суду від 16 червня 2021 року змінено, виклавши її мотивувальну частину в редакції постанови Верховного Суду. 11 лютого 2022 року ОСОБА_2 подала до Верховного Суду заяву про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення витрат на правничу (правову) допомогу, понесених при розгляді справи в касаційному порядку. Заява мотивована тим, що ОСОБА_2 (третя особа без самостійних вимог щодо предмета спору) під час перегляду справи в касаційному порядку подала відзив на касаційну скаргу ОСОБА_1 , у якому, зокрема, просила суд стягнути на її користь понесені витрати на правничу допомогу. Згідно з актом прийому-передачі наданих послуг від 28 січня 2022 року адвокатом Сорокопудом М. О. на підставі договору про надання правової допомоги від 21 січня 2021 року надані такі послуги: консультування, підготовка та оформлення відзиву на касаційну скаргу, відправлення копії вказаного процесуального документа учасникам справи та суду, складання заяви про розподіл судових витрат. За умовами договору про надання правової допомоги встановлена фіксована сума гонорару адвоката у розмірі 5 000,00 грн. З урахуванням зазначеного, просить стягнути з ОСОБА_1 на її користь витрати на професійну правничу допомогу, понесені в суді касаційної інстанції, у розмірі 5 000,00 грн. При цьому посилається на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 28 грудня 2020 року у справі № 640/18402/19, відповідно до якого у разі встановлення адвокатом та клієнтом фіксованого розміру гонорару, детальний опис робіт під час надання правової допомоги не є обов`язковим, а також на правову позицію, викладену у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20. Перевіривши доводи заяви і надані заявником документи, колегія суддів дійшла висновку про наявність правових підстав для задоволення вказаної заяви з огляду на наступне. Частиною першою статті 270 ЦПК України передбачено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати; 4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу. Згідно з частинами першою, третьою статті 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи. До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Відповідно до статті 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Відповідно до положень статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. Частиною дванадцятою статті 141 ЦПК України передбачено, що судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь із сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін. Відповідно до пунктів 1, 2 частини третьої статті 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес. Таким чином, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Разом із тим, Верховний Суд наголошує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137, частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, додатковій постанові Верховного Суду від 28 травня 2021 року у справі № 727/463/19, постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19, від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 753/1203/18. На підтвердження розміру витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді касаційної інстанції, ОСОБА_2 надала копію договору про надання правової допомоги від 21 січня 2021 року, укладеного між нею та адвокатом Сорокопудом М. О., відповідно до умов якого адвокат зобов`язується надати замовнику консультаційні та юридичні послуги щодо представництва та захисту інтересів останньої в судах всіх інстанцій у справі № 158/203/20. Сторони погодили, що фіксована сума гонорару становить 5 000,00 грн. Також заявником подано акт прийому наданих послуг із професійної правничої допомоги від 28 січня 2022 року, відповідно до якого вартість наданих послуг становить 5 000,00 грн. При розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань (частина перша статті 182 ЦПК України). Тобто, саме зацікавлена сторона має вчинити певні дії, спрямовані на відшкодування з іншої сторони витрат на професійну правничу допомогу, а інша сторона має право на відповідні заперечення проти таких вимог, що виключає ініціативу суду з приводу відшкодування витрат на професійну правничу допомогу одній зі сторін без відповідних дій такої сторони. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частини п`ята та шоста статті 137 ЦПК України). Позивач ОСОБА_1 не погодився із визначеним розміром витрат на правову допомогу третьої особи та подав до Верховного Суду клопотання про зменшення розміру судових витрат. Клопотання мотивовано тим, що адвокат Сорокопуд М. О. подавав від імені ОСОБА_2 у цій справі апеляційну скаргу, крім того, представляє її інтереси у справі № 158/1739/18 (про визнання права власності на житловий будинок, сторонами у якій є ті ж особи). Зазначена обставина, на думку ОСОБА_1 , свідчить про відсутність необхідності витрат адвокатом значного часу для підготовки та подання відзиву у цій справі, потреби вивчення документів, судової практики у спірних правовідносинах чи визначення правової позиції у справі. З огляду на зазначене, просив зменшити розмір витрат на правову допомогу до 2 000,00 грн. Проаналізувавши доводи та мотивування клопотання про зменшення витрат на правничу допомогу, Верховний Суд вважає, що клопотання є безпідставним, ґрунтується виключно на незгоді заявника із визначеним розміром понесених витрат на правову допомогу, при цьому ОСОБА_1 належним чином не доведено та не обґрунтовано неспівмірність витрат, а тому клопотання не підлягає задоволенню. Отже, виходячи з вимог розумності, справедливості та пропорційності, Верховний Суд вважає визначений заявником розмір витрат на правову допомогу у сумі 5 000, 00 грн обґрунтованим та доведеним, а тому заява про ухвалення додаткового судового рішення та стягнення витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом справи у суді касаційної інстанції підлягає задоволенню. Керуючись статтями 270, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Заяву ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5 000,00 (п`ять тисяч) грн витрат на правничу допомогу. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Головуючий А. І. Грушицький Судді: І. В. Литвиненко Є. В. Петров В. В. Сердюк В. А. Стрільчук