Постанова 4873 № 910/17212/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ "13" червня 2022 р. Справа№ 910/17212/21 Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючого: Михальської Ю.Б. суддів: Іоннікової І.А. Скрипки І.М. розглянувши у письмовому провадженні без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 (суддя Грєхова О.А.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Моторного (транспортного) страхового бюро України про стягнення заборгованості за договором в розмірі 13 968,34 грн, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (далі, позивач або Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі, відповідач або МТСБУ) про стягнення 3% річних в розмірі 1 492,84 грн, інфляційних втрат в розмірі в розмірі 6 115,94 грн та пені в розмірі 6 359,56 грн. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що до нього перейшло право вимоги до відповідача як до особи, відповідальної за відшкодування збитків, спричинених внаслідок дорожньо-транспортної пригоди. Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 позов задоволено частково. Присуджено до стягнення з Моторного (транспортного) страхового бюро України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» 3% річних у розмірі 1 492 (одна тисяча чотириста дев`яносто дві) грн 84 коп., інфляційні втрати у розмірі 6 115 (шість тисяч сто п`ятнадцять) грн 94 коп. та судовий збір у розмірі 1 236 (одна тисяча двісті тридцять шість) грн 51 коп. В іншій частині позову відмовлено. Рішення суду мотивоване тим, що на підставі п.20.3. статті 20 та статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» має місце перехід прав та обов`язків до МТСБУ за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності ліквідованого страховика. При цьому, МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати страхового відшкодування, передбачені законом суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком (Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна») виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону є невід`ємною складовою/частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Стосовно заяви відповідача про застосування строків позовної давності суд зазначив, що в контексті спірних правовідносин право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події. Таким чином, початком перебігу строку позовної давності є 17.07.2019 (дата ухвали Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18, якою ліквідовано Компанію у зв`язку з неможливістю останньої виконати свої зобов`язання перед кредиторами, що стало підставою для звернення Товариства з даним позовом). Отже, початком перебігу строку позовної давності є 17.07.2019, а тому Товариством подано даний позов до МТСБУ про стягнення 3% річних та інфляційних втрат в межах загального трирічного строку позовної давності. Водночас, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 359,56 грн пені, оскільки такі вимоги заявлені позивачем за межами спеціального річного строку позовної давності (позов подано до суду 22.10.2021). Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів Не погодившись із прийнятим рішенням, 06.01.2021 (про що свідчить відбиток поштового штемпеля на конверті) Моторно транспортне страхове бюро України через Господарський суд міста Києва звернулося до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, відповідно до якої просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 та відмовити у задоволенні позовних вимог, розгляд апеляційної скарги проводити з повідомленням (викликом) сторін. Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення суду першої інстанції є незаконним та необґрунтованим у зв`язку з тим, що судом першої інстанції було неправильно застосовано норми матеріального права та неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи. Узагальнені доводи апеляційної скарги відповідача зводяться до наступного: - суд першої інстанції належним чином не дослідив строк, коли позивач дізнався про своє порушене право, дійшовши помилкового висновку, що про своє порушене право позивач дізнався з моменту винесення ухвали про визнання банкрутом ПрАТ «СК «Україна», а не з моменту ДТП - 04.09.2015; - судом покладено додатковий обов`язок на МТСБУ щодо виплати інфляційних втрат та 3% річних та пені, тобто притягнуто до відповідальності особу, яка не порушувала грошового зобов`язання перед позивачем, хоча відповідальність має індивідуальний характер та ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за іншу особу; - пеня, інфляційні втрати та 3% річних - це відповідальність страховика-банкрота за порушення грошового зобов`язання, які ухвалою визнано погашеними. Така відповідальність не входить до зобов`язань МТСБУ, передбачених підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»; -позивачу за договором про відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування не переходило право вимоги щодо пені, інфляційних втрат та 3% річних до відповідача, а отже звернення з позовом є безпідставним та не ґрунтується на договорі. Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу Позивач письмового відзиву на апеляційну скаргу суду не надав, що у відповідності до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.01.2021 апеляційну скаргу Моторного транспортного страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Тищенко А.І., Скрипка І.М. Суддя Скрипка І.М. 17.01.2021 згідно наказу голови Північного апеляційного господарського від 14.01.2022 №20-в перебувала у щорічній основній відпустці. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 18.01.2022 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/17212/21. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги Моторного транспортного страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 до надходження матеріалів справи з Господарського суду міста Києва. 31.01.2022 матеріали справи №910/17212/21 надійшли до Північного апеляційного господарського суду та були передані головуючому судді. У зв`язку із перебуванням судді Тищенко А.І., яка входить до складу колегії суддів і не є суддею-доповідачем, у період з 31.01.2022 по 04.02.2022, у відпустці, розпорядженням керівника апарату Північного апеляційного господарського суду від 02.02.2022 призначено повторний автоматизований розподіл справи №910/17212/21. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями №09.1-08/669/22 від 02.02.2022 справу №910/17212/21 передано на розгляд колегії суддів Північного апеляційного господарського суду у складі: головуючий суддя: Михальська Ю.Б., судді: Скрипка І.М., Іоннікова І.А. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 03.02.2022 апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 залишено без руху, роз`яснено Моторному (транспортному) страховому бюро України, що протягом 10 (десяти) днів з дня вручення даної ухвали про залишення апеляційної скарги без руху скаржник має право усунути вказані недоліки, надавши суду апеляційної інстанції докази сплати судового збору у сумі 3 405,00 грн та належні докази на підтвердження надсилання копії апеляційної скарги та доданих до неї документів позивачу у справі листом з описом вкладення. 22.02.2022 через відділ документального забезпечення Північного апеляційного господарського суду від представника апелянта надійшла заява про усунення недоліків апеляційної скарги, до якої додано платіжне доручення №894478 від 08.02.2020 на підтвердження сплати судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 3 405,00 грн та докази направлення апеляційної скарги позивачу листом з описом вкладення. Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2022 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21, відмовлено у задоволенні клопотання Моторного (транспортного) страхового бюро України про розгляд апеляційної скарги у судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи, розгляд апеляційної скарги вирішено здійснювати у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи (без проведення судового засідання), встановлено учасникам справи строк для подачі відзивів, заяв, клопотань. Враховуючи наявність у матеріалах справи доказів повідомлення учасників справи про розгляд апеляційної скарги у порядку письмового провадження (повідомлення із електронною копією ухвали Північного апеляційного господарського суду від 06.04.2020 про відкриття провадження у справі, засвідченою електронно-цифровими підписами суддів, було надіслане судом на електронні адреси учасників справи, зазначені в матеріалах справи, що підтверджується роздруківкою електронного листування), а також закінчення встановлених ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.02.2022 процесуальних строків на подачу відзиву, заперечення на відзив, всіх заяв та клопотань, колегія суддів вважає за можливе здійснити розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції 04.09.2015 о 03 годині 00 хвилин у м. Харкові водій ОСОБА_1 , керуючи автомобілем марки «Шевроле» д.н.з. НОМЕР_1 під час руху по вул. Артема, допустив зіткнення з автомобілем марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження. Вина ОСОБА_1 1 встановлена постановою Київського районного суду м. Харкова від 21.09.2015 у справі №640/15868/15-п Цивільно-правова відповідальність ОСОБА_1 на момент дорожньо-транспортної пригоди була застрахована на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/3754026 Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Україна». Відповідно до Звіту №8853 від 02.11.2015 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 , вартість матеріального збитку, заподіяного власнику транспортного засобу марки «ВАЗ» д.н.з. НОМЕР_2 внаслідок ДТП становить 28 382,85 грн. 12.07.2016 між ОСОБА_2 (первісний кредитор) та Фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (новий кредитор) було укладено договір відступлення права вимоги (цесія) виплати страхового відшкодування, на підставі якого Фізична особа-підприємець Шиян Д.С. набув право вимоги в зобов`язаннях, що виникли із вищевказаної дорожньо-транспортної пригоди, у тому числі одержання грошового відшкодування нанесеної майнової шкоди у розмірі 25 438,25 грн від винної особи, страхової компанії або від МТСБУ. 31.07.2016 між Фізичною особою-підприємцем Шиян Д.С. (клієнт) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» (фактор) було укладено договір про надання фінансових послуг факторингу №5/31-07/2016, за умовами якого, клієнт передає фактору, а фактор приймає і зобов`язується оплатити клієнтові усі права вимоги за грошовими зобов`язаннями, що виникли у клієнта з договорів відступлення права вимоги (цесії) виплати страхового відшкодування відповідно до Додатку №1 до цього договору, зокрема, з договору відступлення права вимоги від 12.07.2016 на суму 25 438,25 грн. В силу умов вказаного договору фактор займає місце клієнта (як кредитора) в зобов`язаннях, що виникли із вищезазначеного договору відносно усіх прав клієнта, у тому числі права одержання від боржника сум основного боргу, відсотків, неустойок у повному обсязі (пункт 1.2. Договору). Пунктом 1.4. Договору узгоджено, що зобов`язаною особою (боржником) є ОСОБА_1 (п. 35 Додатку №1 до Договору); страхова компанія Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна»; Моторне (транспортне) страхове бюро України у порядку, передбаченому Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Відповідно до статті 1077 Цивільного кодексу України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). За змістом частини 1 статті 1078 Цивільного кодексу України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Метою договору факторингу може бути як передача факторові права вимоги клієнта до боржника в обмін на надання клієнтові грошових коштів, так і відступлення клієнтом своєї вимоги в забезпечення виконання його зобов`язань перед фактором. Предметом договору факторингу може бути одна або декілька вимог. Отже, починаючи з 31.07.2016 кредитором у договірному зобов`язанні, яке виникло в результаті дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася 04.09.2015 о 03 годині 00 хвилин у м. Харкові по вул. Артема, є Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал». Позивач зазначає, що Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна», порушуючи умови договору обов`язкового страхування (полісу) №АІ/3754026, не здійснило виплату грошового зобов`язання за заявою ОСОБА_1 , а у подальшому не здійснило виплату страхового відшкодування ТОВ «Маркс.Капітал». Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» та Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Арсенал Страхування» звернулись Господарського суду міста Києва із заявою про порушення провадження у справі про банкрутство боржника - Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» (ідентифікаційний код 30636550), оскільки останнє має кредиторську заборгованість і неспроможне її погасити. Із матеріалів справи вбачається, що ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.03.2018 було відкрито провадження у справі №910/842/18 про банкрутство Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», визнано розмір безспірних вимог ініціюючих кредиторів - Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс. Капітал» та Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Арсенал Страхування» на суму 1 232 899,85 грн, призначено в даній справі розпорядником майна боржника арбітражного керуючого Тищенко Оксану Іванівну. 30.03.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» звернулося до Господарського суду міста Києва у справі №910/842/18 із заявою про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія Україна». 24.04.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» подало уточнення до заяви про грошові вимоги до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» у справі №910/842/18, у тому числі за зобов`язанням, яке виникло за страховою подією 04.09.2015 на підставі договору №АІ/3754026. Ці уточнення стосувалися детального розрахунку заборгованості Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал», в тому числі за зобов`язанням, яке виникло за страховою подією 04.09.2015 на підставі договору №АІ/3754026. Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 затверджено реєстр вимог кредиторів Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» на загальну суму 22 101 683 грн 87 коп., в тому числі, визнано грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал». Судом встановлено, що 21.09.2018 до Господарського суду міста Києва надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» з кредиторськими вимогами до боржника на суму 4 944 765,41 грн у справі №910/842/18, в тому числі за зобов`язанням, яке виникло на підставі договору №АІ/4142679. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.11.2018 у справі №910/842/18 заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» з урахуванням уточнення на суму 4 941 518,06 грн задоволено. Визнано кредиторські вимоги: Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» на суму 3 524,00 грн - першої черги, на суму 4 937 944,06 грн - шостої черги. Отже, вказаною ухвалою в межах справи про банкрутство №910/842/18 суд визнав грошові вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Маркс.Капітал» до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна», які, у тому числі, є предметом цього спору. Доказів протилежного матеріали справи не містять. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами. 05.09.2019 у зв`язку з ліквідацією Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Україна» позивач звернувся до Моторного (транспортного) страхового бюро України із заявою про виплату боргу. 30.09.2019 відповідачем було частково виконано зобов`язання за договором страхування № АІ/3754026, зокрема, здійснено лише виплату страхового відшкодування у розмірі 25 438,25 грн. Інша частина зобов`язань щодо сплати 3% річних, інфляційних втрат та пені була залишена з боку відповідача без задоволення, оскільки, на думку останнього, Моторне (транспортне) страхове бюро України не порушувало строк, встановлений п. 36.2 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» щодо виплати страхового відшкодування. Крім того, за доводами відповідача, сплата 3 % річних та інфляційних втрат, що є відповідальністю за порушення грошового зобов`язання, не є обов`язком відповідача, оскільки відповідальність має індивідуальний характер та не може бути застосована до іншої особи. Посилаючись на невиконання відповідачем зобов`язання у повному обсязі, позивач звернувся до суду з позовними вимогами у даній справі про стягнення з відповідача 3% річних в розмірі 1 492,84 грн, інфляційних втрат в розмірі в розмірі 6 115,94 грн та пені в розмірі 6 359,56 грн. Заперечуючи проти задоволення позовних вимог про стягнення нарахувань 3% річних, інфляційних втрат та пені відповідач зазначає, що не порушував жодного грошового зобов`язання перед позивачем, тому на нього не може бути покладена відповідальність в порядку статті 625 Цивільного кодексу України; пеня, інфляційні втрати та 3% річних є повністю погашеними та не входять до зобов`язань, передбачених підп. г) п. 41.1 статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Також відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з пропуском позовної давності для їх заявлення. Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови та оцінка аргументів учасників справи У відповідності до вимог частин 1, 2, 4, 5 статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскарженого рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, а оскаржене рішення місцевого господарського суду підлягає залишенню без змін із наступних підстав. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов`язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору. Правовідносини за договором страхування в процедурі ліквідації страховика і після її завершення врегульовані Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» та законодавством про банкрутство. За загальним правилом, викладеним в пункті 3 статті 20 Закону України «Про страхування» при настанні страхового випадку страховик зобов`язаний здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у передбачений договором строк. Страховик несе майнову відповідальність за несвоєчасне здійснення страхової виплати (страхового відшкодування) шляхом сплати страхувальнику неустойки (штрафу, пені), розмір якої визначається умовами договору страхування або законом. Норми статті 87 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (відповідно до приписів якого здійснювалось провадження у справі №910/842/18 про банкрутство ПрАТ «СК «Україна») не регулюють наслідки незадоволення вимог кредиторів у процедурі банкрутства страховика через недостатність у нього майна, а норма частини п`ятої статті 45 вказаного Закону встановлює, що вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними. Натомість, спеціальні норми Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» встановлюють виняток з цього правила щодо страховиків та визначають порядок задоволення вимог кредиторів страховика, що не були задоволені у процедурі банкрутства страховика через недостатність майна страховика. Зокрема, відповідно до пункту 20.3 статті 20 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі ліквідації страховика за рішенням визначених законом органів обов`язки за договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності виконує ліквідаційна комісія. Обов`язки страховика за такими договорами, для виконання яких у страховика, що ліквідується, недостатньо коштів та/або майна, приймає на себе МТСБУ. Виконання обов`язків у повному обсязі гарантується коштами відповідного централізованого страхового резервного фонду МТСБУ на умовах, визначених цим Законом. Підпунктом «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що МТСБУ за рахунок коштів фонду захисту потерпілих відшкодовує шкоду на умовах, визначених цим Законом, у разі її заподіяння, у разі недостатності коштів та майна страховика - учасника МТСБУ, що визнаний банкрутом та/або ліквідований, для виконання його зобов`язань за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності. У разі прострочення боржником (страховою компанією) виконання грошового зобов`язання, передбаченого договором страхування, зокрема, виплати суми страхового відшкодування, страхова компанія зобов`язана на підставі частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України сплатити суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідно до пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Колегія суддів зазначає, що МТСБУ не звільняється від обов`язку сплачувати за страховика, що допустив прострочення виплати суми страхового відшкодування, передбачені законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункт 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування, оскільки ці нарахування в силу закону (частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та пункту 36.5 статті 36 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») є невід`ємною/складовою частиною боргу зі сплати страхового відшкодування за договором страхування. Для вирішення спору про покладення на МТСБУ (відповідно до пункту 20.3 статті 20 та підпункту «ґ» пункту 41.1. статті 41 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів») обов`язку сплачувати за ліквідованого страховика окрім суми страхового відшкодування також 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих в силу закону за прострочення виплати страхового відшкодування, допущеного страховиком, обставини прострочення МТСБУ виплати страхувальнику цього страхового відшкодування не входять до предмету дослідження та доказування, як такі, що не мають значення. Правомірність покладення відповідальності за несвоєчасне виконання зобов`язання (страхового відшкодування) на МТСБУ узгоджується із правовою позицією, викладеною у постанові Верховного Суду від 07.09.2021 по справі №910/14293/19, відповідно до якої обов`язок МТСБУ щодо відшкодування шкоди замість ліквідованого страховика виникає з моменту встановлення судом факту недостатності коштів та майна такого страховика, чим, у цьому випадку, є дата постановлення ухвали господарського суду про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, закриття провадження у справі про банкрутство страховика - банкрута. Важливим при цьому є врахування судами обставин того, що вимоги кредиторів не були задоволені у зв`язку з відсутністю достатніх майнових активів, що підлягають включенню до ліквідаційної маси. З огляду на зазначене, безпідставними є доводи апеляційної скарги відповідача про неможливість покладення на МТСБУ обов`язку щодо виплати інфляційних втрат, 3% річних та пені за порушення ПрАТ «СК «Україна» свого зобов`язання із виплати страхового відшкодування. У спірних правовідносинах ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.06.2018 у справі №910/842/18 ТОВ «Маркс.Капітал» визнано кредитором ПрАТ «СК «Україна», в тому числі за страховою подією, що сталася 04.09.2015, що узгоджується з умовами пункту 1.2. договору про надання фінансових послуг факторингу №5/31-07/2016 від 31.07.2016 - щодо права позивача (фактора та кредитора за договором) одержати від боржника суми основного боргу, відсотки, неустойки у повному обсязі. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.07.2019 у справі №910/842/18 постановлено ліквідувати ПрАТ «СК «Україна» у зв`язку з неможливістю останнього виконати свої зобов`язання перед кредиторами, встановлено, що непогашеними залишаються вимоги ТОВ «Маркс.Капітал» четвертої черги на суму 3 916 198,78 грн, шостої черги на суму 6 868 953,48 грн, загальна сума 20 340 192,80 грн. Враховуючи встановлений факт переходу до відповідача обов`язку здійснити відшкодування суми 3% річних, інфляційних втрат та пені, нарахованих за прострочення ліквідованим страховиком виплати суми страхового відшкодування за страховою подією 17.03.2015, що залишились непогашеними після ліквідації боржника, суд доходить висновку про обґрунтованість заявлених позовних вимог ТОВ «Маркс.Капітал» до МТСБУ. У свою чергу, відповідач заявив про застосування строків позовної давності до заявлених позивачем вимог, посилаючись на те, що позивачем пропущено строк на звернення до суду за захистом свого права. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Нормами статті 257 Цивільного кодексу України встановлено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Згідно пункту 1 частини 2 статті 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені). Відповідно до частини 4 статті 267 Господарського процесуального кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові. Згідно з частиною 1 статті 261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За грошовим зобов`язанням перебіг позовної давності починається від дня виконання зобов`язання. У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 у справі №910/14293/19 надано правовий висновок, що правовідносини з виплати страхового відшкодування, які склалися між сторонами у справі на підставі договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності, є грошовим зобов`язанням; право на позов має бути пов`язане, зокрема, з початком виникнення відповідного обов`язку у МТСБУ щодо виконання зобов`язань ліквідованого страховика. Право вимоги потерпілого до МТСБУ за невиконаними зобов`язаннями ліквідованого страховика виникає саме з моменту ліквідації такого страховика ухвалою господарського суду у справі про банкрутство, а не від дати настання страхової події, як помилково вважали суди попередніх інстанцій у справі №910/14293/19. Враховуючи у відповідності до частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України висновки Верховного Суду, викладені у постанові від 07.09.2021 у справі №910/14293/19, колегія суддів доходить висновку, що оскільки ліквідація страховика (ПрАТ «СК «Україна») відбулась за ухвалою суду 17.07.2019, саме 17.07.2019 є початком перебігу строку позовної давності у спірних правовідносинах. Відтак, враховуючи звернення позивача з позовом до суду у даній справі 22.10.2021 (згідно відмітки Укрпошти Експрес на конверті, в якому надіслано позов до Господарського суду міста Києва), позовні вимоги про стягнення 3% річних у розмірі 1 492,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 115,94 грн заявлені у межах загального трирічного строку позовної давності, у зв`язку із чим заява відповідача про застосування позовної давності до цих вимог задоволенню не підлягає. Водночас, суд першої інстанції, враховуючи, що до вимог про стягнення пені у відповідності до статті 258 Цивільного кодексу України застосовується спеціальна позовна давність тривалістю в один рік, дійшов обґрунтованого висновку про відмову в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з відповідача 6 359,56 грн пені, про сплив позовної давності щодо яких заявлено відповідачем. Наведеними обставинами у їх сукупності спростовуються аргументи відповідача, викладені в апеляційній скарзі. Враховуючи вищевикладене, матеріалами справи підтверджується наявність підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та стягнення з відповідача на користь позивача 3% річних у розмірі 1 492,84 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 115,94 грн. Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Згідно частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. З огляду на встановлені під час апеляційного перегляду справи обставини, колегія суддів вважає рішення суду у даній справі про часткове задоволення позовних вимог обґрунтованим, підстав для його скасування чи зміни не вбачається. Доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду першої інстанції про часткове задоволення позову. Апеляційна скарга Моторного (транспортного) страхового бюро України задоволенню не підлягає. Судові витрати за подання зазначеної апеляційної скарги згідно статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на скаржника. Керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Моторного (транспортного) страхового бюро України на рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 залишити без задоволення. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.12.2021 у справі №910/17212/21 залишити без змін. Матеріали справи №910/17212/21 повернути до місцевого господарського суду. Судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покласти на Моторне (транспортне) страхове бюро України. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку у випадках, передбачених статтею 287 Господарського процесуального кодексу України, та у строки, встановлені статтею 288 Господарського процесуального кодексу України. Головуючий суддя Ю.Б. Михальська Судді І.А. Іоннікова І.М. Скрипка