Постанова 4823 № 732/1423/21

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А іменем України 08 червня 2022 року м. Чернігів Унікальний номер справи № 732/1423/21 Головуючий у першій інстанції - Карпинська Н. М. Апеляційне провадження № 22-ц/4823/559/22 ЧЕРНІГІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого-судді: Мамонової О.Є., суддів: Висоцької Н.В., Шитченко Н.В., із секретарем: Шкарупою Ю.В. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 , відповідач: Городнянська міська рада Чернігівської області, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області, приватний нотаріус Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Неволько Віта Анатоліївна, розглянув у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників справи цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 січня 2022 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Городнянської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом, - У С Т А Н О В И В: У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Городнянської міської ради Чернігівської області, в якому просив: - встановити факт, що сертифікат серії ЧН № 0194885 на право на земельну частку (пай) розміром 4,44 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебуває в колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона Зірка» с. Полісся Городнянського району Чернігівської області, виданий 07 червня 2000 року на підставі рішення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 31.05.1996 року № 199 ОСОБА_2 , належить ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Полісся Городнянського району Чернігівської області. - визнати за ним право на земельну частку (пай) у землі, яка перебуває в колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона Зірка» (с. Полісся Городнянського району Чернігівської області), розміром 4,44 га в умовних кадастрових гектарах, яке належало за життя ОСОБА_2 на підставі сертифікату серії ЧН № 0194885 на право на земельну частку (пай), виданого Городнянською районною державною адміністрацією Чернігівської області на підставі рішення № 199 від 31.05.1996 року, зареєстрованого у Книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 15.08.1996 року за № 255, в порядку спадкування за законом після смерті його батька - ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 . Позов обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла його баба - ОСОБА_2 , яка на день своєї смерті була зареєстрована та проживала в АДРЕСА_1 разом зі своїм сином, батьком позивача - ОСОБА_3 . Після смерті ОСОБА_2 відкрилася спадщина до складу якої увійшло право на земельну частку (пай) розміром 4,44 га в умовних кадастрових гектарах, яка перебуває в колективній власності КСП «Червона Зірка» (с. Полісся Городнянського району Чернігівської області), яку прийняв її син - батько позивача ОСОБА_3 . ІНФОРМАЦІЯ_2 батько позивача ОСОБА_3 помер. Після смерті батька позивача приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Неволько В.А. заведена спадкова справа. До складу спадщини ОСОБА_3 , окрім іншого, також увійшло право на земельну частку (пай) розміром 4,44 га в умовних кадастрових гектарах, яке за життя належало його матері ОСОБА_2 , спадщину якої він прийняв, але за життя не оформив своїх спадкових прав на належне йому майно. Указував, що звернувшись до приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Неволько В.А. стосовно отримання свідоцтва про право на спадщину отримав відмову. Нотаріусом було виявлено, що оригінал сертифікату на право на земельну частку (пай) серії ЧН № 0194885, виданий 07 червня 2000 року після смерті ОСОБА_2 , і це позбавляє позивача оформити спадщину в нотаріальній конторі. Зазначав, що встановлення факту належності правовстановлюючого документу має для нього юридичне значення, оскільки дозволяє спадкоємцю реалізувати своє право на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_3 , який в свою чергу як спадкоємець за заповітом прийняв спадщину своєї матері ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 січня 2022 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до Городнянської міської ради Чернігівської області про встановлення факту належності правовстановлюючого документу та про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом відмовлено. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 посилаючись на неповноту з`ясування обставин справи та дослідження доказів, які мають значення для правильного вирішення спору, неправильне застосування норм матеріального права, що призвело до невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, задовольнивши його вимоги. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції ухвалюючи рішення взяв до уваги лише частину доказів, які були долучені до позовної заяви. Щодо інших доказів, а саме інформації, яка підтверджує факт належності ОСОБА_2 сертифікату на право на земельну частку (пай), яка надана відділом у Городнянському районі Городнянського управління ДГК у Чернігівській області, судом належної оцінки не надано і навіть не зазначено про це у рішенні суду. Заявник зазначає, що ОСОБА_2 не була зазначена в основному списку членів КСП «Червона зірка», але була включена в додатковий список членів КСП «Червона зірка», які були помилково не включені та новоприбулих членів КСП для отримання сертифікатів на право на земельну ділянку (пай), що спростовує висновок суду про те, що за життя ОСОБА_2 не реалізувала та не набула свого права на земельну частку (пай). Указує, що саме відділ у Городнянському районі ГУ ДГК у Чернігівській області підтвердив, що ОСОБА_2 дійсно за життя належало право на земельну частку в КСП «Червона зірка» і це її право документально оформлено відповідним сертифікатом на право на земельну частку (пай), який видано вже після її смерті саме через те, що її помилково не було включено до списку. ОСОБА_1 уважає, що саме сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧН№0194885 насамперед засвідчує факт, що ОСОБА_2 як член КСП «Червона зірка» за життя набула право на земельну частку в землях усього КСП, а тому висновок суду щодо відсутності підстав для підтвердження факту належності документа з мотивів того, що цей документ фактично не існував за життя є безпідставним. Наголошує на тому, що допущена в сертифікаті помилка в прізвищі та по батькові особи, право якої підтверджується цим документом, на даний час не може бути виправлена в будь-який інший спосіб крім як шляхом встановлення в судовому порядку факту належності цього правовстановлюючого документа певній особі. Сторони в судове засідання не з`явилися, про день, час та місце розгляду справи належним чином повідомлені. Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, про що свідчить довідка про доставку sms (а.с. 125). З матеріалів справи вбачається, що 13.09.2019 від позивача надійшла заява про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення (а.с. 29). Тобто позивач скористався своїм правом та виявив бажання про отримання судової повістки в електронній формі за допомогою SMS-повідомлення. Відповідач Городнянська міська рада Чернігівської області та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Головне управління Держгеокадастру в Чернігівській області повідомлені шляхом доставки електронного листа на офіційну електронну адресу. Від приватного нотаріуса Чернігівського районного нотаріального округу Неволько В.А. надійшла заява, в якій остання просить розглядати справу у її відсутність. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності сторін. Вислухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а судове рішення - зміні шляхом викладення мотивувальної частини рішення у редакції цієї постанови. Відповідно до ч. 1, 2, 4 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду скарги буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. За положеннями п. 4 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права є підставою для зміни судового рішення. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1 , суд першої інстанції виходив з того, що за життя ОСОБА_2 не оскаржувала та не вирішувала питання про виділення їй земельної частки (паю) і про включення її до списків, про видачу правовстановлюючих документів, які б підтверджували наявність у неї права на земельну частку (пай), а тому її спадкоємцю батьку позивача ОСОБА_3 таке право не перейшло від часу її смерті, а отже відповідне право не увійшло і до спадщини ОСОБА_3 , яке спадкує позивач ОСОБА_1 . Суд апеляційної інстанції не погоджується з таким висновком суду першої інстанції та вважає хибними наведені районним судом мотиви для відмови у задоволенні позову, виходячи з наступного. У справі встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 у віці 87-ми років у селі Полісся Городнянського району Чернігівської області померла ОСОБА_2 , про що складено відповідний актовий запис за № 01 від 18.01.1996, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим відділом державної реєстрації актів цивільного стану Городнянського районного управління юстиції у Чернігівській області (а.с.14). Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 підтверджено, шо ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 у селі Жабчичі Городнянського району Чернігівської області, у книзі записів актів громадянського стану про народження зроблено запис за № 150 від 24.11.1959 року. Його мати - ОСОБА_2 (а.с.17). Рішенням Городнянського районного суду Чернігівської області від 29 вересня 2015 року встановлено факт, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є рідним сином ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Полісся Городнянського району Чернігівської області (а.с.19-20). Відповідно до довідок від 22.06.2015 за № 429 та від 22.06.2015 № 428, виданих виконавчим комітетом Поліської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, встановлено, що ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , станом на день її смерті була зареєстрована та проживала за адресою: АДРЕСА_1 . Разом з нею, станом на день її смерті, був зареєстрований її син ОСОБА_3 (а.с.15-16). З дослідженого свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 , виданого 28.11.2017 виконавчим комітетом Поліської сільської ради Городнянського району Чернігівської області вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у віці 76-ти років у селі Олексіївка Гомельського району Гомельської області, про що складено відповідний актовий запис за № 05 від 28.11.2017 року (а.с.23). Довідка за № 385 від 29.12.2017 року, видана виконавчим комітетом Поліської сільської ради Городнянського району Чернігівської області, свідчить, що ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , станом на день смерті був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 . Інших зареєстрованих осіб в будинку не значиться (а.с.24). Зі змісту свідоцтва про народження серії НОМЕР_4 вбачається, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_5 у селі Полісся Городнянського району Чернігівської області, про що в книзі реєстрації актів про народження зроблено запис за № 6 від 11.07.1976 року. Батько: ОСОБА_3 (а.с.13). Відповідно до копії спадкової справи № 270/2017, яка надана приватним нотаріусом Чернігівського районного нотаріального округу Чернігівської області Неволько В.А., до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_3 відкрита спадкова справа. Позивач прийняв спадщину за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.64-74). На підставі рішення Городнянської райдержадміністрації №199 від 31.05.1996, на ім`я ОСОБА_2 видано сертифікат серії ЧН№019488, який зареєстрований за №255 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну частку (пай) 14.06.2000 року площею 4,44 умовних кадастрових гектарів по КСП «Червона зірка», яке знаходить на території Поліської сільської ради Чернігівського району, виданий 07 червня 2000 року (а.с.22). Листом від 30.07.2021 за №31-25-0.25-39/34/21 ГУ Держгеокадастру у Чернігівській області повідомило, що ОСОБА_2 , на підставі розпорядження Городнянської райдержадміністрації №199 від 31.05.1996 року, було виписано сертифікат серії ЧН №0194885, зареєстрований за №255 в книзі реєстрації сертифікатів на право на земельну часту (пай) 15.08.1996 року площею 4,44 умовних кадастрових гектарів по КСП «Червона Зірка», яке знаходить на території Поліської сільської ради, Чернігівської області. Заміни на державний акт на право власності на земельну ділянку не було (а.с. 21). У листі від 24.11.2021 за № 9-25-0.25-783/34-21 Відділ у Городнянському районі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області повідомив, що cписки членів КСП «Червона зірка», на підставі яких ОСОБА_2 було видано сертифікат на право на земельну частку (пай) серія ЧН №0194885 у відділі відсутні (а.с.57, 59-60). Із копії книги видачі сертифікатів вбачається щодо сертифікату серії ЧН № 0194885 містить відмітка, що такий сертифікат 14.06.2000 був отриманий під підпис (а.с.61). Згідно з Додатковим списком членів КСП «Червона Зірка», які були помилково не включені та новоприбулих членів КСП для отримання сертифікатів на право на земельну частку (пай) до державного акту на право колективної власності на землю, затвердженим протоколом №3 від 29.09.2000 р. загальними зборами членів КСП «Червона Зірка» включено ОСОБА_2 (а.с.85). Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Згідно із статтею 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Процедура паювання земель визначена Указом Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» №720/95 від 08 серпня 1995 року. Пунктом 1 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» встановлено, що паюванню підлягають сільськогосподарські угіддя, передані у колективну власність колективним сільськогосподарським підприємствам, сільськогосподарським кооперативам, сільськогосподарським акціонерним товариствам, у тому числі створеним на базі радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств. Паювання земель радгоспів та інших державних сільськогосподарських підприємств здійснюється після перетворення їх на колективні сільськогосподарські підприємства. Згідно з п. 2 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» право на частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишилися членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю. Згідно з вимогами статей 22, 23 ЗК України та зазначеного Указу особа набуває право на земельний пай за наявності трьох умов: 1) перебування в числі членів колективного сільськогосподарського підприємства на час паювання; 2) включення до списку осіб, доданого до державного акту на право колективної власності на землю; 3) одержання колективним сільськогосподарським підприємством цього акту. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акту на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта. Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом колективного сільськогосподарського підприємства на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. Член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК України, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку. При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 (720/95) «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність. Згідно з ч. 1 ст. 17 ЗК України, в редакції Закону № 2196-ХІІ від 13 березня 1992 року, передача земельних ділянок у колективну та приватну власність проводилась Радами народних депутатів, на території яких розташовані земельні ділянки. Відповідно до ч. 1 ст. 116 ЗК України, який набрав чинності 01 січня 2002 року, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Пунктом 12 Перехідних положень ЗК України, в редакції на час набрання ним чинності, передбачалось, що до розмежування земель державної і комунальної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім земель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради, а за межами населених пунктів - відповідні органи виконавчої влади. Виходячи з повноважень, визначених у ст. 122 ЗК України, саме районні державні адміністрації з 01 січня 2002 року до 31 грудня 2012 року були розпорядниками земель сільськогосподарського призначення за межами населеного пункту, в тому числі земель запасу відповідної сільської ради. Відповідно до вимог Закону України від 06 вересня 2012 року № 5245-VI «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо розмежування земель державної та комунальної власності», який набрав чинності з 01 січня 2013 року, землі державної та комунальної власності в Україні вважаються розмежованими. Згідно з ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього. Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами. Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї умови - підстава для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Щоб визнати відповідача неналежним, крім названої умови, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, - належного відповідача. Таким чином, неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Згідно зі ст. 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а в разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі в ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у ч. 1 та 2 цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала. За клопотанням нового відповідача або залученого співвідповідача розгляд починається спочатку (ч. 3, 4 ст. 51 ЦПК України). Позови громадян, пов`язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо. Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного суду від 10 листопада 2021 року у справі № 637/488/20-ц (провадження № 61-12798св21). Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі та застосуванні норми права до спірних відносин суд враховує висновки щодо відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Беручи до уваги наведене, з метою забезпечення сталості та єдності судової практики, однакового застосування норм права, апеляційний суд під час вирішення спору враховує наведений висновок суду касаційної інстанції. Відповідно до Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 15 Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства, і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів. Згідно із пунктом 33 цього положення Держгеокадастр організовує та здійснює державний контроль за дотриманням земельного законодавства, використанням та охороною земель усіх категорій та форм власності, у тому числі за дотриманням вимог земельного законодавства в процесі укладання цивільно-правових договорів, передачі у власність, надання у користування, в тому числі в оренду, вилучення (викупу) земельних ділянок. Відповідно до пункту 1 Положення про Головне управління Держгеокадастру в області, затвердженого Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України 29.09.2016 № 333 Головне управління Держгеокадастру в області (далі Головне управління) є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане. Згідно пункту 3 вищевказаного положення завданням Головного управління є реалізація повноважень Держгеокадастру на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці. Відповідно до пункту 4 Положення про Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області, затвердженого наказом Держгеокадастру від 21 травня 2021 року № 248, Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством, на території Чернігівської області. Отже, у розумінні вимог закону виконавчий орган, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, є Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області. Судом не було взято до уваги, що розпорядник землі Головне управління Держгеокадастру у Чернігівській області має брати участь у справі в якості співвідповідача, поряд з КСП, сільськогосподарським підприємством (при наявності їх чи їх правонаступників), районною державною адміністрацією, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, тому що рішення по справі може вплинути на його права. Суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі в справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів чи неналежного відповідача, суд не вправі зі своєї ініціативи і без згоди позивача залучати інших відповідачів до участі в справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. Установивши, що ОСОБА_1 пред`явив позов не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, зокрема без залучення до участі у справі Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, яке є розпорядником земель державної власності сільськогосподарського призначення, Городнянської районної державної адміністрації, апеляційний суд приходить до висновку, що у задоволенні його позовних вимог про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом необхідно відмовити саме з таких підстав, оскільки ці вимоги не можуть розглядатися без залучення до участі належних за такими позовами відповідачів. Зазначене також узгоджується з правовим висновком Верховного Суду, викладеним, зокрема в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 181/950/17 (провадження № 61-11562св19) та від 21 жовтня 2020 року у справі № 181/699/17 (провадження № 61-10112св19). Пунктом 5 частини 2 статті 293 ЦПК України визначено, що суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб. Якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах (ч. 6 ст. 294 ЦПК України). Для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення, у кожній справі суд зобов`язаний з`ясувати, які фізичні особи та організації можуть бути заінтересовані у вирішенні даної справи і підлягають виклику в судове засідання, у необхідних випадках запропонувати заявникові та заінтересованим особам подати додаткові докази на підтвердження заявлених вимог чи заперечень проти них. Заінтересовані особи визначаються у справі залежно від мети встановлення юридичних фактів. Згідно з п. 6 ч. 1, ч. 2 ст. 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, належності правовстановлюючих документів особі, прізвище, ім`я, по батькові, місце і час народження якої, що зазначені в документі, не збігаються з прізвищем, ім`ям, по батькові, місцем і часом народження цієї особи, зазначеним у свідоцтві про народження або в паспорті. З пунктів 1, 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року N 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення" (зі змінами) убачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право. Таким чином, з аналізу вищенаведених норм чинного законодавства вбачається, що факти, що підлягають встановленню, повинні мати юридичне значення, тобто від них мають залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету його встановлення. Як вбачається із позовної заяви ОСОБА_1 метою встановлення факту належності ОСОБА_2 сертифікату серії ЧН № 0194885 на право на земельну частку (пай) розміром 4,44 га в умовних кадастрових гектарах без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), у землі, яка перебуває в колективній власності сільськогосподарського підприємства «Червона Зірка» с. Полісся Городнянського району Чернігівської області, виданого 07 червня 2000 року на підставі рішення Городнянської районної державної адміністрації Чернігівської області від 31.05.1996 року № 199, є реалізація в подальшому права на спадкове майно його померлого батька, зокрема на вказану земельну частку (пай). Вище зазначалось, що ОСОБА_1 вимоги про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом пред`явив не до всіх осіб, чиїх прав та інтересів стосується предмет спору, а відтак і питання встановлення факту належності ОСОБА_2 сертифікату серії ЧН № 0194885 не може бути вирішено без залучення до участі у справі належних відповідачів, зокрема Головного управління Держгеокадастру у Чернігівській області, Городнянської районної державної адміністрації, а тому у задоволенні вказаних позовних вимог необхідно відмовити з таких же підстав. Доводи апеляційної скарги, які стосуються обґрунтованості позову, доведеності обставин, що підлягають доказуванню, інших обставин по суті спору не підлягають перевірці за наявності процесуальних порушень. Позов у справі за відсутності належного відповідача, співвідповідача не міг бути вирішений по суті відповідно до закону незалежно від того, якими фактичними обставинами та правовими нормами він обґрунтовувався. З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції правильно визначив наявність правових підстав для відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , при цьому навів невірні мотиви для такої відмови, а отже рішення суду відповідно до ч. 4 ст. 376 ЦПК України належить змінити в частині мотивів відмови у задоволенні позову. Керуючись ст. 367, 374, 376 ч. 4, 381-384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково. Рішення Городнянського районного суду Чернігівської області від 06 січня 2022 року - змінити, виклавши його мотивувальну частину у редакції цієї постанови. В іншій частині рішення суду - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний тест постанови складено 13 червня 2022 року. Головуюча О.Є.Мамонова Судді: Н.В.Висоцька Н.В.Шитченко