Постанова Львівський апеляційний суд № 447/1009/16

Справа № 447/1009/16 Головуючий у 1 інстанції: Головатий А.П. Провадження № 22-ц/811/278/18 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Копняк С.М., суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В., секретар судового засідання - Матяш С.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , на рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 січня 2017 року, постановлене в складі головуючого судді Головатого А.П., у справі за позовом ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, правонаступником якої є Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області, третя особа Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області про визнання недійсним та скасування рішення і державного акту, - В С Т А Н О В И В: Позивач ОСОБА_4 звернулася в суд з позовом, в якому просила визнати недійсним та скасуварти рішення Тернопільської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.04.2008 року №181 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок гр. ОСОБА_1 " та державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ №647803 від 30.09.2009 року, виданого Тернопільською сільською радою Миколаївського району Львівської області на ім`я ОСОБА_1 . В обґрунтування позову покликається на те, що позивач проживає на АДРЕСА_1 . Даний будинок належить їй на праві власності з 26.05.2009 року. Її будинок знаходиться біля будинку відповідача ОСОБА_1 . Останній звів огорожу, яка на думку позивача, порушує її права як землекористувача. Листом від 19.08.2015 року позивача повідомили, що огорожу зведено відповідно до державного акту про право власності на землю без порушення меж виділеної земельної ділянки. Однак, площа земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 згідно плану земельної ділянки не відповідає площі, що зазначена у державному акті про право приватної власності на землю. Крім того, необхідною умовою прийняття сільською радою рішення про передачу земельної ділянки у власність є наявність акту узгодження меж між суміжними землекористувачами. Але позивач не підписувала даний акт. Тому, рішення та акт є такими, що прийняті з порушенням законодавства та підлягають скасуванню. Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 19 січня 2017 року позов задоволено. Визнано недійсним та скасовано рішення Тернопільської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.04.2008 року №181 "Про передачу у приватну власність земельних ділянок гр. ОСОБА_1 " Визнано недійсним та скасовано державний акт на право приватної власності на землю серії ЯЖ №647803 від 30.09.2009 року, виданий Тернопільською сільською радою Миколаївського району Львівської області на ім`я ОСОБА_1 . Стягнуто з ОСОБА_1 та Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області по 275,60 гривень судового збору у користь позивача. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 січня 2017 року оскаржив відповідач ОСОБА_1 . В обґрунтування апеляційної скарги покликається на те, що рішення суду першої інстанції є незаконним, необґрунтованим, таким, що не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Стверджує, що жоден із доводів відповідача судом не був врахований. Вважає, що висновок суду першої інстанції про відсутність доказів погодження меж земельної ділянки в присутності позивача ОСОБА_4 не відповідає фактичним обставинам справи. Окрім того, судом не взято до уваги те, що представник позивача - ОСОБА_7 в своїх пояснення визнав факт, що ОСОБА_5 , яка є донькою позивача, погодила межі ділянки ОСОБА_1 відповідно до встановленої на той час процедури та встановленої на той час форми акту погодження меж земельної ділянки в присутності позивача ОСОБА_4 . Вважає, що до позовної заяви ОСОБА_4 про визнання недійсним рішення та державного акту про право приватної власності на землю необхідно застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовної заяви, оскільки позивач не просила поновити такий строк та не наводить поважних причин пропуску такого. Просить рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 . Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Під час розгляду справи в суді апеляційної інстанції позивач ОСОБА_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , у зв`язку з чим ухвалою Львівського апеляційного суду від 08 листопада 2019 року апеляційне провадження в даній справі було зупинено до залучення до участі у справі її правонаступників. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 24 вересня 2020 року апеляційне провадження у справі поновлено та залучено до участі у справі правонаступників ОСОБА_4 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , а саме: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ) та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (РНОКК НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ) . Відповідач по справі ОСОБА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку з чим ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 листопада 2020 року апеляційне провадження в даній справі було зупинено до залучення до участі у справі його правонаступників. Ухвалою Львівського апеляційного суду від 14 квітня 2022 року апеляційне провадження у справі поновлено, залучено до участі у справі правонаступників відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . Відтак, учасниками справи є: позивачі - правонаступники після смерті ОСОБА_4 - ОСОБА_5 та ОСОБА_6 ; відповідачі - правонаступники після смерті ОСОБА_1 - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 . В судове засідання 02 червня 2022 року учасники справи не з`явилися, хоча неодноразово належним чином повідомлялись про дату, час та місце розгляду справи. Від представника ОСОБА_2 - адвоката Радовича Б.Р. 01 червня 2022 року надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку з тим, що між учасниками справи досягнуто згоди щодо укладення мирової угоди, відтак їм необхідно більше часу для погодження окремих нюансів. Відповідно до Акту про відсутність кваліфікованого електронного підпису, складеного головним спеціалістом Л. Кузьмик, лист (клопотання представника ОСОБА_8 ), який надійшов на офіційну електронну скриньку суду не містить кваліфікованого електронного підпису, відтак клопотання колегією суддів до уваги не береться. Крім того, 02 червня 2022 року від представника ОСОБА_5 - адвоката Бобикайло Н.І. надійшла заява про відкладення розгляду справи. Така мотивована тим, що в результаті переговорів щодо укладення мирової угоди виникла необхідність у зверненні до фахівців у сфері землевпорядкування. Відтак, для завершення переговорів щодо укладення мирової угоди просить розгляд справи відкласти. Перевіривши доводи клопотання, колегія суддів приходить до висновку, що в задоволенні такого слід відмовити, з огляду на таке. Як убачається з матеріалів справи, представником ОСОБА_5 - адвокатом Бобикайло Н.І. неодноразово вже подавались аналогічні за змістом заяви про відкладення розгляду справи у зв`язку із наміром учасників справи укласти мирову угоду, зокрема 09 листопада 2021 року ( т - 2 а.с.181), 23 лютого 2022 року, 13 квітня 2022 року та 02 червня 2022 року ( т - 2 а.с. 181, 202, 218). Відтак, починаючи з листопада 2021 року в учасників справи було достатньо часу реалізувати своє право на укладення мирової угоди. Неодноразові заяви адвоката Бобикайло Н.І. про відкладення розгляду справи з тих самих підстав свідчать лише про затягування розгляду справи. Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, а також позовних вимог та підстав позову, що були предметом розгляду в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити. До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого. Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції прийшов до висновку, що рішення сільської ради про передачу у приватну власність земельних ділянок від 14.04.2008 року було прийнято з порушенням законодавства, зокрема, за відсутності акту погодження меж земельної ділянки між суміжними землекористувачами. Такий акт був складений лише 16.04.2008 року та підписаний не позивачем, а невстановленою особою. З позивачем межі земельної ділянки не було погоджено. Доказів того, що відповідач була присутня при підписанні даного акту сторона відповідача, всупереч вимогам статті 60 ЦПК України (діючого на час розгляду справи судом першої інстанції), суду не надала. Тому, суд вважає, що позивачем не пропущено строк позовної давності, оскільки про порушення її права вона дізналася 19.08.2015 року, отримавши відповідь від сільської ради і суду не наведено суб`єктивних факторів, за яких позивач могла довідатися про порушення свого права швидше. Площа земельної ділянки, зазначена у оскаржуваному рішенні, не відповідає площі земельної ділянки зазначеної у державному акті, а саме є меншою ніж площа зазначена у державному акті. Це також підтверджує те, що оскаржуване рішення було прийняте без врахування технічної документації, що суперечить вимогам ЗК України. Враховуючи допущені порушення законодавства оскаржуване рішення та виданий на підставі такого рішення державний акт підлягають скасуванню. З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, зважаючи на таке. З матеріалів справи убачається, що згідно акта обміру (уточнення) земельної ділянки, наданої для ведення особистого підсобного господарства ОСОБА_1 від 28.09.1992 року, площа земельної ділянки, яка була виділена ОСОБА_1 становить 0,35 га, з них для будівництва та обслуговування житлового будинку - 0,24 га. Це також стверджується планом земельної ділянки та експлікацією земель. Відповідно до рішення Тернопільської сільської ради Миколаївського району Львівської області від 14.04.2008 року №181 ОСОБА_1 вирішено передати у приватну власність земельну ділянку площею 0, 24 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, яка знаходиться: на АДРЕСА_1 та 0,11 га для ведення особистого селянського господарства, яка знаходиться в урочищі "Загумінки" у с. Добряни Миколаївського району Львівської області. Згідно акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 16.04.2008 року встановлені в натурі межі земельної ділянки відповідача відповідають фактичному стану - 0, 3656 га. Відповідно до державного акта про право власності на землю, виданого ОСОБА_1 , площа земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку становить 0,2448 га. Згідно акту прийому-передачі межових знаків на зберігання від 16.08.2016 року межі земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку ОСОБА_1 становлять 0,2447 га. Згідно схеми прив`язки межових знаків до об`єктів і контурів на місцевості площа земельної ділянки становить 0,2447 га. Докази накладання суміжних земельних ділянок в матеріалах справи відсутні. Відповідно до частини першої статті 3 ЗК України земельні відносини регулюються Конституцією України, Земельним кодексом України, а також прийнятими відповідно до них нормативно-правовими актами. Статтею 14 Конституції України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону. Згідно зі статтею 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним. Відповідно до частин другої та третьої статті 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав, визнання угоди недійсною; визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до статті 43 ЗК України права власників земельних ділянок і землекористувачів охороняються законом. Припинення права власності на земельну ділянку або права користування земельною ділянкою чи її частиною може мати місце лише у випадках, передбачених статей 27, 28 цього Кодексу. Втручання в діяльність власників земельних ділянок і землекористувачів, пов`язану з використанням землі, з боку державних, господарських та інших органів і організацій забороняється, за винятком випадків порушення власниками землі та землекористувачами земельного законодавства. Права власників земельних ділянок і землекористувачів можуть бути обмежені лише у випадках, передбачених цим Кодексом. Згідно зі статтею 125 ЗК України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Статтею 126 ЗК України передбачено, що державний акт є документом, що посвідчує право власності на земельну ділянку, надану у власність відповідним рішенням. Частиною першою статті 79-1 ЗК України встановлено, що формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. У частині другій статті 90 ЗК України передбачено, що порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до частини першої статті 78 ЗК України право власності на землю - це право володіти, користуватися і розпоряджатися земельними ділянками. Право власності на землю набувається та реалізується на підставі Конституції України, цього Кодексу, а також інших законів, що видаються відповідно до них. Згідно з пунктами «г», «е» частини першої статті 91 ЗК України власники земельних ділянок зобов`язані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів; дотримуватися правил добросусідства та обмежень, пов`язаних з встановленням земельних сервітутів та охоронних зон. Відповідно до частини другої статті 95 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Відповідно до вимог статті 96 ЗК України землекористувач зобов`язаний не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів, та дотримуватися правил добросусідства. Статтею 391 ЦК України встановлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном. За змістом статті 152 ЗК України держава забезпечує громадянам та юридичним особам рівні умови захисту прав власності на землю. Власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків. Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів. Відповідно до вимог статті 155 ЗК України у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним. Відповідно до частин другої, п`ятої статті 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом. Згідно з частиною другою статті 90 ЗК України порушені права власників земельних ділянок підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини шостої статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в справі № 709/809/17 від 04 березня 2021 року зроблено висновок, що погодження меж земельної ділянки є виключно допоміжною стадією у процедурі приватизації земельної ділянки, спрямованою на те, щоб уникнути необов`язкових технічних помилок. Підписання акта погодження меж самостійного значення не має, воно не призводить до виникнення, зміни або припинення прав на земельну ділянку, як і будь-яких інших прав у процедурі приватизації. Непогодження меж земельної ділянки із власником та/або землекористувачем не може слугувати підставою для відмови відповідної місцевої ради в затвердженні технічної документації, за умови правомірних дій кожного із землекористувачів чи землевласників. Ненадання особою своєї згоди на погодження меж земельної ділянки суміжного землекористувача та/або власника не може бути перешкодою для розгляду місцевою радою питання про передачу земельної ділянки у власність відповідачу за обставин виготовлення відповідної технічної документації. Не підписання суміжним власником та/або землекористувачем акта узгодження меж земельної ділянки саме по собі не є підставою для визнання недійсним державного акта на право власності на земельну ділянку. Аналогічні висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 514/1571/14-ц (провадження № 14-552цс18). Відтак, не підписання позивачем акту узгодження меж між суміжними землекористувачами не є підставою для визнання державного акту на право приватної власності на землю серії ЯЖ № 647803 від 30.09.2009 року, виданого Тернопільською сільською радою Миколаївського району Львівської області на ім`я ОСОБА_1 недійсним. Інших належних та допустимих доказів порушення відповідачами ОСОБА_1 та Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області норм земельного чи цивільного законодавства, як і доказів накладання земельних ділянок яка перебуває у користуванні позивача та у власності відповідача, ні позивачем ОСОБА_4 в суді першої інстанції, ні її правонаступниками в суді апеляційної інстанції не надано. У цьому зв`язку, колегія суддів доходить висновку, що за обставинами цієї справи відсутні підстави для визнання недійсним та скасування рішення і державного акту. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові та застосовується тільки до обґрунтованих позовних вимог. З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог відмовлено через їх необґрунтованість, відсутні підстави давати аналіз доводам апеляційної скарги в частині позовної давності. Відповідно до вимог пункту 2 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює у відповідній частині нове рішення, або змінює рішення. За приписами частини першої статті 376 ЦПК України, підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно частини другої статті 376 ЦПК України неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню; порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення слід скасувати, та ухвали нове про відмову в задоволенні позову. Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Згідно частини першої, пунктів 1, 2 частини другої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача. З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що слід стягнути з ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 606 грн 32 коп. в рівних частинах, тобто з кожного по 303 грн 16 коп. Відповідно до частини п`ятої статті 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення. Повний текст даного судового рішення складено 10 червня 2022 року. Керуючись статтями 259, 268, 315, 367, 368, 374, 376, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд, П О С Т А Н О В И В: апеляційну скаргу ОСОБА_1 правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , - задовольнити. Рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 19 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову ОСОБА_4 , правонаступниками якої є ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , до ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , Тростянецької сільської ради Тростянецької об`єднаної територіальної громади Миколаївського району Львівської області, правонаступником якої є Тростянецька сільська рада Стрийського району Львівської області, третя особа Управління Держгеокадастру у Миколаївському районі Львівської області про визнання недійсним та скасування рішення і державного акту - відмовити. Стягнути з ОСОБА_5 , ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 , ОСОБА_3 судовий збір за розгляд справи судом апеляційної інстанції у розмірі 606 грн 32 коп. (шістсот шість грн. 32 коп.) в рівних частинах, тобто з кожного по 303 грн 16 коп. ( триста три грн. 16 коп.). Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення. Повний текст постанови складено 10 червня 2022 року. Головуючий С.М. Копняк Судді: С.М. Бойко А.В. Ніткевич