Постанова 4809 № 397/479/21

ПОСТАНОВА Іменем України 08 червня 2022 року м. Кропивницький справа № 397/479/21 провадження № 22-ц/4809/512/22 Кропивницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: Карпенка О. Л. (головуючий, суддя-доповідач), Голованя А. М., Мурашка С. І., за участю секретаря судового засідання Діманової Н. І., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай», розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області (суддя Івченко П. О.) від 10 січня 2022 року, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог 15 червня 2021 року ОСОБА_1 пред`явив позов до Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай» в якому просив суд про таке: 1)розірвати договір оренди землі, укладений 05 березня 2015 року між ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай»; 2)стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай» на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 420000,00 грн; 3)стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Розумівський Урожай» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 420000,00 грн. Свої вимоги позивач обґрунтовував тим, що він є спадкоємцем померлої ОСОБА_2 щодо ѕ часток земельної ділянки кадастровий номер 3520585500:02:000:0116 площею 2,6281 га, що підтверджується свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2017 року. Крім нього спадкоємцем ј частки цієї земельної ділянки є ОСОБА_3 . Згідно з договором оренди землі від 05 березня 2015 року, укладеним між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай», строк дії оренди становить 6 років, а розмір орендної плати 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки з урахуванням індексу інфляції. Відповідач (орендар земельної ділянки) не сплатив орендну плату за 2019 - 2021 роки. З підстав систематичної несплати орендарем орендної плати, а також протиправної бездіяльності відповідача, яка загрожує збереженню стану земельної ділянки, відповідач вважає, що договір має бути розірваний судом. Позивач стверджує, що через систематичну несплату відповідачем орендної плати, на отримання якої він мав правомірне сподівання, йому завдано душевних страждань, він переживав нервові зриви, які потягли погіршення стану його здоров`я, а брак коштів позбавив його можливості отримати лікування. Позивач вимагає від відповідача грошової компенсації моральної шкоди в сумі 420000,00 грн. Крім того, позивач стверджує, що впродовж 2019 - 2021 років, коли відповідач не сплачував орендну плату за землю, він міг самостійно отримати дохід від використання належної йому земельної ділянки, пропорційно розміру його частки у праві власності на земельну ділянку, в сумі 70000,00 грн на рік, а за три роки - 210000,00 грн. У разі збирання врожаю двічі на рік за відповідний період його дохід становив би 420000,00 грн. Неотриманий ним дохід становить для нього збитки. Короткий зміст рішення суду Рішенням Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Суд першої інстанції встановив факт систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачу впродовж 2019-2020 років, а щодо орендної плати за 2021 рік, то суд вказав, що строк її сплати на час пред`явлення позову ще не настав. Проте суд відмовив у задоволенні позовної вимоги про розірвання договору з огляду на те, що на час ухвалення судового рішення договір припинився у зв`язку із закінченням строку на який його було укладено. Суд дійшов висновку, що рішенням суду не може бути розірваним договір, який і так припинився, а отже предмет спору відсутній. Відмовляючи у відшкодуванні моральної шкоди, суд вказав, що ні Законом України «Про оренду землі», який є спеціальним для спірних правовідносин, ні умовами договору оренди землі не передбачено право на відшкодування моральної шкоди, а тому вказана вимога є безпідставною. Стосовно вимоги позивача про відшкодування майнової шкоди (збитків), то суд вважав в цій частині позов не доведеним. Короткий зміст вимог і доводів апеляційної скарги В поданій до суду апеляційній скарзі позивач просить суд апеляційної інстанції скасувати рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги. Позивач вважає, що суд допустив порушення норм процесуального права, неправильне та неповне встановлення обставин, які мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права. На його переконання, пред`явлений позов є обґрунтованим та повністю доведеним. Факт невиплати орендної плати впродовж 2019 - 2021 років відповідач не заперечує. При цьому в іншій справі № 397/1307/19 за участю цих самих сторін ТОВ «Розумівський урожай) стверджувало, що орендну плату за 2017 та 2018 роки сплачено позивачу. Відповідач вчинив невиконання зобов`язання, яке є підставою для розірвання договору. Суд мав врахувати, що на час ухвалення рішення строк сплати орендної плати за 2021 рік вже настав, але відповідач своє зобов`язання не виконав. Суд безпідставно відхилив вимоги про компенсацію матеріальних збитків та відшкодування моральної шкоди. Узагальнений зміст відзиву на апеляційну скаргу До Кропивницького апеляційного суду від відповідача та третьої особи відзиви на апеляційну скаргу не надійшли. При цьому ст. 360 ЦПК України передбачено суб`єктивне право учасника справи на відзив на апеляційну скаргу, а не його обов`язок. Відсутність відзиву не перешкоджає розгляду справи. Позиції сторін, висловлені у судовому засіданні в суді апеляційної інстанції Учасники справи повідомленні належним чином про час, дату та місце розгляду справи, але в судове засідання не з`явилися (позивач надіслав суду письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності, а відповідач не повідомив суд про причини неявки його представника, третя особа також не повідомила суд про причини своєї неявки). Згідно з ч. 2 ст. 372 ЦПК України, неявка учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. У зв`язку з неявкою всіх учасників справи та відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Крім того, згідно з ч. 4, ч. 5 ст. 268 та ст. 383 ЦПК України, постанова не проголошується, а датою її ухвалення є дата складання повного тексту судового рішення. Суд першої інстанції встановив такі обставини: 05 березня 2015 року між ОСОБА_2 і Товариством з обмеженою відповідальністю «Розумівський урожай» укладено договір оренди землі щодо оренди земельної ділянки площею 2,63 га, якій присвоєно кадастровий номер 3520585500:02:000:0116 і яка знаходиться на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, призначена для ведення товарного сільськогосподарського виробництва. Умовами договору оренди передбачено, зокрема, таке: він укладений строком на шість років (з урахуванням ротації культур згідно з проєктом землеустрою). Після закінчення строку дії договору Орендар має переважне право поновити його на новий строк (п. 8 договору); орендна плата вноситься орендарем у грошовій та натуральній формі (за домовленістю між сторонами) у розмірі 6 % від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, тобто на момент укладення 4029 грн (п. 9 договору); обчислення розміру орендної плати за земельну ділянку здійснюється з урахуванням індексу інфляції (п. 10 договору);. орендна плата вноситься до 1 січня наступного за звітним року (п. 11 договору); дія договору припиняється у разі, зокрема, закінчення строку, на який його було укладено (п. 37 договору); дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у наслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором (п. 38 договору). перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем (п. 40 договору). Згідно із виданим нотаріусом свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 23 червня 2017 року ОСОБА_1 на праві спадкування після смерті ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , належить 3/4 частки земельної ділянки з кадастровим номером 3520585500:02:000:0116, площею 2,6281 га, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області. Право спільної часткової власності на вказану земельну ділянку за позивачем зареєстровано у Державному реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності 23 червня 2017, номер запису про право власності 21073336. Нормативна грошова оцінка земельної ділянки кадастровий номер 3520585500:02:000:0116, яка розташована на території Розумівської сільської ради Олександрівського району Кіровоградської області, площею 2,62 га становить 89344,26 грн. Згідно з відомостями Національної кадастрової системи, отриманими в порядку взаємообміну інформації з органами реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, земельна ділянка 3520585500:02:000:0116 площею 2,6281 га перебуває у спільній сумісній власності ОСОБА_1 (частка у спільній сумісній власності - 3/4) та ОСОБА_3 (частка у спільній сумісній власності - 1/4). Земельна ділянка обтяжена правом оренди, зареєстрованим Реєстраційною службою Олександрівського районного управління юстиції Кіровоградської області 11 серпня 2015 року, що належить ТОВ «Розумівський Урожай» (ЄДРПОУ - 39566218), терміном на 6 років відповідно до договору оренди укладеного з попереднім власником - ОСОБА_2 . Позивач ОСОБА_1 не отримував від ТОВ «Розумівський урожай» орендну плату за земельну ділянку за період 2019 - 2021 років. Мотиви ухваленого апеляційним судом рішення Згідно зі ст. 55 Конституції України права та свободи людини і громадянина захищаються судом. Отже, кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зокрема, таке право закріплене в ст. 16 ЦК України та ст. 4 ЦПК України. Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Щодо позивної вимоги про розірвання договору Відповідно до ч. 2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом. Спеціальним законом, яким регулюються відносини, пов`язані з орендою землі, є Закон України «Про оренду землі». Статтею 1 вказаного Закону передбачено, що оренда землі - це засноване на договорі платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та іншої діяльності. У ст. 21 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди. Орендна плата справляється у грошовій формі. За згодою сторін розрахунки щодо орендної плати за землю можуть здійснюватися у натуральній формі. Розрахунок у натуральній формі має відповідати грошовому еквіваленту вартості товарів за ринковими цінами на дату внесення орендної плати (ст. 22 цього ж Закону). За положеннями ст. 24 Закону України «Про оренду землі» орендодавець має право вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати, а згідно зі ст. 25 Закону орендар зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату за земельну ділянку. Умови договору є обов`язковими до виконання сторонами. На вимогу однієї зі сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України (ч. 1 ст. 32 Закону). Водночас у п. «д» ч. 1 ст. 141 ЗК України передбачено таку підставу припинення права користування земельною ділянкою як систематична несплата земельного податку або орендної плати. Отже, згідно зі статтями 13, 15, 21 Закону України «Про оренду землі» основною метою договору оренди земельної ділянки та одним з визначальних прав орендодавця є своєчасне отримання останнім орендної плати у встановленому розмірі. У разі систематичної (два та більше випадків) несплати орендарем орендної плати за користування земельною ділянкою, тобто систематичне порушення договору оренди земельної ділянки, ці обставини являються підставою для розірвання такого договору на вимогу орендодавця. У постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 березня 2019 року у справі № 183/262/17 зазначено, що: «у пункті «д» частини першої статті 141 ЗК України визначено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати. Підставою для розірвання договору оренди землі є систематична несплата орендної плати (два та більше випадки). При цьому, систематична сплата орендної плати не у повному обсязі, визначеному договором, тобто як невиконання, так і неналежне виконання умов договору, є підставою для розірвання такого договору, оскільки згідно зі ст.. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться». Суд першої інстанції встановив, що ТОВ «Розумівський урожай» не сплатив ОСОБА_1 орендну плату на підставі договору за користування земельною ділянкою у 2019 та 2020 роках. Правильність встановлення судом цих обставин сторонами не оспорюється. Однак суд відмовив в задоволенні вимоги позивача про розірвання договору оренди землі у зв`язку з тим, що на час ухвалення рішення суду договір вже припинився у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено, а тому, як вважав суд, предмет спору відсутній. З таким висновком суду погодитися не можна з огляду на таке. По-перше, суд не врахував, що правові наслідки припинення договору у зв`язку із закінченням строку, на який його було укладено істотно відрізняються від правових наслідків припинення договору у зв`язку із його розірванням у разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених статями 24 і 25 цього Закону України «Про оренду землі» та умовами договору. Так згідно з ст. 34 вказаного Закону у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Втім згідно з ч. 5 ст. 651 ЦК України, якщо договір змінений або розірваний у зв`язку з істотним порушенням договору однією із сторін, друга сторона може вимагати відшкодування збитків, завданих зміною або розірванням договору. Тобто правові наслідки розірвання договору у зв`язку з порушенням його умов породжує більше правових наслідків ніж припинення належно виконаного договору через сплив строку, на який він був укладений. По-друге, суд не врахував, що між сторонами по справі виник спір саме щодо виконання умов договору і цей спір не було ними врегульовано в період розгляду справи в суді, а отже юридичний спір між ними існує (він не зник). Тож висновок про відсутність предмета спору є безпідставним. По-третє, позивач вимагав дострокового розірвання договору, пред`явивши відповідну вимогу до орендаря. Однак поза увагою суду залишилася та обставина, що на стороні орендаря виступають дві особи - співвласники земельної ділянки: ОСОБА_1 (позивач) та ОСОБА_3 (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору). Це випливає зі змісту ст. 32 Закону України «Про оренду землі», якою встановлено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до іншої особи (у тому числі в порядку спадкування), реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або припинення договору, якщо інше не передбачено договором оренди землі. Як встановив суд першої інстанції, п. 40 договору оренди від 05 березня 2015 року було передбачено, що перехід права власності на орендовану земельну ділянку до другої особи, а також реорганізація юридичної особи-орендаря не є підставою для зміни умов або розірвання договору. Право на орендовану земельну ділянку у разі смерті фізичної особи орендодавця, засудження або обмеження її дієздатності за рішенням суду, переходить до спадкоємців або інших осіб, які використовують цю земельну ділянку разом з орендарем. Отже, у випадку задоволення позову суд вирішив би питання про права та обов`язки не лише ОСОБА_1 та ТОВ «Розумівський урожай», а й ОСОБА_3 , але без залучення її до участі у справі як відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи (див. висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц). Позов може бути пред`явлений спільно кількома позивачами або до кількох відповідачів. Кожен із позивачів або відповідачів щодо другої сторони діє в цивільному процесі самостійно (ч. 1 ст. 50 ЦПК України). Суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 1 ст. 51 ЦПК України). У зв`язку з цим суд при розгляді справи має виходити зі складу осіб, які залучені до участі у справі позивачем. У разі пред`явлення позову до частини відповідачів, суд не вправі зі своєї ініціативи та без згоди позивача залучати інших осіб до участі у справі як співвідповідачів та зобов`язується вирішити справу за тим позовом, що пред`явлений, і відносно тих відповідачів, які зазначені в ньому. У цій справі третя особа ОСОБА_3 самостійно вимог про розірвання договору оренди не заявляла, а позивач цієї вимоги до неї не пред`явив, клопотань про її залучення до участі у справі як співвідповідача не заявляв. За таких обставин суд першої інстанції мав відмовити в задоволенні позову про розірвання договору оренди землі саме у зв`язку з тим, що позов пред`явлено не до всіх осіб, які мають відповідати за цією вимогою, а не з будь-який інших підстав і не залежно від доведеності, або недоведеності стверджуваного позивачем порушення його права. Отже, суд першої інстанції правильно по суті відмовив в задоволенні вимоги позивача про розірвання договору, але його висновки, викладені в рішенні в цій частині, не відповідають обставинам справи, а тому, відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, мотивувальну частину оскаржуваного рішення (щодо вирішення вимоги про розірвання договору) належить змінити. Щодо позивної вимоги про стягнення збитків Згідно з п 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: відшкодування збитків та моральної шкоди. Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Позивач обгрунтовував свою вимогу про стягнення з відповідача 420000,00 грн збитків тим, що впродовж 2019 - 2021 років він міг би сам обробляти належну йому земельну ділянку і збирати з неї врожай сільськогосподарських культур до двох разів на рік, що по суті є вимогою про стягнення упущеної вимоги (п. 2 ч. 2 ст. 22 ЦК України). Суд першої інстанції дав правильну правову кваліфікацію цій позовній вимозі. Упущену вигоду можна визначити як втрати очікуваного приросту в майні, на підставі беззастережних доказів реальної можливості їх отримання, у разі недопущення правопорушення. Дохід не може бути абстрактним, адже для відшкодування упущеної вигоди повинні враховуватися заходи, вжиті потерпілою особою для його отримання (постанова Верховного Суду від 30 березня 2021 року у справі №908/2261/17). Тобто, вимагаючи відшкодування збитків у вигляді упущеної вигоди, особа повинна довести, що за звичайних обставин вона мала реальні підстави розраховувати на одержання певного доходу. Отже, реальність можливості отримання такого упущеної вигоди підлягає доказуванню позивачем. Вимоги ОСОБА_1 про стягнення упущеної вигоди ґрунтуються не на порушенні орендарем умов договору, а на припущенні, що він сам, замість орендаря, обробляв би свою земельну ділянку, вирощував на ній сільськогосподарські культури і збирав урожай двічі на рік та реалізував збіжжя. Однак, самостійне використання позивачем його земельної ділянки у 2019-2021 роках є нереальним так, як у цей період існував чинний договір оренди земельної ділянки з ТОВ «Розумівський урожай» і саме останньому належало право користування земельною ділянкою, що виключає одночасне її використання позивачем. У зв`язку з цим суд першої інстанції обґрунтовано визнав позов в цій частині недоведеним. Вимог про стягнення заборгованості по орендній платі та завданих несвоєчасним виконанням зобов`язання збитків позивач не заявляв. Щодо позивної вимоги про відшкодування моральної шкоди Вище за текстом суд вже наводив до п. 4 ч. 1 ст. 611 ЦК України у якому йдеться, зокрема, що моральна шкода відшкодовується у разі порушення зобов`язання, якщо таке відшкодування встановлено договором або законом. Тобто законодавець указує на два випадки компенсації моральної шкоди - вони визначені умовами договору або нормами закону. Договір оренди землі від 15 березня 2015 року, укладений між ОСОБА_2 і ТОВ «Розумівський урожай» не містить умов про відшкодування моральної шкоди. Закон України «Про оренду землі» теж не містить норм про відшкодування моральної шкоди на випадок порушення умов договору. Крім того, колегія суддів апеляційного суду вважає, що позивач не довів наявність усіх складових елементів для застосування правового механізму відшкодування моральної шкоди, а саме - відсутнє матеріальне підтвердження моральної шкоди, не розкрито її суть в цілому та не доведено її фактичне існування, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження причинно-наслідкового зв`язку між стверджуваними душевними та психологічними переживаннями і протиправною бездіяльністю відповідача. За таких обставин місцевий суд обґрунтовано відмовив в задоволенні вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди. Загальний висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги Вимоги апеляційної скарги про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового про задоволення позовних вимог позивача є безпідставними, бо ґрунтуються на суб`єктивній переоцінці позивачем доказів і його незгоді з висновками суду щодо їх оцінки. Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону. Однак, мотивуючи правильне по суті рішення в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі, суд помилився у висновку про підстави відмови в задоволені цієї вимоги, а тому, відповідно до п. 3 ч. 1, ч. 4 ст. 376 ЦПК України, мотивувальну частину оскаржуваного рішення стосовно цього питання належить змінити. Про судові витрати Оскільки апеляційний суд погодився з правильністю по суті рішенням суду першої інстанції, то підстави для перерозподілу судових витрат (ч. 13 ст. 141 ЦПК України) відсутні. Так, як позивач є особою з інвалідністю першої групи, то відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» він звільнений від сплати цього збору в усіх судових інстанціях. Про наявність у позивача інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи в суді апеляційної інстанції заяв не надійшло. Від інших учасників справи заяв про компенсацію судових витрат до апеляційного суду не надійшло. Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 376, 382 - 384ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ: Вимоги апеляційної скарги ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Олександрівського районного суду Кіровоградської області від 10 січня 2022 року змінити в частині мотивів відмови в задоволенні позовної вимоги про розірвання договору оренди землі, виклавши його в редакції цієї постанови. В інших частинах рішення суду першої інстанції залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повний текст постанови складено 08 червня 2022 року. Головуючий О. Л. Карпенко Судді: А. М. Головань С. І. Мурашко