Постанова 4813 № 521/17177/20

Номер провадження: 22-ц/813/5417/22 Справа № 521/17177/20 Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А. Доповідач Заїкін А. П. ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 26.05.2022 року м. Одеса Єдиний унікальний номер судової справи: 521/17177/20 Номер провадження: 22-ц/813/5417/22 Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ в складі: - головуючого судді - Заїкіна А.П. (суддя-доповідач), - суддів: - Князюка О.В., Таварткіладзе О.М., за участю секретаря судового засідання - Рибачук О.І., учасники справи: - позивач - ОСОБА_1 , - відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн», розглянув у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» про скасування державної реєстрації права власності на квартиру, за апеляційною скаргоюТовариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» на рішення Малиновського районного суду м. Одеси, ухвалене у складі судді Михайлюка О.А. 06 вересня 2021 року, встановив: 2.

Описова частина 2.1 Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вищезазначеним позовом, в якому просить: скасувати державну реєстрацію права власності не нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» (далі - ТОВ «Інвестмент корпорейшн») з вікриттям розділу та присвоєння об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1932961851101, проведену 03 жовтня 2019 року державним реєстратором Комунального підприємства «Агенція реєстраційних послуг" Одеської області - Манютою Сергієм Васильовичем. ОСОБА_1 обґрунтовує свої вимоги тим, що 22.12.2006 року між ним та ВАТ «Райффайзен Банк» було укладено кредитний договір №014/0054/74/68658, за умовами якого позивач отримав кредит у сумі - 78 200 доларів США, строк користування - до 22.12.2026 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені договір поруки №014/0054/74/68658/1 від 22.12.2006 року та іпотечний договір від 22.12.2006 року, за умовами якого предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1 (далі - Квартира). Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17.09.2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі - 647 491,10 грн., державне мито у розмірі - 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі - 30 грн., а всього - 649 221,10 грн.. 02.11.2009 р. Банк отримав виконавчий лист та звернувся до органів ДВС для примусового виконання рішення суду. 28.01.2010 року державним виконавцем накладено арешт на вищезазначену квартиру. Протягом 2010 - 2011 р. р. неодноразово проводилися прилюдні торги, на яких квартира не була продана. 19.12.2011 року виконавче провадження закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист повернуто Банку, знято арешт з квартири. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 06.07.2018 року поновлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» строк пред`явлення виконавчого листа у цивільній справі №2-4965/09 на виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17.09.2009 року. Постановою Одеського апеляційного суду від 22.10.2019 року відмовлено банку у видачі дублікату виконавчого листа та поновленні строку його пред`явлення на виконання. 09.10.2020 року позивач дізнався про те, що 03.10.2019 року власником квартири АДРЕСА_1 зареєстровано ТОВ «Інвестмент Корпорейшн». Позивач вважає, що реєстрацію квартири відповідачем проведено з істотними порушеннями чинного законодавства: - він не отримував письмову вимогу про усунення порушення протягом 30-тиденного строку та можливе звернення стягнення на квартиру; - на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а. с. 2 - 6 зворотна сторона). 2.2 Позиція відповідача в суді першої інстанції ТОВ «Інвестмент Корпорейшн» правом на подачу відзиву на позов не скористалось. Відзив на позов до суду першої інстанції не надходив. 2.3 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 06 вересня 2021 року задоволено частково вищевказаний позов ОСОБА_1 .. Скасовано державну реєстрацію права власності на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою - АДРЕСА_1 , за Товариством з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшен» (код ЄДРПОУ - 41586366) з відкриттям розділу та присвоєнням об`єкту нерухомого майна реєстраційного номеру 1932961851101, проведену 03 жовтня 2019 року державним реєстратором Манютою Сергієм Васильовичем, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшен» на користь ОСОБА_1 - 840,80 грн. в рахунок сплаченого судового збору. В задоволенні решти вимог відмовлено. Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 здійснено з порушенням вимог діючого законодавства. Недотримано вимог законодавства щодо подання документів для реєстрації права власності, перелік яких встановлено діючим законодавством. Відсутні докази направлення письмової вимоги про усунення порушень. Також відсутній документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання позивачем письмової вимоги іпотекодержателя. На правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» (а. с. 111 - 113). 2.4 Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційні скарзі адвокат Федяєв Сергій Володимирович, діючий від імені ТОВ «Інвестмент корпорейшен», просить рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 06 вересня 2021 року скасувати. Ухвалити нове судове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. 2.5 Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу Апеляційна скарга обґрунтована тим, що рішення ухвалено судом першої інстанції при невідповідності висновків, викладених у рішенні суду, обставинам справи, з порушенням норм процесуального права, неправильному застосуванні норм матеріального права. Апелянт посилається на те, що: 1) державному реєстратору були надані всі необхідні документи, передбачені спеціальним Порядком. Порушення з боку державного реєстратора відсутні; 2) товариство надавало суду копії документів, які надавалися державному реєстратору, серед яких була копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення з відміткою про отримання ОСОБА_1 досудової вимоги - 03.09.2019 року. Державну реєстрацію здійснено - 03.10.2019 року, тобто через 30 днів з моменту отримання вимоги позивачем; 3) на правовідносини сторін не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки на час здійсненні державної реєстрації права власності на квартиру за товариством за позивачем було зареєстровано право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою - АДРЕСА_3 (а. с. 115 - 117). 2.6 Рух справи в суді апеляційної інстанції Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.12.2021 року апеляційну скаргу адвоката Федяєва С.В., діючого від імені ТОВ «Інвестмент корпорейшен», залишено без руху (а. с. 127 - 127 зворотна сторона). 20.01.2022 року до Одеського апеляційного суду надійшла заява адвоката Галайчук Г.С., діючої від імені ТОВ «Інвестмент корпорейшен», про усунення зазначених в ухвалі апеляційного суду недоліків. Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2022 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою адвоката Федяєва С.В., діючого від імені ТОВ «Інвестмент корпорейшен», на рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року (а. с. 133 - 134 зворотна сторона). Ухвалою Одеського апеляційного суду від 24.01.2022 року призначено справу до розгляду в приміщенні Одеського апеляційного суду (а. с. 134). Учасники справи у судове засідання не з`явилися. Про дату, час і місце розгляду справи сповіщені належним чином. Статтею 372 ЦПК України передбачено, що апеляційний суд відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано поважними. Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Таким чином, законодавець передбачив, що явка до апеляційного суду належним чином повідомленого учасника справи не є обов`язковою. Апеляційний суд може розглянути справу за відсутності її учасників. Апеляційний суд може відкласти розгляд справи у разі, коли причини неявки належним чином повідомленого учасника справи будуть визнані апеляційним судом поважними. Таким чином, з врахуванням конкретної ситуації по справі, вирішення питання про розгляд справи або відкладення розгляду справи віднесено до дискреційних повноважень апеляційного суду. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С.А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Верховний Суд у постанові від 29 квітня 2020 року у справі № 348/1116/16-ц зазначив, що якщо сторони чи їх представники не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, він може, не відкладаючи розгляду справи, вирішити спір по суті. Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні без їх участі за умови їх належного повідомлення про час і місце розгляду справи. Виходячи з вищевказаного, враховуючи передбачені діючим процесуальним законодавством строки розгляду справи, період знаходження справи на розгляді апеляційного суду, баланс інтересів учасників справи у якнайшвидшому розгляді справи, освідомленість учасників справи про її розгляд, створення апеляційним судом під час розгляду даної справи умов для реалізації її учасниками принципу змагальності сторін, достатньої наявності у справі матеріалів для її розгляду, відсутність клопотань про відкладення розгляду справи, колегія суддів вважає можливим розглянути справу за відсутності її учасників. 3.

Мотивувальна частина 3.1 Позиція апеляційного суду Заслухавши суддю-доповідача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, що стосуються фактів, на які апелянт посилається в апеляційній скарзі, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при ухваленні рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга адвоката Федяєва С.В., діючого від імені ТОВ «Інвестмент корпорейшен», підлягає задоволенню частково. 3.2 Встановлені судами першої та апеляційної інстанцій та неоспорені обставини по справі. Визначення відповідно до встановлених обставин правовідносин 22.12.2006 року між ОСОБА_1 та ВАТ «Райффайзен Банк» укладено кредитний договір №014/0054/74/68658, за умовами якого позивач отримав кредит у розмірі - 78 200 доларів США, строк користування - до 22.12.2026 року. У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором були укладені договір поруки №014/0054/74/68658/1 від 22.12.2006 року та іпотечний договір від 22.12.2006 року, зба умовами якого предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1 . Пунктами 5.1, 5.2.1 іпотечного договору від 22.12.2006 року передбачено, що іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки якщо у момент настання строку виконання іпотекодавцем зобовьязань за кредитним договором вони не будуть виконані. Звернення стягнення на предмет іпотеки може відбутися позасудовим врегулюванням питання про звернення стягнення на предмет іпотек шляхом, зокрема, прийняттям предмета іпотеки у власність іпотекодержателя. У вказаному іпотечному договорі зазначено адресу іпотекодателя ОСОБА_1 - с. Жовтневе, Болградського району, Одеської області (а. с. 46 - 48). Рішенням Малиновського районного суду міста Одеси від 17.09.2009 року стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» заборгованість за кредитним договором у розмірі - 647 491,10 грн., державне мито у розмірі - 1 700 грн., витрати на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 30 грн., а всього - 649 221,10 грн.. 02.11.2009 року банк отримав виконавчий лист для примусового виконання рішення суду від 18.09.2009 року та звернувся до органів ДВС для примусового виконання (ВП№21151765). 28 січня 2010 року державним виконавцем Першого Малиновського відділу ДВС Одеського міського управління юстиції складено Акт опису й арешту майна, відповідно до якого на квартиру АДРЕСА_1 накладено арешт, майно передано на відповідальне зберігання ОСОБА_1 . На протязі 2010-2011 років проводились торги, на яких квартиру так і не було продано. 19.12.2011 року виконавче провадження ВП№21151765 з виконання виконавчого листа від 09 листопада 2009 року №2-4965/09 закінчено на підставі п. 3 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження». Виконавчий лист повернуто банку, арешт з квартири знято. Ухвалою Малиновського районного суду міста Одеси від 06.07.2018 року поновлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» строк пред`явлення виконавчого листа у цивільній справі №2-4965/09 на виконання рішення Малиновського районного суду міста Одеси від 17.09.2009 року. Постановою приватного виконавця виконавчого округу Одеської області від 31 січня 2019 року ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження за виконавчим листом від 03 вересня 2018 року №2-4965/09 (виконавче провадження ВП №58253119), а також винесено постанову про арешт майна та коштів боржника, про стягнення з боржника основної винагороди. Постановою Одеського апеляційного суду від 22.10.2019 року відмовлено ПАТ «Райффайзен Банк Аваль» у поновленні строку для пред`явлення виконавчого листа, відмовлено у видачі дублікату виконавчого документа у цивільній справі №2-4965/09 на виконання рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 17 вересня 2009 року. 18.06.2019 року між АТ «Райффайзен банк Аваль» та ТОВ «ОКСІБАНК» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким до ТОВ «ОКСІБАНК» перейшло права вимоги за вищевказаним іпотечним договором від 22.12.2006 року, відповідно до якого предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1 (а. с. 49 - 50). 18.06.2019 року між ТОВ «ОКСІБАНК» та ТОВ «Інвестмент корпорейшен» укладено договір про відступлення права вимоги за договором іпотеки, за яким до ТОВ «Інвестмент корпорейшен» перейшло права вимоги за вищевказаним іпотечним договором від 22.12.2006 року, відповідно до якого предметом іпотеки є - квартира АДРЕСА_1 (а. с. 49 - 50). Згідно наявних у матеріалах наданої суду реєстраційної справи вимоги ТОВ «Інвестмент корпорейшен» від 16.09.2019 року про усунення порушень основного зобов`язання (а. с. 52), рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення (а. с. 53) останнє вручено ОСОБА_1 - 03.09.2019 року. Разом з тим, колегія суддів звертає увагу, що у вказаному рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення відсутня адреса, за якою направлялося поштове відправлення. Будь-яких інших доказів відправлення письмової вимоги про усунення порушень за адресою, вказаною у іпотечному договору, або за адресою фактичного проживання ОСОБА_1 матеріали справи не містять. Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна, власником спірної квартири 03 жовтня 2019 року зареєстровано ТОВ «Інвестмент корпорейшен» (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1932961851101, номер об`єкта в РПВН: 15679979); підстава внесення запису: рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 49081168 від 09 жовтня 2019 року, державний реєстратор Манюта Сергій Васильович, Комунальне підприємство «Агенція реєстраційних послуг», Одеська область; підстава для державної реєстрації: вимога ТОВ від 19 червня 2019 року, поштове повідомлення від 03 вересня 2019 року, іпотечний договір від 22 грудня 2006 року. Між сторонами виникли правовідносини щодо звернення стягнення на іпотечне майно в позасудовому опрядку, реєстрації права власності. 3.3 Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, та застосовані норми права Відповідно до ч. ч. 1, 2, 6 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково наданими доказами та перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. В суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 та 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються яка на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги його висновків не спростовують. Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Суд при розгляді справи керується принципом верховенства права, розглядаючи справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та застосовуючи при розгляді справ, зокрема, Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права ( ч.1,2 та 4 ст. 10 ЦПК ). У відповідності до вимог п.4 ст. 264 ЦПК при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених у постановах Верховного Суду. Відповідно до положень ч. 3 ст. 12, ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України). У частині першій ст. 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Встановивши обставини справи, дослідивши та оцінивши усі надані сторонами письмові докази й наведені доводи за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, колегія суддів частково погоджується з висновками суду першої інстанції. 3.4 Мотиви прийняття/відхилення аргументів, викладених в апеляційній скарзі та прийняття/відхилення аргументів викладених у відзиві на апеляційну скаргу Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про іпотеку», у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Статтею 36 Закону України «Про іпотеку» визначено, що сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати, зокрема, передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону. Згідно з ч. 1 ст. 37 Закону України «Про іпотеку», іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов`язання. Відповідно до частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов`язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. У цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов`язань, вимога про виконання порушеного зобов`язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі укладеного в установленому законом порядку договору, предметом якого є нерухоме майно, речові права на яке підлягають державній реєстрації, чи його дубліката. Згідно з п. п. 60, 61 постанови КМУ від 25 грудня 2015 року №1127 «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяження» в редакції на момент здійснення державної реєстрації, для державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно, яке перебуває в іпотеці або податковій заставі, також подається документ, що підтверджує наявність факту згоди іпотекодержателя або контролюючого органу на відчуження або передачу на іншому речовому праві такого майна. Для державної реєстрації права власності на підставі договору іпотеки, що містить застереження про задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, також подаються: 1) копія письмової вимоги про усунення порушень, надісланої іпотекодержателем іпотекодавцеві та боржникові, якщо він є відмінним від іпотекодавця; 2) документ, що підтверджує наявність факту завершення 30-денного строку з моменту отримання іпотекодавцем та боржником, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги іпотекодержателя у разі, коли більш тривалий строк не зазначений у відповідній письмовій вимогі; 3) заставна (якщо іпотечним договором передбачено її видачу). Доводи апеляційної скарги не спростовують посилання позивача, висновки суду першої інстанції про неотримання вимоги про усунення порушень. Щодо доводів апелянта про те, що на правовідносини сторін не розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», оскільки у позивача на момент звернення стягнення на квартиру було інше житлове приміщення колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до п. 1 ст. 1 вищевказаного Закону протягом дії цього Закону не може бути примусово стягнуте (відчужене без згоди власника) нерухоме житлове майно, яке вважається предметом застави згідно із статтею 4 Закону України "Про заставу" та/або предметом іпотеки згідно із статтею 5 Закону України "Про іпотеку", якщо таке майно виступає як забезпечення зобов`язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об`єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно. Згідно наявної у справі Інформації з Реєстру прав власності на нерухоме майно23.10.2009 р. за ОСОБА_1 зареєстровано право власності на 1/6 частину житлового будинку за адресою - АДРЕСА_3 (а. с. 74). Тому, посилання суду першої інстанції на те, щона правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» є помилковими. Колегія суддів вважає, що вказані посилання необхідно виключити з мотивувальної частини рішення суду. Таким чином, доводи апеляційної скарги взагалі не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи щодо задоволення позову, а лише зводяться до переоцінки доказів. Разом з тим, колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, що на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В решті рішення необхідно залишити без змін. 3.5 Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги, з посиланням на норми процесуального права, якими керувався суд апеляційної інстанції Виходячи з вищезазначеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» є частково доведеними, а тому вона підлягає задоволенню частково. Слід також зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). При цьому, колегією суддів ураховано усталену практику Європейського суду з прав людини, який неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain, п. п. 29 - 30). Право на обґрунтоване рішення дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії», п. 32.) Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бюрг та інші проти Франції» (Burg and others v. France), (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Гору проти Греції» №2) [ВП], § 41» (Gorou v. Greece no.2). Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374, п. п. 3, 4 ст. 376 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги змінює судове рішення, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення при невідповідності висновків суду обставинам справи, з порушенням норм процесуального права або неправильному застосуванні норм матеріального права. Згідно із ч. 4 ст. 376 ЦПК України, зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин. Оскільки висновки суду першої інстанції частково зроблені при їх невідповідності обставинам справи, суд допустився порушень норм процесуального та матеріального права, колегія суддів вважає, що мотивувальна частина рішення суду першої інстанції підлягає зміні шляхом виключення з неї посилань суду на те, що на правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В решті рішення необхідно залишити без змін. 3.6 Порядок та строк касаційного оскарження Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті. Підстави касаційного оскарження передбачені частиною 2 статті 389 ЦПК України. Частиною першою статті 390 ЦПК України передбачено, що касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Касаційна скарга подається безпосередньо до суду касаційної інстанції (ст. 391 ЦПК України).

4. Резолютивна частина Керуючись ст. ст. 367, 368, 369, 374, 376, 381, 382, 383, 384, 389,390 ЦПК України, Одеський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, постановив: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Інвестмент корпорейшн» - задовольнити частково. Рішення Малиновського районного суду м. Одеси від 06 вересня 2021 року- змінити. Виключити з мотивувальної частини рішення посилання суду на те, щона правовідносини сторін розповсюджується дія Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті». В решті рішення - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду у випадках, передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складений 10 червня 2022 року. Головуючий суддя: А. П. Заїкін Судді: О. В. Князюк О. М. Таварткіладзе