Постанова 4811 № 442/5077/21

Справа № 442/5077/21 Головуючий у 1 інстанції: Крамар О.В. Провадження № 22-ц/811/4360/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 травня 2022 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Мікуш Ю.Р. Суддів:Приколоти Т.І.,Савуляка Р.В. секретар : Савчук Г.В. З участю: представника позивача ОСОБА_1 -адвоката Крамара Ю.М., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Якимишин О.З. розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу № 442/6077/21 за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Якимишин Орисі Зенонівни на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2021 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, - в с т а н о в и в : 05 липня 2021 року адвокат Крамар Ю.М. звернувся в суд з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_2 такою, що втратила право користування жилим приміщенням, а саме: будинком АДРЕСА_1 . В обґрунтування позовних вимог зазначає, що є власником житлового будинку та земельної ділянки на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Трускавецького міського нотаріального округу Єдин Л.В. У спірному житловому будинку з 03.09.2018, тобто після придбання ОСОБА_1 даного будинковолодіння, зареєстрована ОСОБА_2 . Причиною надання позивачем згоди на реєстрацію відповідача у даному житлі було сприяти відповідачу у працевлаштуванні як фізичної особи-приватного підприємця. Проте, у будинку відповідач постійно не проживала, її речі відсутні. Реєстрація відповідача за адресою позивача створює певні незручності, зокрема, спричиняє матеріальні збитки у вигляді комунальних платежів. Заочним рішенням Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2021 року позов задоволено частково. Визнано ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) такою, що втратила право користування жилим приміщенням в будинку АДРЕСА_1 . Стягнуто з ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 908,00 грн. судового збору. Ухвалою Дрогобицького міськрайонного суду від 15.11.2021 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2021 року залишено без задоволення. Рішення суду оскаржила представник позивача ОСОБА_2 - адвокат Якимишин О.З. В апеляційній скарзі зазначає, що рішення суду є незаконним, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права. Зазначає, що відповідач ОСОБА_2 з позивачем з 2017 року перебували у приязних стосунках та мали намір створити сім`ю. В 2018 році вирішили придбати котедж для спільного проживання, оскільки на той час проживали на орендованій квартирі. Так як коштів для придбання котеджу їм не вистачало, батьки ОСОБА_2 надали їм такі в сумі 20 000 тис.доларів США для придбання котеджу. Вона активно приймала участь в розробці дизайну котеджу, його ремонті, спілкувалася з майстрами, приймала їхню роботу та оплачувала за неї. У вересні 2018 року позивач зареєстрував її в будинку як члена сім`ї, що також є підтвердженням їх спільного проживання та свідченням того, що вона має право на частку в даному будинку. Однак згодом їхні відносини погіршилися і відповідачка у липні 2019 року змушена була поїхати на проживання до батьків. На неодноразові звернення ОСОБА_2 щодо повернення коштів, які позивач не повертав, остання звернулася до Дрогобицького міськрайонного суду з позовом про встановлення факту проживання однією сім`єю, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. На даний час справа не розглянута та ухвалою про забезпечення позову накладено арешт на спірний будинок. Зазначає, що судом порушено норми процесуального права. Із вхідної кореспонденції вбачається, що справа поступила в суд 05 липня 2021 року та в цей же день відкрито провадження у справі. Відповідно до ухвали про відкриття провадження у справі розгляд справи проводити суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін 22 липня 2021 року на 11 год.20 хв. Однак, відповідно до оскаржуваного рішення, розгляд справи відбувся 20 липня 2021 року в порядку загального позовного провадження. Копію позовної заяви, ухвалу про відкриття провадження у справі не отримувала, чим була позбавлена можливості надати відзив на позовну заяву та взяти участь у розгляді справи. Просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у позові. Відповідно до статті 360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відзив на апеляційну скаргу суду не надано. Заслухавши пояснення представника апелянта ОСОБА_2 - адвоката Якимишин О.З. на підтримання доводів апеляційної скарги, заперечення з приводу апеляційної скарги представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Крамар Ю.М., вивчивши матеріали цивільної справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення. Матеріалами справи та судом встановлено, що позивач по справі ОСОБА_1 є власником житлового будинку АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі -продажу житлового будинку від 27.04.2018 року (а.с. 11-12). Згідно даних Будинкової книги, у будинку зареєстрована відповідач ОСОБА_2 на постійне проживання (а.с.16). Задовольняючи позовні вимоги позивача ОСОБА_1 про визнання ОСОБА_2 втратившою право на проживання у житловому будинку АДРЕСА_1 , суд першої інстанції як на достовірний доказ посилався на Акт №32 про фактичне проживання особи від 16.06.2021 року, складений комісійно з участю сусідів про те, що ОСОБА_2 зареєстровано у спірному будинку, однак фактично не проживає (а.с.19). З висновками суду першої інстанції апеляційний суд не погоджується. За приписами ст.47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду. Із матеріалів справи встановлено, що відповідач ОСОБА_2 набула право на постійне проживання у спірному будинку із згоди власника ОСОБА_1 , чого останній не заперечував та зареєстрував відповідачку на постійне місце проживання. Відповідачка ОСОБА_2 проживала з відповідачем у спірному будинку з вересня 2018 року по липень 2019 року. Після того, як між сторонами погіршилися стосунки і позивач передумав офіційно зареєструвати шлюб із ОСОБА_2 , останній надав відповідачці машину із водієм, яка була закріплена за ним у його службових справах та відвіз до батьків у Хмельницьку область. Зазначене підтверджує, що відповідач ОСОБА_2 , будучи зареєстрована на постійне місце проживання у житловий будинок власника ОСОБА_1 та з його згоди, не може проживати у ньому не із своєї волі, а внаслідок небажання власника, який змусив її виїхати із його будинку поза її волею. Звертаючись до суду, позивач у позовній заяві посилався на норми статей Цивільного кодексу України ( далі по тексту ЦК), які регулюють право власника розпоряджатися своєю власністю в тому числі ст.405 ЦК, яка визначає право членів сім`ї власника житла на користування цим житлом. Відтак, позивач ОСОБА_1 визнавав відповідачку членом своєї сім`ї, посилаючись у позовній заяві і на норми ст.ст. 64, 71 Житлового кодексу України та Закон України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні». Відповідно до ст.405 ЦК члени сім`ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім`ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім`ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом. Матеріалами справи та Актом №32 не встановлено, що ОСОБА_2 не проживає у спірному житлі без поважних причин, а відтак оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню. Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Кривіцька і Кривіцький проти України» ( заява №30856/03) поняття «житло» не обмежується приміщенням в якому особа проживає на законних підставах або яке було у законному порядку встановлено, а залежить від фактичних обставин, а саме існування достатніх і тривалих зв`язків з конкретним місцем. Втрата житла будь-якою особою є крайньою формою втручання у право на житло. Колегією суддів встановлено, що під час прийняття позовної заяви до розгляду, відкриття провадження та слухання справи, судом першої інстанції допущено процесуальні порушення, визначені ст.187 ч.4,6,7 внаслідок яких відповідач ОСОБА_2 була позбавлена права отримати копію позовної заяви, надати відзив на позовну заяву та взяти участь у судовому засіданні чи забезпечити явку свого представника. В ухвалі про відкриття провадження у справі від 05 липня 2021 року прописано, що справа розглядатиметься суддею одноособово, за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 22 липня 2021 року на 11.20 год. Встановити відповідачу п`ятнадцятиденний строк з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву (а.с.33). У матеріалах справи відсутні дані про отримання відповідачем ОСОБА_2 копії позовної заяви та ухвали про відкриття провадження у справі. Окрім цього, у супровідному листі на прізвище ОСОБА_2 зазначена адреса місця реєстрації, а не адреса місця фактичного проживання, яка була відома позивачу та у позовній заяві останнім зазначалося місце фактичного проживання відповідача. Із оригіналу рішення вбачається, що таке ухвалено 20 липня 2021 року у порядку загального провадження. Надалі, суддею Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області 15 листопада 2021 року постановлено ухвалу, якою виправлено описку допущену у резолютивній частині ухвали Дрогобицького міськрайонного суду від 05 липня 2021 року та зазначено «Справа розглядатиметься суддею одноособово за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін на 20 липня 2021 року на 11.20 год.» (а.с.74). Ухвалюючи заочне рішення, суд порушив вимоги ст.280 ЦПК, які є підставою для скасування заочного рішення та допустив надмірний формалізм у вирішенні зазначеного спору. Окрім цього, суду було відомо про те, що на розгляді суду є позовна заява ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ, а тому безпідставно визначив слухати справу у спрощеному провадженні, хоч розглянув таку у загальному провадженні. На час слухання справи № 442/5077/21 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2021 року про визнання особи такою, що втратила право користування житлом, 13 квітня 2022 року прийнято рішення у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, визнання майна спільною сумісною власністю та поділ майна. Враховуючи те, що зазначене рішення не набрало законної сили, оскаржується у апеляційному суді про що наявна ухвала про відкриття провадження у справі, суд апеляційної інстанції не приймає дане рішення як один із доказів та не надає йому оцінки, оскільки таке не вступило в законну силу. Відповідно до ст..376 ч.1 п.1,4 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або застосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення судом норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи, якщо апеляційну скаргу обґрунтовано такою підставою. Враховуючи те, що доводи апеляційної скарги спростовують висновки суду першої інстанції, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду підлягає до скасування. Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.1,4; 383; 384; 389-391 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Якимишин Орисі Зенонівни на заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2021 року задовольнити. Заочне рішення Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 20 липня 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Відмовити ОСОБА_1 у задоволенні його позовних вимог до ОСОБА_2 про визнання особи такою, що втратила право на користування житлом. Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст. ст. 389-391 ЦПК України. Повний текст постанови складено 09 червня 2022 року. Головуючий Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк