Постанова 4824 № 361/7518/16-ц

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД справа №361/7518/16-ц головуючий у І інстанції: Василишин В.О. провадження 22-ц/824/5152/2022 доповідач: Сліпченко О.І. ПОСТАНОВА Іменем України 01 червня 2022 року м. Київ Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах: Сліпченка О.І.(суддя-доповідач), Суханової Є.М., Сушко Л.П. розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2021 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Мельниченко Тетяна Борисівна, про визначення часток у спільному сумісному майні, визнання права власності на частину нерухомого та рухомого майна, а також визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за заповітом,- ВСТАНОВИВ: Рішенням Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року судом позов задоволено частково. Постановою Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишено без задоволення, рішення суду першої інстанції залишено без змін. Постановою Верховного Суду від 27 травня 2020 року, рішення Броварського міськрайонного суду Київської області від 17 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Київської області від 02 серпня 2018 року скасовано, та справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції. При новому розгляді справи у заяві про зміну предмету позову, позивач просить визначити такі позовні вимоги: 1) Визнати будівельні матеріали, обладнання та конструктивні елементи, а також матеріали, використані у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах, які були використані у процесі будівництва під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та існують у вигляді домоволодіння - садового будинку, загальною площею 166,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., а також прибудинкових спорудах (альтанка, сарай, колонка, огорожа), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовною вартістю 2 000 000 гривень, спільною сумісною власністю колишнього подружжя ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . 2)Визнати за Позивачем право власності на 1/2 частину будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, а також матеріалів, використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах, які були використані у процесі будівництва під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та існують у вигляді домоволодіння - садового будинку, загальною площею 166,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., а також прибудинкових спорудах (альтанка, сарай, колонка, огорожа), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , орієнтовна вартість яких становить 2 000 000 гривень. 3) Стягнути з Відповідача на користь Позивача грошову компенсацію вартості 1/2 частини будівельних матеріалів, обладнання та конструктивних елементів, а також матеріалів, використаних у внутрішніх ремонтно-будівельних роботах, які були використані у процесі будівництва під час шлюбу ОСОБА_3 та ОСОБА_1 та існують у вигляді домоволодіння - садового будинку, загальною площею 166,4 кв.м., житловою площею 69,3 кв.м., а також прибудинкових спорудах (альтанка, сарай, колонка, огорожа), що розташоване за адресою: АДРЕСА_1 , в орієнтовній сумі 2 000 000 (два мільйони) гривень. Ухвалою Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2021 року відмовлено у прийнятті заяви про до розгляду заяви про зміну предмету позову та повернено її позивачу. Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 звернулась із апеляційною скаргою, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права. Вказує, що із врахуванням висновків Верховного Суду в постанові від 27 травня 2020 року, розгляд позовних вимог, які були заявлені при подачі позову є недоцільним. Зауважує, що вирішення спору між сторонами неможливе без зміни предмету позову. Відзив на апеляційну скаргу не надходив. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч.2 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на ухвали суду, зазначені в пунктах 1, 5, 6, 9, 10, 14, 19, 37-40 частини першої статті 353 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на наступне. Згідно вимог ст. 263 ЦПК України, - судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає в повній мірі. Повертаючи позовну заяву, місцевий суд виходив з того, що позивачем не наведено, та судом, відповідно, не встановлено зміни фактичних обставин у справі, що сталася після закінчення підготовчого засідання у даній справі, що може бути підставою для зміни позивачем предмету позову при новому розгляді. Колегія суддів погоджується з таким висновком з огляду на наступне. Згідно зі ст. 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. У ст. 129 Конституції України закріплені основні засади судочинства. Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист. Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно-правових засобів з метою забезпечення цивільних прав. Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України). За змістом п.1 ст.6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. Судові процедури повинні бути справедливими, тому особа не може бути безпідставно позбавлена на захист свого порушеного права, оскільки це буде порушенням права на справедливий суд, передбаченого ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, наданих сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду. Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене в п. 1 ст. 6 Конвенції, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя. Україна, як учасниця Конвенції повинна створювати умови щодо забезпечення доступності правосуддя як загальновизнаного міжнародного стандарту справедливого судочинства. Відповідно до ч. 4 ст. 49 ЦПК України, у разі направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції зміна предмета, підстав позову не допускаються, крім випадків, визначених цією статтею. Зміна предмета або підстав позову при новому розгляді справи допускається в строки, встановлені частиною третьою цієї статті, лише у випадку, якщо це необхідно для захисту прав позивача у зв`язку із зміною фактичних обставин справи, що сталася після закінчення підготовчого засідання, або, якщо справа розглядалася за правилами спрощеного позовного провадження, - після початку першого судового засідання при первісному розгляді справи. Місцевий суд вірно зазначив, що позивачем не вказано та відповідно не встановлено зміни фактичних обставин у справі, що сталася після закінчення підготовчого засідання у даній справі, що може бути підставою для зміни позивачем предмету позову при новому розгляді. В апеляційній скарзі позивач також не зазначив зміни фактичних обставин у справі, що може бути підставою для прийняття відповідної заяви. Доводи апелянта про те, що помилку при виборі предмету позову можливо вирішити тільки шляхом зміни предмету позову, не впливають на правильність висновків суду. Колегія суддів зауважує, що відповідно до ч. 2 ст 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що позивачем при зверненні до суду було невірно визначено предмет спору та відповідно невірно обрано спосіб захисту своїх прав, при цьому, як зазначено вище, саме учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд, тому визначена позивачем помилка не може бути підставою для зміни предмету позову, яка в даному випадку не передбачена нормами процесуального законодавства. Оскільки, висновки суду відповідають обставинам справи, а оскаржувана ухвала суду відповідає вимогам процесуального права, то підстави для її скасування відсутні. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст.367, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Київський апеляційний суд,-

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Броварського міськрайонного суду Київської області від 12 серпня 2021 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Повний текст постанови складено «01» червня 2022 року. О.І. Сліпченко Є.М. Суханова Л.П. Сушко