Постанова Львівський апеляційний суд № 465/4140/18

Справа № 465/4140/18 Головуючий у 1 інстанції: Дзеньдзюра С.М. Провадження № 22-ц/811/4366/21 Доповідач в 2-й інстанції: Мікуш Ю. Р. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 06 червня 2022 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді Мікуш Ю.Р. Суддів: Приколоти Т.І., Савуляка Р.В. Секретар Савчук Г.В. розглянувши у порядку спрощеного провадження без участі учасників цивільну справу № 465/4140/18 за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» на рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 листопада 2021 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,- в с т а н о в и в : 11 липня 2018 року Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» ( далі по тексту АТ КБ «Приватбанк») звернулося в суд з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором б/н від 12 лютого 2013 року в розмірі 122 259,66 грн. Рішенням Франківського районного суду м.Львова від 17.11.2021 року у задоволенні позову АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості відмовлено. Рішення суду оскаржив позивач АТ КБ «Приватбанк» в особі представника О.Л.Крилова. В апеляційній скарзі зазначає, що відмовляючи у позові, суд послався на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки останній платіж здійснено 11 листопада 2014 року в розмірі 800,00 грн. в рахунок погашення заборгованості, а з даним позовом АТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду 11 липня 2018 року, тобто після спливу термінів позовної давності. Вважає висновок суду помилковим та незаконним, таким, що не відповідає обставинам справи. Вирішуючи спір, суд не звернув уваги на строк дії картки, що свідчить про неповноту судового розгляду. Судом при вирішенні зазначеного спору не враховано висновки Верховного Суду у справах: постанова від 06.03.2018 року, справа № 2120/12694/12; постанова від 21.03.2018 року у справі № 441/569/17, де зазначено, що перебіг позовної давності ( ст.257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки ( ст.261 ЦК), а не закінчення строку дії договору. Відповідно до укладеного договору від 12.02.2013 року відповідачу ОСОБА_1 було відкрито картковий рахунок та видано кредитну картку «Універсальна» № НОМЕР_1 строком дії до 12/ 16, тобто до 31 грудня 2016 року. З позовом банк звернувся у липні 2018 року, тому вважає, що строк позовної давності щодо повернення кредиту в повному обсязі позивачем не пропущено. Просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове, яким позовні вимоги задоволити повністю. Вирішити питання судових витрат. На виконання вимог ст.360 Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту ЦПК) відповідачем по справі ОСОБА_1 надано відзив на апеляційну скаргу. У відзиві відповідач ОСОБА_1 зазначає, що не погоджується з доводами апеляційної скарги, вважає вимоги апеляційної скарги безпідставними, незаконними, необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення в повному обсязі. Зазначає, що Велика Палата Верховного Суду під час розгляду справи № 755/10947/17 зробила висновок відповідно до якого під час вирішення тотожних спорів має враховуватися саме остання правова позиція. Вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено, що 30 листопада 2017 року спливає загальний строк позовної давності для пред`явлення вимоги до відповідача по зобов`язаннях по її кредитному договору. Просить залишити апеляційну скаргу АТ КБ «Приватбанк» без задоволення, рішення Франківського районного суду м.Львова від 17.11.2021 року-без змін. 04.02.2021 року представник АТ КБ «ПриватБанк» О.Р. Деркач надала суду письмові заперечення на Відзив відповідача ОСОБА_1 та зазначила, що умови укладеного між сторонами кредитного договору від 12.02.2013 року не містять строку повернення кредиту. Відповідно до ч.1 ст.369 ЦПК апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч.1 ст.367 ЦПК). Матеріалами справи та судом встановлено, що 12 лютого 2013 року між позивачем по справі АТ КБ «Приватбанк» та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір б/н на суму 40 000,00 грн. у вигляді встановленого карткового ліміту на платіжну картку. Відповідач ОСОБА_1 підтвердила свою згоду про обізнаність з умовами договору, підписавши анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, Тарифами обслуговування кредитних карт «Універсальна», що складає між нею та банком договір. (а.с.11,12). Банк свої зобов`язання виконав та надав позичальнику ОСОБА_1 кредитні кошти. Відповідач ОСОБА_1 несвоєчасно погашала кредитні зобов`язання по платежах, відсотках та іншими витратами відповідно до Умов договору, чим допустила заборгованість на загальну суму 122 259,66 грн., що складається з наступного: 36 915.00 грн.-заборгованість за кредитом; 79 742.82 грн. заборгованість за відсотками за період з 12.02.2013 по 31.10.2015 року. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позивач АТ КБ «Приватбанк» пропустив строк позовної давності, визначений ст.257 ЦК України- 3 роки. Останній платіж в розмірі 800,00 грн. відповідач ОСОБА_1 проплатила 11.11.2014 року. З наданого банком розрахунку заборгованості за договором б/н від 12.02.2013 року будь-які оплати припинені з 30.11.2014 року. Суд вважав, що 30.11.2014 року банк повинен був вважати як дату, коли дізнався про порушення своїх прав відповідачем, тобто початком перебігу позовної давності, який тривав три роки і закінчився 30.11.2017 року. Однак, позивач звернувся в суд 11 липня 2018 року, тобто по спливу трьохрічного строку загальної позовної давності, тому відмовив у задоволенні строку за спливом строку звернення до суду. Відповідно до частини першої, другої статті 207 Цивільного кодексу України (далі по тексту-ЦК) правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). За змістом статей 626,628 ЦК договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Частиною першою статті 638 ЦК встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. У статті 526 ЦК прописано, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог-відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК за кредитним договором банк або інша фінансова установа ( кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст.1048 ЦК). За змістом ст.634 ЦК договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. За змістом статті 1056-1 ЦК в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозиції, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів. Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки НБУ. У разі відсутності іншої домовленості сторін, проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Згідно зі статтею 1049 ЦК позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Відтак, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі). У заяві позичальника ОСОБА_1 від 12.02.2013 року процентна ставка не зазначена. Позивач по справі АТ КБ «Приватбанк» пред`являючи позовні вимоги до ОСОБА_1 просив у тому числі, крім тіла кредиту ( сума, яку фактично отримала в борг позичальник) стягнути заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в розмірі 79 742,82 грн. за період з 12.02.2013 року по 31.10.2015 року. Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, розмір відсотків, крім розрахунку кредитної заборгованості, посилався на Витяг з тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна»- «Універсальна- 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку ресурс: Архів Умов та правил надання банківських послуг розміщені на сайті банку як невід`ємні частини спірного договору. Однак, матеріали справи не містять підтверджень, що саме ці Витяг та Витяг з Тарифів та Витяг з Умов розуміла відповідачка та ознайомилася і погодилася з ними, підписуючи заяву-анкету про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг ПриватБанку, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачкою кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема, щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядок їх нарахування. Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи. Згідно висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 03 липня 2019 року ( справа №342/180/17) також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК за змістом якої- договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача неодноразово змінювалися самим АТ КБ «Приватбанк» в період з часу виникнення спірних правовідносин ( 12 лютого 2013 року) та до моменту звернення до суду із вказаним позовом ( 11 липня 2018 року), тобто кредитор міг додати до позовної заяви Витяг з Тарифів та Витяг з Умов у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову. За таких обставин та без надання позивачем підтверджень про конкретні запропоновані відповідачці Умови та Правила банківських послуг, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату відсотків за користування кредитними коштами, надані банком Витяг з Тарифів та Витяг з Умов не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із відповідачкою кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджує вказаних обставин. Відповідно до частини шостої ст.81 ЦПК доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Виходячи з правових висновків Великої Палати Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року ( справа № 342/180/17) суд вважає, що Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в Приват ресурс: Архів Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на сайті та містяться у матеріалах справи, та які не визнаються відповідачкою та не містять її підпису, тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 12 лютого 2013 року шляхом підписання заяви-анкети. Отже, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами. Колегія суддів приходить до висновку, що відсутні підстави вважати, що при укладенні договору з ОСОБА_1 АТ КБ «Приватбанк» дотримався вимог, передбачених частиною другою статті 11 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-ХІІ «Про захист прав споживачів», а саме повідомлення позичальника ОСОБА_1 , як споживача банківських послуг про умови кредитування та узгодження зі споживачем саме тих умов, про які вважав узгодженими банк. В той же час, укладений між сторонами по справі Кредитний договір б/н у формі анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у ПриватБанку від 12.02.2013 року, яка підписана сторонами, не містить строку повернення кредиту (користування кредитними коштами та їх повернення). Тому, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку АТ КБ «Приватбанк» не повернені, а також враховуючи вимоги частини другої статті 530 ЦК за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язок з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Враховуючи те, що відповідач ОСОБА_1 отримала кредит в розмірі 40 000,00 грн. та не повернула, має місце заборгованість за кредитом в розмірі 36 915,00 грн., такі підлягають стягненню як фактично отримані. Висновок суду про сплив строку позовної давності не спростовує вимог позивача. Строк дії картки № 5457092301226522 від 12.02.2013 року до останнього дня 12.2016 року. Відповідно до ч.1п.3,4 ст.376 ЦПК підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: п.3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; п.4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч.5 ст.268 ЦПК). Керуючись ст.ст. 374 ч.1 п.2; 376 ч.1 п.п.3,4; 383; 384; 389- 391 ЦПК України, - суд апеляційної інстанції п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» задоволити частково. Рішення Франківського районного суду м.Львова від 17 листопада 2021 року скасувати. Ухвалити нове рішення. Позовні вимоги Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» задоволити частково. Стягнути з ОСОБА_1 ( ІПН: НОМЕР_2 , моб.тел. НОМЕР_3 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ( ЄДРПОУ: 14360570, МФО№ 305299) заборгованість за кредитним договором б/н від 12.02.2013 року в розмірі 36 915,00 грн. (Тридцять шість тисяч дев`ятсот п`ятнадцять грн. 00 коп) та судові витрати по справі в розмірі 1330,05 грн. (одна тисяча триста тридцять грн.05 коп.). Постанова набирає законної сили з дня прийняття, може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в порядку, визначеному ст.ст. 389-391 ЦПК України. Головуючий суддя Ю.Р.Мікуш Судді: Т.І.Приколота Р.В.Савуляк