Постанова 4821 № 710/1952/21

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м. Черкаси Справа № 710/1952/21 Провадження № 22-ц/821/691/22 Категорія: 311000000 Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої: Карпенко О.В. суддів: Бородійчука В.Г., Василенко Л.І. за участю секретаря: Винник І.М. учасники справи: позивач: ОСОБА_1 відповідачі: Шполянська дитяча мистецька школа Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади; Директор Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3 третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні відповідача: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 березня 2022 року (ухваленого під головуванням судді Побережної Н.П. в приміщенні Шполянського районного суду Черкаської області, повний текст судового рішення виготовлено 14 березня 2022 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та директора Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі,- в с т а н о в и в : Короткий зміст позовних вимог У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та директора Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3 про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що ОСОБА_1 працює на роботі з 01.08.1986 року викладачем фортепіано в Шполянській дитячій мистецькій школі по даний час. Зазначено, що позивачу було вручено Наказ № 65-к/тр про відсторонення ОСОБА_1 від роботи з 08.11.2021 року на підставі відсутності щеплення від респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої корона вірусом SARS-CoV-2. Наказ мотивований ти, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення, то відповідно до Наказу Міністерства охорони здоров`я України, відповідач відсторонює ОСОБА_1 від її роботи. Позивач вважає наказ від 08.11.2021 року незаконним та таким, що підлягає скасуванню, оскільки на її думку, у роботодавця відсутні підстави примушувати працівників вакцинуватися від коронавірусної хвороби COVID-19 та притягати її до дисциплінарної відповідальності за відмову вакцинуватися від цієї хвороби. Крім того, ОСОБА_1 звертає увагу на те, що ні в трудовому контракті, ні в посадовій інструкції, ні в будь-якому іншому документі, що підписані між нею та відповідачем такого зобов`язання з боку позивача немає, так само, як і не передбачено повноваження відповідача на відсторонення ОСОБА_1 від роботи з підстав відсутності в неї щеплення. В зв`язку з вищевикладеним, позивачка просила суд визнати незаконним та скасувати Наказ від 08.11.2021 року про відсторонення її від роботи та поновити її на роботі; зобов`язати відповідача виплатити ОСОБА_1 невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення її від роботи. Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Шполянського районного суду Черкаської області від 09 березня 2022 року в задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовлено. Рішення суду першої інстанції, зокрема, мотивовано тим, що право позивача на працю у шкільному навчальному закладі було тимчасово обмежено у зв`язку з ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти гострої респіраторної хвороби COVID-19. Однак втручання у вказані права позивача ґрунтується на законі і є необхідним для охорони здоров`я учасників освітнього процесу. Досягнення цієї цілі є пріоритетним та виправдовує втручання у право ОСОБА_1 на повагу до приватного життя та право на працю. Таким чином, втручання у права позивача ґрунтується на законі, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві. Судом також не було встановлено підстав для визнання незаконним та скасування наказу відповідача про відсторонення позивача від роботи, оскільки такий наказ прийнятий на підставі діючого законодавства, що регулює трудові відносини. Нормативно-правові акти, які регулюють вказані правовідносини, чинні і в установленому законом порядку не скасовані та не визнані протиправними. Короткий зміст вимог апеляційної скарги В апеляційній скарзі, поданій 06 квітня 2022 року, ОСОБА_1 ,вважаючи оскаржуване рішення необґрунтованим через неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, постановленим при неправильному застосуванні норм матеріального права, просила суд скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 березня 2022 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 у повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована, зокрема тим, що суд під час розгляду справи не в повній мірі надав оцінку наявним в ній доказам та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Зазначено, що роботодавець має право відсторонювати працівника від роботи у випадках, встановлених ст. 46 КЗпП України, проте, таке відсторонення повинно здійснюватись у спосіб та в порядку, визначеному законом. Повідомлення роботодавця про обов`язковість вакцинування працівника не є документом, з яким пов`язується виникнення, припинення чи зміна трудових відносин, такий документ не породжує будь-які юридичні наслідки для учасників трудових відносин, а тому не може бути підставою для відсторонення працівника від роботи. ОСОБА_1 вважає, що суд під час розгляду справи порушив норми чинного законодавства та прийняв незаконне рішення про відмову в задоволенні заявлених нею позовних вимог, яке підлягає скасуванню. Відзиви на апеляційну скаргу У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Шполянської дитячої мистецької школи, зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не дають підстав для його зміни чи скасування. В своїй апеляційній скарзі позивачка вказує на те, що судом не повно з`ясовано обставини справи, проте при розгляді справи судом першої інстанції були дослідженні всі надані позивачем докази, вислухано всі пояснення. Зазначає, що Наказ директора Шполянської дитячої мистецької школи від 08.11.2021 року «Про відсторонення від роботи ОСОБА_2 » видано, керуючись ст. 46 КЗпПУ, ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб», наказом МОЗ України від 04.10.2021 року № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням», п.41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 № 1236. Станом на день видачі даного наказу усі вище наведені законодавчі акти були чинними та у встановленому порядку не скасовані і не визнані недійсними чи неконституційними. Тому твердження апелянта про те, що директор керувався нормативно-правовими актами, що суперечать Конституції України, є безпідставними. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду без змін. У відзиві на апеляційну скаргу, що надійшов від Директора Шполянської дитячої мистецької школи ОСОБА_3., зазначено, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги такими, що не дають підстав для його зміни чи скасування. Просить апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - залишити без змін. Фактичні обставини справи Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до відомостей з трудової книжки ОСОБА_1 01.08.1986 була прийнята на посаду викладача по класу фортепіано Шполянської дитячої школи мистецтв на підставі наказу №78 від 01.08.1986. Школу надалі було перейменовано на Шполянську дитячу мистецьку школу Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади (а.с. 9, 31). Згідно з наказом директора Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » №65-к/тр від 08.11.2021, ОСОБА_1 , викладача класу фортепіано Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08.11.2021 на період, до моменту надання документа, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID- 19 або довідки про протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595 (а.с. 8, 30). Відповідно до довідки, виданої директором Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3 №98 від 19.11.2021, керуючись ст. 46 КЗпП України, частиною 2 статті 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 р. № 1645-ІП, наказом МОЗ «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням» від 04.10.21р. № 2153, пунктом 41-6 Постанови КМУ від 09.12.2020 р. № 1236, наказом директора Шполянської дитячої мистецької школи «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 № 65-к/тр - ОСОБА_1 , викладача класу фортепіано Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади, відсторонено від роботи без збереження заробітної плати з 08 листопада 2021 р. на період, до моменту надання документа, який підтверджуватиме наявність профілактичного щеплення проти COVID-19, довідки про протипоказання відповідно до Переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16 вересня 2011р. № 595 (а.с. 11, 14, 33). Згідно з листом директора Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3. № 97 від 19.11.2021, ОСОБА_1 відповідно до її звернення від 08.11.2021 № 33 та від 08.11.2021 р. №44 було надано такі документи: - копію наказу «Про припинення роботи Шполянської дитячої мистецької школи та оголошення простою» від 22.09.2021 р. № 59-к/тр та копія аркуша з особистим підписом від 22.09.2021 p.; - копія трудової книжки; - копія наказу про прийняття на роботу; - копія наказу «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 » від 08.11.2021 р. № 65-к/тр; - копія акту про відмову від ознайомлення під підпис з наказом від 08.11.2021 р. № 65-к/тр (а.с. 12, 35). Відповідно до акту головного спеціалісту відділу у справах сім`ї, молоді та спорту, культури й туризму Шполянської міської ради ОТГ - ОСОБА_4, директора Шполянської дитячої мистецької школи - ОСОБА_3 , заступника директора з навчальної роботи Шполянської дитячої мистецької школи - ОСОБА_5, 08.11.2021 викладачу Шполянської дитячої мистецької школи ОСОБА_1 було надано для ознайомлення під підпис наказ від 08.11.2021 № 65 «Про відсторонення від роботи ОСОБА_1 ». Від підпису щодо ознайомлення ОСОБА_1 відмовилась, пояснень щодо відмови не надала (а.с. 13, 34). Згідно з відповіддю від 22.10.2021 №426/01-07 КНП Шполянський центр первинної медико-санітарної допомоги Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади розглянув звернення з приводу вакцинації від 11.10.2021 ОСОБА_1 (а.с.82) та повідомив заявника, що вакцинація від COVID-19 здійснюється відповідно до Дорожньої карти з впровадження вакцини від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, і проведення масової вакцинації у відповідь на пандемію коронавірусної хвороби COVID-19 в Україні у 2021-2022 роках, затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 24 грудня 2020 року № 3018 зі змінами. Згідно наказу МОЗ від 04.10.21 №2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" вакцинація працівників закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності є обов`язковою. На підставі вивчення медичної карти амбулаторного хворого (ф. 025/0) медичні протипоказання до вакцинації, відповідно до наказу МОЗ України від 16.09.2021 №595 «Про порядок проведення профілактичних щеплень в Україні та контроль якості й обігу медичних імунобіологічних препаратів» наразі відсутні (а.с. 83). Позиція Черкаського апеляційного суду Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_1 не підлягає до задоволення, виходячи з наступного. Мотиви, з яких виходить Апеляційний суд, та застосовані норми права Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. (ч.1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Згідно з частиною 1 статті 3 КЗпП України законодавство про працю регулює трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами. Відповідно до статті 4 КЗпП України законодавство про працю складається з Кодексу законів про працю України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього. Статтею 43 Конституції України кожному гарантовано право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Конституційний Суд України у Рішеннях від 07 липня 2004 року № 14-рп/2004, від 16 жовтня 2007 року № 8-рп/2007 та від 29 січня 2008 року № 2-рп/2008 зазначав, що визначене статтею 43 Конституції України право на працю розглядає як природну потребу людини своїми фізичними і розумовими здібностями забезпечувати своє життя. Право заробляти собі на життя є невід`ємним від права на саме життя, оскільки останнє є реальним лише тоді, коли матеріально забезпечене. Згідно зі статтею 46 КЗпП України допускається відсторонення працівників від роботи власником або уповноваженим ним органом у разі: появи на роботі в нетверезому стані, у стані наркотичного або токсичного сп`яніння; відмови або ухилення від обов`язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної охорони; в інших випадках, передбачених законодавством. У законодавстві відсутнє чітке визначення поняття відсторонення від роботи. За своїм змістом це призупинення трудових відносин, яке полягає у тимчасовому увільненні працівника від виконання трудових обов`язків з метою відвернення та/або попередження негативних наслідків. Зокрема, з метою запобігання виникненню і поширенню інфекційних захворювань, небезпечних для населення, законодавство України про охорону здоров`я передбачає відсторонення від роботи у разі необґрунтованої відмови або ухилення працівника від обов`язкового щеплення. Так, у статті 30 Основ законодавства України про охорону здоров`я від 19 листопада 1992 року № 2801-XII закріплена можливість запровадження щодо окремих особливо небезпечних інфекційних захворювань проведення обов`язкових медичних оглядів, профілактичних щеплень, карантинних заходів в порядку, встановленому законами України. Спеціальними законами у цій сфері є Закон України «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року № 1645-ІІІ. Частинами першою та другою статті 12 цього Закону визначено, що профілактичні щеплення проти дифтерії, кашлюка, кору, поліомієліту, правця, туберкульозу є обов`язковими і включаються до календаря щеплень. Працівники окремих професій , виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до: зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Перелік професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням проти інших відповідних інфекційних хвороб, встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я. Відтак, ЗУ «Про захист населення від інфекційних хвороб» від 06 квітня 2000 року регулює кілька важливих у цій справі питань: 1) до обов`язкових профілактичних щеплень віднесені ті, які включені до календаря щеплень, а також ті, що запроваджені проти поширення інфекційних хвороб. Наказом Міністерства охорони здоров`я від 25 лютого 2020 року № 521 до Переліку особливо небезпечних інфекційних хвороб, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 19 липня 1995 року № 133, включений COVID-19. 2) перелік працівників, які підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, визначається центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я, тобто Міністерством охорони здоров`я. Згідно із Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням обов`язковій вакцинації проти COVID-19 підлягають працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності. 3) працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт: - у разі ухилення чи відмови від обов`язкового щеплення, - та у порядку, встановленому законом. На час винесення оскаржуваного наказу, як і на даний час, порядок відсторонення від роботи працівників через ухилення чи відмову від проходження обов`язкового профілактичного щеплення законом не врегульований. Законодавство України з цього питання містить лише кілька окремих положень: порядок і терміни проведення профілактичних щеплень , в тому числі обов`язкових, визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я (частина третя статті 27 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідеміологічного благополуччя населення» від 24 лютого 1994 року № 4004-ХІІ); профілактичні щеплення проводяться після медичного огляду особи в разі відсутності у неї відповідних медичних протипоказань. Якщо особа та (або) її законні представники відмовляються від обов`язкових профілактичних щеплень, лікар має право взяти у них відповідне письмове підтвердження, а в разі відмови дати таке підтвердження - засвідчити це актом у присутності свідків (частина шоста, сьома статті 12 Закону № 1645-ІІІ); для забезпечення своєчасного проведення профілактичних щеплень лікар, інший визначений медичний працівник, в усній або письмовій формі запрошують до закладу охорони здоров`я або до місця надання медичних послуг осіб, які підлягають щепленню у день, визначений для проведення щеплень. У разі виявлення медичних протипоказань до щеплень відповідно до Переліку медичних протипоказань до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року N 551, особа направляється на комісію з питань щеплень, створену наказом по закладу охорони здоров`я. Факт відмови від щеплень з позначкою про те, що медичним працівником надані роз`яснення про наслідки такої відмови, оформлюється за формою N 063-2/о, підписується як громадянином, так і медичним працівником (пункти 7, 15, 17 Положенням про організацію і проведення профілактичного щеплення, затверджений Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 16 вересня 2011 року № 595 (у редакції наказу Міністерства охорони здоров`я України від 11 серпня 2014 року № 551)); відсторонення працівників та державних службовців здійснюється шляхом видання наказу або розпорядження керівника державного органу (державної служби) або підприємства, установи, організації з обов`язковим доведенням його до відома осіб, які відсторонюються; строк відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили (пункт 46-1 постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»). Системний аналіз наведених норм дає суду підстави для висновку, що за відсутності законодавчо визначеного алгоритму дій, відсторонення працівника від роботи через ухилення чи відмову від обов`язкового профілактичного щеплення допускається за умов: - виникнення у працівника обов`язку пройти таке щеплення, про що він має бути проінформований, - надання працівникові розумного строку для проходження медичного огляду та отримання щеплення чи документу про протипоказання, - документування факту відмови чи ухилення від щеплення. При цьому, відмова від обов`язкового профілактичного щеплення згідно з ч.7 ст.12 Закону № 1645-ІІІ повинна бути засвідчена лікарем, - видання керівником підприємства, установи, організації наказу про відсторонення працівника від роботи із зазначенням конкретної правової і фактичної підстави (ухилення чи відмова) та строку відсторонення. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є працівником закладу освіти і дана обставина сторонами не оскаржується. Обов`язковість профілактичного щеплення від COVID-19 для працівників закладів освіти введена Наказом МОЗ від 04 жовтня 2021 року № 2153 Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, який набув чинності 08 листопада 2021 року. Отже, лише з цієї дати у позивача виник обов`язок пройти профілактичне щеплення протягом розумного строку. Суд при ухваленні рішення врахував, що позивач висловила свою позицію щодо проходження профілактичного щеплення, що підтверджується наданою на ім`я директора заяви від 11 жовтня 2021 року в якій позивач зазначила, що погодиться на проведення щеплення, якщо Директор школи надасть всю вичерпну інформацію про вакцини та інформацію про побічні дії вакцини, а якщо ні, та відповідно до ст. 28 Конституції України ОСОБА_1 не надає згоди на проведення на ній медичних дослідів (а.с. 82). Врахувавши вказані обставини, суд прийшов до обґрунтованого висновку, що дії відповідача в даному випадку відповідають законодавчо визначеного алгоритму дій, які передбачають відсторонення працівника від роботи. Будь-яких доказів на підтвердження того, що у позивачки є протипоказання до проведення вказаного профілактичного щеплення суду не надано. Також позивачка не надала жодних доказів, що свідчили б про неможливість чи наявність об`єктивних труднощів для того, щоб зробити щеплення. Отже, слід дійти висновку, що ОСОБА_1 не зробила щеплення проти COVID-19 з власної волі , а оскільки вона була попереджена про наслідки у виді відсторонення від посади, то і усвідомлюючи ці наслідки. Судом встановлено, що позивачка, яка працює викладачем фортепіано в шкільному закладі (Дитяча мистецька школа), підлягає обов`язковій вакцинації. З урахуванням вищевикладеного, оскільки ОСОБА_1 ухилялась від обов`язкової вакцинації, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що роботодавець обґрунтовано відсторонив її від роботи. Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) дотримується послідовної практики, за якою будь-які втручання та обмеження прав особи мають бути виправданими, здійснюватися виключно відповідно до закону і мати на меті законні цілі, виправдані у демократичному суспільстві. У справі «Соломахін проти України (рішення від 15 березня 2012 року) ЄСПЛ зробив правовий висновок, за змістом якого примусова вакцинація як примусове медичне лікування означає втручання в право на повагу до приватного життя, що включає фізичну та психологічну недоторканність особи. Втручання у фізичну недоторканність заявника можна вважати виправданим міркуваннями охорони здоров`я населення та необхідністю контролювати поширення інфекційних захворювань у регіоні. Верховний Суд у своїй постанові від 17 квітня 2019 року у справі № 682/1692/17 дійшов висновку, що вимога про обов`язкову вакцинацію населення проти особливо небезпечних хвороб з огляду на потребу охорони громадського здоров`я, а також здоров`я заінтересованих осіб є виправданою. Принцип важливості суспільних інтересів превалює над особистими правами особи, однак лише тоді, коли таке втручання має об`єктивні підстави, та є виправданим. Окрім того, Верховний Суд у своїй постанові від 10 березня 2021 року у справі № 331/5291/19 зазначив, що згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Тобто не освіта, а саме життя, здоров`я і безпека людини визначаються найвищою соціальною цінністю. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 53 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на освіту. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я його громадян. Держава, встановивши правило про те, що без щеплень дитина не може бути допущеною до занять, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх учнів і працівників школи або дитячого садка, а й захищає таким чином саму дитину, яка не отримала профілактичні щеплення. З огляду на суспільні інтереси, тимчасове відсторонення (до проведення щеплення, отримання позитивного висновку лікарсько-консультативної комісії) дитини від занять не призвело до порушення конституційного права дитини на освіту, яку вона може отримати в інших формах. З огляду на викладені правові позиції наявні підстави вважати, що втручання у вигляді обов`язковості певних щеплень ґрунтується на законодавстві, має законну мету, є пропорційним для досягнення такої мети та цілком необхідним у демократичному суспільстві. У пунктах а, б статті 10 ЗУ «Основи законодавства України про охорону здоров`я» встановлено, що громадяни України зобов`язані, зокрема, піклуватись про своє здоров`я та здоров`я дітей, не шкодити здоров`ю інших громадян; у передбачених законодавством випадках проходити профілактичні медичні огляди і робити щеплення. Отже, недотримання загальних правових обов`язків, спрямованих на охорону здоров`я людей, по своїй суті має на меті застосування захисних, а не каральних заходів. Таким захисним заходом законодавством визначено відсторонення від роботи. Відсторонення від роботи має наслідком втрату заробітної плати, відповідно, позбавлення позивача засобів для існування, проте це було прямим наслідком її рішення свідомо обрати саме такий шлях для себе особисто, відмовитися від виконання юридичного обов`язку, метою якого є захист здоров`я. Право на медичну таємницю закріплене в Основах законодавства України про охорону здоров`я. Забороняється вимагати та надавати за місцем роботи інформацію про діагноз та методи лікування пацієнта. Право на таємницю про стан здоров`я, закріплене у статті 286 ЦК України. Разом з тим, інформації про COVID-сертифікат та щеплення в переліку документів, що підпадають під медичну таємницю, в українському законодавстві немає, а тому COVID-сертифікат не є медичною таємницею. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року). Статтею 46 Конституції України передбачено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку за трудовим договором роботодавець виплачує працівникові за виконану ним роботу (частина 1 статті 1 Закону України «Про оплату праці»). З урахуванням того, що позивача правомірно відсторонили від роботи, та того, що у зазначений період вона не виконувала своїх трудових обов`язків, а тому і немає підстав для стягнення на користь позивачки заробітної плати за період її відсторонення від роботи. Суд першої інстанції правильно вказав у своєму рішенні, що вимога про стягнення заробітної плати є похідною від первісної вимоги про визнання незаконним наказу про відсторонення від роботи та його скасування, тому, відмовивши в задоволенні первісної вимоги, суд правомірно відмовив і в похідних від неї вимогах. Згідно зі статтею 3 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Зважаючи на це, не право на працю, а саме життя, здоров`я і безпека людини, визнаються найвищою соціальною цінністю в Україні. Отже, вирішуючи питання про співвідношення норм статей 3 та 43 Конституції України, не можна не визнати пріоритетність забезпечення безпеки життя, здоров`я і безпеки людини над правом на працю. Інтереси однієї особи не можуть домінувати над інтересами держави в питанні забезпечення безпеки життя і здоров`я її громадян. Індивідуальне право працівника відмовитися від щеплення протиставляється загальному праву інших працівників, які зробили щеплення, з метою досягнення загального блага у формі права на охорону здоров`я. Отже, держава, встановивши правило про те, що працівники які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відстороняються від роботи, реалізує свій обов`язок щодо забезпечення безпеки життя і здоров`я не тільки всіх вихованців і працівників школи, а й захищає таким чином самого працівника, який не отримав щеплення. Таким чином, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведених в апеляційній скарзі доводів не вбачає. Керуючись ст.ст. 258, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, - п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 09 березня 2022 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади та директора Шполянської дитячої мистецької школи Шполянської міської ради об`єднаної територіальної громади ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: Шполянська міська рада об`єднаної територіальної громади, про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та поновлення на роботі - залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов, визначених ЦПК України. Головуюча О.В. Карпенко Судді В.Г. Бородійчук Л.І. Василенко /повний текст постанови суду виготовлений 09 червня 2022 року/