Постанова Одеський апеляційний суд № 522/3224/21

Номер провадження: 22-ц/813/4528/22 Справа № 522/3224/21 Головуючий у першій інстанції Кузнецова В. В. Доповідач Дришлюк А. І. Категорія: 57 ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 07.06.2022 року м. Одеса Одеський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді Дришлюка А.І., суддів Драгомерецького М.М., Громіка Р.Д., при секретарі судового засідання Поворозко І.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Одесі справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Альфа-Банк», треті особи, що не заявляють самостійних вимог - приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Хара Наталія Станіславівна, приватний виконавець виконавчого округу Одеської області Шевченко Тетяна Сергіївна про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, - ВСТАНОВИВ: 23 лютого 2021 року ОСОБА_1 звернулася до Приморського районного суду м. Одеси із позовною заявою, в якій просила суд заяву задовольнити, виконавчий напис №16133, виданий 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. визнати таким, що не підлягає виконанню. В обґрунтування позовних вимог зазначала, що виконавчий напис №16133 виданий 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталією Станіславівною без необхідних на те документів, передбачених законодавством, діючим на момент його вчинення, без наявності у нотаріуса відповідних на це повноважень та за межами встановленого строку позовної давності є таким, що не підлягає виконанню (а.с. 1-31). 09 вересня 2021 року Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року вирішено ОСОБА_1 в задоволенні позовних вимог відмовити, скасувати заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року, у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 16133 виданого 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С. (а.с. 144-150). Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 звернувся до суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що станом на момент вчинення оспорюваного виконавчого напису постанову КМУ № 662 від 26.11.2014 року було визнано нечинною, а тому при здійсненні стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів слід було керуватися постановою КМУ №1172 від 29.06.1999 року, відповідно до якої вчинення виконавчого напису приватним нотаріусом можливе лише на нотаріально посвідчених договорах, а тому не міг бути застосований до кредитного договору № 630943856 від 25.06.2018 року, укладеним між апелянтом та відповідачем у простій письмовій формі. Однак вищезазначене, як вказує апелянт, не було взято до уваги судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення (а.с. 152-159). Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив. З врахуванням недостатньої кількості суддів в Одеському апеляційному суді (з 2013 року кількість суддів в цивільній палаті зменшилася з 48 до 14, які фактично здійснюють судочинство), щодо яких здійснюється автоматизований розподіл справ (без урахування суддів, які хворіють, перебувають у відрядженні, знаходяться у відпустці), що створює надмірне навантаження та виключає можливість розгляду справи в строки, передбачені національним законодавством, судом апеляційної інстанції було здійснено розгляд справи з врахуванням поточного навантаження, яке обумовило затягування розгляду справи по незалежним від суду причинам. Сторони в судове засідання не з`явились, про час та місце судового засідання повідомлені належним чином. Клопотання про розгляд справи в режимі відео конференції до суду не подавали. Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. Заслухавши суддю-доповідача та дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що доказів, які б підтверджували обґрунтованість заперечень позивача щодо неправильного нарахування заборгованості, позивачем суду не надано. Суд першої інстанції звернув увагу на те, що Кредитний договір №630943856 між ОСОБА_1 та АТ «Альфа-Банк» було укладено 27.06.2018 року, а тому вважав хибними твердження позивача, що з дня виникнення права вимоги минуло більше трьох років. Також суд першої інстанції вказав на те, що постанова Київського апеляційного адміністративного суду від 22.02.2017 року жодним чином не обмежує нотаріуса у праві вчиненні виконавчого напису у випадку наявності достатніх документів, що підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем. Більше того, суд першої інстанції вважав, що Київський апеляційний адміністративний суд, виносячи постанову від 22.02.2017 року, керувався недопущенням звуженого тлумачення переліку документів, необхідних для отримання виконавчого напису. Це, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що судовий розсуд був направлений на забезпечення стягувача реальною можливістю звернення до нотаріуса для вчинення виконавчого напису, а не на обмеження стягувача у такому праві. З огляду на викладене, суд першої інстанції залишив без задоволення позовні вимоги (а.с.147, 149). Апеляційний суд, задовольняючи апеляційну скаргу, вважає за потрібне зазначити наступне. Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Обставини справи та оцінка апеляційного суду. З матеріалів справи вбачається, що 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Наталею Станіславівною, на підставі ст.ст. 87-91 Закону України «Про нотаріат» та п. 2 Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.1999 року №1172, було вчинено виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №16133 про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №630943856 від 25.06.2018 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк» (а.с. 55). Зі змісту виконавчого напису вбачається, що стягнення заборгованості проводиться за період з 27.07.2019 року по 11.12.2019 року. Сума заборгованості складає 12690,06 грн, в тому числі: прострочена заборгованість за сумою кредиту - 5081,52 грн; прострочена заборгованість за комісією та процентами - 0,00 грн; строкова заборгованість за сумою кредиту 7543,15 грн; строкова заборгованість за комісією та процентами - 65,39 грн; за вчинення виконавчого напису плата становить 650,00 грн, а загальна сума, що підлягає стягненню - 13340,06 грн (а.с. 55). 08.07.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С., на підставі вказаного виконавчого напису, було винесено Постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №62507752, якою постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість в розмірі 13 340,06 грн (а.с. 58). Обґрунтовуючи позов ОСОБА_1 зазначала, що виконавчий напис №16133, виданий 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. без необхідних на те документів, що передбачені законодавством, діючим на момент його вчинення, без наявності відповідних на це повноважень, та за межами встановленого строку позовної давності, тобто, на думку позивача, є таким, що не підлягає виконанню (а.с. 3). Відповідно до статті 18 ЦК України нотаріус здійснює захист цивільних прав шляхом вчинення виконавчого напису на борговому документі у випадках і в порядку, встановлених законом. Главою 14 «Вчинення виконавчих написів» Закону України «Про нотаріат» визначений порядок вчинення виконавчих написів. Відповідно до ст. 87 Закону України «Про нотаріат» для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до ст. 88 вказаного Закону нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років. Якщо для вимоги, за якою видається виконавчий напис, законом встановлено інший строк давності, виконавчий напис видається у межах цього строку. З матеріалів справи вбачається, що на виконання ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 03.03.2021 року приватним виконавцем виконавчого округу Одеської області Шевченко Т.С. надіслано копію матеріалів виконавчого провадження №62507752. В даних матеріалах, окрім доданого до заяви про примусове виконання рішення виконавчого напису нотаріуса №16133 від 30.04.2020 року (а.с. 51, 55), містяться також копія оферти на укладання угоди про обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії №630943856 від 25.06.2018 року (а.с. 53) та анкета-заява про акцепт Публічної пропозиції ПАТ «Альфа-Банк» на укладення Договору про банківське обслуговування фізичних осіб у ПАТ «Альфа-Банк» (а.с. 54). Апеляційний суд звертає увагу на те, що ні анкета-заява, ні оферта на укладання угоди обслуговування кредитної картки та відкриття відновлювальної кредитної лінії не містять відомостей стосовно погодженої суми кредиту, як і не містять матеріали справи розрахунку заборгованості, підтвердження наданих позивачеві банком кредитних коштів. При цьому, надані приватному виконавцю документи нотаріально не посвідчені. Постановою № 662 Перелік документів доповнено після розділу «Стягнення заборгованості за нотаріально посвідченими договорами» новим розділом такого змісту: «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин. Кредитні договори, за якими боржниками допущено прострочення платежів за зобов`язаннями. Для одержання виконавчого напису додаються: а) оригінал кредитного договору; б) засвідчена стягувачем виписка з рахунка боржника із зазначенням суми заборгованості та строків її погашення з відміткою стягувача про непогашення заборгованості». Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14 постанову №662 визнано незаконною та нечинною в частині, зокрема, доповнення Переліку документів розділом «Стягнення заборгованості з підстав, що випливають з кредитних відносин». Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 01 листопада 2017 року постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі N 826/20084/14 залишено без змін. Отже, оскільки у судовому порядку постанову №662 визнано незаконною та нечинною у вказаній вище частині, кредитний договір, який не є нотаріально посвідченим, не входить до переліку документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса. Такий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 21 вересня 2021 року у справі №910/10374/17. Таким чином, на момент вчинення виконавчого напису нотаріусом постанова №662 була скасована і Перелік документів, за якими може бути здійснено стягнення заборгованості у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса, передбачав наявність оригіналу нотаріально посвідченого договору (договорів); документів, що підтверджують безспірність заборгованості боржника та встановлюють прострочення виконання зобов`язання. Тобто, на спростування доводів та вимог позивача відповідачем копії нотаріально посвідченого кредитного договору №630943856 від 25.06.2018 року чи інших документів, на підставі яких вчинявся виконавчий напис нотаріусом до суду не надано. Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 3 ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Відповідно до ч.ч. 1-3 суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). Таким чином, приватним нотаріусом Харою Наталею Станіславівною, вчиняючи 30.04.2020 року виконавчий напис, не було дотримано порядку вчинення виконавчого щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника. Подібна позиція наведена у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі №158/2157/17, в якій, зокрема, суд зазначив: «Оскаржений виконавчий напис вчинений нотаріусом 27 березня 2017 року, тобто після набрання законної сили постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 лютого 2017 року у справі №826/20084/14. Укладений між банком та позивачем кредитний договір, який був наданий нотаріусу для вчинення виконавчого напису, не був посвідчений нотаріально, тому наявні підстави для визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку з недотриманням умов вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника». Зазначене вище дає підстави для визнання спірного виконавчого напису №16133 від 30.04.2020 року таким, що не підлягає виконанню, у зв`язку із недотриманням приватним нотаріусом під час їх вчинення вимог статей 87, 88 Закону України «Про нотаріат» та Переліку документів, а отже, оскаржуване рішення підлягає скасуванню, а позов - задоволенню. При цьому, апеляційний суд зауважує, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року було задоволено заяву ОСОБА_1 , про забезпечення позову та вирішено зупинити стягнення на підставі Виконавчого напису №16133, виданого 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Н.С. (а.с. 46-48). Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року вирішено скасувати даний захід забезпечення позову (а.с. 150). Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України в разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Враховуючи, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення скасуванню з ухваленням нового про задоволення позовних вимог, апеляційний суд вважає за потрібне роз`яснити, що захід забезпечення позову, вжитий ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 16 березня 2021 року, у вигляді зупинення стягнення на підставі виконавчого напису № 16133 виданого 30.04.2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Хара Н.С., продовжує діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання даною постановою законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи. Відповідно до ч. 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Підтвердженні понесені апелянтом судові витрати складаються із судового збору за звернення до суду із позовною заявою у розмірі 908 грн (а.с. 30), а також за подання апеляційної скарги у розмірі 1362 грн (а.с. 175). Отже з відповідача на користь апелянта (позивача) підлягає стягненню судовий збір у загальному розмірі 2270 грн. Таким чином, оскільки висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, апеляційний суд на підставі ст. 376 ЦПК України, задовольняючи апеляційну скаргу, скасовує оскаржуване рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким задовольняє позовні вимоги та вирішує питання щодо розподілу судових витрат. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, Одеський апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити. Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 вересня 2021 року - скасувати та ухвалити нове. Позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис №16133, виданий 30 квітня 2020 року приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Харою Оксаною Іванівною, про стягнення з ОСОБА_1 , яка є боржником за Кредитним договором №630943856 від 25.06.2018 року, укладеним з АТ «Альфа-Банк», у розмірі 13340,06 грн. Стягнути з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» (ЄДРПОУ 3494714) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) судовий збір за звернення до суду із позовною заявою та за подання апеляційної скарги у загальному розмірі 2270 гривень. Постанова Одеського апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Судді Одеського апеляційного суду А.І. Дришлюк Р.Д. Громік М.М. Драгомерецький