Постанова 4801 № 142/125/22

Справа № 142/125/22 Провадження № 22-ц/801/987/2022 Категорія: 101 Головуючий у суді 1-ї інстанції Нестерук В. В. Доповідач:Шемета Т. М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 рокуСправа № 142/125/22м. Вінниця Вінницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючої судді Шемети Т. М. (суддя-доповідач), суддів Берегового О. Ю., Ковальчука О. В., секретар судового засідання Ліннік Я. С., учасники справи: заявник (особа, яка подала апеляційну скаргу): ОСОБА_1 , заінтересована особа Студенянська сільська рада Вінницької області розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 4 цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2022 року, постановлену у складі судді Нестерук В. В. у смт Піщанка, дата складення тексту ухвали відповідає даті її постановлення, - в с т а н о в и в : 13 квітня 2022 року ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, в якій просила встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Ухвалою Піщанського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2022 рокувідмовлено у відкритті провадження у справі, роз`яснено ОСОБА_1 право звернення до суду в порядку позовного провадження. Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд виходив з того, що у даній справі наявний спір про право на спадкування, оскільки після смерті ОСОБА_2 є брат, який відноситься до спадкоємців другої черги, оді як ОСОБА_1 , звернувшись до суду в поярку окремого провадження, зазначила, що такий факт їй слід встановити для прийняття спадщини Як спадкоємця четвертої черги. Також суд послався на роз`яснення Пленуму ВСУ, зокрема на п. 23 Постанови № 7 від 30 травня 2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», де зазначено, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Не погодившись з постановленою ухвалою, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, за результатами розгляду якої просить скасувати оскаржувану ухвалу та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Апеляційну скаргу мотивовано тим, що ухвала суду постановлена без повного та всебічного з`ясування обставин справи. Суд з незрозумілих причин вказав, що існує спір про право, хоча єдиний спадкоємець після смерті ОСОБА_2 - його брат ОСОБА_3 відмовився від прийняття спадщини на її користь, про що свідчить подана ним та нотаріально посвідчена заява, інших спадкоємців немає, а тому висновок суду про наявність спору є безпідставним. Відзив на апеляційну скаргу від Студенянської сільської ради Вінницької області,впродовж встановленого апеляційним судом строку, не надходив. В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з`явилися, про день та час судового розгляду повідомлені належним чином, від ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи у її відсутність. Частинами 1, 2 статті 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно до ст. 263 ЦПК України законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Ухвалене у справі судове рішення не відповідає зазначеним вимогам. Звертаючись із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, ОСОБА_1 послалася на те, що в 1992 році вона та ОСОБА_2 вирішили проживати разом, він переїхав до неї в с. Ставки. З 2000 року почали хворіти його батьки, вони їх доглядали до дня смерті і в 2002 році похоронили матір, а в 2004 році- батька. Згодом ОСОБА_2 захворів на важку хворобу в результаті чого у нього були порушені функції рухового-опорного апарату і вона здійснювала за ним постійний догляд, а після його смерті - похоронила. У померлого є рідний брат, ОСОБА_3 , який проживає в м. Самара, Російської Федерації і є громадянином Росії, із яким вона періодично спілкувалася. Він знав про хворобу і смерть брата, але прибути і чимось допомогти не мав можливості, тому увесь тягар догляду за хворим ліг на неї. Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина до складу якої входять дві земельні ділянки для ведення товарного сільськогосподарського виробництва на території Ставківської сільської ради, житловий будинок у с. Червона Поляна, в якому раніше проживав ОСОБА_2 та його батьки, належним чином не було оформлено та він знаходиться в аварійному стані, тому воона на нього не претендує. Про наявність спадкового майна вона повідомила брата покійного, який відмовився від прийняття спадщини на її користь, про що надіслав їй нотаріально посвідчену заяву. 21 жовтня 2021 року, в строк установлений ст. 1270 ЦК України, вона звернулась до держаного нотаріуса Піщанської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини і було заведено спадкову справу, проте постановою нотаріуса від 15 грудня 2021 року їй було відмовлено в оформленні спадщини із тих підстав, що хоча на час відкриття спадщини вона проживала разом зі спадкодавцем, але відсутні будь-які відомості про родинний зв`язок із ним. При цьому нотаріус встановила відсутність заповітів та заведених спадкових справ після смерті ОСОБА_2 , про що надані відповідні інформаційні довідки зі Спадкового реєстру. Суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_1 , виходив із того, що в постанові Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року N 7 "Про судову практику у справах про спадкування" зазначається, що у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутись до суду за правилами позовного провадження. Оскільки нотаріус відмовив ОСОБА_1 у видачі свідоцтво про право на спадщину після смерті ОСОБА_2 , в померлого є брат ОСОБА_3 , то вбачається спір про право, який має розглядатися в позовному провадженні за участю усіх заінтересованих осіб. Апеляційний суд не може погодитися з такими висновком суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно зі статтею 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення. Частиною 4 статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Справи про спадкування розглядаються судами за правилами позовного провадження, якщо особа звертається до суду з вимогою про встановлення фактів, що мають юридичне значення, які можуть вплинути на спадкові права й обов`язки інших осіб та (або) за наявності інших спадкоємців і спору між ними. Якщо виникнення права на спадкування залежить від доведення певних фактів, особа може звернутися до суду із заявою про встановлення цих фактів, яка у разі відсутності спору, розглядається за правилами окремого провадження. Якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем як чоловіка та дружини без реєстрації шлюбу на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв`язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту проживання однією сім`єю не менш як п`ять років до дня смерті. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270, він не заявив про відмову від неї. Отже, для підтвердження прийняття спадщини має значення встановлення факту постійного проживання спадкоємця за законом чи заповітом із спадкодавцем на час відкриття спадщини. Згідно з ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України). Таким чином, спадкові права є майновим об`єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку. Суд віднісся до вирішення питання про наявність чи відсутність спору про право формально, адже в матеріалах справи існує заява ОСОБА_3 , нотаріально посвідчена, зі змісту якої чітко і безумовно вбачається, що він не бажає приймати спадщину після смерті ОСОБА_2 та відмовляється від неї на користь ОСОБА_1 , тобто зміст заяви ОСОБА_3 не дає можливості стверджувати, що між ним та ОСОБА_1 існує спір про спадкове майно. Відмовляючи у відкритті провадження у справі за заявою особи з підстав того, що із заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, суд першої інстанції цього до уваги не взяв, тому його висновок є помилковим. Суд не зазначив, хто є спадкоємцем у порядку, передбаченому спадковим правом (норми ЦК України), який би оспорював право заявника на прийняття спадщини, тобто не встановив між ким існує спір, оскільки існування спору про право повинно реальним, а не гіпотетичним. Аналогічний висновок сформульовано у постанові Верховного Суду від 7 листопада 2018 р. у справі №336/709/18-ц, у постанові від 14 квітня 2021 року у справі N 205/2102/19-ц. Відмова нотаріуса у видачі ОСОБА_1 свідоцтва про прийняття спадщини пов`язана виключно з тим, що ОСОБА_1 із наданих нею документів не підтверджується перебування у з померлим у родинних стосунках та факт постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини. Отже, висновки суду про наявність спору про право, який має розглядатися у порядку позовного провадження, є передчасним, відтак висновок суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження, є помилковим, а отже, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню, а справа - передачі для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України, статті 379 ЦПК, підставою для скасування судових рішень суду першої інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі. За наведених обставин ухвала суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження не може вважатись законною й обґрунтованою, тому відповідно до пункту 6 частини 1 статті 374 ЦПК України підлягає скасуванню з передачею справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 268, 367, 368, 372, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити. Ухвалу Піщанського районного суду Вінницької області від 15 квітня 2022 року скасувати, справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення. Головуюча Т. М. Шемета Судді: О. Ю. Береговий О. В. Ковальчук