Постанова КЦС ВС № 296/8402/19

Постанова Іменем України 06 червня 2022 року м. Київ справа № 296/8402/19 провадження № 61-1073св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Усика Г. І., Яремка В. В., учасники справи: позивач - Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі ? АТ «Укрексімбанк»), відповідач - ОСОБА_1 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Закрите акціонерне товариство «Житомирські ласощі», розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 липня 2020 року у складі судді Сингаївського О. П. та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року у складі колегії суддів: Галацевич О. М., Григорусь Н. Й., Микитюк О. Ю., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У серпні 2019 року Акціонерне товариство «Державний експортно-імпортний банк України» (далі - АТ «Державний експортно-імпортний банк України») звернулося до суду з позовом про визнання незаконним та скасування наказу Закритого акціонерного товариства «Житомирські ласощі» (далі - ЗАТ «Житомирські ласощі») від 27 листопада 2015 року № 1 «Про призначення виконуючого обов'язки Голови правління ОСОБА_1 ». Позов обґрунтований тим, що ОСОБА_1 призначений виконувачем обов`язків голови правління без відповідного рішення загальних зборів або Наглядової ради товариства відповідно до статуту товариства та законодавства на час його призначення на посаду. Виданий відповідачем незаконний наказ порушує його права, оскільки ЗАТ «Житомирські ласощі» в особі виконувача обов`язків голови правління ОСОБА_1 не виконує умови Генеральної кредитної угоди від 20 грудня 2013 року, що була укладена між АТ «Державний експортно-імпортний банк України» та Товариством з додатковою відповідальністю «ЖЛ» (далі ? ТДВ «ЖЛ»). Відповідач, не маючи повноважень, визначених Статутом ЗАТ «Житомирські ласощі», та за відсутності рішень його уповноважених органів, безпідставно і незаконно видав оспорюваний наказ. Починаючи з 27 листопада 2015 року відповідач без достатніх правових підстав вчиняв юридично-значущі дії від імені ЗАТ «Житомирські ласощі» та представляв його інтереси перед фізичними та юридичними особами, органами державної влади та органами місцевого самоврядування. Також відповідач незаконно обмежував та унеможливлював реалізацію права іпотекодержателя (Банку) здійснювати передбачені законом дії щодо перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, належним Товариству, та переданим Банку згідно з договором іпотеки, який укладений з метою забезпечення виконання Генеральної кредитної угоди, укладеної 20 грудня 2013 року між Банком і ТДВ «ЖЛ». Порушене право позивач обґрунтовує тим, що ОСОБА_1 , діючи як голова правління ЗАТ «Житомирські ласощі», не допускає посадових осіб банку до огляду обтяженого іпотекою нерухомого майна, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 визнати незаконним та скасувати наказ від 27 листопада 2015 року № 1 «Про призначення виконуючого обов'язки Голови правління ОСОБА_1 ». Короткий зміст судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій Рішенням Корольовського районного суду м. Житомира від 28 липня 2020 року, яке залишене без змін постановою Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, у позові відмовлено. Відмовивши у позові, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у цій справі, оскільки він діяв в інтересах та від імені ЗАТ «Житомирські ласощі» щодо видачі оскаржуваного наказу та у відносинах щодо допуску посадових осіб АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до огляду обтяженого іпотекою нерухомого майна. Представник позивача на пропозицію суду щодо заміни неналежного відповідача, відповідного клопотання не надав та наполягав на розгляді справи за участі відповідача ОСОБА_1 . Запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань, відповідно до якого ОСОБА_1 є керівником та підписантом ЗАТ «Житомирські ласощі», є чинним (не змінювався і не оспорювався) і останній здійснює повноваження керівника від імені цієї юридичної особи. Чинність іпотеки нерухомого майна з огляду на суб`єктний склад сторін також не має правового значення для вирішення спору. Короткий зміст вимог касаційної скарги У січні 2021 року АТ «Державний експортно-імпортний банк України» поштовим зв`язком направило до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року, просило їх скасувати, ухвалити нове рішення про задоволення позову. Аргументи учасників справи Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувані судові рішення є незаконними, ухвалені з неправильним застосуванням норм матеріального права і порушенням норм процесуального права. Суди, відмовивши в позові, обмежились посиланням на статті 97, 239 ЦК України, які не регулюють спірні правовідносини та не застосували підпункти 8, 10 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства», згідно з якою до виключної компетенції наглядової ради належить обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу; прийняття рішення про відсторонення голови або члена виконавчого органу від здійснення повноважень та обрання особи, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови виконавчого органу; статтю 10 Закону України «Про іпотеку», відповідно до якої іпотекодержатель має право у будь-який час протягом строку дії іпотечного договору за умови попереднього письмового повідомлення іпотекодавця перевіряти документально і в натурі наявність, стан, умови збереження та користування предметом іпотеки. Іпотекодавець зобов'язаний не перешкоджати реалізації цього права іпотекодержателем, надавати йому всі документи, необхідні для перевірки наявності, стану, умов збереження та користування предметом іпотеки, а також негайно на вимогу іпотекодержателя забезпечити йому фізичний доступ до предмета іпотеки. Відсутні висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у правовідносинах щодо видання наказу про призначення виконуючого обов`язки голови правління акціонерного товариства без достатніх для того підстав (відповідного рішення наглядової ради товариства та/або рішення загальних зборів акціонерів товариства) та права на його оскарження третьою особою, у разі порушення її прав виданим наказом. Суди безпідставно відмовили у задоволенні усного клопотання банку про зобов`язання відповідача та ЗАТ «Житомирські ласощі» надати суду докази наявності таких подій: прийняття рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» про обрання (призначення) ОСОБА_1 до Правління ЗАТ «Житомирські ласощі» та прийняття рішення Наглядовою радою ЗАТ «Житомирські ласощі» про призначення ОСОБА_1 виконувачем обов'язків голови правління ЗАТ «Житомирські ласощі», чим порушили частину четверту статті 81 ЦПК України. Суди не виконали вимоги підпунктів 1, 3 частини третьої статті 411 ЦПК України, що призвело до порушення процесуальних прав позивача та є підставою для скасування судових рішень. Аргументи інших учасників справи Відзив ЗАТ «Житомирські ласощі» мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними, ухвалені з додержанням норм матеріального і процесуального права. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що фізична особа - ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки він діяв в інтересах та від імені ЗАТ «Житомирські ласощі», видаючи оскаржуваний наказ, так і у відносинах щодо допуску посадових осіб банку до огляду обтяженого іпотекою нерухомого майна. Згідно зі статтею 239 ЦК України правочин, вчинений представником, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов`язки особи, яку він представляє. Оскарження наказу від 27 листопада 2015 року № 1 є втручанням в господарську діяльність ЗАТ «Житомирські ласощі», відповідач не може бути суб`єктом оскарження за цими позовними вимогами, оскільки не перебуває з ЗАТ «Житомирські ласощі» у корпоративних чи трудових відносинах. Суди дійшли правильного висновку, що чинність іпотеки нерухомого майна з огляду на суб'єктний склад сторін не має правового значення для вирішення спору. Рух справи в суді касаційної інстанції Ухвалою Верховного Суду від 29 квітня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано матеріали справи. У травні 2021 року справа надійшла до Верховного Суду. Фактичні обставини справи, встановлені судами Суди встановили, що відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником та підписантом ЗАТ «Житомирські ласощі». 27 листопада 2015 року в. о. голови правління товариства ЗАТ «Житомирські ласощі» ? ОСОБА_1 видав наказ № 1 «Про призначення виконуючим обов`язки голови правління ЗАТ «Житомирські ласощі» ОСОБА_1, за його ж підписом. Відповідно до статуту ЗАТ «Житомирські ласощі», виконавчий орган цього товариства є колегіальним ? правління, яке очолює голова правління. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом.

Позиція Верховного Суду Відповідно до статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Як на підставу касаційного оскарження, заявник посилався на те, що відсутній правовий висновок Верховного Суду щодо спірних правовідносин, суди не дослідили зібрані у справі докази, встановили обставини на підставі недопустимих доказів. Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, відзиву на неї, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (стаття 5 ЦПК України). Відповідно до статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (стаття 12 ЦПК України). Згідно зі статтею 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Згідно з частиною першою статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Відповідач - це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб'єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб'єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідно до частин першої та другої статті 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження ? до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження ? до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Належним відповідачем є особа, яка має відповідати за позовом. Неналежний відповідач - це особа, притягнута позивачем як відповідач, стосовно якої встановлено, що вона не повинна відповідати за пред`явленим позовом за наявності даних про те, що обов`язок виконати вимоги позивача лежить на іншій особі - належному відповідачеві. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц зроблено висновок, що пред`явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження. Отже, пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в задоволенні позову. Відмовивши у позові, суди виходили з того, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем у справі, оскільки він діяв в інтересах та від імені ЗАТ «Житомирські ласощі», видаючи оскаржуваний наказ, так і у відносинах щодо допуску посадових осіб АТ «Державний експортно-імпортний банк України» до огляду обтяженого іпотекою нерухомого майна. Відповідно до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців та громадських формувань ОСОБА_1 є керівником та підписантом ЗАТ «Житомирські ласощі». Згідно зі статтею 92 ЦК України юридична особа набуває цивільних прав та обов`язків і здійснює їх через свої органи, які діють відповідно до установчих документів та закону. Порядок створення органів юридичної особи встановлюється установчими документами та законом. Відповідно до статті 97 ЦК України управління товариством здійснюють його органи. Органами управління товариством є загальні збори його учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом. Згідно зі статутом ЗАТ «Житомирські ласощі», виконавчий орган цього товариства є колегіальним ? правління, яке очолює голова правління. Виконавчий орган діє від імені акціонерного товариства у межах, встановлених статутом акціонерного товариства і законом. Наказ від 27 листопада 2015 року № 1 «Про призначення виконуючим обов`язки голови правління ЗАТ «Житомирські ласощі» ОСОБА_1», виданий товариством за підписом посадової особи ? в. о. голови правління цього товариства. Згідно з Правилами організації діловодства та архівного зберігання документів у державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженими наказом Міністерства юстиції України від 18 червня 2015 року № 1000/5, накази віднесено до управлінських документів, а саме до розпорядчої документації, що фіксує рішення нормативно-правового або організаційно-розпорядчого характеру з основних питань діяльності установи, адміністративно-господарських або кадрових (особового складу) питань (постанови, рішення, накази, розпорядження). Право на видання певного виду розпорядчого документа (постанови, рішення, наказу, розпорядження) закріплюється у положенні (статуті) установи і зумовлюється правовим статусом установи та порядком прийняття управлінських рішень (на підставі єдиноначальності або колегіальності). Наказ про вступ на посаду є внутрішнім розпорядчим документом посадової особи товариства, виданим на підставі протокольного рішення компетентного органу ЗАТ «Житомирські ласощі», яке є актом (дією) органу товариства, на підставі якого вносяться зміни до ЄДРПОУ та видається відповідний наказ про призначення керівника. Отже, фізична особа - ОСОБА_1 , не може відповідати за винесення наказу, тому висновок суду першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, про відмову в позові з підстав його пред`явлення до неналежного відповідача є обґрунтованим. Згідно з частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Доводи касаційної скарги, що суди безпідставно відмовили у задоволенні усного клопотання банку про зобов`язання відповідача та ЗАТ «Житомирські ласощі» надати суду докази щодо прийняття рішення загальних зборів акціонерів ЗАТ «Житомирські ласощі» про обрання (призначення) ОСОБА_1 до Правління ЗАТ «Житомирські ласощі» та прийняття рішення Наглядовою радою ЗАТ «Житомирські ласощі» про призначення ОСОБА_1 в. о. голови правління ЗАТ «Житомирські ласощі» не заслуговують на увагу, з огляду на підстави відмови у позові. Предметом цього спору є визнання незаконним та скасування наказу підприємства (ЗАТ «Житомирські ласощі»), згідно з яким позивач не перебуває у трудових відносинах та не володіє корпоративними правами у ЗАТ «Житомирські ласощі», а отже, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні відповідного клопотання. Посилання скаржника на порушення судами його прав, передбачених пунктами 8, 10 частини другої статті 52 Закону України «Про акціонерні товариства» та статтею 10 Закону України «Про іпотеку» є безпідставними, оскільки дійсність іпотеки нерухомого майна з огляду на суб`єктний склад сторін також не має правового значення для вирішення спору. Щодо визначення подібності правовідносин, то Верховний Суд враховує правовий висновок, викладений в мотивувальних частинах постанов Великої Палати Верховного Суду у справах від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19, провадження № 14-166цс20, від 08 лютого 2022 року, провадження № 14-197цс21, згідно з якими на предмет подібності необхідно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову) і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта, з приводу якого вони вступають у правовідносини, тоді подібність необхідно також визначати за суб`єктним й об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими. Доводи касаційної скарги про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, а саме, видання наказу про призначення виконувача обов`язків голови правління акціонерного товариства без достатніх для того підстав (відповідного рішення наглядової ради товариства та/або рішення загальних зборів акціонерів товариства) та права на його оскарження третьою особою, у разі порушення її прав виданим наказом, Верховний Суд не оцінює, оскільки у позові відмовлено з підстав пред`явлення позову до неналежного відповідача. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховний Суд також зазначає, що у справі № 906/1244/20 за позовом банку до ЗАТ «Житомирські ласощі» про скасування наказу, який оскаржується банком у цій цивільній справі, Верховний Суд у постанові від 30 червня 2021 року дійшов висновку, що особа, яка не пов`язана корпоративними відносинами з юридичною особою, може не визнавати повноваження керівника цієї юридичної особи, вступаючи у цивільні чи господарські відносини з цією юридичною особою, але не наділена правом оспорювати рішення або акт призначення такого керівника, зокрема й у формі наказу. Верховний Суд у справі № 906/1244/20 зазначив, що суди з посиланням на статті 3, 15, 16 ЦК України дійшли правильних висновків про те, що права АТ «Державний експортно-імпортний банк України», передбачені статтею 10 Закону «Про іпотеку», можуть бути порушені виключно діями ЗАТ «Житомирські ласощі» (недопуском до перевірки об`єкту), а не наказом про призначення його керівника, який видає відповідні розпорядження чи підписує листи. Рішенням господарського суду Житомирської області від 17 червня 2016 року у справі № 906/379/16 відмовлено у позові ОСОБА_2 про визнання недійсним рішень, прийнятих загальними зборами та наглядовою радою ЗАТ «Житомирські ласощі», якими ОСОБА_1 призначено/обрано керівником ЗАТ «Житомирські ласощі». Отже, суди, розглянувши спір, який виник між сторонами у справі, правильно визначилися із характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню дійшли правильного висновку, що ОСОБА_1 не є належним відповідачем за заявленими позивачем вимогами, оскільки він діяв в інтересах та від імені ЗАТ «Житомирські ласощі», видаючи оскаржуваний наказ, і у відносинах щодо допуску посадових осіб банку до огляду обтяженого іпотекою нерухомого майна, тому підстав для задоволення позовних вимог немає. Посилання у касаційній скарзі на невстановлення судами всіх фактичних обставин справи є помилковим, спростовується матеріалами справи та змістом оскаржуваних судових рішень, в яких викладено мотиви відмови у позові. Інші доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з судовими рішеннями у справі та необхідності переоцінки доказів у справі, проте встановлення обставин справи і перевірка їх доказами не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а оскаржуваних судових рішень без змін. Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, то розподіл судових витрат Верховний Суд не здійснює. Керуючись статтями 400, 401, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення. Рішення Корольовського районного суду м. Житомира від 28 липня 2020 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 16 грудня 2020 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: А. С. Олійник Г. І. Усик В. В. Яремко