Постанова КЦС ВС № 143/689/19

Постанова Іменем України 02 червня 2022 року м. Київ справа № 143/689/19 провадження № 61-2368св22 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Бурлакова С. Ю., Червинської М. Є., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа: релігійна громада храму Покрови Пресвятої Богородиці села Бабинці Погребищенського району Тульчинської єпархії Української православної церкви, Управління у справі національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації, розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 на ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року у складі судді Науменко С. М. та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року у складі колегії суддів: Якименко М. М., Берегового О. Ю., Сала Т. Б., ВСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог У червні 2019 року ОСОБА_1 звернуся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа - релігійна громада храму Покрови Пресвятої Богородиці села Бабинці Погребищенського району Тульчинської єпархії Української православної церкви, Управління у справі національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації про визнання зборів жителів с. Бабинці Погребищенського району Вінницької області, які відбулися 22 лютого 2019 року в приміщенні будинку культури (протокол № 1 від 22 лютого 2019 року з додатками до протоколу; списки № 1, 2, 3, 4, 5, 6, 7) переліку громадян присутніх на зборах), незаконними і такими, що не є проведеними Релігійною громадою Храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Бабинці Погребищенського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви. Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції Ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року провадження у справі закрито. Роз`яснено учасникам справи, що справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства. Свій висновок суд першої інстанції мотивував тим, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства. Роз`яснено позивачу, що він вправі звернутися до суду за вирішенням даного спору у порядку господарського судочинства. Суд застосував правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20). Короткий зміст оскаржуваного судового рішення суду апеляційної інстанції Постановою Вінницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року залишено без змін. Апеляційний суд погодився з висновком суду першої інстанції. Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 08 лютого 2022 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року та передати справу за встановленою підсудністю для продовження розгляду. Касаційна скарга мотивована тим, що висновок судів не відповідає фактичним обставинам справи, оскільки фактично було проведено загальні збори територіальної громади села Бабинці Погребищенського району Вінницької області. Доводи інших учасників справи 19 травня 2022 року начальник управління у справах національностей та релігій Вінницької обласної державної адміністрації І. Салецький через засоби поштового зв?язку подав до Верховного Суду пояснення, у яких просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. 19 травня 2022 року представник ОСОБА_2 , ОСОБА_3 - ОСОБА_5 через засоби поштового зв?язку подала до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін. Рух касаційної скарги та матеріалів справи Ухвалою Верховного Суду від 18 квітня 2022 року відкрито касаційне провадження у даній справі та витребувано матеріали цивільної справи з Немирівського районного суду Вінницької області. 16 травня 2022 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ У СКЛАДІ КОЛЕГІЇ СУДДІВ ДРУГОЇ СУДОВОЇ ПАЛАТИ КАСАЦІЙНОГО ЦИВІЛЬНОГО СУДУ Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Частиною першою статті 400 ЦПК України встановлено, що переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Перевіривши доводи касаційної скарги, врахувавши аргументи, наведені у поясненнях та у відзиві на касаційну скаргу, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав. Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права Встановлено й це вбачається з матеріалів справи, що судові рішення ухвалені з додержанням норм процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують. У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи. За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно з вимогами частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення. З поділу системи судів загальної юрисдикції за принципом спеціалізації випливає поняття цивільної юрисдикції, під якою розуміється компетенція суду щодо вирішення справ у порядку цивільного судочинства. Судова юрисдикція - це розмежування компетенції між загальними, господарськими та адміністративними судами. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими та іншими нормативно-правовими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції. Основними критеріями визначення юрисдикції спорів є характер (предмет) правовідносин, що виникли між сторонами та суб`єктний склад правовідносин. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, в якому розглядається визначена категорія справ. Під час визначення предметної юрисдикції справ суди повинні виходити із суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту та юридичної природи обставин у справі (постанова Верховного Суду від 08 листопада 2021 року у справі № 639/1347/20 (провадження № 61-15409св21)). Правовідносини, пов`язані з діяльністю релігійних організацій, регулюються Законом № 987-ХІІ «Про свободу совісті та релігійні організації», прийнятим 23 квітня 1991 року, що набув чинності 06 червня 1991 року (далі - Закон № 987-ХІІ). Положеннями пункту 3 частини першої статті 20 ГПК України визначено, що до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи. Відповідно до статті 13 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійна організація визнається юридичною особою з дня її державної реєстрації. Релігійна організація як юридична особа користується правами і несе обов`язки відповідно до чинного законодавства і свого статуту (положення). Згідно зі статтею 7 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, релігійними організаціями в Україні є релігійні громади, управління і центри, монастирі, релігійні братства, місіонерські товариства (місії), духовні навчальні заклади, а також об`єднання, що складаються з вищезазначених релігійних організацій. Релігійні об`єднання представляються своїми центрами (управліннями). Положеннями частин першої-п`ятої статті 8 Закону № 987-ХІІ, у чинній редакції, визначено, що релігійна громада є місцевою релігійною організацією віруючих громадян одного й того самого культу, віросповідання, напряму, течії або толку, які добровільно об`єдналися з метою спільного задоволення релігійних потреб. Членство в релігійній громаді ґрунтується на принципах вільного волевиявлення, а також на вимогах статуту (положення) релігійної громади. Релігійна громада на власний розсуд приймає нових та виключає існуючих членів громади у порядку, встановленому її статутом (положенням). Держава визнає право релігійної громади на її підлеглість у канонічних та організаційних питаннях будь-яким діючим в Україні та за її межами релігійним центрам (управлінням) і вільну зміну цієї підлеглості шляхом внесення відповідних змін до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюються загальними зборами релігійної громади. Такі загальні збори релігійної громади можуть скликатися її членами. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту ухвалюється не менш як двома третинами від кількості членів релігійної громади, необхідної для визнання повноважними загальних зборів релігійної громади відповідно до статуту (положення) релігійної громади. Рішення про зміну підлеглості та внесення відповідних змін або доповнень до статуту засвідчується підписами членів відповідної релігійної громади, які підтримали таке рішення. Отже, спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом) відносяться до спорів щодо управління такою юридичною особою і мають розглядатись у порядку господарського судочинства. Наведене відповідає висновкам Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20). Крім цього, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (провадження № 12-84гс20) уточнила правову позицію, викладену в постановах від 18 грудня 2019 року у справі № 916/2086/19 (провадження № 12-196гс19), від 20 листопада 2019 року у справі № 910/8132/19 (провадження № 12-165гс19), від 22 січня 2020 року у справі № 809/1025/17 (провадження № 11-1019апп19), зазначивши, що спори між релігійною організацією та її учасником (засновником, членом), пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої організації, мають розглядатись у порядку господарського судочинства. У справі, яка переглядається, підставою позову є незгода позивача із зборами Релігійної громади Храму Покрови Пресвятої Богородиці с. Бабинці Погребищенського району Тульчинської єпархії Української Православної Церкви, які відбулися 22 лютого 2019 року в приміщенні будинку культури, оскільки, на думку ОСОБА_1 , воно прийняте з порушенням вимог чинного законодавства особами, які не мали права його приймати. Наведене дає підстави для висновку, що ОСОБА_1 вбачає порушення своїх прав в першу чергу в ухваленні відповідного рішення загальними зборами членів релігійної організації, та відповідно, що спір у цій справі виник щодо управління юридичною особою (релігійною організацією). Таким чином, суди попередніх інстанцій, врахувавши висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 06 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19, дійшли правильного висновку про те, що спір у справі виник щодо управління юридичною особою (релігійною організацією) та має розглядатись у порядку господарського судочинства. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін. Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_4 залишити без задоволення. Ухвалу Немирівського районного суду Вінницької області від 29 листопада 2021 року та постанову Вінницького апеляційного суду від 25 січня 2022 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: В. М. Коротун С. Ю. Бурлаков М. Є. Червинська