Постанова КЦС ВС № 337/1839/20

Постанова Іменем України 06червня 2022 року м. Київ справа № 337/1839/20 провадження № 61-17448св21 Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Дундар І. О., Крата В. І., учасники справи: позивач -ОСОБА_1 , відповідач -Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воронезька-16», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року у складі колегії суддів: Подліянової Г. С., Кухаря С. В., Маловічко С. В., Історія справи Короткий зміст позовних вимог В травні 2020 року ОСОБА_1 звернулася з позовом до Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Воронезька-16» (далі - ОСББ «Воронезька-16») про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення. Позовні вимоги мотивовані тим, що06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 обрано головою правління ОСББ «Воронезька-16» та на підставі наказу № 1 від 06 жовтня 2016 року вона приступила до виконання обов`язків 07 жовтня 2016 року. 29 квітня 2020 року позивач отримала цінний лист в конверті від імені ОСОБА_2 , в якому виявлено: наказ ОСББ «Воронезька-16» № 1-К від 24 квітня 2020 року, підписаний головою ОСББ ОСОБА_2 , згідно якого вона звільнена з посади голови правління ОСББ «Воронезька-16» з 24 квітня 2020 року на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України. В оспорюваному наказі викладено таке формулювання: «у зв`язку із проведенням позачергових загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку «Воронезька 16», що відбулось за вашої присутності 29 лютого 2020 року, протокольним рішенням за № 2 було прийнято рішення вважати роботу правління ОСББ та ревізійної комісії незадовільними, у зв`язку з чим 15 березня 2020 року було обрано головою правління, тобто керівником ОСББ «Воронезька 16», ОСОБА_2 ». Рішення щодо припинення повноважень ОСОБА_1 , відкликання, відсторонення її як голови правління ОСББ або звільнення, чи доручення ОСОБА_2 видати наказ про звільнення позивача з посади голови правління ОСББ правлінням ОСББ не приймалось. В подальшому з витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 26 квітня 2020 року ОСОБА_1 дізналась, що у вказаному реєстрі міститься інформація про те, що керівником ОСББ «Воронезька-16» зазначено ОСОБА_2 . Наказ від 24 квітня 2020 року є незаконним та таким, що суперечить вимогам діючого законодавства, оскільки виданий не уповноваженою особою та виходить за межі повноважень ОСОБА_2 , як голови правління. Позивач, з урахуванням уточнень, просила визнати незаконним та скасувати наказ № 1-к від 24 квітня 2020 року «Про звільнення ОСОБА_1 », підписаний головою ОСББ «Воронезька-16» ОСОБА_2 Короткий зміст рішення суду першої інстанції Рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 24 лютого 2021 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано незаконним та скасовано наказ № 1-к від 24 квітня 2020 року ОСББ «Воронезька-16» ОСОБА_2 про звільнення ОСОБА_1 з посади голови правління ОСББ «Воронезька-16». Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що оскільки ОСОБА_1 звільнена з посади голови правління не рішенням правління, як того вимагає пункт 16 розділу ІІІ статуту ОСББ «Воронезька 16», а фактично згідно протоколу позачергових загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 29 лютого 2020 року, яким припинено повноваження голови правління, що не відповідає вимогам законодавства та положенням статуту ОСББ «Воронезька -16», позовні вимоги ОСОБА_1 є обґрунтованими. Додатковим рішенням Хортицького районного суду м. Запоріжжя від 25 березня 2021 року заяву представника позивача адвоката Гришина О. М. про ухвалення додаткового рішення задоволено частково. Стягнено з ОСББ «Воронезька-16» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 4 000,00 грн. В задоволенні інших вимог відмовлено. Суд першої інстанції керувався положеннями частини четвертої статті 137 ЦПК України та врахував складність справи, зміст документів, витрати на професійну правничу допомогу по зазначеній справі, які в сукупності становлять 4 000,00 грн та є співмірними зі складністю справи, її обсягом і ціною позову. Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції ПостановоюЗапорізького апеляційного суду від 01 вересня 2021 рокурішення і додаткове рішення суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСББ «Воронезька 16» про визнання незаконним та скасування наказу про звільнення закрито. Повідомлено ОСОБА_1 , що розгляд справи за її позовом віднесено до юрисдикції господарських судів, а саме господарського суду Запорізької області. Стягнено з ОСОБА_1 на користь ОСББ «Воронезька 16» суму сплаченого судового збору за подання апеляційної скарги у розмірі 1 261,21 грн. Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції зробив помилковий висновок про розгляд позову ОСОБА_1 по суті у порядку цивільного судочинства. Вирішуючи в порядку цивільного судочинства спір про визнання незаконним звільнення голови правління ОСББ «Воронезька 16» ОСОБА_1 , суд першої інстанції не звернув уваги на те, що позивач є членом ОСББ «Воронезька 16» і вважає своє звільнення з посади голови правління незаконним, оскільки із зазначеної посади вона звільнена не рішенням правління, як того вимагає пункт 16 розділу ІІІ статуту ОСББ «Воронезька-16», а фактично згідно з протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 29 лютого 2020 року, яким припинено повноваження голови правління, що не відповідає нормам законодавства та статуту ОСББ «Воронезька 16», тобто вимагає оцінювання законності дій органів управління ОСББ, зокрема, відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства. В уточненій заяві позивач зазначала, що, виходячи з приписів статті 235 КЗпП, скасування наказу про звільнення працівника автоматично тягне за собою поновлення її на роботі та вирішення питання щодо відшкодування їй середнього заробітку, тобто фактично прагне реалізувати своє право на участь в управлінні юридичною особою, що відповідає корпоративному характеру спору, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Доводи ОСББ «Воронезька 16» про те, що ОСОБА_1 звільнена на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП, що відповідає трудовому характеру спірних правовідносин, необґрунтовані, оскільки позивач фактично звільнена з посади голови правління на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Воронезька 16» від 29 лютого 2020 року, що кореспондується з положеннями пункту 13 Розділу ІІІ статуту ОСББ «Воронезька 16» щодо права загальних зборів в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів, а також частини третьої статті 99 ЦК України та є підставою для звільнення члена правління на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП. Помилкове зазначення у наказі про звільнення голови правління ОСББ «Воронезька 16» ОСОБА_1 на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП є підставою для винесення наказу про внесення змін в частині зазначення правильності підстави звільнення позивача - на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, та не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин і підсудність справи судам цивільної юрисдикції. Аргументи учасників справи У жовтні 2021 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просила скасувати постанову апеляційного суду та передати справу на новий розгляд до апеляційного суду. Касаційну скаргу мотивовано тим, що наказ від 24 квітня 2020 року про звільнення позивача є незаконним та таким, що суперечить вимогам законодавства, оскільки виданий не уповноваженою особою та виходить за межі повноважень ОСОБА_2 , як голови правління, та за змістом і підставами звільнення із займаної посади позивача суперечить положенням КЗпП України. В зв`язку з цим ОСОБА_1 звернулася до суду за захистом своїх трудових прав з вказаним позовом про визнання незаконним та скасування наказу про її звільнення. Судом першої інстанції правильно встановлено, що предметом позову є захист прав ОСОБА_1 як найманого працівника, який перебував у трудових відносинах з відповідачем та який в подальшому звільнений із займаної посади на підставі наказу не уповноваженої особи без відповідного рішення вищого органу управління ОСББ. Позивач не оспорювала право та факт обрання нового голови правління, а лише вказувала на порушення встановленого КЗпП України порядку її звільнення як найманого працівника та підстав її звільнення. Апеляційний суд неправильно виклав її позовні вимоги та безпідставно вказав, що такі правовідносини відносяться до господарської юрисдикції, незважаючи на те, що і відповідач визнавав, що спірні правовідносини носять характер трудових правовідносин. Хоча вказаний суд визнав неправильність підстав звільнення ОСОБА_1 з безпідставним посиланням на пункт 9 статті 36 КЗпП України, та зазначив, що існують підстави для внесення змін до наказу про її звільнення. Проте господарський суд не може вирішити спірні правовідносини щодо помилковості визначення підстави звільнення ОСОБА_1 , оскільки вирішення такого спору виходить за межі юрисдикції господарського суду та зазначений суд не зможе захистити трудові права позивача. Межі та підстави касаційного перегляду, рух справи Ухвалою Верховного Суду від 17 грудня 2021 року відкрито касаційне провадження у справі та вказано, що наведені у касаційній скарзі доводи містять підстави передбачені абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України. Фактичні обставини справи Суди встановили, що відповідно до наказу № 1 від 06 жовтня 2016 року ОСОБА_1 призначена на посаду голови Правління ОСББ «Воронезька 16» (а. с. 11, т. 1). Підставою прийняття на роботу позивача вказано рішення виконавчого органу ОСББ «Воронезька 16», оформлене протоколом № 6 засідання правління ОСББ «Воронезька 16» від 05 жовтня 2016 року (а. с. 9, т. 1). Згідно з протоколом № 2 від 29 лютого 2020 року позачергових загальних зборів ОСББ «Воронезька 16» роботу правління та ревізійної комісії визнано незадовільною, переобрано членів правління та ревізійної комісії (а. с.68-78, т. 1). Відповідно до протоколу № 1 від 15 березня 2020 року відбулося засідання правління ОСББ «Воронезька 16», в порядок денного якого включено питання вибору голови та заступника голови ОСББ «Воронезька 16». ОСОБА_2 обрано головою правління вказаного ОСББ (а. с. 100-103, т. 1). 24 квітня 2020 року голова правління ОСББ «Воронезька 16» ОСОБА_2 видав наказ № 1-к, за яким ОСОБА_1 звільнено з посади голови правління ОСББ «Воронезька 16» на підставі пункту 9 статті 36 КЗпП України (а. с. 24). Позиція Верховного Суду Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19 ЦПК України). У пункті 3 частини першої статті 20 ГПК України передбачено, що господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності, та справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів. Повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень (частина третя статті 99 ЦК України). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 510/456/17 (провадження № 14-1цс19) зроблено висновок, що «реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Хоча такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку з цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Зважаючи на це, зміст положень частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу у будь-який час, на свій розсуд, з будь-яких підстав. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц. Велика Палата Верховного Суду вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій неправильно визначили предметну юрисдикцію спору, розглянувши справу в порядку цивільного судочинства». У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 серпня 2021 року у справі № 310/8875/19 (провадження № 61-283св21) вказано, що: «припинення повноваженьчлена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у статті 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права. Реалізація учасниками юридичної особи корпоративних прав на участь в її управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління юридичною особою або позбавлення таких повноважень на управління юридичною особою. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини. У зв`язку із цим припинення повноваженьчлена виконавчого органу товариства відповідно до частини третьої статті 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такого правила зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень. Отже, зміст частини третьої статті 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час. Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права. Конституційний Суд України у Рішенні від 12 січня 2010 року № 1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням товариства з обмеженою відповідальністю «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення частини третьої статті 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним. Велика Палата Верховного Суду у постановах: від 30 січня 2019 року у справі № 145/1885/15-ц (провадження № 14-613цс18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 501/1571/16-ц (провадження № 14-472цс19), від 19 лютого 2020 року у справі № 145/166 /18 (провадження № 14-524цс19), 15 вересня 2020 року у справі № 205/4196/18 (провадження № 14-670цс19), від 13 жовтня 2020 року у справі № 683/351/16-ц (провадження № 14-113цс20) неодноразово зазначала про критерії розмежування між трудовими та господарськими спорами з приводу звільнення членів виконавчого органу товариства, у тому числі голови правління. Вирішуючи в порядку цивільного судочинства спір про визнання незаконним звільнення голови правління ОСББ«Тищенка 2» ОСОБА_1, суди попередніх інстанцій не звернули уваги на те, що позивачка є членом ОСББ «Тищенка 2», оспорює рішення загальних зборів про припинення повноважень її як голови правління ОСББ, фактично прагне реалізувати своє право на участь в управлінні юридичною особою, що відповідає корпоративному характеру спору, який підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Доводи ОСОБА_1 про те, що вона звільнена на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, що відповідає трудовому характеру спірних правовідносин, є неспроможними, оскільки як правильно встановлено судами попередніх інстанцій, позивачка була звільнення з посади голови правління на підставі рішення загальних зборів ОСББ «Тищенка 2» від 06 жовтня 2019 року. Зазначене кореспондується з положеннями пункту 13 Розділу ІІІ Статуту ОСББ «Тищенка 2» щодо права загальних зборів в будь-який час припинити повноваження правління чи окремих його членів, а також частини третьої статті 99 ЦК України та є підставою для звільнення члена правління на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП України. Помилкове зазначення у наказі про звільнення голови правління ОСББ «Тищенка 2» ОСОБА_1 відповідно до рішення загальних зборів ОСББ від 06 жовтня 2019 року на підставі пункту 1 статті 40 КЗпП, з урахуванням внесених наказом від 17 січня 2020 року № 9 змін в частині зазначення правильної підстави звільнення позивачки - на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин та підсудність справи судам цивільної юрисдикції». Апеляційний суд встановив, що позивач вважає своє звільнення з посади голови правління незаконним, оскільки звільнена не рішенням правління, як того вимагає пункт 16 розділу ІІІ статуту ОСББ «Воронезька 16», а фактично згідно з протоколом загальних зборів співвласників багатоквартирного будинку від 29 лютого 2020 року, яким припинено повноваження голови правління, що не відповідає нормам законодавства та статуту ОСББ «Воронезька 16». Звільнення позивача у зв`язку з припиненням її повноважень як голови правління ОСББ «Воронезька 16» мало б бути проведено на підставі пункту 5 статті 41 КЗпП, однак помилкове зазначення в наказі на пункт 9 статті 36 КЗпП України є підставою для внесення змін до цього наказу та не свідчить про трудовий характер спірних правовідносин, відповідно підсудність справи судам цивільної юрисдикції. Спір між ОСОБА_1 та ОСББ «Воронезька 16» вимагає оцінювання законності дій органів управління ОСББ, зокрема, відповідності цих дій вимогам цивільного, а не трудового законодавства. За таких обставин, апеляційний суд зробив обґрунтований висновок про те, що ця справа підлягає розгляду в порядку господарського судочинства та закрив провадження в справі. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Доводи касаційної скарги, з урахуванням меж касаційного перегляду, не дають підстав для висновку, що оскаржене судове рішення ухвалене без додержання норм процесуального права. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржену постанову апеляційного суду ? без змін. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Запорізького апеляційного суду від 01 вересня 2021 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: Є. В. Краснощоков І. О. Дундар В. І. Крат