Ухвала КАС ВС № 683/2953/15-а

УХВАЛА 09 червня 2022 року Київ справа №683/2953/15-а адміністративне провадження № К/9901/36937/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: головуючого - Стародуба О.П., суддів - Єзеров А.А., Кравчука В.М., розглянувши в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №683/2953/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Львів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіжук», ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування дозволу, в с т а н о в и в : У листопаді 2015 року ТОВ "Міронекс" звернулось до суду з позовом в якому просило визнати протиправним та скасувати дозвіл виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №5 від 20.06.2006 на розміщення малої архітектурної форми кіоску «Тютюнові вироби», що належить ОСОБА_1 та зобов`язати демонтувати зазначений кіоск. Постановою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02.02.2017, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано дозвіл виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради №5 від 20.06.2006 на розміщення малої архітектурної форми - кіоску « ІНФОРМАЦІЯ_1 », що належить ОСОБА_1 , розташовий за адресою АДРЕСА_1 . В решті позовних вимог відмовлено. Постановою Верховного Суду від 30.11.2021 касаційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 02.02.2017 та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 19.04.2017 скасовано, провадження у справі №683/2953/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Міронекс» до виконавчого комітету Старокостянтинівської міської ради Хмельницької області, треті особи Товариство з обмеженою відповідальністю «Мед-сервіс Львів», Товариство з обмеженою відповідальністю «Мобіжук», ОСОБА_1 , про визнання протиправним та скасування дозволу, - закрито. 26.01.2022 на адресу Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення, яким вирішити питання розподілу судових витрат. 27.01.2022 Верховним Судом витребувано справу з суду першої інстанції. Перевіривши доводи заяви щодо необхідності ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на наступне. Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 252 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати сккладаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи. Таким чином, законодавець розрізняє судовий збір і витрати, пов`язані з розглядом справи, як такі, що є різними видами судових витрат. Порядок розподілу судових витрат встановлений статтею 139 КАС України. Згідно ч. 1 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. Частинами 2, 3 зазначеної статті передбачено, що при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз. При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору. Отже, правила розподілу судових витрат відрізняються залежно від суб`єктного складу осіб, які беруть участь у справі. При цьому положеннями статті 139 КАС України не передбачено стягнення в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб`єктом владних повноважень судового збору у справі. Порядок відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору, врегульовано ч. 11 ст. 139 КАС України, згідно якої судові витрати третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, стягуються на її користь зі сторони, визначеної відповідно до вимог цієї статті, залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги Зміст цієї норми дає підстави для висновку, що право на відшкодування судових витрат, понесених третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, реалізується за правилами розподілу судових витрат, які встановлені для тієї сторони у справі, на боці якої виступала ця третя особа, та залежно від того, заперечувала чи підтримувала така особа заявлені позовні вимоги. Подібна правова позиція викладена в ухвалах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №821/410/17, від 22.01.2020 у справі №808/2832/17, від 27.05.2021 у справі №480/6187/20. У справі, що розглядається, заявник брала участь у справі як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, виступала у справі на стороні відповідача та заперечувала проти заявлених позовних вимог. Таким чином, судові витрати, понесені заявником, відшкодовуються у тому ж порядку, у якому відшкодовувались би судові витрати відповідача, тобто в порядку ч. 10 ст. 139 КАС України, положення якої передбачають відшкодування відповідачу - суб`єкту владних повноважень документально підтверджених витрат, пов`язаних лише із залученням свідків та проведенням судових експертиз, та не встановлюють стягнення в порядку розподілу судових витрат сплаченого суб`єктом владних повноважень судового збору. Враховуючи, що як на підставу для прийняття додаткового судового рішення у справі, ОСОБА_1 посилається саме на невирішення судом касаційної інстанції питання щодо розподілу судових витрат, які за встановлених обставин справи не підлягають розподілу, підстави для ухвалення додаткового рішення у зазначеній справі про розподіл судових витрат відсутні. Разом з тим, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" від 08.07.2011 №3674-VІ (далі - Закон №3674-VІ) у разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях, сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду. Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5 ст. 7 цього Закону). Тобто судовий збір у розмірі 1339,80 грн., сплачений ОСОБА_1 за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією №19 від 25.02.2017 (т.1 а.с. 235) та судовий збір у розмірі 1461,60 грн., сплачений ОСОБА_1 за подання касаційної скарги, що підтверджується квитанцією №5 від 05.05.2017 (т.2 а.с.3а) може бути повернутий з Державного бюджету України відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону №3674-VІ за клопотанням особи, яка його сплатила, а не в порядку частини одинадцятої статті 139 КАС України. У постанові від 30.11.2021 Верховний Суд, закриваючи провадження у справі, питання щодо повернення судового збору, сплаченого за подання апеляційної та касаційної скарг, не вирішував у зв`язку з відсутністю відповідного клопотання. Беручи до уваги викладене, а також надходження заяви ОСОБА_1 в якій вона просить вирішити питання щодо судового збору, судовий збір у розмірі 1339,80 грн. за подання апеляційної скарги, що підтверджується квитанцією №19 від 25.02.2017 та судовий збір у розмірі 1461,60 грн. за подання касаційної скарги, що піджтверджується квитанцією №5 від 05.05.2017 слід повернути з Державного бюджету України. Аналогічних висновків дійшла Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 08.07.2020 у справі №810/3711/18. Враховуючи викладене, керуючись статтями 132, 139, 252, 345, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд ухвалив: Заяву ОСОБА_1 - задовольнити частково. Повернути ОСОБА_1 з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1339 грн. (одна тисяча триста тридцять дев`ять гривень) 80 коп., сплачений згідно квитанції №19 від 25.02.2017, отримувач платежу - УК у м. Вінниці, рахунок отримувача - 31212206781002, код отримувача - 38054707, банк отримувача - ГУ ДКСУ у Вінницькій області, код банку отримувача - 802015, та судовий збір у розмірі 1461 грн. (одна тисяча чотириста шістдесят одна гривня) 60 коп., сплачений згідно квитанції №5 від 05.05.2017, отримувач платежу - УДКСУ у Печерському районі м. Києва, рахунок отримувача - 31210255700007, код отримувача - 38004897, банк отримувача - ГУ ДКСУ у м. Києві, код банку отримувача - 820019. У задоволенні вимог заяви щодо постановлення додатково судового рішення відмовити. Ухвала набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. Судді: О.П. Стародуб А.А. Єзеров В.М. Кравчук