LLegalAIпошук судової практики
← повернутись до результатів

Постанова КАС ВС826/6491/17

від 09.06.2022 · Адміністративна
Резолютивна:Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від …

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 09 червня 2022 року м. Київ справа № 826/6491/17 адміністративне провадження № К/9901/4301/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Юрченко В.П., суддів: Васильєвої І.А., Чумаченко Т.А., розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року (суддя Шрамко Ю.Т.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року (головуючий суддя Кучма А.Ю., судді: Аліменко В.О., Безименна Н.В.) у справі №826/6491/17 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, вимоги та рішення,- ВСТАНОВИВ: Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач, підприємець) звернувся до суду із позовом до Головного управління ДФС у м. Києві (далі - відповідач, податковий орган, контролюючий орган) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 28 березня 2017 року №0000331306, №0000341306, вимоги від 28 березня 2017 року №Ф-0000311306 та рішення від 28 березня 2017 року №0000321306. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він правомірно включив витрати на придбання автомобільних запчастин, рекламних послуг, послуг шиномонтажу до складу валових витрат у 2014-2015 роках. Вважає, що висновки контролюючого органу, викладені в акті перевірки, не відповідають дійсності, витрати позивача підтверджується належним чином оформленими первинними документами. Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року, позовні вимоги задоволені у повному обсязі. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року №0000331306, №0000341306, вимогу від 28 березня 2017 року №Ф-0000311306 та рішення від 28 березня 2017 року №0000321306. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з правомірності формування позивачем витрат у 2014-2015 роках на підставі відповідних первинних документів. Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, податковий орган звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, у якій просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій і прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Касаційна скарга подана на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на неправильне застосування положень пунктів 177.2, 177.4 статті 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), пункту 4 частини 1 статті 1, статей 6-7 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» від 8 липня 2010 року № 2464-VI (далі - Закон № 2464-VI); порушення норм процесуального права, зокрема, положень статті 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України). Скаржник наполягає на тому, що позивачем занижено оподатковуваний дохід за 2014-2015 роки на загальну суму 966 003,30 грн у зв`язку із завищенням валових витрат по господарським операціям з придбання запчастин, шиномонтажу та ремонту, які не були підтверджені первинними документами; не нараховано, не утримано і не перераховано до бюджету податок на доходи фізичних осіб, військовий збір та єдиний соціальний внесок. Верховний Суд, дослідивши доводи касаційної скарги, переглядаючи судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги. Судами першої та апеляційної інстанцій установлено, що податковим органом проведено документальну планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2014 по 31 грудня 2015 року, за наслідком якої складено акт від 21 грудня 2016 року №2026/13-01/2768817955 (далі - акт перевірки). На підставі акту перевірки контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2017 року № 0000611306, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 47627,83 грн; вимога від 24 січня 2017 року № Ф-0000631306; рішення від 24 січня 2017 року №0000641306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нараховано єдиного внеску у розмірі 25775,02 грн; податкове повідомлення-рішення від 24 січня 2017 року №0000621306, яким позивачу збільшено грошове зобов`язання з військового збору у розмірі 1 024,84 грн. За результатами адміністративного оскарження прийнятих рішень, податковим органом прийнято рішення від 13 березня 2017 року №1830/Т/26-15-10-02-16, яким вказані податкові повідомлення-рішення, рішення та податкову вимогу скасовано. Контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення від 28 березня 2017 року № 0000331306 та №0000341306; вимогу від 28 березня 2017 року №Ф-0000311306 про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування в розмірі 112450,74 грн; рішення від 28 березня 2017 року №0000321306 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску у розмірі 19 205,29 грн. Рішеннями Державної фіскальної служби України від 27 квітня 2017 року № 5858/Т/55-99-11-02-01-14 та від 28 квітня 2017 року № 5978/Т/99-99-11-02-02-25 скарга ФОП ОСОБА_1 на оскаржувані рішення залишена без розгляду. Актом перевірки встановлені порушення: пункту 44.1 статті 44, пункту 177.4 статті 177 ПК України, що призвело до завищення позивачем витрат у 2014 році у сумі 911 345,06 грн; підпункту 177.4.1 пункту 177.4 статті 177 ПК України, в наслідок чого завищено витрати у 2015 році щодо придбаних автомобільних запчастин та шиномонтажу у загальній сумі 546 58,24 грн; пункту 177.2 статті 177, пункту 167.1 статті 167 ПК України, в наслідок чого позивачем занижено податкові зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб у загальній сумі 161881,17 грн; підпунктів 1.1, 1.2, 1.3 пункту 16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, пункту 162.1 статті 162 ПК України, що призвело до заниження до сплати у бюджет за 2015 рік військового збору у сумі 819,87 грн; пункту 4 частини першої статті 1, пункту 1 частини 2 статті 6, частини 2 статті 7, частини 11 статті 8, пункту 2 статті 9 Закону № 2464-VI, в наслідок чого занижено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, який підлягає сплаті в бюджет у сумі 112 450,74 грн. Податковий орган, приймаючи спірні рішення висновувався на висновках акту перевірки щодо завищення позивачем валових витрат за рахунок непідтвердження відповідними первинними документами господарських операцій позивача з його контрагентами з придбання запчастин, шиномонтажу та ремонту. Суди, приймаючи рішення, дійшли висновку про підтвердження належними первинними документами валових витрат позивача та правомірність включення витрат з придбання запчастин, шиномонтажу та ремонту до складу валових витрат позивача. Судами попередніх інстанцій устанолвено та підтверджується матеріалами справи, що позивач мав господарські відносини із контрагентами: ТОВ "INTER CARS UKRAINE", МПП «Асва», ТОВ «Юавто», ФОП ОСОБА_2 , ФОП ОСОБА_3 , ТОВ «АВ Сплав», ПП «Турбо-Центр», ФОП ОСОБА_4 , ТОВ «Укравтоклимат», ТОВ «Технічний центр «Анкомтех», ТОВ «ТПК Промімпекс», ТОВ «Ирбис-Авто», ПП «Автопрофіль», ТОВ «Оріон Плюс», ТОВ «Сінта-груп», ТОВ «Профіпартс», ФОП ОСОБА_5 , ТОВ «Автоцентр «Алмаз», ПАТ «АТП Атлант», ТОВ «Афсо», ТОВ «Укртракпартс», ПП «Автопромпідшипник», ТОВ «Інойл-Сервіс», ПП «Бендікс», ФОП ОСОБА_6 , ТОВ «Еліт-Україна», ТОВ «Автотехцентр-3000», ПП «Автокар», ДАТП «Алкон-Авто», ФОП ОСОБА_7 , ТОВ «Економус Україна», ФОП ОСОБА_8 , ТОВ «Техноконтроль», ПП «Плазма-Майстер», ДП «Гольфстрім», ТОВ «Автодистриб`юшн Карго Партс» з постачання автомобільних запчастин, надання послуг з шиномонтажу, ремонту, надання рекламних та інших послуг за відповідними договорами постачання і надання послуг. На виконання зазначених господарських операцій позивачем надано договори, рахунки на оплату, акти передання-прийняття дорожнього транспортного засобу, акти виконаних робіт, рахунки-фактури, видаткові накладні, свідоцтва про реєстрацію транспортних засобів, банківські виписки, акти надання послуг, акти здачі-прийняття робіт (надання послуг), які підтверджують відповідні поставки, надання послуг з шиномонтажу, ремонту, надання рекламних та інших послуг. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, колегія суддів зазначає про таке. Згідно з положеннями пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту. Відповідно до пункту 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.5 цієї статті), у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри. Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року, до суми такого перевищення застосовується ставка 17 відсотків (в редакції до 1 січня 2015 року). Згідно з пунктом 167.1 статті 167 ПК України ставка податку становить 15 відсотків бази оподаткування щодо доходів, нарахованих (виплачених, наданих) (крім випадків, визначених у пунктах 167.2 - 167.6 цієї статті) у тому числі, але не виключно у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв`язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами, якщо база оподаткування для місячного оподатковуваного доходу не перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного податкового року (далі у цьому пункті мінімальна заробітна плата). Якщо база оподаткування, яка визначена з урахуванням норм пункту 164.6 статті 164 цього розділу щодо доходів, зазначених в абзаці першому цього пункту, в календарному місяці перевищує десятикратний розмір мінімальної заробітної плати, до суми такого перевищення застосовується ставка 20 відсотків (в редакції від 1 січня 2015 року). За змістом підпунктів 177.1, 177.2 статті 177 ПК України доходи фізичних осіб - підприємців, отримані протягом календарного року від провадження господарської діяльності, оподатковуються за ставкою, визначеною пунктом 167.1 статті 167 цього Кодексу. Об`єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов`язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця. Пунктом 177.4 статті 177 ПК України визначено, що до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом ІІІ цього Кодексу (в редакції до 1 січня 2015 року). Відповідно до пункту 177.4 статті 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов`язаних з отриманням доходів, належать: витрати, до складу яких включається вартість сировини, матеріалів, товарів, що утворюють основу для виготовлення (продажу) продукції або товарів (надання робіт, послуг), купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, будівельних матеріалів, запасних частин, тари й тарних матеріалів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об`єкта витрат; витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на оплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на оплату за виконання робіт, послуг згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-яка інша оплата у грошовій або натуральній формі, встановлена за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами цього розділу); обов`язкові виплати, а також компенсація вартості послуг, які надаються працівникам у випадках, передбачених законодавством, внески платника податку на обов`язкове страхування життя або здоров`я працівників у випадках, передбачених законодавством; суми єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування у розмірах і порядку, встановлених законом; інші витрати, до складу яких включаються витрати, що пов`язані з веденням господарської діяльності, які не зазначені в підпунктах 177.4.1 - 177.4.3 цього пункту, до яких відносяться витрати на відрядження найманих працівників, на послуги зв`язку, реклами, плати за розрахунково-касове обслуговування, на оплату оренди, ремонт та експлуатацію майна, що використовується в господарській діяльності, на транспортування готової продукції (товарів), транспортно-експедиційні та інші послуги, пов`язані з транспортуванням продукції (товарів), вартість придбаних послуг, прямо пов`язаних з виробництвом товарів, виконанням робіт, наданням послуг (в редакції з 1 січня 2015 року). За змістом частини першої та другої статті 9 Закону №996-ХІV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. За приписами частини 2 статті 3 Закону №996-ХІV фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Зважаючи на вимоги вищенаведених норм попередні судові інстанції, вирішуючи спір по суті, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування валових витрат наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів, робіт та послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції. Судами були досліджені всі первинні документи та встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до складу валових витрат на підставі відповідних первинних документів, підтверджуючих здійснення таких господарських- операцій. Водночас, судами правильно взято до уваги, що в обґрунтування донарахування податку на доходи фізичних осіб, військового збору та єдиного соціального внеску відповідачем не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій. Суд не приймає до уваги посилання податкового органу на окремі недоліки в оформленні первинних документів платника податків, оскільки формальні недоліки в первинних документах повинні оцінюватися в сукупності з іншими обставинами справи. Перевагу необхідно надавати реальності здійснення господарської операції та її економічному змісту. Первинні документи повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо. При цьому, сама собою наявність, або відсутність окремих документів, а також помилки у їх оформленні, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків, у зв`язку з його господарською діяльністю, мали місце. Суди, приймаючи оскаржувані рішення виходили з того, що факт придбання товарів, надання послуг підтверджуються документально відповідними первинними документами, господарські операції належним чином відображені у бухгалтерському обліку позивача та податковій звітності; право позивача на формування валових витрат підтверджується відповідними видатковими накладними та використанням позивачем придбаних товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності. Враховуючи, що судами першої та апеляційної інстанції встановлено господарські відносини позивача з наведеними вище контрагентами та підтвердження цих відносин належними первинними документами, зокрема, договорами, видатковими накладними, банківськими платіжними документами, товарно-транспортними накладними, які повністю підтверджують факт придбання позивачем у даних контрагентів відповідної продукції, отримання ним послуг, Верховний Суд не може погодитися з доводами податкового органу про безтоварність таких операцій. Приймаючи до уваги встановлення судами руху активів та підтвердження отриманих позивачем товарів та послуг від зазначених вище контрагентів, колегія суддів не приймає посилання скаржника на безтоварність господарських операцій та неправомірність формування валових витрат за наведеними вище господарськими операціями. Зазначені доводи і докази податкового органу про непідтвердження господарських операцій, досліджено судами попередніх інстанцій та надано їм відповідну оцінку. Суд не приймає посилання скаржника про відсутність у контрагентів позивача трудових ресурсів та необхідних основних засобів, оскільки наведені доводи податкового органу досліджено судами першої та апеляційної інстанцій і надано відповідну оцінку. Відповідачем в касаційній скарзі не обґрунтовано, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування судами норм матеріального права. Відповідач у касаційній скарзі просить про переоцінку, додаткову оцінку доказів стосовно реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентами, що знаходиться поза межами касаційного перегляду встановленими частиною другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України, за правилами якої суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази. Суд касаційної інстанції визнає, що суди попередніх інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин. Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи викладене та керуючись статтями 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Головного управління ДФС у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 17 вересня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 6 лютого 2019 року у справі №826/6491/17 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає. СуддіВ.П. Юрченко І.А. Васильєва Т.А. Чумаченко

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»