Постанова КАС ВС № 560/1394/19

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 08 червня 2022 року м. Київ справа №560/1394/19 адміністративне провадження № К/9901/34810/19 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду судді-доповідача Коваленко Н.В., суддів: Стрелець Т.Г., Шарапи В.М., розглянувши у письмовому провадженні в касаційному порядку справу за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, про визнання протиправною та скасування постанови, за касаційною скаргою Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду у складі судді Гнап Д.Д. від 11.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів Кузьмишина В.М., Боровицького О. А., Сторчака В. Ю. від 13.11.2019, УСТАНОВИВ: ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У травні 2019 року Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» (далі також ПАТ «Хмельницькгаз», Товариство, позивач) звернулося з позовом до Національної комісії, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі також Національна комісія, НКРЕКП, відповідач), у якому просило визнати протиправною та скасувати постанову НКРЕКП від 26.03.2019 №428 «Про накладення штрафу на ПАТ «Хмельницькгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання» (далі також спірна, оскаржувана постанова).

2. Товариство наводило аргументи про те, що відповідач порушив процедуру проведення перевірки, зокрема, неналежним чином оформив її результати із застосуванням акту, який не відповідає уніфікованій формі такого документа, встановленій Методикою розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України №342 від 10.05.2018.

3. Заперечував позивач й факт вчинення ним порушення, за яке на нього накладено штраф.

4. При цьому, оскільки законодавство, яким врегульовано спірні правовідносини, містить суперечливі норми, які по різному трактуються сторонами, Товариство вважало доцільним у такому випадку застосувати принцип презумпції правомірності діяльності суб`єкта господарювання, визначений положеннями статті 3 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

5. Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019, позов задоволено.

6. Ухвалюючи таке судове рішення, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив з того, що станом на час проведення перевірки Товариства Національна комісія не затвердила та не оприлюднила уніфіковану форму акта у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку, а тому не мала правових підстав на проведення відповідної перевірки.

7. Суди попередніх інстанцій наводили мотиви й про те, що відповідач, усупереч норм Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності» одразу прийняв спірну постанову про накладення штрафу без оформлення розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов й надання можливості Товариству усунути виявлені перевіркою порушення.

8. В обґрунтуванні таких висновків суди попередніх інстанцій посилались й на розпорядження Державної регуляторної служби України №52 від 07.06.2019, згідно з яким Експертно-апеляційною радою з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України за результатом розгляду апеляції (скарги) ПАТ «Хмельницькгаз» щодо прийняття Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг постанови від 26.03.2019 №428 «Про накладення штрафу на ПАТ «Хмельницькгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», було прийнято рішення №5.1 від 04.06.2019 (протокол № 07-19) про її задоволення. Зобов`язано Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, усунути порушення вимог частин сьомої та п`ятнадцятої статті 19 Закону України від 02.03.2015 №222-VІІІ «Про ліцензування видів господарської діяльності», абзаців сьомого і п`ятнадцятого статті 3 та частини одинадцятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

9. Апеляційний суд визнав обґрунтованими й висновки суду першої інстанції про те, що обсяги втрат природного газу при його вимірюваннях побутовими лічильниками в разі не приведення об`єму газу до стандартних умов, не були затверджені Наказом Міненерго №847 та в подальшому не входили у встановлений НКРЕКП тариф на розподіл природного газу.

10. Крім цього, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції правильно відхилив посилання відповідача на лист Міненерго № 03/31-11587 від 28.12.2018, у якому зазначено те, що оператори ГРМ, котрі здійснили донарахування побутовим споживачам обсягів, які враховують різницю у приведенні до стандартних умов, при розрахунку своїх виробничо-технологічних витрат застосували положення Методики № 595.

11. При цьому, суди вказували, що розраховані лише показники втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами, однак інформації про включення до розміру нормативних втрат і виробничо-технологічних витрат різниці у приведенні газу до стандартних умов, вказаний лист в собі не містить. Докази про включення позивачем різниці у приведенні газу до стандартних умов до втрат та виробничо-технологічних витрат природного газу під час його транспортування газорозподільними мережами відповідачем не надані.

12. У оскаржуваних судових рішеннях відзначено й те, що згідно з показниками (елементів витрат) річної планової тарифної виручки - додатку до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №2312 від 15.12.2016, якою внесено зміни до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №453 від 15.12.2016 «Про встановлення тарифу на послуги розподілу природного газу для ПАТ «Хмельницькгаз», останні не містять інформації про те, що до відповідних витрат була включена різниця у приведенні газу до стандартних умов.

13. Надаючи оцінку доводам відповідача про те, що норма Кодексу газорозподільних систем щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунків об`ємів природного газу з кубічних метрів в енергетичні одинці, в той час як розрахунки за природний газ на сьогодні здійснюються виключно в кубічних метрах, а переведення в енергетичні одиниці має виключно інформаційний характер, суди зазначали, що позивач, як оператор ГРМ, відповідно до вимог пунктів 2-3 глави 2 розділу і Кодексу виконує функції розподілу природного газу, забезпечення комерційного обліку природного газу, формування добових, декадних, місячних, квартальних та річних показників фактичного об`єму та обсягу передачі (розподілу, споживання) природного газу тощо.

14. Також згідно з наведеними у оскаржуваних судових рішеннях мотивами позивач, як оператор ГРМ, здійснює комерційний облік природного газу в газорозподільній системі.

15. Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках. Об`єм природного газу в точках комерційного обліку має бути приведений до стандартних умов та переведений в одиниці енергії (обсяг) згідно з розділом XV цього Кодексу.

16. Суди критично поставились до аргументів відповідача про те, що вказана норма щодо приведення до стандартних умов застосовується виключно при здійсненні перерахунку об`єму природного газу з кубічних метрів в енергетичні одиниці, оскільки пунктом 3 глави 1 розділу ІХ Кодексу передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, шляхом: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) переведення об`єму газу, приведеного до стандартних умов в одиниці енергії.

17. Положення цих норм, на переконання судів попередніх інстанцій, засвідчують, що на позивача покладено обов`язок при комерційному обліку газу, в тому числі, здійснювати дві окремі процедури, а саме: 1) приведення газу до стандартних умов; 2) розрахунок спожитого обсягу енергії природного газу, про який повідомляється споживача в платіжному документі.

18. Щодо посилання відповідача на неможливість застосування в межах спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору, оскільки норми Кодексу газорозподільних систем не містять положень, які регламентують процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов для здійснення комерційних розрахунків в обсягах (куб. м) та містять виключно процедуру такого приведення для непобутових споживачів, суди попередніх інстанцій зазначали, що на виконання пункту 6 частини першої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» Регулятором 30.09.2015 прийнято Постанову №2498 «Про затвердження типового договору розподілу природного газу»

19. Суди відзначали, що пункт 5.1 Договору визначає, що облік (у тому числі приладовий) природного газу, що передається оператором ГРМ та споживається споживачем на межі балансової належності об`єкта споживача, здійснюється відповідно до вимог Кодексу газорозподільних систем

20. Посилання ж відповідача на те, що Кодекс (в контексті Методики №116) не містить положень, які регулюють процедуру приведення обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, суди визнали помилковим, оскільки пункт 6 глави 1 розділу XV Кодексу вказує на необхідність застосування лише відповідного коефіцієнту при приведенні обсягів спожитого природного газу побутовими споживачами до стандартних умов, який зазначений в додатках до Методики №116, а не власне самої Методики.

21. Таким чином, суди відхилили посилання відповідача на неможливість застосування в рамках спірних правовідносин пункту 5.3 Типового договору.

22. Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, відхилив доводи відповідача про те, що дія Методики №116 поширюється на суб`єктів господарювання, а оскільки побутові споживачі не є суб`єктами господарювання, застосування позивачем даної методики є неправомірним, оскільки відповідно до буквального тлумачення пункту 6 глави 1 розділу XV Кодексу, дана норма пов`язує приведення обсягів спожитого природного газу до стандартних умов не з порядком та процедурою, що визначені Методикою №116, а з числовими значеннями коефіцієнтів, які зазначені в додатках до цієї методики

23. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій констатували, що нормами Кодексу та Типового договору, які затверджені Регулятором, встановлено обов`язок оператора ГРМ проводити розрахунки по вузлах обліку, які не обладнані корекцією тиску та температури, шляхом приведення об`єму природного газу до стандартних умов за показами побутових лічильників у разі відсутності приладів для вимірювання температури та тиску газу.

24. Отже, за висновками судів попередніх інстанцій, викладені у акті перевірки та оскаржуваній постанові твердження про порушення позивачем вимог ліцензійних умов та положень законодавства не знайшли свого підтвердження під час розгляду цієї справи, що дає підстави для скасування спірної постанови як такої, що прийнята з порушенням процедури застосування штрафних санкцій та відсутності для цього передбачених законом правових підстав. Короткий зміст вимог касаційної скарги

25. Не погоджуючись із вищевказаними судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та відмовити у задоволенні позову. СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

26. Судами попередніх інстанцій встановлено, що згідно з витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань №1005407957 від 04.06.2019 основним видом економічної діяльності акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Хмельницькгаз» є розподілення газоподібного палива через місцеві (локальні) трубопроводи (КВЕД 35.22).

27. Листом без номеру та дати (вхідний номер відповідача ЗВГ-8236/18 від 17.12.2018) ОСОБА_1 та листом від 22.12.2018 №ВД-8882249 ОСОБА_2 (вхідний номер відповідача ЗВГ-8788/18 від 26.12.2018) повідомили Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, про застосування до них позивачем коефіцієнта проведення до стандартних умов.

28. Враховуючи вказані звернення відповідач листами від 04.01.2019 №80/14/7-19, від 09.01.2019 №217/14/7-19 та від 18.01.2019 №610/14/7-19 звернувся до Експертно-апеляційної ради з питань ліцензування при Державній регуляторній службі України з метою отримання погодження для проведення позапланового заходу контролю ПАТ «Хмельницькгаз».

29. Листом Державної регуляторної служби України від 25.02.2019 №1155/0/20-19 Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, отримала згоду на проведення позапланової виїзної перевірки ПАТ «Хмельницькгаз».

30. Відповідно до статті 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», пункту 4 частини 9 статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», на підставі постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 05.03.2019 №314 «Про проведення позапланових перевірок ПАТ «Вінницягаз», ПАТ «Волиньгаз», ПАТ «Дніпрогаз», ПАТ «Дніпропетровськгаз», ПАТ «Житомиргаз», ПАТ «Закарпатгаз», ПАТ «Запоріжгаз», ПАТ «Івано-Франківськгаз», ПАТ «Київоблгаз», ПАТ «Криворіжгаз», ПАТ «Львівгаз», ПАТ «Миколаївгаз», ПАТ «Рівнегаз», ПАТ «Сумигаз», ПАТ «Харківгаз», ПАТ «Харківміськгаз», ПАТ «Хмельницькгаз», ПАТ «Чернівцігаз», ПАТ «Чернігівгаз» та звернень побутових споживачів, з урахуванням листа Державної регуляторної служби України від 25.02.2019 №1155/0/20-19, Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, в період з 12.03.2019 по 18.03.2019 була проведена позапланова перевірка дотримання ПАТ «Хмельницькгаз» пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16.02.2017 №201 щодо здійснення господарської діяльності з дотримання вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем, затвердженого постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 30.09.2015 №2494 в частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу.

31. За наслідками вказаної перевірки Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, складено акт №86 від 18.03.2019, в якому зафіксоване порушення позивачем пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу щодо дотримання вимог Закону України "Про ринок природного газу", чинного Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, зокрема щодо дотримання вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єму побутового споживача на межі балансової належності між оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог цього Кодексу.

32. Позивачем подано заперечення на акт перевірки №86 від 18.03.2019.

33. За результатами розгляду акта №86 від 18.03.2019 на засіданні Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 26.03.2019, яке було проведено у формі відкритого слухання, винесено постанову №428 «Про накладення штрафу на ПАТ «Хмельницькгаз» за порушення Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу та здійснення заходів державного регулювання», якою: 1) відповідно до пунктів 11, 12 частини 1 статті 17 та статі 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» накладено штраф у розмірі 850000,00 грн. на Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» за порушення пункту 2.1 глави 2 Ліцензійних умов щодо здійснення господарської діяльності з дотриманням вимог Закону України «Про ринок природного газу», чинних Кодексу газорозподільних систем, інших нормативно-правових актів, державних будівельних норм та нормативних документів у сфері нафтогазового комплексу, а саме, вимог глави 4 розділу ІХ Кодексу ГРМ у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на межі балансової належності між Оператором ГРМ і побутовим споживачем на підставі даних лічильника природного газу з урахуванням вимог Кодексу ГРМ; 2) відповідно до пункту 1 частини першої та пункту 1 частини другої статті 17 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», у межах здійснення заходів державного регулювання, зобов`язано публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» до 12.04.2019 привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку споживачу за ЕІС-кодом 56XM36С71153824N за період, що перевірявся, у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу; 3) у разі здійснення публічним акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» неправомірних донарахувань із застосуванням коефіцієнтів приведення об`ємів природного газу до стандартних умов іншим побутовим споживачам публічному акціонерному товариству по газопостачанню та газифікації «Хмельницькгаз» до 12.04.2019 привести свої дії у відповідність до вимог чинного законодавства шляхом здійснення перерахунку таким споживачам у частині визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача на підставі даних лічильника природного газу, починаючи з жовтня 2018 року.

34. Вважаючи вищевказану постанову НКРЕКП протиправною і такою, що порушує права Товариства, останнє звернулось до суду з цим позовом. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

35. У касаційній скарзі відповідач наголошує, що форма акту №86, складеного за результатом перевірки Товариства, відповідає уніфікованій формі Методики №342, а тому висновки судів першої та апеляційної інстанцій про протилежне, на думку скаржника, є свідченням порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального права, а саме: Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», Методики розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов.

36. Скаржник вважає безпідставним посилання судів попередніх інстанцій на розпорядження Державної регуляторної служби України №52 від 07.06.2019, оскільки таке, на думку НКРЕКП, є незаконним та оскаржено у судовому порядку.

37. При цьому, відповідач звертає увагу на те, що погоджуючи листом від 25.02.2019 № 1155/0/20-19 проведення НКРЕКП позапланових заходів нагляду (контролю), ДРС фактично надала оцінку і факту наявності/відсутності уніфікованої Форми акту та наявності/відсутності у НКРЕКП права на проведення перевірки, та підтвердила наявність відповідного права на проведення перевірки. Тому відповідач наполягає, що твердження ДРС в Розпорядженні №54 про відсутність у НКРЕКП права проводити перевірку, спростовується самим фактом наявності відповідного погодження з боку ДРС на проведення позапланової перевірки, що не було взято до уваги судами попередніх інстанцій.

38. Вказує НКРЕКП і на те, що судами першої та апеляційної інстанцій неправильно застосовано норми матеріального права та не враховано те, що НКРЕКП під час прийняття оскаржуваної у цій справі постанови дотримано вимог частини сьомої і п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», та абзаців сьомого і п`ятнадцятого статті 3 та частини одинадцятої статті 7 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», а тому в силу статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду першої інстанції та постанова суду апеляційної інстанції мають бути скасовані.

39. Висловлює відповідач незгоду й з висновками судів попередніх інстанцій стосовно відсутності порушень ліцензійних умов та вимог законодавства Товариством.

40. Зокрема, відповідач стверджує, що такі висновки судів не ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та засновані на помилковому їх тлумаченні, оскільки, на думку НКРЕКП, нарахування за послуги з газопостачання побутовим споживачам здійснюються постачальником на підставі даних щодо об`єму спожитого природного газу, отриманих від Оператора ГРМ.

41. При цьому, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача здійснюється виключно в одиницях об`єму природного газу (м куб.) на підставі даних лічильника природного газу.

42. Отже, як вважає відповідач, визначення фактичного об`єму споживання (розподілу) природного газу по об`єкту побутового споживача для здійснення комерційних розрахунків за використаний природний газ побутовими споживачами здійснюється, виключно в одиницях об`єму природного газу (м куб.) на підставі фактичних даних лічильника природного газу. Тому об`єм природного газу не може бути приведений до стандартних умов без наступного його переведення в одиниці енергії, для подальшого використання при розрахунках.

43. При цьому, за твердженнями Національної комісії, пунктом 3 глави 1 розділу IX Кодексу ГРМ чітко та однозначно передбачено, що фактичний об`єм надходження природного газу до/з ГРМ (у тому числі по об`єктах споживачів) за певний період визначається в точках комерційного обліку (на межі балансової належності) на підставі даних комерційних вузлів обліку, встановлених в точках вимірювання, та інших регламентованих процедур у передбачених цим Кодексом випадках.

44. Однак, судами попередніх інстанцій не було досліджено той факт, що ні пункт 3 глави 1 розділу IX Кодексу, ні інші норми Кодексу, не передбачають застосування позивачем об`ємів природного газу, приведених до стандартних умов, при проведенні комерційних розрахунків (тобто, не передбачають застосування таких об`ємів при оплаті споживачами послуг з газопостачання).

45. Вищенаведене, на думку НКРЕКП, свідчить про те, що, в порушення норм матеріального права, судами першої та апеляційної інстанцій було невірно розтлумачено та застосовано норми розділу IX та розділу XV Кодексу, що, в силу статті 351 КА Кодексу адміністративного судочинства України, є підставою для скасування рішення суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції.

46. У відзиві на касаційну скаргу Товариство вважає наведені відповідачем доводи необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

47. Позивач вважає, що суди попередніх інстанцій вирішили цей спір у відповідності до закону й правильно застосували норми матеріального права, дотримались норм процесуального права й ухвалили законні та обґрунтовані судові рішення, які скасуванню не підлягають.

48. Товариство підкреслює, що законність приведення газу до стандартних умов вже було предметом судового розгляду у справах з подібними правовідносинами, а висновки щодо застосування норм права вже викладені, зокрема, у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 24.12.2019 у справі №640/21017/18 та від 03.02.2020 у справі №640/20866/18.

49. Вищевказані судові рішення як стверджується у відзиві на касаційну скаргу, повністю спростовують викладені скаржником аргументи і свідчать про законність та обґрунтованість ухвалених судами попередніх інстанцій судових рішень по суті цього спору.

50. У зв`язку з цим, позивач просить у задоволенні касаційної скарги відмовити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін. РЕЛЕВАНТНІ ДЖЕРЕЛА ПРАВА ТА АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ

51. Так, частина друга статті 19 Конституції України встановлює правило, згідно з яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

52. За преамбулою до Закону України від 22.09.2016 №1540-VIII «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» з наступними змінами та доповненнями у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, цей Закон визначає правовий статус Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, її завдання, функції, повноваження та порядок їх здійснення.

53. Відповідно до статей 1-3 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», яка встановлює, що НКРЕКП (далі - Регулятор) є постійно діючим незалежним державним колегіальним органом, метою діяльності якого є державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг. Регулятор здійснює державне регулювання, моніторинг та контроль за діяльністю суб`єктів господарювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зокрема, у сфері енергетики: діяльності з виробництва, передачі, розподілу, постачання електричної енергії. Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України. Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом державного контролю та застосування заходів впливу. Основними завданнями Регулятора є: забезпечення ефективного функціонування та розвитку ринків у сферах енергетики та комунальних послуг; сприяння ефективному відкриттю ринків у сферах енергетики та комунальних послуг для всіх споживачів і постачальників та забезпечення недискримінаційного доступу користувачів до мереж/трубопроводів; забезпечення захисту прав споживачів товарів, послуг у сферах енергетики та комунальних послуг щодо отримання цих товарів і послуг належної якості в достатній кількості за обґрунтованими цінами; сприяння розвитку конкуренції на ринках у сферах енергетики та комунальних послуг.

54. Згідно зі статтею 19 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг», Регулятор здійснює державний контроль за дотриманням суб`єктами господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов шляхом проведення планових та позапланових виїзних, а також невиїзних перевірок відповідно до затверджених ним порядків контролю. Перевірка проводиться на підставі рішення Регулятора. Для проведення перевірки створюється комісія з перевірки, що складається не менш як із трьох представників центрального апарату та/або територіальних органів Регулятора. За результатами перевірки складається акт у двох примірниках, який підписується членами комісії з перевірки. У разі виявлення порушень акт про результати перевірки вноситься на засідання Регулятора, за результатами якого Регулятор приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання, що провадить діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, санкції, передбаченої цим Законом.

55. Відповідно до положень статті 22 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» за порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати санкції у вигляді: 1) застереження та/або попередження про необхідність усунення порушень; 2) накладення штрафу; 3) зупинення дії ліцензії; 4) анулювання ліцензії. За порушення законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг до посадових осіб суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у відповідній сфері, Регулятор може застосовувати адміністративні стягнення. У разі виявлення порушень законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг Регулятор у 30-денний строк з дня складення акта перевірки розглядає питання відповідальності суб`єкта господарювання, його посадових осіб на своєму засіданні та приймає рішення про застосування до суб`єкта господарювання санкцій та/або застосування адміністративного стягнення до посадової особи такого суб`єкта господарювання. При застосуванні санкцій Регулятор має дотримуватися принципів пропорційності порушення і покарання та ефективності санкцій, які мають стримуючий вплив. Регулятор застосовує штрафні санкції до суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, у розмірах, встановлених цим Законом, законами України «Про ринок електричної енергії», «Про природні монополії», «Про питну воду та питне водопостачання», «Про ринок природного газу», «Про теплопостачання». Рішення Регулятора про застосування санкцій за порушення ліцензійних умов, законодавства у сферах енергетики та комунальних послуг може бути прийнято протягом 30 днів з дня виявлення порушення Регулятором.

56. Згідно з положеннями статті 14 Закону України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» основною формою роботи Регулятора як колегіального органу є засідання. Регулятор на своїх засіданнях, зокрема, розглядає справи щодо видачі ліцензій та дотримання суб`єктами господарювання ліцензійних умов, а також щодо застосування санкцій за порушення ліцензійних умов та законодавства з питань державного регулювання діяльності суб`єктів природних монополій та суміжних ринків. Рішення Регулятора оформлюються постановами, крім рішень щодо усунення порушень, виявлених під час здійснення контролю, які оформлюються розпорядженнями.

57. Основним нормативно-правовим актом, що регулює суспільні відносини у сфері ліцензування видів господарської діяльності, визначає виключний перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, встановлює уніфікований порядок їх ліцензування, нагляд і контроль у сфері ліцензування, відповідальність за порушення законодавства у сфері ліцензування видів господарської діяльності є Закон України від 02.03.2015 №222-VIII «Про ліцензування видів господарської діяльності» з наступними змінами та доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

58. Крім того, за приписами частин чотирнадцятої, п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», якими встановлено, що акт перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов складається в останній день проведення перевірки. В акті відображаються питання, що перевірялися, та встановлений стан додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі встановлення в ході перевірки додержання ліцензіатом вимог ліцензійних умов підстав для складання актів, що є підставами для анулювання ліцензії, такі акти складаються як окремі документи в останній день проведення перевірки. Розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов видається органом ліцензування не пізніше трьох робочих днів з останнього дня проведення перевірки у разі виявлення за результатами її проведення порушень ліцензіатом вимог ліцензійних умов. У разі складення за результатом проведення перевірки акта, що є підставою для анулювання ліцензії, розпорядження про усунення порушень ліцензійних умов не видається.

59. Правові та організаційні засади, основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов`язки та відповідальність суб`єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначенні Законом України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» з наступними змінами до доповненнями у редакції, яка діяла на час виникнення спірних правовідносин.

60. Частиною третьою статті 2 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» закріплено, що контроль за додержанням ліцензіатами вимог ліцензійних умов здійснюється органами ліцензування у встановленому цим Законом порядку з урахуванням особливостей, визначених Законом України «Про ліцензування видів господарської діяльності».

61. Положеннями частин першої, другої статті 5 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» передбачено, що планові заходи здійснюються відповідно до річних планів, що затверджуються органом державного нагляду (контролю) не пізніше 1 грудня року, що передує плановому. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, політику з питань нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, ліцензування та дозвільної системи у сфері господарської діяльності та дерегуляції господарської діяльності, розробляє Методику розроблення критеріїв, за якими оцінюється ступінь ризику від провадження господарської діяльності та визначається періодичність проведення планових заходів державного нагляду (контролю), та Методику розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), які затверджуються Кабінетом Міністрів України. Уніфіковані форми актів з переліком питань затверджуються органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюються на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня затвердження у порядку, визначеному законодавством.

62. Відповідно до частини п`ятнадцятої статті 4 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» при здійсненні заходів державного нагляду (контролю) посадові особи органів державного нагляду (контролю) зобов`язані використовувати виключно уніфіковані форми актів.

63. Методика розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затверджена постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, встановлює єдиний підхід до розроблення органами державного нагляду (контролю) уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю) (далі - уніфікована форма акта перевірки).

64. Згідно з пунктом 2 вказаної Методики, уніфікована форма акта перевірки розробляється органом державного нагляду (контролю) та оприлюднюється на його офіційному веб-сайті протягом п`яти робочих днів з дня її затвердження.

65. Постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, яким установлено: процедуру організації та проведення перевірок; порядок оформлення результатів перевірок; права та обов`язки голови та членів комісії з перевірки; права та обов`язки уповноваженої особи ліцензіата; контроль за виконанням рішень НКРЕКП; порядок застосування санкцій до ліцензіатів за порушення законодавства та ліцензійних умов (пункти 1.3 та 1.4 Порядку).

66. Додатком 18 до цього ж Порядку затверджено форму акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Оцінка доводів учасників справи і висновків судів попередніх інстанцій

67. Відповідно до частин першої - третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

68. Згідно з частинами першою, другою статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази

69. Перевіряючи у межах повноважень, встановлених процесуальним законом, правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, а також надаючи оцінку аргументам учасників справи, висловленим у касаційній скарзі та відзиві на неї, Верховний Суд виходить з такого.

70. Задовольняючи позов, суди першої та апеляційної інстанцій виходили, зокрема, з того, що відповідачем не було затверджено та оприлюднено на власному офіційному веб-сайті уніфіковану форму акта, в якій передбачається перелік питань залежно від ступеня ризику у відповідності до вимог Закону України від 05.04.2007 №877-V «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності».

71. На переконання судів попередніх інстанцій, така обставина унеможливлювала проведення відповідачем перевірки, у зв`язку з чим оформлення її результатів відбулось з порушенням передбаченої законом процедури, що, у свою чергу, зумовлює протиправність прийнятих на її підставі рішень.

72. Тобто, одним з ключових питань, від відповіді на яке залежить правильне вирішення цього спору, є питання про те, чи мав право відповідач у даному конкретному випадку застосовувати акт, затверджений постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428 (додаток 18), та чи такий відповідав вимогам, установленим до складення уніфікованої форми акта перевірки, визначених Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю).

73. Відповідаючи на ці питання, колегія суддів звертає увагу на те, що у справі №460/1042/19 Верховний Суд визнав правильним застосування норм матеріального права судами попередніх інстанцій, які виходили з того, що вимоги, установлені до складення уніфікованої форми акта перевірки Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), дотримані відповідачем у постанові №428 від 14.06.2018, якою затверджено Порядок контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, невід`ємною частиною якого є додатки до нього. Цей Порядок набрав чинності та не був оскарженим і скасованим в установленому законодавством порядку. За цих обставин, Верховний Суд дійшов висновку, що зазначена постанова правомірно застосована відповідачем до спірних правовідносин під час здійснення контрольного заходу.

74. Згодом ці ж висновки Верховного Суду щодо застосування норм права були застосовані й у постанові Верховного Суду від 13.08.2021 у справі №280/62/20, й колегія суддів, перевіряючи правильність застосування апеляційним судом норм матеріального права у справі, яка розглядається, підстав для відступу від цього висновку не вбачає.

75. Колегія суддів звертає увагу й на висновки щодо застосування норм права, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 23.12.2021 у справі №420/1850/20, згідно з якими відсутність затвердженої уніфікованої форми акта перевірки не може зупиняти виконання органом державного нагляду (контролю) функцій та завдань, покладених на нього державою.

76. У зв`язку з цим, колегія суддів вважає помилковими висновком суду апеляційної інстанції про те, що відсутність станом на час проведення перевірки Товариства затвердженої та оприлюдненої уніфікованої форми акта у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку та згідно з Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, не зумовлює правових підстав для проведення такої перевірки.

77. Водночас, як встановлено судовим розглядом цієї справи та сторонами не заперечується, НКРЕКП за наслідками проведеної перевірки не складала розпорядження про усунення виявлених порушень у вигляді окремного документа й постановила про необхідність усунення порушень у постанові про накладення штрафу. Яка оскаржується у цій справі.

78. Колегія суддів акцентує увагу на висновку Верховного Суду, викладеному у постанові від 30.09.2020 у справі №300/775/19, щодо застосування норм частини п`ятнадцятої статті 19 Закону України «Про ліцензування видів господарської діяльності», частин восьмої, одинадцятої статті 7, пункту 1 частини першої статті 8 та частини першої статті 12 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності». відповідно до якого положеннями чинного законодавства визначено, що у разі виконання в повному обсязі та у встановлений строк припису про усунення порушень, фінансові та адміністративні санкції до суб`єкта господарювання не застосовуються.

79. Проте, згідно з фактичними обставинами цієї справи, встановленими судом апеляційної інстанції, НКРЕКП не надано можливості позивачу добровільно виконати виявлені порушення та уникнути санкцій, оскільки, в порушення вимог наведених вище норм законодавства, відповідачем не видавалося розпорядження про усунення ПАТ «Хмельницькгаз» порушень Ліцензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного газу, у зв`язку з якими прийнято оскаржувану постанову.

80. Зазначення ж про необхідність усунути порушення Ліцензійних умов безпосередньо у постанові про накладення штрафу не давало можливості позивачу добровільно усунути порушення до застосування такого виду відповідальності як накладення штрафу.

81. За такого правого регулювання та встановлених обставин, Верховний Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції про допущення відповідачем порушення приписів чинного законодавства, що виразилося у тому, що НКРЕКП без видачі розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов та перевірки виконання цього розпорядження, було прийнято оскаржувану постанову.

82. Верховний Суд наголошує, що у нормах наведених законів щодо видачі припису, розпорядження або іншого розпорядчого документа про усунення порушень, виявлених під час здійснення заходу нагляду (контролю) немає змістовної колізії, а проаналізовані вище норми не суперечать одна одній. Відсутність у Законі України «Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг» чітко визначеної норми про те, що Регулятор зобов`язаний приймати розпорядження про усунення Ліцензійних умов не суперечить та не виключає обов`язку НКРЕКП виконувати приписи Законів України «Про ліцензування видів господарської діяльності» і «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» щодо оформлення окремим документом у 3-денний строк з моменту перевірки розпорядження про усунення порушень Ліцензійних умов.

83. Аналогічна правова позиція викладена й у постанові Верховного Суду від 12.01.2022 у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у справі №240/5272/19 і відступу від неї колегія суддів у даному конкретному випадку не вбачає.

84. Вищевикладені порушення процедури накладення на Товариство штрафу за порушення ліцензійних умов та прийняття спірного рішення про застосування таких санкції є самостійними і достатніми підставами для визнання його протиправним і скасування.

85. З огляду на це, колегія суддів констатує, що заснований на вищевикладених мотивах висновок суду апеляційної інстанції про наявність підстав для визнання протиправною та скасування оскаржуваної постанови НКРЕКП, а отже й про задоволення цього позову, в цілому ґрунтується на правильному застосуванні норм матеріального та дотриманні норм процесуального права.

86. Інші ж наведені у касаційній скарзі аргументи висновки судів першої та апеляційної інстанції про наявність підстав для задоволення позову вони не спростовують, оскільки не містять належних, вагомих, доречних і переконливих міркувань, заснованих на об`єктивних фактах і нормах права, які б дозволяли вважати інакше та могли б поставити під сумнів законність і обґрунтованість оскаржуваних у касаційному порядку судових рішень.

87. Проте, висновок апеляційного суду про неможливість застосування Регулятором форми Акта, складеного за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання суб`єктом господарювання вимог законодавства, який є додатком до Порядку контролю за дотриманням ліцензіатами, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, законодавства у відповідних сферах та ліцензійних умов, затвердженого постановою НКРЕКП від 14.06.2018 №428, не ґрунтується на правильному застосуванні норми матеріального права і не відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним, зокрема, у постановах Верховного Суду від 12.01.2022 у справі №240/5272/19 та від 30.09.2020 у справі №300/775/19, прийнятих у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

88. За правилами пункту 3 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

89. Частинами першою. четвертою статті 351 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

90. Здійснивши касаційний розгляд цієї справи у межах доводів та вимог касаційної скарги й повноважень касаційного суду, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд встановив, що суди попередніх інстанцій в цілому дійшли правильного та обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення цього позову, однак, при цьому, виходили з помилкових мотивів про те, що відсутність станом на час проведення перевірки Товариства затвердженої та оприлюдненої уніфікованої форми акта у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку та згідно з Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, не зумовлює правових підстав для проведення такої перевірки.

91. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про наявність передбачених процесуальним законом підстав для зміни мотивувальної частини оскаржуваної постанови, шляхом виключення з неї вказаних вище мотивів.

92. В решті оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, а тому скасуванню не підлягають.

93. Керуючись статтями 340, 341, 344, 349, 351, 355, 356, Кодексу адміністративного судочинства України, пунктом 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України від 15.01.2020 №460-IX, Суд

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг задовольнити частково. Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 11.07.2019 та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13.11.2019 змінити, виключивши з її мотивувальної частини висновки про те, що відсутність станом на час проведення перевірки суб`єкта господарювання затвердженої та оприлюдненої уніфікованої форми акта у встановленому Законом України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» порядку та згідно з Методикою розроблення уніфікованих форм актів, що складаються за результатами проведення планових (позапланових) заходів державного нагляду (контролю), затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 10.05.2018 №342, не зумовлює правових підстав для проведення такої перевірки. В решті оскаржувані судові рішення залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і не оскаржується. Суддя-доповідач Н.В. Коваленко Судді: Т.Г. Стрелець В.М. Шарапа